Ухвала суду № 43887499, 18.07.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"18" липня 2011 р. Справа № 0670/1556/11

номер рядка статистичного звіту 8.2.6

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Мацького Є.М.

ОСОБА_1,

з участю секретаря с/з ОСОБА_2

за участю представників сторін:

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції ДПА України у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "12" травня 2011 р. у справі № 0670/1556/11 за позовом Державного підприємства "ОСОБА_3 лісове господарство" до ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції ДПА України у Житомирській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 підприємство "ОСОБА_3 лісове господарство" звернулось до адміністративного суду з вказаним позовом. Зазначає, що за результатами планової виїзної перевірки ДП "ОСОБА_3 лісове господарство" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.07.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року державними податковими інспекторами був складений акт №15/01-13/23/00991858 від 27.01.2011 року, в якому зафіксовано порушення з боку державного підприємства "ОСОБА_3 лісове господарство" вимог пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2007 року №68 "Про затвердження Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)", ст.61 Закону України "Про ОСОБА_4 бюджет України на 2009 рік", в результаті чого занижено частина прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України. На підставі вказаного акту видані податкові повідомлення-рішення №0000012340/0 від 08.02.2011 року, яким підприємству визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 170 070,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 136 056,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34 014,00 грн. та №0000022340/0 від 08.02.2011 року, яким підприємству визначено податкове зобов'язання по частині прибутку (доходу), що підлягають сплаті до загального фонду Державного бюджету України в сумі 76 533 грн., в т.ч. за основним платежем - 61226,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 307,00 грн. У зв'язку з цим позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0000012340/0, №0000022340/0 від 08.02.2011 року та визнати недійсним акт перевірки в частині нарахування пені на загальну суму 77 050,00 грн. - за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб. Вказує, що валові витрати та чистий прибуток підприємства у відповідних періодах визначались на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 року закрито провадження в частині визнання недійсним акту планової виїзної перевірки від 27.01.2011 року №15/01-13/23/00991858 щодо нарахування ОСОБА_3 МДПІ пені на загальну суму 77050 грн. за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб. Ухвала набрала законної сили і сторонами не оскаржувалась.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року позов у іншій частині щодо скасування податкових повідомлень - рішень задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення №0000012340/0 від 08.02.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 170070,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 136056,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34014,00 грн. та №0000022340/0 від 08.02.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по частині прибутку (доходу), що підлягають сплаті до загального фонду Державного бюджету України в сумі 76533 грн., в т.ч. за основним платежем - 61226,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15307,00 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач по справі подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції по даній справі від 12 травня 2011 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні вимог позивача. Підставою для скасування постанови відповідач зазначає те, що судом першої інстанції при її винесені не правильно застосовано норми матеріального права.

На їх думку суд першої інстанції не вірно застосував норми ст. ст. 19, 70 Лісового Кодексу та п.п. 5.2.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, зазначених у ній і просить суд задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодились і вважають, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням вимог матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, перевіривши обґрунтованість і законність винесеного судом першої інстанції рішення судова колегія прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Суд встановив, що ОСОБА_3 міжрайонною державною податковою інспекцію проведено планову виїзну перевірку ДП "ОСОБА_3 лісове господарство" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.07.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року, про що складений акт №15/01-13/23/00991858 від 27.01.2011 року.

В акті перевірки зазначено, що ДП "ОСОБА_3 лісове господарство" порушено вимоги пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 136056,00 грн.; порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2007 року №68 "Про затвердження Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)", ст.61 Закону України "Про ОСОБА_4 бюджет України на 2009 рік", в результаті чого занижено частина прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України на суму 61226,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем по справі видані податкові повідомлення-рішення №0000012340/0 від 08.02.2011 року, яким підприємству визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 170070,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 136056,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34014,00 грн. та №0000022340/0 від 08.02.2011 року, яким підприємству визначено податкове зобов'язання по частині прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України в сумі 76533 грн., в т.ч. за основним платежем - 61226,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15307,00 грн.

Суд першої інстанції правильно вирішив вимогу щодо податкового повідомлення-рішення №000012340/0 від 08.02.2011 року врахувавши слідуючи обставини.

Згідно акту перевірки (16-19 акту перевірки) фактичною підставою для нарахування податкового зобов'язання став висновок контролюючого органу, що позивач в порушення вимог ст.19, 70 Лісового кодексу України, наказу Міністерства лісового господарства України від 17.07.1996 року №72 "Про затвердження інструкції по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового господарства України", ст.5.2.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відносив вартість отриманих послуг по заготівлі деревини приватними підприємцями до складу валових витрат, не маючи для цього правових підстав, так як, на думку податкового органу, здійснювати роботи по лісозаготівлі, мають право виключно власники лісів або постійні лісокористувачі.

В акті перевірки зазначено, що у перевіряємому періоді ДП "ОСОБА_3 лісгосп" отримував послуги по заготівлі деревини на загальну суму 544226,00 грн. (платником формування валових витрат проводиться на підставі первинних документів) від ФОП.

В додатку №8 до акту перевірки наведено реєстр актів отриманих послуг (державним підприємством "ОСОБА_3 лісгосп") по лісозаготівельних роботах від підрядчиків за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року. Зауваження щодо форми та змісту первинних документів, на підставі яких підприємством формувались валові витрати у відповідних податкових періодах, в акті перевірки відсутні, що перевірено судом першої інстанції в судовому засіданні.

