Ухвала суду № 43888334, 10.08.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"10" серпня 2011 р. Справа № 0670/1481/11

номер рядка статистичного звіту 8.2.3

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Бондарчука І.Ф.

ОСОБА_1,

з участю секретаря с/з ОСОБА_2

представників ДПІ та ПП "ПВН":

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "19" травня 2011 р. у справі № 0670/1481/11 за позовом Приватного підприємства "ПВН" до ОСОБА_3 податкової інспекції у м. Житомирі, Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 підприємство "ПВН" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення ДПІ у м. Житомирі від 18.06.2010 року №0000742304/0 про зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 98607,00 грн. за червень 2007 року; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість, згідно декларацій за червень 2007 року, у сумі 98607,00 грн.

Постановою суду першої інстанції від 19.05.2011 року позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення ДПІ у м. Житомирі від 18.06.2010 року №0000742304/0, стягнуто на користь позивача заборгованість по бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість, згідно декларацій за червень 2007 року, у сумі 98607,00 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем по справі ДПІ в м. Житомирі подано апеляційну скаргу в якій просять суд апеляційної інстанції постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 року скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні вимог позивача. Підставою для внесення апеляційної скарги вважає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому вважає своє рішення таким, що відповідає вимогам п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", які у системному звязку передбачають, що однією з обовязкових підстав включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та їх бюджетного відшкодування є фактична сплата цих сум до державного бюджету. Оскільки таких обставин контролюючим органом встановлено не було, тому слід відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу.

Представники апелянта в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали з підстав, які в ній зазначені і просить суд задовольнити її у повному обсязі.

Представники ПП "ПВН" в судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодились з посиланням на невідповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України "Про податок на додану вартість", який не ставив у залежність право на формування податкового кредиту субєкта оподаткування та заявлення ним бюджетного відшкодування від отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів такого субєкта. Крім того, позивач вказує на порушення відповідачами встановленого Законом порядку відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

Представник Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області - в судове засідання не зявився, про причини відсутності не повідомив, хоча про дату, час і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності його представника.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши письмові докази, наявні в матеріалах справи, законність та обґрунтованість винесеного судом першої інстанції постанови вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Житомирі було здійснено позапланову виїзну перевірку ПП "ПВН" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за травень, червень 2007 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з квітня 2007 року по травень 2007 року, за наслідками якої складено акт від 14.08.2009 року №5047/23-2/31191765.

У зазначеному акті відображено, що згідно з поданими ПП "ПВН" до ДПІ у м. Житомирі податковою декларацією з ПДВ за червень 2007 року (від 16.07.2007 року вх. №74104), уточнюючим розрахунком (від 17.06.2009 року №79492) та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 110552,00 грн. При цьому перевіркою достовірності нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за червень 2007 року, встановлено, що підприємством 17.06.2009 року подано уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ за червень 2007 року, в якому позивачем заявлено до відшкодування з бюджету кошти у сумі 110552,00 грн., які є частиною залишку відємного значення податку на додану вартість, фактично сплаченого у травні 2007 року постачальникам товарів (послуг). У той же час, за даними перевірки така сума склала 98607,00 грн., з огляду на те що підприємству було зменшено бюджетне відшкодування за травень 2007 року на суму 110309,00 грн. та за червень 2007 року на суму 11945,00 грн. В акті перевірки також зроблено застереження, що при отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку субєкта господарювання, що перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки позивача.

Оскільки відповідь на направлений до ДПІ у Печерському районі м. Києва запит щодо підприємства-постачальника позивача - АТ "Українська автомобільна корпорація" - з питань включення до податкових зобовязань та сплати продавцем суми податку на додану вартість, заявленої ПП "ПВН" до відшкодування з бюджету за червень 2007 року, не надійшла, ДПІ у м. Житомирі було здійснено невиїзну документальну перевірку ПП "ПВН", за наслідками якої складено акт від 08.06.2010 року №3235/23-2/31191765.

