Ухвала суду № 43889732, 13.09.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"13" вересня 2011 р. Справа № 2а/1770/1241/2011

номер рядка статистичного звіту 8.2.3

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Малахової Н.М.

суддів: Котік Т.С.

ОСОБА_1,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Ліфтсервіс " малого приватного підприємства " Леда " на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "03" червня 2011 р. у справі № 2а/1770/1241/2011 за позовом Дочірнього підприємства " Ліфтсервіс " малого приватного підприємства "Леда " до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправними дій та визнання нечинним та скасування вимоги ,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2011 року ОСОБА_2 підприємство «Ліфтсервіс» малого приватного підприємства «Леда» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003262342/0 від 30 вересня 2010 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне №0003262342/0 від 30 вересня 2010 року в частині визначення Дочірньому підприємству "Ліфтсервіс" малого приватного підприємства "Леда" податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1062,60 грн., з яких 708,43 грн. - основного платежу та 354,17 грн. - штрафних (фінансових) санкцій. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь позивача із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на те, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит з ПДВ.

Колегія суддів вважає , що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 підприємство «Ліфтсервіс» малого приватного підприємства «Леда» зареєстроване юридичною особою та включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Підприємство є платником податку на додану вартість.

16 вересня 2010 року ОСОБА_3 податковою інспекцією у м. Рівне було проведено невиїзну документальну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість ДП «Ліфтсервіс» МПП «Леда» за червень, липень, вересень, жовтень, грудень 2008 року, за результатами якої було складено акт №1399/23-100/30397948 від 17.09.2010 р.

На підставі вказаного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003262342/0 від 30 вересня 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 10050,42 грн., з яких 6700,28 грн. - основний платіж і 3350,14 грн. - штрафні (фінансові) санкції .

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішенням в адміністративному порядку. За результатами розгляду повторної скарги ДПА України рішенням №4372/6/25-0115 від 03.03.2011 року податкове повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу позивача- без задоволення .

Згідно з п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон №168/97-ВР) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Дані норми закону дозволяють платнику податку формувати податковий кредит при наявності таких двох умов:

- підтвердження належним чином оформленими первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та посвідчують факт її здійснення;

- спрямування результату таких операцій на подальше використання у господарській діяльності платника податків.

Суд першої інстанції, відмовляючи позивачу у задоволені позову у частині визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення № 0003262342/0 від 30 вересня 2010 року, яким ДП «Ліфтсервіс» МПП «Леда» визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі нарахування 8987,82 грн., з яких 5991, 85 грн. - основний платіж і 2995,97 грн. - штрафні (фінансові) санкції, дійшов висновків, що операції з поставки товарів від ПОГ «Інвабуд», ПП «Агроімпекс-Ресурс»та ПП «Західлісбуд»для ДП «Ліфтсервіс» МПП «Леда» не здійснювалися, у звязку з чим в порушення вимог п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість позивачем завищено податковий кредит по взаємовідносинах з даними суб'єктами господарювання.

З матеріалів справи вбачається, що вироком Рівненського міського суду від 25-26 травня 2010 року по кримінальній справі №1-386/10 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 визнано винними, у тому числі за ч.2 ст.205 КК України за фіктивне підприємництво, а саме за створення і придбання субєктів підприємницької діяльності - ПП "ТЕК" Транс ОСОБА_11", ПП "Агроімпекс-Ресурс", ПОГ "Інвабуд", ПП "Юнісеф", ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_12, ПП ОСОБА_8, ПП "Паритет", ПП "Західлісбуд", ПП "Форестер Груп" з метою прикриття незаконної діяльності, або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона, що заподіяло велику шкоду державі. Вказаним вироком встановлено, що діяльність вказаних осіб, як організованої групи, була спрямована на конвертацію в готівку грошових коштів, які надходили на розрахункові рахунки нібито за виконання господарських правочинів, і подальше її використання на власний розсуд для особистих потреб. Окрім цього, встановлено відсутність бухгалтерського та податкового обліку, основних та оборотних засобів, найманих працівників у таких платників податків, як ПОГ «Інвабуд», ПП «Агроімпекс-Ресурс»та ПП «Західлісбуд» та відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) здійснення господарської діяльності та відсутність можливості виконання будь-яких господарських зобовязань.

На час розгляду даної справи у суді першої інстанції вирок Рівненського міського суду від 25.05.2010 року набрав законної сили.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованих висновків, що сама по собі наявність у позивача первинних документів по оформленню господарських операцій та податкових накладних, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до складу податкового кредиту, оскільки для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та підтверджувати фактичне здійснення операцій. Оскільки ПОГ «Інвабуд», ПП «Агроімпекс-Ресурс»та ПП «Західлісбуд» були створені з метою здійснення незаконної діяльності, що встановлено вироком Рівненського міського суду, яким засуджено, в тому числі і за фіктивне підприємництво осіб, які використовували дані підприємства для конвертації безготівкових коштів в готівку шляхом документального оформлення безтоварних операцій, то операції з поставки товарів від ПОГ «Інвабуд», ПП «Агроімпекс-Ресурс»та ПП «Західлісбуд» для ДП «Ліфтсервіс»МПП «Леда» не здійснювалися, а всі первинні документи, виписані ними, в тому числі і для ДП «Ліфтсервіс»МПП «Леда» не мають юридичної сили.

Доводи апеляційної скарги, що вироком Рівненського міського суду від 25 травня 2010 року не визнано недійсними правочини, укладені позивачем з ПОГ «Інвабуд», ПП «Західлісбуд»та ПП «Агроімпекс-Ресурс», та, що не встановлено фіктивності податкових накладних, виписаних даними суб'єктами господарської діяльності для ДП «Ліфтсервіс» МПП «Леда», не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.

Згідно з ч.1,5 ст.203 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За змістом ч.1 ст.228 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і є нікчемним.

Господарські операції, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, а тому й вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Тому, висновки суду першої інстанції про нікчемність правочинів, укладених ДП «Ліфтсервіс»МПП «Леда»з ПОГ «Інвабуд», ПП «Західлісбуд»та ПП «Агроімпекс-Ресурс» грунтуються на вимогах закону.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки правочини ДП «Ліфтсервіс»МПП «Леда» з ПОГ «Інвабуд», ПП «Західлісбуд»та ПП «Агроімпекс-Ресурс» не створюють юридичних наслідків в силу своєї нікчемності, то оформлені податкові накладні на суми ПДВ по їх виконанню не можуть братись до уваги в податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Зокрема, якщо фактично здійснення господарської операції не було відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З огляду на вищенаведене, позивач не мав підстав і права на віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні за придбані товарно-матеріальні цінності на підставі таких документів, до складу податкового кредиту.

За наведених обставин та з врахуванням викладеного, колегія суддів не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст.195,196,197,200,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства " Ліфтсервіс "малого приватного підприємства " Леда " залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "03" червня 2011 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Н.М. Малахова

судді: Т.С. Котік

ОСОБА_1

Роздруковано та надіслано:сторонам рек без пов.

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_2 підприємство " Ліфтсервіс "малого приватного підприємства " Леда " вул.Будівельників 3,м.Рівне,33016

3- відповідачу ОСОБА_3 податкова інспекція у м.Рівне вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023