Ухвала суду № 43884469, 28.04.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 р.Справа № 816/266/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2015р. по справі № 816/266/15-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукнафтопродукт Груп"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

28.01.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчукнафтопродукт Груп" (далі-позивач) звернулося до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі-відповідач) про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.2014 року №0004572201/1819.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.09.2014 року №0004572201/1819, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання податку на додану вартість за квітень- червень 2014 року в розмірі 18511015,00 грн. та нарахованими штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 9255567,00 грн.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 року скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України та фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства позивача за період липень-вересень 2011 року та серпень-вересень 2013 року, про що складений акт №2182/16-03-22-01/37074083 від 10.09.2014року.

Порушення виявлене під час перевірки склало у порушенні п.198.1 п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України та заниження податку на додану вартість у сумі 18916432 грн., у тому числі за квітень 2014 року в сумі 330339 грн., за травень 2014 року в сумі 10200255 грн., за червень 2014 року в сумі 7980421 грн.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.09.2014 року №0004572201/1819, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за квітень-травень 2014 року на суму 18511015 грн. за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями 9255507,50 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають вимогам п п.198.1 п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, тому підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податковим органом ставиться під сумнів правильність формування податкового кредиту за результатами господарських відносин з ТОВ "Праус", ТОВ "Барилит плюс", ТОВ "Талис плюс", ТОВ "Київ Ліквід Петролеум", з підстав відсутності реального характеру за період часу квітень-червень 2014 року у сумі 18916432 грн.

Як вбачається із матеріалів справи в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Праус" з яким укладено договір поставки нафтопродуктів №01/13 та 16.04.2014 року укладено договір поставки нафтопродуктів №16/3.

Між позивачем та ТОВ "Барилит плюс" було укладено договори поставки нафтопродуктів від 01.05.2014 року №01/15-НП, 01.05.2014 року №01/69-НП, 22.05.2014 року №22/2-НП та 22.05.2014 року №22/4-НП.

Також в перевіряє мий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Талис Плюс" з яким було укладено договори поставки нафтопродуктів 31.05.2014 року №31/05-7П, 01.06.2014 року №01/06-15П, 03.06.2014 року №03/06-1П, 05.06.2014 року №05/06-2П, 10.06.2014 року №10/06-1П, 12.06.2014 року №12/06-2П, 13.06.2014 року №13/06-1П, 19.06.2014 року №19/06-1П, 20.06.2014року №20/06-7П, 21.06.2014 року №21/06-2П, 26.06.2014 року №26/06-1П та 27.06.2014 року №27/06-1П.

Відповідно до вищевказаних договорів транспортування товару не передбачалося так як відповідно до умов договорів передача прав на товар відбулася на складах зберігання ПАТ "Дніпронафтопродукт" (далі-Зберігач), що підтверджується договором зберігання між позивачем та Зберігачем від 14.09.2010 року №1409/10-7.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів, а саме: акти приймання передачі № 140430000000040 від 30.04.2014 року, №140430000000042 від 30.04.2014 року, № 140531000000147 від 31.05.2014 року, № 140531000000054 від 31.05.2014 року, №140531000000196 від 31.05.2014 року, №140531000000056 від 31.05.2014 року, №140430000000045 від 30.04.2014 року; податкові накладні від 30.04.2014 року № 43, від 30.04.2014 року №39, від 31.05.2014 року №55, від 31.05.2014 року № 57, від 31.05.2014 року № 281, від 31.05.2014 року №331, від 30.06.2014 року № 59, від 30.06.2014 року № 57, від 30.06.2014 року № 55, від 30.06.2014 року №51, від 30.06.2014 року № 48, від 30.06.2014 року № 45, від 30.06.2014 року № 42, від 30.06.2014року № 40, від 30.06.2014 року № 38, від 30.06.2014 року № 36, від 30.06.2014 року №33, від 30.06.2014 року № 20, від 30.04.2014 року №83, від 30.04.2014 року №87, від 30.04.2014 року №81; за травень 2014 року №55, 7, 32, 82, 103, 131, 160, 186, 215, 238, 288, 354, 383, 405, 426, 450, 474, 500, 523, 543, 567, 593, 616, 641, 664, 692, 719, 749, від 30.06.14 року №34; платіжні доручення № 6659 від 06.06.2014 року, № 6687 від 19.06.2014 року, № 6660 від 06.06.2014 року, № 6796 від 29.08.2014 року, № 6733 від 29.08.2014 року, № 6798 від 29.08.2014року, № 6797 від 29.08.2014 року, № 6965 від 31.10.2014 року, № 6967 від 31.10.2014року, №6972 від 31.10.2014 року, № 6969 від 31.10.2014 року, № 6966 від 31.10.2014року; акти прийому-передачі по договору зберігання № 1409/10-7 від 30.04.2014 року, від 31.05.2014 року, 30.06.2014 року; видаткові накладні №140501000000007 від 01.05.14р., №140502000000003 від 02.05.14року, №140503000000006 від 03.05.14 року, №140504000000007 від 04.05.14 року, №140505000000004 від 05.05.14 року, №140506000000010 від 06.05.14 року, №140507000000007 від 07.05.14 року, №140508000000007 від 08.05.14 року, №140509000000006 від 09.05.14 року, №140510000000008 від 10.05.14 року, №140512000000007 від 12.05.14 року, №140514000000025 від 14.05.14 року, №140516000000009 від 16.05.14 року, №140517000000004 від 17.05.14 року, №1405018000000004 від 18.05.14 року, №140519000000007 від 19.05.14 року, №140520000000007 від 20.05.14 року, №140521000000007 від 21.05.14 року, №140522000000007 від 22.05.14 року, №140523000000005 від 23.05.14 року, №140524000000007 від 24.05.14 року, №140525000000006 від 25.05.14 року, №140526000000006 від 26.05.14 року, №140527000000007 від 27.05.14 року, №140528000000006 від 28.05.14 року, №140529000000008 від 29.05.14 року, №140530000000006 від 30.05.14 року, №140531000000010 від 31.05.14 року, підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, вважає обґрунтованим доводи суду першої інстанції про те, що позивачем надано документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентом позивача.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідно наявним документам у справі, транспортування товару, придбаного у контрагентів здійснювалося на основі договору № 381 від 29.07.2010 року укладеного між позивачем та ТОВ "Торговий Дім Кременчукнафтопродуктсервіс", що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних № 2635, № 2637, № 2636, № 2638, № 4333, № 4332, № 2639, №2641, № 2640 від 30.04.2014 року; № 3253, № 3252, № 2713, № 2712 , № 2739, № 2738, № 2737, №2735, № 2762, № 2761, № 2759, № 2758, № 2757, № 2763, № 4573, № 4572, № 4765, № 2914, №4770, № 4767, № 4768, № 4766, № 2848, № 2850№ 2851, № 2854, № 4729, № 4684, № 4682, №4658, № 4661 за травень 2014 року.

