Ухвала суду № 43890061, 19.09.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"19" вересня 2011 р. Справа № 2а-8544/10/0670

номер рядка статистичного звіту 8.2.1

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Зарудяної Л.О.

ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засідання Бєляєвої Т.В. ,

за участю сторін:

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "30" червня 2011 р. у справі № 2а-8544/10/0670 за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю " Любарська енергетична компанія " до ОСОБА_2 міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2010 року ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Любарська енергетична компанія звернулась в суд із позовом до Державної податкової інспекції в Любарському районі ( з подальшим уточненням вимог)про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00003012301/0 від 07.10.2010 року про визначення ТОВ "Любарська енергетична компанія" податкового зобов"язання з податку на прибуток підприємства у сумі 44872,52 грн., з яких 32412,75грн.-основний платіж та 12459,77 грн.-штрафні ( фінансові) санкції, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.10.10 року №0000312301/0, яким товариству визначено суму податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 24457,20 грн.

На обгрунтування позову позивач зазначав, що податкові повідомлення-рішення вважає протиправними, оскільки дії підприємства щодо визначення його податкових зобов"язань відповідають вимогам Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" щодо наявності підстав для включення витрат, сформованих за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ "Юнікс-Бізнес-Груп", ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5 до складу валових. Позивач також вважає, що безпідставними є висновки податкового органу про відсутність правових підстав для включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого при встановленні залізобетонної огорожі.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.10.10 р. № 0000302301/0 в частині визначення ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Любарська енергетична компанія" податкового зобов"язання з податку на прибуток підприємств в сумі 44872,52 грн., з яких 32412,75 грн.- основний платіж та 12459,77 грн.-штрафні(фінансові ) санкції.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.10.10 р., № 0000302301/0, яким ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Любарська енергетична компанія" визначено суму податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 24457,20 грн., з яких 16633,33 грн.- основний платіж та 7823,87 грн.- штрафні ( фінансові ) санкції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 МДПІ порушує питання про скасування постанови з ухваленням нової про відмову у позові з підстав неповного з»ясування обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права. Так, зазначає ОСОБА_2 МДПІ, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що на момент звернення до суду позивач не подав жодного документа, який би спростував факти виявлених порушень вимог Закону « Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість». Стосовно обставин факту завищення позивачем задекларованих витрат на придбання товарів(робіт,послуг) у перевіряємий період при здійсненні господарських операцій у взаємовідносинах з ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, та ТОВ «Юнік-Бізнес-Груп», то на думку МДПІ, суд не врахував приписів п.9.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р., яким передбачено, що первинні бухгалтерські документи повинні мати обов»язкові реквізити, серед яких зміст та обсяг господарської операції. Саме відповідність документів вимогам законодавства надає останнім юридичної сили і доказовості. Поза увагою суду залишився Наказ Міністерства Фінансів України від 31.12.99р. №318 « Про затвердження Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності. Не дав суд належної оцінки тому, що понесені позивачем витрат на придбання маркетингових послуг не оформлені відповідними документами. Також суд не дослідив належним чином висновок щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЛЕКО». Помилковим є висновок суду щодо здійснення амортизаційних нарахувань на залізобетонну огорожу в сумі 2798,00 грн. та наявності підстав для включення суми податку на додану вартість у розмірі 16633,33 грн. до складу податкового кредиту за установку даної огорожі.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача здійснено планову виїзну перевірку ТОВ "Любарська енергетична компанія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року, за наслідками якої складено акт від 29.09.2010 року №19/23-01/34403284.

У ході здійснення перевірки встановлено порушення товариством п. 5.1, п. 5.2, пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до встановлення недоплати податку на прибуток на загальну суму 35808,00 грн., у тому числі за 9 місяців 2008 року - у сумі 2166,75 грн., за 2008 рік - у сумі - 1360,50 грн., за І квартал 2009 року - у сумі 3475,00 грн., за І півріччя 2009 року - у сумі 4641,75 грн., за 9 місяців 2009 року - у сумі 15727,00 грн., за 2009 рік - у сумі 3848,00 грн., за І квартал 2010 року - у сумі 4313,00 грн., за І півріччя 2010 року - у сумі 558,00 грн.; пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до недоплати податку на додану вартість на 16633,33 грн., у тому числі за серпень 2009 року - у сумі 5627,20 грн., за жовтень 2009 року - у сумі 2000,00 грн., за листопад 2009 року - у сумі 1107,40 грн., за травень 2010 року - у сумі 7898,60 грн.

