Ухвала суду № 43887510, 18.07.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"18" липня 2011 р. Справа № 0670/135/11

номер рядка статистичного звіту 8.2.1

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Бондарчука І.Ф.

ОСОБА_1,

з участю секретаря с/з ОСОБА_2 ,

представників ОДПІ

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 об"єднаної державної податкової інспекції ДПА України у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "11" травня 2011 р. у справі № 0670/135/11 за позовом Приватного підприємства "Терези-5" до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати протиправними та скасувати прийняті ОСОБА_3 ОДПІ податкові повідомлення-рішення № 0005512320/3 від 08.12.2010 р. в сумі 8303 грн. та № 0006332320/3 від 08.12.2010 р. в сумі 8597 грн. Свої вимоги мотивує тим , що винесення вказаних податкових повідомлень-рішень є не обґрунтованим та неправомірним, а самі податкові повідомлення-рішення складено з порушенням вимог чинного законодавства України зокрема зазначає, що нормативні документи на які посилається відповідач в оспорюваних рішеннях не передбачають застосування визначеної суми фінансових санкцій, а саме відповідачем не вказано на підставі якого нормативного документа ним застосовані вказані фінансові санкції, немає посилання на підстави , порядок та розмір таких нарахувань. При винесенні рішень Відповідач посилається на документ, а саме на Порядок, який на час прийняття рішень втратив чинність (втратив чинність з 10.04.2009 р. згідно Постанови КМ України від 02.04.2009 р. № 291).

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 травня 2011 року позов задоволено і скасовано податкові повідомлення-рішення № 0005512320/3 від 08.12.2010 р. на суму 8303 грн. та № 0006332320/3 від 08.12.2010 р. на суму 8597 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач по справі подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду від 11 травня 2011 року та постановити нову про відмову у задоволенні вимог позивача. Підставою для скасування постанови суду першої інстанції зазначають те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. При розгляді справи судом при вирішенні справи було взято до уваги лист ДПА України від 29.05.2009 року "Про ПДВ", який втратив чинність. Крім того вони вважають, що податковий орган правомірно визначив суму податкового зобов'язання, яка підлягає сплаті позивачем до бюджету, так як Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються при здійсненні операцій з продажу товарів власного виробництва, затверджений постановою КМ України від 26.02.199 року №271 втратив чинність з 10.04.2009 року, а податкові зобов'язання з ПДВ у позивача виникли у 2007 - 2008 роках.

В судове засідання представник позивача не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомлено, клопотання про слухання справи з участю представника від позивача не надходило, тому справу розглянуто у його відсутність.

Представник відповідача в засіданні суду апеляційну скаргу підтримав з підстав, які в ній зазначені і просить суд апеляційної інстанції задовольнити її у повному обсязі з підстав, які в ній зазначені.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість винесеної судом першої інстанції постанови судова колегія прийшла до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

За результатами виїзної планової перевірки субєкта підприємницької діяльності юридичної особи приватного підприємства "Терези -5", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року, складено акт перевірки № 708/05-53/23-20/33621971 від 31.05.2010 року та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005512320/0 від 8 червня 2010 року про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 24909 грн. (8303 грн. - основного платежу, 16606 грн. - штрафної санкції).

Не погоджуючись, з прийнятим рішенням за результатом перевірки Приватного підприємства «Терези-5», було подано скарги про перегляд даного податкового повідомлення- рішення в адміністративному порядку. Під час розгляду первинної скарги було проведено перевірку фактів викладених у скарзі та донараховано податок на додану вартість в сумі 8597,0 грн. із врахуванням якої, загальна сума донарахованого податку складає 16900,0 грн. (8303,0 грн. + 8597,0 грн.). Також, на донараховану суму податку застосовано штрафні санкції в розмірі 17194,0 грн. В результаті чого, збільшено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 25791,0 грн. На суму такого збільшення прийнято окреме податкове повідомлення рішення № 0006332320/1 від 16.08.2010р. про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 25791 грн. (8597 грн. - основного платежу, 17194 грн. - штрафної санкції).

За результатом розгляду повторної скарги підприємства, ДПА у Житомирській області скасовано в частині 16606 грн. штрафної санкції податкове повідомлення - рішення ОСОБА_3 ОДПІ від 15.07. 2010 року № 0005512320/1 (від 08.06.2010 року № 0005512320/0), а в іншій частині 8303 грн. основного платежу по податку на додану вартість залишила без змін; та скасовано в частині 17194 грн. штрафної санкції податкове повідомлення - рішення ОСОБА_3 ОДПІ № 0006332320/1 від 16.08. 2010, а в іншій частині 8597 грн. основного платежу по податку на додану вартість залишила без змін. Процедуру адміністративного оскарження було закінчено Рішенням Державної податкової адміністрації України про результати розгляду скарги від 02.12.10р., що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню. На підставі зазначеного рішення прийняті податкові повідомлення-рішення № 0005512320/3 від 08.12.2010р. на загальну суму податкового зобовязання по ПДВ в розмірі 8303 грн. та №0006332320/3 від 08.12.2010р. на зальну суму податкового зобовязання по ПДВ в розмірі 8597 грн.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог стосовно оскарження податкового повідомленнярішення №0005512320/3 від 08.12.2010 р. з огляду на наступне.

