Ухвала суду № 43884439, 29.04.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2015 р.Справа № 613/293/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богодухівського районного суду Харківської області від 27.02.2015р. по справі № 613/293/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Полковомикитівської сільської ради Богодухівського району Харківської області

про визнання протиправними дії по виділенню земельних ділянок при набутті права власності на будівлі й споруди та про порушення права власності на землю територіальної громади,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Богодухівського районного суду Харківської області 26 лютого 2015 року з позовом, в якому просить 1) анулювати дозвіл на виділення земельних ділянок під об'єктами, що належать йому та членам спілки «Прогрес-92» на підставі свідоцтв права власності, актів приймання-передачі з пайового фонду; 2) зобов'язати знести самовільно збудований паркан, що перешкоджає використанню кузні членів спілки та асфальтованих площадок; 3) анулювати державну реєстрацію власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1; 4) зобов'язати виключити з переданої землі іншому землекористувачу, земель, на яких розміщена асфальтна дорога на спірній території, яка є власністю громади.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 27.02.2015 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Позивач в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав з підстав і мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, виходив з того, що позов поданий в порядку захисту порушеного права і інтересів, що виникли із цивільних і земельних правовідносин (спір про право), а тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В доводах апеляційної позивач зазначив, що позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач є владно підпорядкованим відповідачу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Так, статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною 3 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За змістом вказаних статей справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб'єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, водночас на цих суб'єктів покладено обов'язок виконувати вимоги та приписи. При цьому необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Тобто, обов'язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

У відповідності до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюються на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач просить анулювати дозвіл на виділення земельних ділянок під об'єктами, що належать йому та членам спілки «Прогрес-92» на підставі свідоцтв права власності, актів приймання-передачі з пайового фонду; зобов'язати знести самовільно збудований паркан, що перешкоджає використанню кузні членів спілки та асфальтованих площадок; анулювати державну реєстрацію власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1; зобов'язати виключити з переданої землі іншому землекористувачу, земель, на яких розміщена асфальтна дорога на спірній території, яка є власністю громади.

Відповідно до ст.ст. 55, 124 Конституції України кожен має право на звернення до суду, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі. Однак звернення до суду має відбуватися відповідно до предметної компетенції судів, визначеної процесуальними законами.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Виходячи з вищенаведеного, суд зазначає, що не є публічно-правовим спір за участю суб'єкта владних повноважень, публічного права, з одного боку, та суб'єкта приватного права, фізичної особи, коли управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на створення, зміну або припинення її цивільних прав. В даному випадку існує спір про право цивільне, хоча однією зі сторін у ньому виступає особа публічного права, а спірні правовідносини врегульовані нормами як цивільного, так і адміністративного права. У спірних правовідносинах у цьому випадку реалізується не публічний, а приватний інтерес.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позовні вимоги належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Богодухівського районного суду Харківської області від 27.02.2015р. по справі № 613/293/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бершов Г.Є.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М. Повний текст ухвали виготовлений 30.04.2015 р.