Ухвала суду № 43887087, 11.07.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"11" липня 2011 р. Справа № 2а-7882/10/0670

номер рядка статистичного звіту 8.2.6

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Капустинського М.М.

ОСОБА_1,

з участю секретаря с/з ОСОБА_2

за участю представників сторін

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "28" березня 2011 р. у справі № 2а-7882/10/0670 за позовом Приватного підприємства " Виробничо-комерційна фірма "Мотор" до Державної податкової інспекції в м. Житомирі про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Мотор" звернулось до суду з позовом, в якому просить скасувати прийняті ОСОБА_4 податковою інспекцією у м. Житомирі податкові повідомлення-рішення від 29.09.2010 року № 0008191702/0, № НОМЕР_1 та № 0002702301/0, а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.09.2010 року № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що ПП "Виробничо-комерційна фірма "Мотор" протягом періоду, який перевірявся не допускало порушень податкового законодавства, зазначені в акті перевірки факти порушень закону є недостовірними, такими, що суперечать фактичним обставинам та документам бухгалтерського обліку підприємства, а тому вважають оскаржувані податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 22 579 грн. та штрафних санкцій в сумі 11 290 грн.; про донарахування податку на додану вартість в сумі 72 957грн. та штрафних санкцій в сумі 36479 грн.; про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 270,08 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 540,16 грн.; про застосування до підприємства штрафних санкцій в сумі 84 469,75 грн.; про застосування до підприємства штрафних санкцій в сумі 1201,60 грн. є протиправними та такими що підлягають скасуванню в повному обсязі.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року позов задоволено і скасовано прийняті ОСОБА_4 податковою інспекцією у м. Житомирі податкові повідомлення-рішення від 29.09.2010 року № 0008191702/0, № НОМЕР_1 та № 0002702301/0, а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.09.2010 року № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ДПІ у м. Житомирі подала апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.03.2011 року та постановити нову про відмову у задоволенні вимог ПП "Виробничо-комерційна фірма "Мотор". Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції на думку ДПІ у м. Житомирі є те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Представник позивача в судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився і просить суд залишити її без задоволення як безпідставну.

Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з мотивів викладених у ній і просить суд задовольнити її у повному обсязі, а саме скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні вимог позивача.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що працівниками ДПІ у м. Житомирі була проведена планова виїзна перевірка ПП "ВКФ "Мотор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2010 року, про що був складений акт перевірки від 23.09.2010 року №7343/23-1/31393923/0110 (далі-акт перевірки).

На підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення № 0008191702/0, № НОМЕР_1 та № 0002702301/0 від 29.09.2010 року, а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 від 29.09.2010 року.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0002692301, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 33869 грн., в т.ч. 22579 грн. основного платежу та 11290 грн. штрафних (фінансових) санкцій судом першої інстанції встановлено, що відповідно акту перевірки позивачем порушено пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - в звітному періоді 2008 року до складу валових витрат неправомірно віднесено податок на додану вартість в загальній сумі 56838 грн. по придбаному легковому автомобілю. Також порушено вимоги п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - в першому півріччі 2010 року неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаних товарів у ПП "Техпромторг" в загальній сумі 33478 грн.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно не погодився із зазначеними висновками відповідача виходячи з наступного.

Абзацом 2 пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Відповідно до пп. 4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України від 21.12.2000, № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи, що придбаний автомобіль віднесено до основних фондів підприємства, позивачем у відповідності до вказаної норми Закону правомірно віднесено до складу валових витрат 56838 грн. податку на додану вартість, сплаченого при придбанні легкового автомобіля.

Друге порушення відповідач обґрунтовує тим, що податкову декларацію з ПДВ за червень 2010 р. постачальника позивача - ПП "Техпромторг" відповідачем визнано недійсною. Крім того, відповідач в акті зазначив, що згідно наданих для перевірки первинних документів по взаємовідносинах з ПП "Техпромторг" відсутні договір, довіреності на отримання запчастин, товарно-транспортні накладні, відомість використання матеріалів, що свідчить про порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". А відсутність інформації про наявні у ПП "Техпромторг" складські приміщення, автомобільний транспорт, устаткування, персонал, окрім директора, на думку відповідача, свідчить про те, що ПП "Техпромторг" здійснює фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля.

Однак судова колегія вважає, що висновок відповідача, в даному випадку є не правильною, так як відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Зі змісту викладеної норми вбачається, що законодавець у якості єдиної та виключної підстави для не включення до складу валових витрат, понесених платником податку за наслідками здійснення господарських операцій, передбачає повну відсутність розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Інших підстав для не включення до складу валових витрат Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить.