31.05.2010 р. відповідачем завершено планову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 708/05-53/23-20/33621971 від 31.05.2010 р. «Про результати планової виїзної перевірки приватного підприємства «Терези-5», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року. На підставі вказаного акту планової перевірки відповідачем прийнято вищезазначене податкове повідомлення рішення №0005512320/3 від 08.12.2010 р., яким визначено суму податкового зобовязання у вигляді фінансової санкції за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 8303,0 грн.

Зокрема, в ході перевірки встановлено, що в порушення вимог підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підприємством за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року завищено податковий кредит з податку на додану вартість, а саме: до складу податкового кредиту неправомірно включено частку з сум ПДВ по придбаним товарам, яка не приймала участь в оподаткованих операціях на загальну суму 7317 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Якщо платник одночасно здійснює операції, оподатковувані за ставкою 20% або 0% і неоподатковувані або звільнені від оподаткування, у процесі здійснення яких використовуються одночасно одні й ті ж товари (роботи, послуги), виникає необхідність розподілу між такими операціями сум ПДВ, сплачених (нарахованих) при їх придбанні, для правильного визначення сум ПДВ, які може бути віднесено до складу податкового кредиту.

Оскільки, такий розподіл передбачено підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно з яким при придбанні товарів, які одночасно використовуються частково в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту може бути включена та частка податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) при їх придбанні, що відповідає частці використання цих товарів в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Платник податку при одночасному здійсненні оподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій (або таких, що не є обєктом оподаткування) повинен забезпечити ведення окремого обліку валових витрат за такими операціями і виходячи з даних окремого обліку формувати податковий кредит.

На підставі зазначеного, працівниками податкового органу, виходячи з показників додатку № 1 "накопичувальна відомість бюджетних коштів, отриманих на підтримку та розвиток рослинництва ПП "Терези-5"(а.с. 84-85), встановлено, що кошти, отримані із державного бюджету на підтримку виробництва продукції рослинництва в розмірі 88740 грн. використовувались не в повній мірі в оподаткованих операціях у періоди їх отримання, а звідси підприємство не мало право на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених за вартість придбаних ТМЦ, які використовувались у рослинництві, а значить сума завищення підприємством податкового кредиту в розмірі 7317 грн. не може бути визнана обгрунтованою.

Вищезазначений висновок відповідача спростовується наступним :

- в акті перевірки не зазначено фактів проведення позивачем в періоді, який перевіряється, господарських операцій звільнених від оподаткування ПДВ або тих, що не є обєктом оподаткування ПДВ ,що свідчить про те, що підприємство їх не проводило ;

- посилання працівників відповідача на пп.3.2.7 Закону про ПДВ є безпідставним, так як виплат вказаних в даному пункті підприємство не проводило. Жодним нормативним документом, в тому числі і Законом про "Податок на додану вартість" не передбачено, що отримання коштів з бюджету (державної допомоги) сільськогосподарським товаровиробникам на підтримку виробництва продукції рослинництва відповідають поняттю поставки товарів, робіт, послуг.

Що стосується питання формування податкового кредиту, у разі придбання за рахунок бюджетних коштів товарів (послуг) чи основних фондів, то суми ПДВ, сплачені при їх придбанні включаються до податкового кредиту за умови дотримання вимог пп.7.4.1 , пп. 7.2.6 Закону про ПДВ. Фактів порушення вказаних пунктів Закону перевіркою не встановлено, відповідно сума дозволеного податкового кредиту підприємством сформована правомірно.

Щодо оскарження податкового повідомленнярішення №0006332320/3 від 08.12.2010р. на зальну суму податкового зобовязання по ПДВ в розмірі 8597 грн. судова колегія прийшла до висновку, що суд першої інстанції надав правильної оцінки обставинам з даного приводу з огляду на наступне.

