Постанова № 43884331, 29.04.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2015 р. Справа № 814/1335/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.

- Кравченка К.В.

при секретарі - Юсуповій Х.О.

з участю: представника ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання неправомірними дій, скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

ФОП ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про:

- визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області при здійсненні документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2011 року по 24.03.2011 року;

- скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0003771703, № 0003781703, № 0003791703 та № 0005911703 від 06.05.2014 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0003771703 від 06.05.2014 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0003781703 від 06.05.2014 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0003791703 від 06.05.2014 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0005911703 від 06.10.2014 року.

В іншій частині вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд першої інстанції встановив, що у період з 24.03.2014 року по 11.04.2014 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства у період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., за наслідками якої складено Акт №№ 320/14-03-17-03-08/НОМЕР_1 від 18.04.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення п. 177.2, 177.4 ст. 177, п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, а також п.п.7.1.2 п. 7.1, п. 7.3 ст. 7, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

На підставі Акту перевірки № 320/14-03-17-03-08/НОМЕР_1 від 18.04.2014 року відповідачем прийняті:

- податкове повідомлення - рішення №0003771703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 67994,75 грн., з яких 59969 грн. - основний платіж, 8025,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- податкове повідомлення - рішення №00003781703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 61980,45 грн., з яких 49584,36 грн. - основний платіж, 12396,09 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- податкове повідомлення - рішення №00003791703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями 510,00 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0005911703 від 06.05.2014 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 7968,33 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з вимогами про їх скасування з підстав наведених у позові.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість та правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, а висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується частково з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому колегія суддів акцентує до увагу на тому, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результати робіт, послуг.

Особливості оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, визначені ст. 177 ПК України.

Пунктом 177.1 вказаної статті ПК України визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування, згідно із п. 177.2 ст. 177 ПК України, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно із пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 177.3, 177.4 ст. 177 ПК України, для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом III цього Кодексу. Не належить до витрат фізичної особи - підприємця вартість придбаного рухомого і нерухомого майна, що підлягає державній реєстрації, у разі якщо таке майно придбано до державної реєстрації фізичної особи - суб'єктом підприємницької діяльності та/або не використовується в такій діяльності.

Згідно п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п.198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За умови реального здійснення платником податку господарських операцій з придбання товару, що призвели до об'єктивної зміни складу його активів, здійснення таких операцій у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вказаних вище норм законів при формуванні податкового кредиту останній не може бути позбавлений такого права.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Задовольняючи позов про скасування податкових повідомлень - рішення від 06 травня 2014 року №0003771703, №00003781703, суд першої інстанції виходив з наступних обставин, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Згідно висновків акту перевірки, суми, які визначені податковим органом в спірних повідомленнях-рішеннях ґрунтуються на виявлених під час перевірки порушень по взаємовідносинам позивача з контрагентом ПП «Гама - Плюс» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 рік.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ретельно дослідив взаємовідносини із контрагентом позивача і дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб визначених податковими повідомленнями - рішеннями №0003771703, №00003781703 від 06.05.2014 року, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що ФОП ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Миколаївської міської ради та перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва з моменту реєстрації.

Основними видами діяльності позивача є оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний), роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

У перевіряємий період між позивачем та ПП "Гама - Плюс" укладений договір купівлі-продажу підшипників за узгодженим сторонами асортиментом.

Відповідно до пункту 12 цього договору договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31.12.2011 року.

Також, судом першої інстанції було досліджено інші первинні документи, банківські виписки, за розрахунки між підприємствами, які проводились у безготівковій формі.

Придбані позивачем підшипники зберігалися у складських приміщеннях у м. Одеса, з яких й здійснювалась їх подальша реалізація.

Слід зазначити, що протягом перевіряємого періоду ФОП ОСОБА_2 мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Мадок", ТОВ "Вінмашпостач", ТОВ "Вікет", ТОВ "Техснаб", ВКФ "Агромаринг" та інш., яким було реалізовано отриманий від контрагента товар:

На підтвердження взаємовідносин з якими надано копії договору поставки підшипників, копії договору оренди складських приміщень у м. Одеса, копії договору з перевізником, копії рахунків-фактур, копії видаткових накладних, копії податкових накладних, копії товарно-транспортних накладних та інші використання придбаних товарів.

Більш того, на момент видачі податкових накладних ПП «Гамма-Плюс» було зареєстровано платником ПДВ, а отже, мало право їх виписувати.

Позивач в повному обсязі задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ.

Фактичне здійснення господарських операцій позивача зі своїм безпосереднім контрагентом підтверджена належним чином, а наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Отже, факт дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ПП "Гама Плюс" є доведеним.