Висновок про порушення товариством вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині формування валових витрат за наслідками господарських взаємовідносин з ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5 та ТОВ "Юнік-Бізнес-Груп" зроблено з огляду на те, що надані позивачем для перевірки документи не можуть вважатися первинними, оскільки містять загальне визначення послуг, і не містять інформації щодо конкретного обсягу наданих послуг, а також визначення, у чому саме полягає надання зазначених в актах послуг з посиланням на відповідні належні докази; зі змісту актів приймання робіт не вбачається, що виконавцями надані саме послуги, обумовлені договорами, що не дозволяє встановити їх зв'язок з господарською діяльністю позивача. Щодо ТОВ "Юнік-Бізнес-Груп" зазначено, що товариство знаходиться у 23 стані - "місцезнаходження не встановлено" з ІІ півріччя 2010 року, фактично працює 1 особа.

Порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині завищення амортизаційних відрахувань на 2798,00 грн. відповідач пов'язує з тим, що товариство безпідставно нараховувало амортизацію на встановлену залізобетонну огорожу, оскільки її встановлення не є власними виробничими потребами товариства, виходячи з того, що згідно договору від 20.11.2006 року №1 ТОВ "АФ "Відродження" не передавало позивачу в оренду земельну ділянку, а передало виключно приміщення операторської, асфальтовану площадку і прилеглу до них територію.

Зазначене порушення призвело також до недотримання товариством вимог пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", які передбачають можливість включення до складу податкового кредиту сплачених в ціні отриманих товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість лише за наслідками господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності. При встановленні залізобетонної огорожі такої мети у позивача не було, з огляду на те, що земельна ділянка, на якій встановлена така огорожа, не була отримана товариством в оренду.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.10.2010 року №0000302301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 49965,40 грн., з яких 35808,00 грн. - основний платіж та 14157,40 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0000312301/0, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 24457,20 грн., з яких 16633,33 грн. - основний платіж та 7823,87 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Податкове повідомлення-рішення від 07.10.2010 року №0000302301/0 оскаржується позивачем лише в частині визначення ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Любарська енергетична компанія" податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 44872,52 грн., з яких 32412,75 грн. - основний платіж та 12459,77 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що 01.07.2008 року між позивачем (Замовник) та Приватним підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір про надання бухгалтерсько-консультаційних послуг №1, за умовами якого Виконавець взяв на себе зобовязання надавати персоналу Замовника консультації з питань бухгалтерського обліку, податкової політики підприємства, ведення обліку підприємства згідно законодавства України та послуги по здачі бухгалтерської та податкової звітності; за виконання робіт Замовник сплачує Виконавцю плату орієнтовно у розмірі 3000,00 грн. за місяць, остаточна суму за місяць узгоджується двома сторонами та моє своє вираження в акті виконаних робіт за кожен місяць.

На виконання умов даного договору були складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.09.2008 року на суму 2000,00 грн., від 25.09.2008 року на суму 390,00 грн., від 31.01.2009 року на суму 3150,00 грн., від 12.02.2009 року на суму 5500,00 грн., від 14.04.2009 року на суму 500,00 грн., від 15.04.2009 року на суму 5250,00 грн., від 30.04.2009 року на суму 5160,00 грн., від 31.05.2009 року на суму 7657,00 грн.

Факт здійснення розрахунків за отримані послуги не заперечується відповідачем та підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунковими квитанціями.

Правовідносини, що виникають у звязку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат, у спірний період регулювались вимогами ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

За таких обставин, суд дійшов правильного висновку про те, що обставини виплати позивачем на користь ПП ОСОБА_4 коштів за придбані послуги в підтвердження факту наявності витрат, включених до складу валових, відповідачем всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України спростовані не були.

При цьому суд обґрунтовано взяв до уваги, що бухгалтерсько-консультаційні послуги надавались ОСОБА_4 виключно у період відсутності в штаті підприємства посади головного бухгалтера, про свідчать обставини справи, відповідно до яких останній акт здачі-приймання робіт (надання) послуг складений між позивачем та ПП ОСОБА_4 31.05.2009 року, а з 01.06.2009 року до виконання своїх обов'язків приступив ОСОБА_6

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 2 ст. 8 названого Закону передбачено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. При цьому згідно з вимогами ч. 4 цієї ж статті для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, однією з яких є користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

Відтак, суд дійшов правильного висновку, про наявність причинного звязку витрат ТОВ "ЛЕКО" на оплату бухгалтерсько-консультаційних послуг з господарською діяльністю товариства, та правомірність включення таких витрат до складу валових витрат товариства.