В акті позапланової перевірки №850/05-53/23-20/33621971 від 12 липня 2010 року, зокрема зазначено, що на порушення вимог наказу № 166 від 30.05.1997 року "Порядок затвердження форми податкових декларацій та порядок їх заповнення та подання", затвердженого ДПА України та зареєстрованого в Мін'юсті 09.07.1997 року № 250/20-54, підприємство за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року в окремих податкових періодах невірно переносило показники декларацій з ПДВ з рядка 24 "сума ПДВ, яка в наступному звітному періоді зменшує суму податку, яка залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання і не відображається в особовому рахунку платника" до рядка 22 "сума ПДВ минулого звітного періоду, яка в поточному звітному періоді зменшує суму податку, яка залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання» Декларації з ПДВ наступних звітних податкових періодів", зокрема у січні 2008 року в сумі 4317 грн., у жовтні 2008 року в сумі 2110 грн., у листопаді 2008 року в сумі 2111 грн. та у грудні 2008 року в сумі 864 грн., що в свою чергу вплинуло на показник рядка 23 Декларації з ПДВ "сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання". В результаті вказаних порушень, приватним підприємством "Терези 5" занижено суми ПДВ, які підлягали нарахуванню в особовому рахунку платника та мали залишитись у розпорядженні платника податку для цільового використання, що в свою чергу підтверджує факт не перерахування на окремий рахунок зазначених коштів на загальну суму 16425 грн.

Крім того, в вищезазначеному акті перевірки зазначено, що на порушення вимог пункту 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) та пункту 5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року N 271 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 року N 374) підприємством не перераховано до бюджету залишок коштів на спеціальному рахунку в розмірі 475 грн., що призвело до необхідності стягнення до бюджету податку на додану вартість в сумі 475 грн.

Прийняте відповідачем рішення на підставі акту позапланової перевірки № 0006332320/3 від 08.12.2010 року також має бути скасовано з огляду на наступне.

В акті позапланової перевірки не вказано підстави застосування пп.7.4.3 ст.7 Закону про ПДВ та не доведено, що підприємством придбавались товари, які не приймали участі в оподаткованих операціях, а в п.3.1.3 (стор.36) акту позапланової перевірки, перевіряючими взагалі робиться висновок , що в результаті зменшення податкового кредиту, який описаний в розділі 3.1.2 акта перевірки в сумі 7317 грн., з урахуванням відємного значення, що призвело до донарахування податку на додану вартість в сумі 11340 грн. З даним твердженням погодитись неможливо тому, що навіть якщо б підприємство допустилось помилки і зависило суму податкового кредиту на 7317 грн., то ще й з урахуванням відємного значення, не може бути донарахована більша сума.

Що стосується вказаної в акті позапланової перевірки суми 5085 грн., яка нарахована в результаті порушення наказу № 166 від 30.05.1997 р. то суд першої інстанції правильно не погодився з нею, так як вона виведена з врахуванням нібито встановленого порушення яке оскаржується вище, а також те, що в цьому акті також вказані показники Декларації 2 яка складається відповідно до п.11.29 ст.11 Закону про ПДВ і по якій розрахунки з бюджетом не проводяться, а нарахована сума ПДВ повністю залишається у розпорядженні підприємства.

Щодо вказаної в акті суми ПДВ - 475 грн., яка нарахована в результаті порушення п.11.29 ст. 11 Закону про ПДВ та п.5 Порядку 271, що призвело до донарахування податку на додану вартість на 1197 грн. слід зазначити, що жодним чинним документом не передбачено, що не в повній мірі використання залишків сум, акумульованих на спеціальному рахунку призводить до нарахування чистої суми зобовязань з податку на додану вартість в 2,52 рази більшу за суму залишку. Тим більше, що підтвердження визначення цієї суми в акті не відображено та не доказано.

Крім того спірні рішення винесені згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р., проте визначення у цих рішеннях штрафних санкцій, нарахованих відповідачем на підставі п.5 «Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільскогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість, щодо операцій з продажу товарів (робіт,послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільскогосподарської сировини» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року №271 (у редакції постанови КМ України від 23.04.2001 р. №324) (далі Порядок 271) не є податковим зобовязанням в розумінні п.1.2 ст. 1 вищезазначеного Закону № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р.

Нормативні документи на які посилається відповідач в оспорюваних рішеннях не передбачають застосування визначеної суми фінансових санкцій. Тобто відповідачем не вказано на підставі якого нормативного документа застосовані вказані фінансові санкції, немає посилання і на підстави, порядок та розмір таких нарахувань. При винесенні спірних рішень відповідач посилається на документ, а саме на Порядок 271, який на час прийняття рішень втратив чинність (втратив чинність з 10.04.2009 р. згідно Постанови КМ Ураїни від 02.04.2009 р. № 291).

Колегія вважає, що суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами по справі докази, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки постанову Житомирським окружним адміністративним судом від 11 травня 2011 року винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 об"єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: І.Ф.Бондарчук

ОСОБА_1

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 підприємство "Терези-5" вул.Жука,57,с.Гірки,Новоград-Волинський район, Житомирська область,11763 (рек. з пов.)

3- відповідачу ОСОБА_3 об'єднана державна податкова інспекція вул. Ушакова, 3,ОСОБА_3,Житомирська область,11700