В акті перевірки податковий орган дійшов до висновку про штучність (безтоварність) правочинів позивача із контрагентом-постачальником, як ПП "Гама Плюс".

На спростування вказаних висновків акту перевірки позивачем у ході розгляду справи у суді першої інстанції долучено до матеріалів справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Наведені первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що факт дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з вказаними контрагентами є доведеним, а відтак, висновок відповідача про те, що надані до перевірки документи не мають юридичної сили і доказовості, які розкривають зміст та обсяг господарських операцій є помилковим та безпідставним.

Доводи апелянта, що у позивача не може виникати право на податковий кредит по контрагенту ПП «Гама Плюс» внаслідок укладення сторонами безтоварних угод колегія суддів не бере до уваги, оскільки позивачем надані первинні документи які підтверджують товарність господарських операцій.

Відтак, висновок апелянта про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Разом з цим, доводи податкового органу про відсутність у підприємств - контрагентів основних фондів та недостатність трудових ресурсів само собою не свідчить про не вчинення господарських операцій, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, відповідачем не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Платник податків, який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту не має повноважень і обов'язків здійснювати контроль за дотриманням контрагентом, який на час вчинення операцій був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебував на обліку в податковому органі як платник податків, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за порушення вимог законодавства контрагентом.

Посилання податкового органу на акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси ПС від 16.05.2013 року №2865/22-3/30047509 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Гама Плюс" та на службову записку оперативного управління ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 28.03.2014 року № 350-вн/07,колегія суддів вважає безпідставними, оскільки висновки акта жодним чином не доводять факт порушення позивачем приписів податкового законодавства при отриманні товару у ПП "Гама Плюс", оскільки можливі порушення контрагентом платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з таким контрагентом та сам по собі внутрішній документ (службова записка певної посадової особи) не є юридичним фактом, який для платника податків може нести зміну його прав та обов'язків. Також він не є преюдицією недійсності господарських операцій.

Апелянтом не надано суду будь-яких доказів застосування до контрагента позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (нереальності, нікчемності або недійсності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагента або позивача.

При цьому, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

Отже, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення рішення від 06 травня 2014 року №0003771703, №00003781703, у зв'язку з чим суд першої інстанції зазначені податкове повідомлення - рішення обґрунтовано скасував.

Разом з тим, не погоджується колегія суддів щодо неправомірного прийняття податкового повідомлення - рішення №0003791703 від 06.05.2014 року, виходячи із наступного.

Відповідно пп.а) п. 176.1. ст.176 ПК України визначено, що платники податку зобов'язані: вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Висновки податкового органу про порушення позивачем п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, ґрунтуються на тому, що ФОП ОСОБА_2 облік доходів та витрат за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року вела неналежним чином.

06 травня 2014 року постановою ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.164 -1 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 85 грн. за порушення пп. "а" п. 176.1 ст. 176 ПК України.

Водночас, 06.05.2014 року податковим органом приймається податкове повідомлення - рішення №0003791703, підставою якого є пп. а) п. 176.1 ст. 176 ПК України .

У ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції факт порушення позивачем вимог пп. а) п. 176.1 ст. 176 ПК України підтверджений та не спростовується представником позивача.

Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Однак, застосування до ФОП ОСОБА_2, відповідальності у вигляді штрафу, передбаченого статтею 164-1 КУпАП, не суперечить застосуванню до нього штрафної санкції, передбаченої ПК України.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірного прийняття податкового повідомлення - рішення №00003781703 від 06.05.2014 року, й відповідно позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Колегія суддів зазначає, оскільки встановлена неправомірність визначення податковим органом податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у періоді, що перевірявся, висновки апелянта, що донарахування по податку на доходи фізичних осіб вплинули на нарахування платником податків єдиного внеску, що призвело до нарахування збору на єдиний внесок у розмірі 53121,56 грн. є неправомірними, а отже рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0005911703 від 06 травня 2014 року в частині застосування штрафних санкцій у сумі 7968,33 грн. також підлягають скасуванню, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права.

Таким чином, судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів зроблений правильний висновок про недоведеність податковим органом, на якого в силу норми ч.2 ст. 71 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим вимоги щодо їх скасування підлягають задоволенню.

Враховуючи, що судом першої інстанції, при вирішенні справи, порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів, керуючись п. 4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасувати постанову суду першої інстанції частково.

Керуючись ст.ст. 195, 196, ст. 198, ст. 202, ч.2 ст.205, ст.207, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області задовольнити частково, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0003791703 скасувати

В цій частині відмовити у задоволенні позову.

В іншій частині постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: К.В. Кравченко