Крім цього колегія суддів зазначає, що апелянтом ставиться під сумнів правильність формування податкового кредиту за результатами господарських відносин з ТОВ "Праус", ТОВ "Барилит плюс", ТОВ "Талис плюс" на основі акту ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 11.06.2014 року №627233/37276126 , акту ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 24.07.2014 року №2022/07-66-22-03/37376458, акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 22.07.2014 року №750/04-62-22-3/38361594.

Колегія суддів не приймає вказані доводи та зазначає таке.

Матеріали справи свідчать, що ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.14р. по справі № 804/9005/14 залишено без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.14 року у справі №804/9005/14, якою визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "Праус" щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки № 627/223/37276126 від 11.06.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Праус" щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2014р."; визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, які полягають у направленні акту № 627/223/37276126 від 11.06.2014 року до ДПІ у містах та районах за місцезнаходженням контрагентів для здійснення відповідних заходів згідно вимог чинного законодавства України; визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, які полягають у встановленні відсутності за юридичною адресою підприємства первинних та бухгалтерських документів: договорів, накладних, товарно-транспортних, податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок та будь - яких інших первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності; визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо не підтвердження ТОВ "Праус" за квітень 2014 року реальності здійснення господарських відносин із контрагентами, їх виду, обсягу, якості та розрахунків, а саме встановлення відсутності об'єктів оподаткування та неможливості реального здійснення платником податків операцій постачальників - ТОВ "Праус" - покупці за квітень 2014 року не мали місце та не могли мати ніякого юридичного змісту; визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо відсутності у ТОВ "Праус" операцій, що підпадають під визначення статті 185 Податкового кодексу України за квітень 2014 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.14 року по справі 804/12703/14, залишено в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.14 року в частині визнання протиправними дії ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "Барилит Плюс" під час здійснення господарських відносин з контрагентами за травень 2014 року, за результатами якої складено Акт № 2022/07-66-22-03/37376458 від 24.07.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Барилит Плюс" під час здійснення господарських відносин з контрагентами за травень 2014 року".

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 року у справі № 804/11320/14 залишено без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2014 року, якою визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "Талис Плюс" щодо підтвердження реальності здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2014 року, за результатами якої складено акт № 750/04-62-22-3/38361594 від 22.07.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Талис Плюс" щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2014 року".

З приводу доводів апеляційної скарги про те, що товарно-транспортні накладні отримані від ТОВ "Торговий Дім Кременчукнафтопродуктсервіс" відсутні дані щодо осіб (прізвище, посада, підпис), які дозволили відпуск товару та реквізити осіб, що одержали вантаж та ненадання акту приймання-передачі на зберігання між позивачем та ПАТ "Дніпронафтопродукт" паливно-мастильних матеріалів та акти прийняття-передачі зі зберігання, то колегія суддів зазначає наступне.

Наведені вище недоліки були визначені в акті перевірки від 06.11.2014 року № 2578/16-03-22-02/37074083.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами розгляду акту перевірки від 10.09.2014 року № 2182/16-03-22-01-37074083.

Крім цього, колегія суддів зауважує на те, що акт від 06.11.2014 року не містить посилань на конкретні товарно-транспортні накладні, а лише каже про них взагалі.

Під час огляду в судовому засіданні даних документів колегією суддів не були виявлені дані недоліки.

У відповідності до ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Відокремлені підрозділи, які визначені платником окремого податку, повинні вести облік з такого податку за правилами, встановленими цим Кодексом.

Позивач заперечував проти доводів податкового органу про ненадання під час перевірки актів приймання-передачі на зберігання між позивачем та ПАТ " Дніпронафтопродукт " та зі зберігання паливно-мастильних матеріалів.

Так, вказані вище документи були подані до заперечень на акт перевірки від 06.11.2014 року 2578/16-03-22-02/37074083, який отриманий відповідачем 14.11.2014 року, тоді як сам отриманий - 11.11.2014 року.

Крім цього, позивачем дані документи надані до матеріалів справи.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що у позивача були підстави для віднесення сплачених сум податку на додану вартість за результатами господарських операцій з контрагентами.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано;не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції зроблені висновки, які відповідають всім обставинам справи, тому судове рішення не підлягає скасування, а апеляційна скарга задоволенню.

Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2015р. по справі № 816/266/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Мельнікова Л.В. Бартош Н.С. Повний текст ухвали виготовлений 30.04.2015 р.