Встановлено, що між позивачем та ПП "Техпромторг" укладено договір купівлі-продажу від 01.04.2009 р. № 18, в межах та на виконання якого здійснювались, зокрема, поставки товарів в червні 2010 p. Господарські операції купівлі-продажу товарів підтверджені накладними та податковими накладними, банківськими виписками, що не заперечується актом перевірки. Накладні, якими оформлені операції з поставки товарів, відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому є первинними документами. Ці документи також є розрахунковими документами у розумінні пп.5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Товари постачались власним автотранспортом позивача, про що свідчать складені позивачем подорожні листи службового легкового автомобіля марки "Iveco" державний реєстраційний номер AM 8488 АА, а також додані до нього товарно-транспортні накладні. Зазначені документи надавались відповідачу також для перевірки правильності списання та правомірності віднесення до валових витрат вартості паливно-мастильних матеріалів.

Крім того докази, що придбані у ПП "Техпромторг" товари не використовувались в господарській діяльності позивача, відсутні, тому їх твердження про порушення позивачем вимог п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є необґрунтованими і не відповідають нормам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Суд першої інстанції, на думку судової колегії, правильно прийшов до висновку про неправомірність винесення відповідачем податкового повідомлення - рішення № 0002702301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 109436 грн., в т.ч. 72957 грн. основного платежу та 36479 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Підставою для такого висновку є слідуюче.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем встановлено, що в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту позивачем неправомірно віднесено 76 190 грн. податку на додану вартість по виконаних поточних ремонтах TOB "Укрбудкомплекс" та придбаних ТМЦ, які використані для ремонтів приміщень, розташованих за адресою м. Житомир, вул. Корольова, 158, а також в порушення пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.5, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту неправомірно віднесено суми ПДВ по податкових накладних, отриманих від ПП "Техпромторг", в загальному розмірі 6 697 грн.

Відповідач вказав, що між позивачем та ВАТ "Житомирське АТП - 11854" укладено попередній договір, предметом якого є зобов'язання сторін укласти в майбутньому договір купівлі-продажу приміщень, розташованих за адресою м. Житомир, вул. Корольова, 158. Відповідач вважає, що в зв'язку з тим, що передача приміщень у власність позивача фактично не відбулась і останній не має права на податковий кредит по операціях з виконання ремонтів в таких приміщеннях. Відповідач стверджує, що датою на право збільшення податкового кредиту по виконаних ремонтних роботах TOB "Укрбудкомплекс" та придбаних ТМЦ буде дата фактичного отримання об'єкту у власність позивача згідно договору купівлі-продажу.

Судом встановлено, що в перевіряємий період згідно договорів оренди нежилого приміщення від 01.06.2008 р. № 62 та від 02.04.2009 р. № 63 позивачем орендувались у ВАТ "Житомирське АТП - 11854" приміщення за адресою: м. Житомирі по вул. Корольова, 158.

Зокрема, договором оренди нежилого приміщення від 02.04.2009 р. № 63 передбачено, що орендодавець надає орендарю (позивачу) в строкове користування на умовах оренди нежитлове приміщення для здійснення торгівлі непродовольчими товарами, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Корольова, 158. Згідно договору цільове призначення приміщення, що орендується, магазин для торгівлі товарами орендаря, склад для зберігання товарів орендаря, інше використання в господарській діяльності орендаря.

Згідно дозволу № 2850 від 07.11.2008 р. ОСОБА_5 комітету Житомирської міської ради позивачу надано дозвіл на розміщення об'єкту - склад приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Мотор"- за адресою: вул. Корольова, 158. Дозвіл надано на право здійснення діяльності: торгівлі непродовольчими товарами. Використання орендованого об'єкту в господарській діяльності також підтверджується первинними документами та даними бухгалтерського обліку, які свідчать, що орендований об'єкт використовувався позивачем як склад для зберігання товарів та магазину для торгівлі непродовольчими товарами.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Отже обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Згідно пп.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Таким чином, результати послуг з ремонту орендованих приміщень, які виконувались TOB "Укрбудкомплекс", а також товарно-матеріальні цінності, перелік яких наведено в додатку № 5 до акта перевірки, використані позивачем в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності - для ремонту орендованих приміщень, в яких позивачем здійснюється торгівельна діяльність та зберігаються товари, призначені для подальшого продажу.