Що ж стосується витрат, пов'язаних з оплатою послуг ПП ОСОБА_5, то судом встановлено, що 01.05.2008 року між позивачем (Замовник) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 було укладено договір №1 на надання інформаційних, консультаційних та маркетингових послуг, згідно предмету якого Виконавець взяв на себе зобов'язання надавати Замовнику консультації з питань організації та ведення господарської діяльності підприємства Замовника; за виконання робіт за цим договором Замовник сплачує Виконавцю винагороду у розмірі 20000,00 грн., оплата проводиться щомісячно згідно актів виконаних робіт та рахунків Виконавця.

На виконання умов даного договору були складені акти здачі-прийняття робіт (надання) послуг від 30.07.2008 року на суму 2187,00 грн., від 30.08.2008 року на суму 2178,00 грн., від 30.09.2008 року на суму 1912,00 грн., від 30.10.2008 року на суму 2132,00 грн., від 30.11.2008 року на суму 1580,00 грн., від 25.12.2008 року на суму 1730,00 грн.

Факт здійснення розрахунків за отримані послуги також не заперечується відповідачем та підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками ТОВ "ЛЕКО".

Стверджуючи про те, що витрати на оплату послуг ПП ОСОБА_5 не пов'язані з господарською діяльністю позивача, відповідач на стор. 9 акту перевірки зазначає лише про те, що такі витрати не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання послуг, що не дозволяє встановити можливість їх використання у господарській діяльності ТОВ "ЛЕКО".

Між тим, як було зазначено, наведені підстави не є тими правовими підставами, з якими Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" пов'язує неможливість включення відповідних витрат до складу валових. При цьому в підтвердження таких витрат позивачем надані необхідні документи: договір від 01.05.2008 року №1, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжні документи про перерахування коштів. У судовому засіданні також були оглянуті звіти про надані ПП ОСОБА_5 послуги, зі змісту яких вбачається, що позивачу були надані послуги з питань: визначення можливості та перспектив ведення комерційних операцій; визначення діючих та потенційних конкурентів; загальна характеристика умов роботи конкурентів (джерела постачання скрапленого газу, наявність постачально-збутової мережі); загальна характеристика обігу продукції конкурентів (обсяг пропозиції, якість, ціни, сервіс, розрахунки), розрахунки ціни на газ, відомості про їх динаміку за відповідний період; ступінь розвитку ринкової інфраструктури (транспорт, ГНС, мережі, зв'язки); ступінь розвитку комерційної інфраструктури (біржі, оптові торги, аукціони, посередники); попит на скраплений газ та перспективи його розвитку; відомості про потенційних споживачів скрапленого газу; можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних кампаній з метою збільшення обсягів реалізації скрапленого газу та залучення додаткової кількості потенційних споживачів; прогноз стану кон'юнктури ринку за відповідний період; стан і практика застосування господарського законодавства в діяльності товариства.

За наведених обставин, єдині заперечення відповідача, викладені в акті перевірки, стосовно того, що в наданих позивачем для підтвердження правомірності формування валових витрат документах не конкретизований зміст отриманих послуг, не можуть бути розцінені як такі, що достовірно вказують на обставини того, що такі послуги фактично надані не були, а відтак вони не можуть бути пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Натомість, обговорюючи доводи контролюючого органу про відсутність зв'язку витрат на оплату послуг ПП ОСОБА_5 з господарською діяльністю позивача, судом було встановлено, що з наведеної в розділі 3 акту перевірки структури валового доходу ТОВ "ЛЕКО" вбачається його збільшення у наступних по відношенню до І півріччя 2008 року, тобто дати укладення договору з ПП ОСОБА_5, періодах (ІІ півріччя 2008 року - 536539,00 грн., 9 місяців 2008 року - 1066917,00 грн., 2008 рік - 1434156,00 грн., І квартал 2009 року - 264598,00 грн., І півріччя 2009 року - 630227,00 грн., 9 місяців 2009 року - 1273655,00 грн., 2009 рік - 1868587,00 грн.).

За умови ненадання відповідачем доказів в підтвердження протилежних обставин, а також враховуючи, що маркетинг як система заходів з організації управління виробничо-збутовою діяльністю підприємства, надає можливість підприємству проаналізувати ринок, вибрати найоптимальніший шлях для широкого та комплексного впровадження товарів, що мінімізує ризик прийняття негативних управлінських рішень в ході господарської діяльності підприємства, у суду немає підстав ставити під сумнів твердження позивача про те, що наявність економічної доцільності, пов'язаної з придбанням послуг у ПП ОСОБА_5, підтверджується фактом збільшення валових доходів товариства, а відтак висновок контролюючого органу про відсутність зв'язку між такими витрати та господарською діяльністю ТОВ "ЛЕКО" є безпідставним.