Посилання контролюючого органу в акті перевірки на те, що ДП "ОСОБА_3 лісове господарство" в порушення вимог ст.19 і ст.70 Лісового кодексу України до складу валових витрат відносило витрати на придбання послуг по заготівлі деревини від приватних підприємців є не правильним з огляду на наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає ОСОБА_5 України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". ОСОБА_5 поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств України" є спеціальним Законом щодо питання формування валових витрат підприємства

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат звітного періоду, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Основним видом діяльності позивача, згідно довідки КВЕД, є надання послуг, пов'язаних з лісовим господарством, лісництво та лісозаготівля, лісопильне та стругальне виробництво та інше. Відповідно до норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підставою для не включення до складу валових витрат є витрати, зазначені в п.5.3. ст.5 вказаного Закону, а також випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Згідно акту перевірки, позивач надав належні первинні документи, що підтверджують витрати по отриманню послуг по заготівлі та трелюванню деревини приватними підприємцями. Договори підряду на проведення лісозаготівельних робіт укладались на основі Типових договорів Державного комітету лісового господарства України, а приватні підприємці пройшли процедуру тендерної закупівлі. Копії цих документів за своїми формою та змістом відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", договори підряду на проведення лісозаготівельних робіт з приватними підприємцями є чинними. В додатках до договорів зазначено акти передачі лісосік, карти технологічного процесу розробки лісосік.

Відповідно до частини 8 статті 70 Лісового кодексу України слідує, що заготівля деревини в порядку проведення рубок головного користування, а також інших рубок, пов'язаних із веденням лісового господарства, проводиться власниками лісів і постійними лісокористувачами, яким у встановленому порядку надано це право.

ОСОБА_5 право посвідчується лісорубним квитком із зазначенням у ньому обсягу заготівлі деревини в порядку проведення рубок головного користування та проведення інших рубок та робіт, пов'язаних і не пов'язаних із веденням лісового господарства. Зазначені спеціальні дозволи посвідчують право власників лісів та постійних лісокористувачів на заготівлю деревини.

Однак, відповідно до чинного господарського законодавства вибір механізму заготівлі деревини власниками лісів і постійними лісокористувачами - суб'єктами господарювання обирається на власний розсуд. Заготівля деревини може здійснюватися власними силами або на підставі господарських договорів з іншим суб'єктом господарювання.

Враховуючи вищезазначене, виконання робіт із заготівлі деревини приватними підприємцями не є порушенням норм Лісового кодексу України.

Також, безпідставним є посилання в акті перевірки на "Інструкцію по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового господарства України", так як відповідно до Наказу Державного комітету лісового господарства України від 8.11.2002 року №146 в зв'язку з веденням в дію "Методичних рекомендацій з форсування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового господарства України" дана інструкція не застосовується в лісовому господарстві (а.с.116 т.1). Частина 8 пункту 20 "Методичних рекомендацій з форсування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового господарства України" дозволяє включати до виробничої собівартості продукції вартість робіт, виконаних іншими особами.

Відповідно до "Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів", лісорубний квиток посвідчує право власників лісів та постійних лісокористувачів на заготівлю деревини, а форма лісорубного квитка не передбачає можливості вказувати, що підрядчик має право здійснювати лісозаготівлю, тому посилання відповідача на те, що у лісорубному квитку не зазначено підрядчика є безпідставним.

Отже, на підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно надано оцінку обставинам щодо правомірності формування позивачем валових витрат у відповідних періодах на підставі, належним чином оформлених первинних документів, на підставі норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і неправомірності нарахування відповідачем податкових зобов'язань в даному випадку.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000022340/0 від 08.02.2011 року судом першої інстанції встановлено, що згідно акту перевірки фактичною підставою для нарахування податкових зобов'язань є висновок податкового органу, викладений в п.3.1.2 акту перевірки, про неправомірність включення позивачем до складу валових витрат по заготівлі та трелюванні деревини приватними підприємцями.

Як зазначено вище в постанові суду, ДП "ОСОБА_3 лісове господарство" правомірно на підставі належним чином оформлених первинних документів у відповідності до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включало до складу валових витрат витрати по придбанню послуг по лісозаготівлі, які надавались позивачу приватними підприємцями, а отже, ці суми правомірно використовувались позивачем при визначенні чистого прибутку підприємства.

Відповідно до ч.2 Постанови КМ України "Про затвердження Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)" відрахування частини чистого прибутку (доходу) здійснюється державними, у тому числі казенними, підприємствами та їх об'єднаннями і дочірніми підприємствами - у розмірі 15 відсотків.

Частиною 3 Постанови КМ України "Про затвердження Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)" визначено, що частина чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та розмірів відрахувань частини прибутку (доходу), зазначених у пункті 2 цього Порядку.

Відповідачем зазначено в акті перевірки, що позивачем порушено п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року за №318. Даний пункт не містить заборони на визнання витрат, понесених як вартість виконаних для підприємства робіт і послуг виробничого характеру. Відповідно, позивач не порушив п.19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року за №87.

Згідно останнього абзацу п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюються підприємством і відповідно до п.7 даного Положення витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені, тому позивач правильно визначав собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), так як розрахунок частини чистого доходу проводився виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), який розрахований відповідно з вимогами положень і стандартів бухгалтерського обліку.

Підсумовуючи вищевказане судова колегія прийшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про не правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень №0000012340/0, №0000022340/0 від 08.02.2011 року на підставі, у межах повноважень, що передбачені законодавством України.

Приписами ст.198 КАС України визначено повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін як таку, що винесена з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та відповідно не спростовують висновків, покладених в основу оскарженої постанови, тому за наведених умов, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції ДПА України в Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: Є.М. Мацький

ОСОБА_1

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 підприємство " ОСОБА_3 лісове господарство " вул.Щорса 29,м.Коростишів,Житомирська область,12500

3- відповідачу ОСОБА_3 міжрайонна державна податкова інспекція Житомирської області вул.Шевченка 1,м.Коростишів,Житомирська область,12505