Ухвала суду № 43884408, 28.04.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 р.Справа № 818/3700/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.01.2015р. по справі № 818/3700/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

25.12.2014 року Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області № 0009401503 від 22.09.2014 р. про застосування штрафу в розмірі 69 701, 33 грн.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 29.01.2015 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не врахована відсутність правових підстав для притягнення позивача до фінансової відповідальності відповідно до положень ст. 126 Податкового кодексу України.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст.ст. 75, 76, 86 Податкового кодексу України головним державним ревізором-інспектором Балій Ю.В. проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) на 2014 рік (вхідний № 9005556320 від 10.02.2014 р.), уточнюючих податкових декларацій № 9013870569 від 18.03.2014 р., № 9021110238 від 17.04.2014 р., № 9028254506 від 19.05.2014 р. та № 9028254506 від 17.06.2014 р. За результатами перевірки 02 вересня 2014 р. складений акт № 3555/1503/05747991 (а.с. 8), згідно якого відповідач дійшов висновку про несвоєчасну сплату до бюджету узгодженого податкового зобов'язання з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за травень 2014 року в сумі 697 013, 29 грн.

Не погоджуючись з порушеннями, визначеними актом перевірки, ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" подало відповідачу заперечення (а.с. 9-10), які згідно відповіді (а.с. 11-12) залишились без задоволення, а висновки акту № 3555/1503/05747991 від 02.09.2014 р. визнані правомірними.

На підставі вказаних висновків, 22 вересня 2014 року ДПІ у м. Сумах було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0009401503 про застосування штрафу в розмірі 69 701, 33 грн. (а.с. 6)

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з абз. 1 та абз. 2 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

При цьому, платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку (абз. 3-5 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України).

Проаналізувавши наведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що сума грошового зобов'язання та/або пені обчислюється самостійно платником податків та зазначається у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у визначені законом строки. У разі виявлення помилок у раніше поданій платником податку податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації, за виключенням тієї обставини, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Абзацом 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Разом з тим, згідно з п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Однак, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України).

Отже, у разі несплати у визначені строки узгодженого грошового зобов'язання до платника податку застосовується штраф.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно податкової декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік № 9005556320 від 10.02.2014 р. (а.с. 114-116), ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" самостійно узгодило суму грошового зобов'язання за травень 2014 року в розмірі 691 383, 21 грн. Враховуючи уточнюючі податкові декларації № 9013870569 від 18.03.2014 р., № 9021110238 від 17.04.2014 р., № 9028254506 від 19.05.2014 р. та № 9034288040 від 17.06.2014 р. (а.с. 117-128), сума узгодженого грошового зобов'язання по платі за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за травень 2014 року визначена позивачем в розмірі 697 018, 22 грн., граничним строком сплати якої є 30 червня 2014 року.

Оскільки станом на 29.06.2014 р. в особовій картці ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності обліковувалася переплата в сумі 4, 93 грн., сума грошового зобов'язання за травень 2014 року, яка підлягала сплаті в строк до 30 червня 2014 року, склала 697 013, 29 грн. (а.с. 129-131)

Вказана сума грошового зобов'язання фактично була погашена позивачем 25 липня 2014 року та 30 липня 2014 року (а.с. 131-132), тобто з порушенням встановленого строку, з затримкою до 30-ти календарних днів.

Станом на 30 червня 2014 року, день який є граничним строком сплати орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за травень 2014 року, ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" мало узгоджене грошове зобов'язання в сумі 697 013, 29 грн., яке фактично було погашене позивачем з порушенням встановленого строку.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду пешої інстанції про те, що подання позивачем в серпні 2014 року уточнюючих податкових декларацій з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2011 рік № 9017305286 від 28.08.2014 р., за 2012 рік № 9087799262 від 27.08.2014 р., за 2013 рік № 9017305286 від 28.08.2014 р., а також за 2014 рік № 9049618296 від 27.08.2014 р. (а.с. 49-88), згідно яких було зменшено самостійно узгоджене грошове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності та внаслідок чого виникла переплата в сумі 850 777, 27 грн. не спростовує факту несплати самостійно узгодженого грошового зобов'язання за травень 2014 року у визначені Податковим кодексом України строки та не звільняє ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе" від відповідальності за порушення цих строків.

Згадані уточнюючі податкові декларації за 2011, 2012, 2013 та 2014 роки не враховувались відповідачем при проведенні камеральної перевірки, оскільки були подані після закінчення граничного строку сплати цього грошового зобов'язання, тобто до 30.06.2014 року.

Отже, Державною податковою інспекцією у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області правомірно застосовано до позивача штраф, встановлений п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0009401503 від 22.09.2014 р. прийнято відповідачем в порядку, у межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством України, а тому відсутні підстави для його скасування.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.01.2015р. по справі № 818/3700/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В.