За наведених обставин, витрати за наслідками господарських взаємовідносин з ПП ОСОБА_5 правомірно включені товариством до складу валових витрат підприємства.

Не визнавши за позивачем право на включення витрат у сумі 80282,00 грн., здійснених у зв'язку з оплатою послуг, отриманих від ТОВ "Юнік-Бізнес-Груп", відповідач у акті перевірки лише зазначив, що товариство знаходиться у 23 стані - "місце знаходження не встановлено" з ІІ півріччя 2010 року, фактично працює 1 особа.

Суд встановив, що між позивачем (Замовник) та ТОВ "Юнік-Бізнес-Груп" (Виконавець) були укладені договори:

- від 30.06.2009 року на виконання робіт з обстеження системи обліку;

- від 30.06.2009 року №2 на виконання робіт з модифікації, настроювання та впровадження системи обліку "1С: Підприємство 8";

- від 30.06.2009 року №3 на виконання робіт по супроводу програмного продукту "1С: Підприємство 8";

- від 01.01.2010 року №1 на виконання робіт по супроводу програмного продукту "1С: Підприємство 8".

На виконання умов даних договорів були складені акти виконаних робіт, ТОВ "Юнік-Бізнес-Груп" виписані податкові накладні та позивачем здійснена оплата за отримані послуги згідно платіжних доручень, наявних в матеріалах справи.

Зазначені обставини відповідачем не заперечуються, про що свідчить зміст акту перевірки, в якому наведені аналогічні обставини.

Місцевий суд обґрунтовано не погодився з доводами контролюючого органу, в тій частині, що наведені в акті перевірки обставини беззаперечно свідчать про відсутність господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Юнік-Бізнес-Груп". Так, сам відповідач визнає факт того, що зазначене товариство знаходиться у 23 стані з ІІ півріччя 2010 року. У той же час, встановлені у справі обставини свідчать на користь висновку, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ"Юнік-Бізнес-Груп" лише включно до І півріччя 2010 року, оскільки останній акт виконаних робіт був складений 31.03.2010 року (а.с. 179, т. 1).

Що ж стосується обставин фактичного придбання позивачем робіт у ТОВ "Юнік-Бізнес-Груп", то відповідачем також не надано належних доказів того, що такі роботи виконані не були. Натомість, безпосередньо в акті перевірки відображено те, що у позивача бухгалтерський облік ведеться за допомогою бухгалтерської програми "1С: Підприємство" (версія 8.1.1), без дублювання інформації на паперові носії, крім документів, які обов'язково зберігаються в бухгалтерії. Факт використання позивачем у господарській діяльності таких основних фондів як оргтехніка (балансовою вартістю 39,8 тис.грн.) також визнається в акті перевірки.

Таким чином, твердження відповідача про те, що з ІІ півріччя 2010 року ТОВ "Юнік-Бізнес-Груп" перебуває у 23 стані, без надання будь-яких інших доказів в підтвердження того, що зазначене товариство у перевіряємий період не могло виконувати відповідні роботи, обґрунтовано відхилені судом , як такі, що підтверджують правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відтак, в цій частині судом також не встановлено підстав, з якими Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" пов'язує неможливість включення витрат до складу валових.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Досліджуючи питання обґрунтованості висновків податкового органу щодо порушення позивачем пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", судом було встановлено, що 20.11.2006 року між ТОВ "Агрофірма "Відродження" (Орендодавець) та ТОВ "Любарська енергетична компанія" (Орендар) був укладений договір оренди, відповідно до умов якого Орендодавець передав Орендарю в оренду приміщення операторської площею 28 м.кв., асфальтовану площадку площею 1012 м.кв. та територію, яка прилягає до площадки і приміщення, що розташовані за адресою: Житомирська область, Любарський район, с. Громада, вул. Польова 1. Орендар приймає об'єкт оренди для розміщення та експлуатації стаціонарного автомобільного газозаправного пункту (АГЗП-стаціонарний) - автозаправної станції, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки скрапленим вуглеводним газом зі стаціонарних резервуарів. Пунктом 3.2.7 даного договору також передбачено, що Орендар зобов'язаний проводити капітальний ремонт орендованого майна, перепланування споруд за письмовою згодою Орендодавця.

Відповідно до листа ТОВ "Агрофірма "Відродження" від 25.03.2009 року №3 останнє погодило ТОВ "ЛЕКО" можливість проведення капітального ремонту та реконструкції орендованих товариством приміщень та прилеглої території, а також надало згоду на встановлення навколо них бетонної загорожі.