Щодо дати виникнення права позивача на податковий кредит по операціях з придбання ремонтних послуг та товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому використані на ремонти орендованих приміщень, зазначене питання врегульоване нормами пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно якої датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В матеріалах справи наявна інформація щодо номеру та дати податкової накладної, а також щодо номеру запису в реєстрі отриманих податкових накладних, що свідчить тпро те, що підприємство скористалось правом на податковий кредит у відповідності до вимог закону по даті отримання податкових накладних. Наявність зазначених вище документів, на момент перевірки, відповідачем не заперечувалось.

За таких обставин, висновки відповідача про порушення позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" є безпідставними.

Щодо порушення позивачем вимог пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.5, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" при віднесенні до складу податкового кредиту сум по операціям з ПП "Техпромторг" .

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Підпунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначені обов'язкові реквізити, які має містити податкова накладна, що видається платником податку покупцеві товарів. Однак, в акті перевірки відповідачем не вказано, які саме реквізити відсутні в податкових накладних та в яких саме податкових накладних, що видані ПП "Техпромторг". Тому висновок про порушення зазначеної норми закону є необґрунтованим.

Зважаючи на висновок про правомірність віднесення позивачем сум придбаного товару у ПП "Техпромторг" до складу валових витрат суд першої інстанції правильно вважає безпідставним висновок відповідача про порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Так, дані бухгалтерського обліку підтверджують, що податковий кредит позивача складається із сум податків, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням товарів, використаних в подальшому в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Неприйняття відповідачем податкової декларації ПП "Техпромторг" не створює для позивача таких наслідків як відмова в праві на податковий кредит, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право платника податків на податковий кредит у залежність від податкового обліку його контрагентів та декларування контрагентами податкових зобов'язань. Формування податкового кредиту стосується тільки окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків із бюджетом третіх осіб та виконання ними своїх конституційних обов'язків щодо декларування податкових зобов'язань.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені (нараховані) в ціні товару при його придбанні. При цьому, згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", віднесення відповідних сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у ціні товару, до податкового кредиту платника податку - покупця, який придбав цей товар, здійснюється на підставі належним чином оформленої податкової накладної, яка складається платником податку - продавцем товарів та видається платнику податків - покупцю на його вимогу.

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 вказаного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Доказів про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ПП "Техпромторг" відповідачем суду не надано. Таким чином, позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ, нараховані в ціні придбаного товару у ПП "Техпромторг" і суд першої інстанції надав правильної оцінки зазначеним обставинам.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не правомірності податкового повідомлення-рішення № 0008191702/0, яким позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 270,08 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 540,16 грн. та рішення № НОМЕР_2, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 1201,60 грн. винесення з наступних підстав.

З акту перевірки вбачається, що підприємством порушено пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", яке полягає в тому, що позивачем не утримано податок в сумі 180,24 грн. з підзвітних сум, за які працівниками не відзвітовано в передбаченому чинним законодавством порядку (при авансових звітах відсутні розрахункові документи встановленої форми та змісту), але при цьому відповідачем не враховано, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. N 265/95-ВР розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну; розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг).

Форму та зміст розрахункового документу встановлено в Положенні про форму та зміст розрахункових документів, затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 р. N 614 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 р. за N 105/5296, (далі - Положення № 614). В п.3.2 Положення № 614 наведено обов'язкові реквізити, які повинен містити фіскальний чек, серед яких, зокрема, є позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо).

В перелічених в акті перевірки фіскальних чеках вказана форма оплати "картка" та "платіжна картка", що відповідає вимогам п.3.2 Положення № 614. Таким чином, підтверджуючі документи (фіскальні чеки) при спірних авансових звітах, наведених в акті перевірки, є розрахунковими документами та свідчать про понесені підзвітною особою витрати. Визначальним в даному випадку є встановлення факту видачі та отримання (повернення) готівкових коштів, а не правильність оформлення відповідних звітних документів, а тому, оподаткування витрачених підзвітною особою сум є безпідставним та не відповідає вимогам пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Підприємством - позивачем не допущені порушення п. п. 2.11. 3.1, 3.2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", в зв'язку з чим рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_2 на суму 1201,60 грн. є неправомірним.

