Ухвала суду № 43885609, 19.05.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"19" травня 2011 р. Справа № 2а-6228/10/1770

номер рядка статистичного звіту 8.2.3

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

ОСОБА_1,

при секретарі Лабунській Ю.В. ,

за участю представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Рівне та Головного управління Державного казначейства України в Рівненській області на від "09" березня 2011 р. у справі № 2а-6228/10/1770 за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Сервіс" до Державної податкової інспекції у м.Рівне та Головного управління Державного казначейства України у Рівненській області про стягнення суми бюджетного відшкодування ,

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2010 року ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю фірма "ОСОБА_4 Сервіс" (надалі ОСОБА_5 "ОСОБА_4 Сервіс") звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 64 411 грн., що нарахована за січень 2010 року.

В обгрунтування вимог позивач зазначав, що 19.02.2010 року до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у м. Рівне була подана податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2010 року з розрахунком бюджетного відшкодування в розмірі 64 411грн. Також, до декларації була подана заява про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника податків в банку. 28 травня 2010 року ДПІ у м. Рівне складено довідку за результатами перевірки щодо розрахунку бюджетного відшкодування. За змістом якої, порушень не встановлено. У зв'язку з тим, що сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість позивачу не повернута, просив задовольнити позов.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09 березня 2011 року позов задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Рівненській області на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Сервіс" суму бюджетного відшкодування у розмірі 64 411грн., яка нарахована за січень 2010 року

Присуджено на користь позивача із Державного бюджету судовий збір у розмірі 644 грн.

Не погоджуючись з постановою суду, відповідачі направили апеляційні скарги, в яких, просять постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.

Так, ДПІ у м. Рівне зазначає, що товариство не має права на бюджетне відшкодування, оскільки податковим органом проводяться звірки з основними постачальниками щодо документального підтвердження взаєморозрахунків.

Головне управління Державного казначейства України у Рівненській області зазначає, що підставою для бюджетного відшкодування є узагальнююча інформація про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість та висновок регіонального податкового органу. Оскільки таких документів не подано, позивач не має правових підстав для відшкодування зазначеної суми. Окрім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправомірно стягнув з Державного бюджету України судовий збір.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційних скарг не визнав, та пояснив що правових підстав для відмови в поверненні коштів з Державного бюджету не має.

Заслухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення в межах, визначених ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 "ОСОБА_4 Сервіс" є субєктом господарювання.

З 13 березня 2000 року перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у м. Рівне та зареєстроване платником податку на додану вартість, про що видано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 05.04.2000 року № 24918108 (а.с. 26,27 том 1).

19 лютого 2010 року позивач подав до ДПІ у м. Рівне податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2010 року, у якій відобразив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 64 411 грн. та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с. 8-14 том 1).

На підставі направлення від 17.05.2010 року ДПІ у м. Рівне проведено перевірку показників податкової звітності позивача за січень 2010 року, про що складено довідку № 726/532/23-300/30712400 від 28.05.2010 року "Про результати позапланової виїзної перевірки ОСОБА_5 "ОСОБА_4 Сервіс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року" (а.с. 15-25 том 1).

Зі змісту довідки від 28.05.2010 року, у розділі 4 "Висновок", податковим органом зазначено, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2010 року в розмірі 64 411 грн., оскільки на момент підписання довідки, відсутні відповіді на запити з інших ДПІ про проведення перевірок документального підтвердження взаєморозрахунків по основних постачальниках.

В розділах 3.1.2 та 3.2.2 довідки, в частині перевірки правильності визначення податкового кредиту за листопад 2009 року та грудень 2009 року зазначено, що проведеною перевіркою не встановлено заниження або завищення задекларованих субєктом господарювання показників у рядках 10-17 декларації; на формування цих показників вплинуло здійснення операцій придбання металопродукції (лист, лист г/к, швеллер, арматура, угол, труба, квадрат, круг, полоса) для виробництва контейнерів для збирання і транспортування сміття, які реалізовані за межами митного кордону України.

З огляду на викладене, змістом вказаної довідки було встановлено та підтверджено правомірність формування податкового кредиту за листопад 2009 року та грудень 2009 року на підставі таких документів: податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт (наданих послуг), платіжних доручень, банківських виписок, реєстрів отриманих податкових накладних, реєстрів бухгалтерського обліку по рахунках 631, 70, 64, 311, оборотно-сальдових відомостей. Копії зазначених первинних документів, реєстрів, платіжних доручень по господарських операціях, відповідні суми податку по яких були відображені в складі податкового кредиту листопада-грудня 2009 року та вплинули на формування бюджетного відшкодування січня 2010 року, долучені до матеріалів справи.

Невідповідність вказаних первинних документів, на підставі яких товариством включено суми сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а в подальшому до бюджетного відшкодування, вимогам підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ДПІ у м. Рівне не встановлено.

Також, за результатами перевірки, податковим органом не було виявлено фіктивних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, по яких було заявлено бюджетне відшкодування.

Про відсутність порушень свідчить і та обставина, що податковим органом не приймалися рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вказаний податковий період.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що позивачем ОСОБА_5 "ОСОБА_4 Сервіс" дотримано умов формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а тому він має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 64 411 грн., заявлене у податковій декларації з податку на додану вартість у січні 2010 року.

Доводи апеляційної скарги представника ДПІ у м. Рівне з приводу того, що висновки суду суперечать приписам п.1.8. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", а рішення ухвалено без врахування вимог пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону, є безпідставними.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктами 7.7.4, 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Виходячи з норм вищезазначеного Закону, та з урахуванням матеріалів справи, згідно яких позивач виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, та має всі документальні підтвердження розміру відшкодування, ДПІ у м. Рівне повинна була подати відповідний висновок до органу державного казначейства із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Посилання податкової інспекції на те, що право позивача на відшкодування не підтверджено результатами зустрічних перевірок постачальників позивача по ланцюгу до виробника визнається колегією суддів необґрунтованим, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

Проведення зустрічних перевірок є обов'язком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Також, є безпідставними доводи апеляційної скарги Головного управління Державного казначейства України у Рівненській області з приводу того, що бюджетне відшкодування проводиться лише на підставі узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість та висновку податкового органу.

Порядок відшкодування коштів з бюджету урегульований Законом України "Про податок на додану вартість", в якому не обумовлено здійснення платником податку свого права на отримання відшкодування з бюджету наявністю в органу Держказначейства висновку податкового органу.

Не узгоджуються з вимогами ст. 94 КАС України і доводи управління Держказначейства з приводу безпідставного стягнення з Державного бюджету України судового збору, сплаченого позивачем згідно платіжного доручення № 1931 від 24.12.2010 року, а тому судом першої інстанції обґрунтовано стягнуті зазначені судові витрати.

З урахуванням викладеного, коли доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст.ст.160,195,196,200,206,212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Рівне та Головного управління Державного казначейства України у Рівненській області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

ОСОБА_1

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Сервіс" вул.Струтинської 2а,м.Рівне,33000

3- відповідачу ОСОБА_6 податкова інспекція у м.Рівне вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023