Ухвала суду № 43884322, 23.04.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2015 р.м. ОдесаСправа № 815/565/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача - Косцової І.П.

суддів - Стас Л.В.

- Турецької І.О.

за участю: секретаря - Разінкіної Л.В.

представника апелянта - Пятниченко А.О. (довіреність від 16.02.2015 року)

представника позивача - Биков Д.Ю. (довіреність від 15.12.2014 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОБ'ЄДНАННЯ ОДЕСААГРОГАЗ» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОБ'ЄДНАННЯ ОДЕСААГРОГАЗ» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 29.12.2014 року № 0004232201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 843 165 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що виконання контрагентом позивача підрядних робіт підтверджується належним чином укладеними договорами, бухгалтерськими документами та податковими накладними, які безпідставно не прийняті до уваги податковим органом під час проведення перевірки, тому висновки податкового органу про відсутність реальності цих операцій не ґрунтуються на законі та суперечать фактичним обставинам справи, а відтак відповідачем протиправно зменшено податковий кредит по цим операціям та податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року вказані вимоги задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став акт ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 15.12.2014 року № 2280/15-21-22-01/13891526 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ОБ'ЄДНАННЯ ОДЕСААГРОГАЗ» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Енергопостач-2014» за період з 01.06.2014 року по 31.07.2014 року».

Перевіркою зроблено висновок про не підтвердження документально реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Енергопостач-2014» за червень - липень 2014 року, їх вид, обсяг та розрахунки та встановлено порушення:

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10. ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у загальній сумі 562 110 грн.

Суть порушень, на думку податкового органу, полягала у тому, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Енергопостач-2014» не підтверджуються з урахуванням реального часу їх здійснення та відповідними первинними документами. Такого висновку відповідач дійшов на підставі акту Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів в Київській області від 19.09.2014 року № 141/7/10-08-22-01/39174862 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Енергопостач-2014» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за травень, червень 2014 року», висновки якого свідчать про відсутність настання правових наслідків за операціями цього підприємства.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції з ТОВ «Енергопостач-2014» підтверджуються належними первинними документами та належним чином складеними податковими накладними, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, тому позбавлення позивача права на формування податкового кредиту за цими операціями є неправомірним та податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Колегія судів вважає висновки суду першої інстанції правильними з огляду на наступне.

Відповідно до положень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), виконанням робіт та наданням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/робіт/послуг, не підтверджені, зокрема, податковими накладними, не відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу податкову накладну, яка відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг/робіт та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару/робіт/послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару/робіт/послуг, що підтверджується первинними документами, наявності належним чином складених податкових накладних та використання в господарській діяльності цих товару/робіт/послуг.

При цьому, відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що між позивачем та ТОВ «Енергопостач-2014» укладено договори підряду від 26.05.2014 року № 05/26-14, від 02.06.2014 року № 06/02-14, від 03.06.2014 року № 06/03-2014, від 10.06.2014 року № 06/10-14, від 23.07.2014 року № 07/23-14-1, від 23.07.2014 року № 07/23-14-2, від 23.07.2014 року № 07/23-14-3, за якими ТОВ «ОБ'ЄДНАННЯ ОДЕСААГРОГАЗ» доручило, а ТОВ «Енергопостач-2014» прийняло на себе зобов'язання силами свого персоналу, з використанням самостійно придбаних матеріалів та устаткування виконати підрядні будівельно-монтажні роботи на об'єктах: «Будівництво інженерних мереж для торгівельно-офісного центру з паркінгом по вул. Катерининськой, 27 в м. Одеса»; «Будівництво інженерних мереж до житлового комплексу «Родинне містечко» у межах вулиць Одеська, Іллічівська, Морська в с. Великодолинське Овідіопольського району Одеської області»; «Будівництво інженерних мереж до житлового будинку № 2 в межах вулиць Шота Руставеллі, Скворцова, Зеленої та Єфімова в м. Одесі»; «Будівництво інженерних мереж до житлового комплексу з вбудованими об'єктами суспільного призначення по вул. Генерала Плієва, 1 в м. Одесі»; «Будівництво інженерних мереж житлового будинку № 6 на об'єкті «Група чотириповерхових житлових будинків в житловому масиві «Добрий» за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, пгт «Авангард» у районі вул. Торгівельної (5 черга будівництва: 5 чотиреповерхових будинків з 13 секцій)»; «Будівництво інженерних мереж житлового будинку № 7 на об'єкті «Група чотириповерхових житлових будинків в житловому масиві «Добрий» за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, пгт «Авангард» у районі вул. Торгівельної (5 черга будівництва: 5 чотиреповерхових будинків з 13 секцій)»; «Будівництво інженерних мереж житлового будинку № 8 на об'єкті «Група чотириповерхових житлових будинків в житловому масиві «Добрий» за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, пгт «Авангард» у районі вул. Торгівельної (5 черга будівництва: 5 чотиреповерхових будинків з 13 секцій)».