Проведеною перевіркою зроблено висновок про порушення підприємством вимог п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", зважаючи на те що підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2007 року на 98607,00 грн. При цьому обставини даного порушення повязані з тим, що на формування показників, відображених в рядках 10-17 податкової декларації з ПДВ за червень 2007 року, вплинуло здійснення операцій на митній території України (позивачем придбавались автобуси, запчастини, пальне та інше). Основним постачальником позивача було АТ "Українська автомобільна корпорація", у якого ПП "ПВН" на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.2007 року №3А придбало шість автобусів (податкова накладна від 31.05.2007 року №1143/14 на загальну суму 1050000,00 грн., в т.ч. ПДВ 175000,00 грн.). Оскільки постачальником ПП "ПВН" не підтверджено факт надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету, контролюючим органом зроблено висновок, що у підприємства відсутнє право вимагати повернення податку з державного бюджету.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Житомирі 18.06.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000742304/0 про зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 98607,00 грн. за червень 2007 року, яке і є предметом спору у даній справі.

Вирішуючи питання про відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, судом враховується, що правовідносини, повязані з формуванням податкового кредиту та отриманням бюджетного відшкодування податку на додану вартість, на час виникнення спору були врегульовані Законом України "Про податок на додану вартість" (з відповідними змінами та доповненнями).

Так, згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, імперативні приписи пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону обумовлюють право на включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту наявністю податкових накладних або митних декларацій.

Таким чином, обставини не підтвердження факту надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету постачальником позивача - АТ "Українська автомобільна корпорація", які слугували фактичною підставою для зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит та бюджетне відшкодування від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Вимога п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальнику.

Частиною 1 ст. 138 КАС України визначено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на законодавче регулювання підстав формування податкового кредиту та розрахунку сум бюджетного відшкодування суд вважає, що визначальною умовою для висновку про протиправність або законність оскаржуваного податкового повідомлення є встановлення факту наявності у позивача податкових накладних та документів, які б підтверджували факт сплати сум податку, нарахованих у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Надані позивачем документи дають суду підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання автобусів своєму постачальнику АТ "Українська автомобільна корпорація" яке виписало позивачу податкову накладну, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому в силу приписів пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" така податкова накладна є належним доказом формування податкового кредиту.

Що ж стосується бюджетного відшкодування, то відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкових зобовязань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту цього звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої у такий спосіб, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду; при відємному враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктами 5.11, 5.12 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166 (зі змінами, внесеними наказом від 15.06.2005 року №213, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за №702/10982) встановлено, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) (підпункт 5.12.2 пункту 5.12 Порядку).

За даними податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2007 року різниця між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту мала відємне значення, у зв'язку з чим позивачем до ДПІ у м. Житомирі був поданий розрахунок суми бюджетного відшкодування за червень 2007 року з зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 110552,00 грн.

У той же час, згідно акту перевірки від 14.08.2009 року №5047/23-2/31191765 у травні 2007 року позивачем своїм постачальником було фактично сплачено в ціні придбаних товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість у сумі 98607,00 грн. При цьому, факт сплати позивачем у травні 2007 року на користь своїх постачальників податку на додану вартість в ціні придбаних товарів підтверджується дослідженими судом платіжними дорученнями.

Оскільки законодавчо закріпленою підставою для бюджетного відшкодування є фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), то розрахунок суми бюджетного відшкодування за червень 2007 року з врахуванням суми податкового кредиту у розмірі 98607,00 грн., фактично сплаченої у попередньому періоді постачальникам товару, відповідає положенням пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п. 5.11, 5.12 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, а тому суд вважає такими, що не ґрунтуються на наведених правових нормах, доводи ДПІ про відсутність у позивача права на врахування названої суми при визначенні суми податку, що підлягає поверненню з бюджету за червень 2007 року.

Відповідно до п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.1997 року №209/72, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.07.1997 року за №263/2067 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів (форма наведена в додатку 2) або за рішенням суду.

При цьому, встановлений пп. 7.7.4 - 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що у разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування, оскільки право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться в залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу Державного казначейства України відповідний висновок.

За наведених обставин, судова колегія дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції винесена з дотриманням вимог законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: І.Ф.Бондарчук

ОСОБА_1

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 підприємство "ПВН" проспепкт ОСОБА_2, 57,м.Житомир,10000

3- відповідачу ОСОБА_3 податкова інспекція у м.Житомирі м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014

4 - відповідачу ОСОБА_5 управління Державного казначейства України у Житомирській області 10008, м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24 (рек. з пов.)