У зв'язку з цим, 25.12.2009 року між позивачем (Замовник) та Об'єднанням "Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація" (Підрядник) укладено договір №12 на виконання будівельно-монтажних робіт по встановленню загорожі з бетонних плит та стовпів на території АГЗП.

Відповідно до акту прийняття виконаних підрядних робіт за травень 2010 року Підрядник виконав роботи зі встановлення залізобетонної огорожі. Зазначені роботи були оплачені у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 214-216, 226-227, т. 1).

На виконання умов укладеного договору Об'єднання "Житомирська міська інвестиційна будівельна корпорація" виписало позивачу податкові накладні, на підставі яких позивач включив до складу податкового кредиту перевіряємого періоду податок на додану вартість у сумі 16633,33 грн. Крім того, товариство здійснило амортизаційні відрахування на вартість збудованої залізобетонної огорожі, що призвело, на думку відповідача, до завищення таких відрахувань на 2798,00 грн. та заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на прибуток у сумі 698,25 грн.

Вирішуючи питання про правомірність здійснення відповідачем амортизаційних відрахувань, судом встановлено, що відповідно до пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" амортизації підлягають витрати на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів.

Стверджуючи, що встановлення залізобетонної огорожі не є виробничою потребою ТОВ "ЛЕКО", відповідач не спростував тверджень позивача про те, що встановлення залізобетонної огорожі навколо потенційно небезпечного об'єкту, яким є належна ТОВ "ЛЕКО" автозаправна газова станція, це вимушена господарська необхідність, яка пов'язана з охороною даного об'єкту та з запобіганням несанкціонованого втручання сторонніх осіб у його роботу. Встановлення залізобетонної огорожі безпосередньо пов'язано з предметом господарської діяльності товариства та використовується з метою досягнення статутних цілей.

При цьому, обставини того, що експлуатація автогазозаправочного пункту є небезпечною, підтверджується дозволом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, виданим ТОВ "Любарська енергетична компанія" на початок виконання роботи підвищеної небезпеки, за яким позивачу надано дозвіл на виконання робіт з небезпечними речовинами, експлуатацію, зберігання або транспортування небезпечних речовин, зберігання, експлуатацію ємності зі зрідженим газом, виконання газонебезпечних робіт.

Отже, зважаючи на те, що експлуатація автозаправної газової станції фактично є роботою підвищеної небезпеки, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що встановлення зі згоди Орендодавця залізобетонної огорожі навколо такого об'єкту не пов'язане з господарською діяльністю позивача та не призначене для його власних виробничих потреб, з огляду на що вважає здійснення амортизаційних відрахувань у сумі 2798,00 грн. таким, що відповідає вимогам пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Що ж стосується включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 16633,33 грн., сплаченого у ціні вартості робіт зі встановлення залізобетонної огорожі, то слід зазначити, що відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Враховуючи викладене та зважаючи на висновок про те, що використання залізобетонної огорожі призначено у господарській діяльності ТОВ "ЛЕКО", суд дійшов правильного висновку про дотримання позивачем усіх визначених Законом України "Про податок на додану вартість" правових підстав для включення суми податку на додану вартість у розмірі 16633,33 грн. до складу податкового кредиту товариства.

Отже, проаналізувавши норми чинного законодавства та вивчивши матеріали справи , колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду вважає, що винесене ДПІ в Любарському районі Житомирської області податкове повідомлення-рішення від 07.10.2010 року № 00003022301/0 в частині визначення ТОВ «Любарська енергетична компанія» податкового зобов»язання з податку на прибуток підприємств в сумі 44872,52 грн., з яких 32412,75 грн.- основний платіж та 12459,77 грн. штрафні (фінансові) санкції, та податкове повідомлення-рішення від 07.10.2010 р. № 0000312301/0, яким товариству визначено суму податкового зобов»язання з податку на додану вартість в сумі 244,57 грн., з яких 16633,33 грн.- основний платіж та 7823,87 грн.-штрафні(фінансові) санкції є протиправними, а тому, суд першої інстанції правомірно визнав їх в цій частині нечинними та скасував.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В звязку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та обєктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційних скаргах доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Житомирський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст.196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: Л.О. Зарудяна

ОСОБА_1

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю " Любарська енергетична компанія " вул.Польова 1,с.Громада,Любарський район, Житомирська область,13132

3- відповідачу ОСОБА_2 міжрайонна державна податкова інспекція Житомирської області вул.Леніна, 132,смт.,Житомирська область,13200