Згідно пунктів 1,2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Разом з тим, згідно п.12 ст.9 вказаного Закону реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Згідно листа Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, від 25.02.2002 p., № 56-38/87 "Щодо тлумачення термінів "оптова торгівля" і "роздрібна торгівля"" під терміном оптова торгівля розуміється сфера підприємницької діяльності з придбання і відповідного перетворення товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності. Включає як безпосередні комерційні зв'язки на умовах договорів купівлі-продажу та поставки між підприємствами-виробниками і споживачами, так і зв'язки між ними через торговельних посередників.

В аналогічному значенні термін "оптова торгівля" вживається в Законі України від 19.12.95 p. N 481 "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" (зі змінами і доповненнями).

Підприємством проводились розрахунки за повернутий товар за видатковим касовим ордером (далі - ВКО) Особи, якими повертались придбані у позивача товари, є суб'єктами господарювання, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про державну реєстрацію. За окремими операціями з повернення готівки покупцями були юридичні особи, які здійснювали розрахунки з позивачем через своїх працівників. Крім того, придбані товари повертались такими особами безпосередньо на склад підприємства з оформленням відповідних складських документів, тоді як кошти виплачувались позивачем за видатковими касовими ордерами з каси підприємства, розташованої за іншою адресою, ніж склад. Таким чином, до операцій з повернення суб'єктам господарювання коштів за повернутий товар, застосовуються норми п.12 ст.9 Закону, якими позивача звільнено від застосування РРО.

Крім того, згідно п.4.7 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 p. N 614 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 p. 3aN 107/5298, реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та в інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від'ємної суми тільки в разі забезпечення алгоритмом роботи РРО окремого накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків. Якщо РРО не забезпечує такого накопичення, то дозволяється реєструвати видачу коштів (скасування помилкової суми) за допомогою операції "службова видача". Готівкові кошти, що видані (повернуті) одночасно оформлені службовою видачею через РРО фіскальний № НОМЕР_4, що підтверджується записами в книзі обліку розрахункових операцій № НОМЕР_4 "Р"/3 та контрольними стрічками за вказані дати, тому суд першої інстанції прийшов правильного висновку, що, в даному випадку при оцінці питання дотримання позивачем вимог зазначеного Закону, визначальне значення має встановлення факту отримання (повернення товару та видача готівкових коштів, а не тільки правильність складання відповідних документів.

За таких обставин судова колегія вважає, що рішення № НОМЕР_3, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 84469,75 грн. є не правомірним.

Відповідно до п. 9 ст. З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Пункт 4 ст. 17 цього Закону встановлює, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно дозволу на розміщення об'єкту торгівлі від 10.05.2006 р. № 1301, виданого позивачеві ОСОБА_5 комітетом Житомирської міської ради, для об'єкта торгівлі позивача за адресою вул. Ватутіна, 55 встановлений режим роботи, за яким субота і неділя є вихідними днями.

Згідно ст.1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" місце проведення розрахунків -місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Судом встановлено, що за вказаною адресою в об'єкті торгівлі позивача розміщені два місця проведення розрахунків, які знаходяться в різних приміщеннях та в яких встановлені окремі реєстратори розрахункових операцій. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами перевірки, торговими патентами на право здійснення торговельної діяльності, які видавались на кожне місце продажу (проведення розрахунків) в об'єкті торгівлі за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, 55, та не заперечується представниками відповідача. Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлює обов'язок друкувати фіскальні звітні чеки виключно у робочі дні.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року №199 "Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування" та Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зміна- це період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання звіту до виконання наступного Z-звіту. При цьому розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів ( послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару ( послуги) банком покупця або, у разі повернення повару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Тобто, в разі, якщо після виконання останнього Z-звiтy не було проведено жодної розрахункової операції, робоча зміна в РРО не розпочалася. Отже, позивач правомірно використовував в своїй діяльності реєстратор розрахункових операцій "Кроха" фіскальний номер НОМЕР_4, конструктивні особливості якого не дозволяють друкувати "нульовий" Z-звіт.

Підсумовуючи вищевказане, судова колегія прийшла до висновку, що суд першої інстанції правильно визнав не правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень на підставі, у межах повноважень, що передбачені законодавством України.

Приписами ст.198 КАС України визначено повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін як таку, що винесена з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та відповідно не спростовують висновків, покладених в основу оскарженої постанови, тому за наведених умов, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: М.М. Капустинський

ОСОБА_1

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 підприємство " Виробничо-комерційна фірма "Мотор" вул.Ватутіна 55,м.Житомир,10014

3- відповідачу ОСОБА_4 податкова інспекція в м.Житомирі пл.Перемоги,2,Житомир,10014