На підтвердження виконання вищевказаних договорів позивачем надано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень, липень 2014 року; акти прийомки виконаних будівельних робіт за червень-липень 2014 року; підсумкові відомості ресурсів; виписку АБ «Південний» по рахунку ТОВ «ОБ'ЄДНАННЯ ОДЕСААГРОГАЗ»; оборотно-сальдову відомість по рахунку: 631 замовлення, контрагенти: Енергопостач-2014 з 01.01.2013 року по 31.03.2015 року; податкові накладні, виписані ТОВ «Енергопостач-2014» за червень, липень 2014 року.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що за цими документами можливо встановити виконання, передбачених умовами договорів, робіт, фактично вбачається їх вид, найменування, місце виконання, тощо.

Також судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги доводи податкового органу про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Енергопостач-2014» податкових накладних, оскільки ці накладні складені вказаним підприємством, зареєстровані в Реєстрі та надані ТОВ «ОБ'ЄДНАННЯ ОДЕСААГРОГАЗ», тому відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у позивача були всі підстави для нарахування сум податку та їх віднесення до податкового кредиту.

Крім того, під час апеляційного розгляду представником відповідача не заперечувалось, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, зареєстровані в Реєстрі, проте неправомірність віднесення позивачем сум податку до складу податкового кредиту обґрунтовано несплатою цим підприємством своїх зобов'язань.

Колегія суддів зазначає, що такий висновок не ґрунтується на нормах податкового законодавства, оскільки діюче податкове законодавство не ставить в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагента, не зобов'язує платника податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства та сплати зобов'язань та це не є підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ по операціям з таким контрагентом.

Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальником робіт правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

З огляду на викладене, судом першої інстанції вірно надано оцінку доказової бази податкового органу, яка ґрунтується лише на акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, адже цим актом фіксується лише факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю податковим органом щодо платника, засвідчує складання висновків про порушення податкової дисципліни без урахування первинних документів, тому не може свідчити про відсутність виконання господарських операцій та неможливість формування податкового кредиту за їх результатом.

Крім того, судом першої інстанції вірно враховано рішення судів, які набрали законної сили, в іншій справі про протиправність внесення податковим органом до електронної системи даних щодо неможливості підтвердження сум податкового кредиту та податкового зобов'язання контрагента позивача, у зв'язку із чим ці данні підлягали відновленню.

Поряд з цим, ТОВ «Енергопостач-2014» на момент операцій з позивачем було діючим підприємством, відомості у встановленому законом порядку про припинення його діяльності та відсутність за місцезнаходженням не внесено, є платником податку на додану вартість, а будівельні роботи, які були предметом договорів з позивачем, відносяться до основних видів діяльності цього підприємства.

Крім того, позивачем підтверджено використання отриманих робіт у власній господарській діяльності згідно договорів, укладених з ТОВ «Енергопостач-2014».

Як вірно зазначив суд першої інстанції доводи відповідача про не підтвердження цих операцій у зв'язку із відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на підтвердження отримання будівельних матеріалів та їх транспортування є необґрунтованими, оскільки за умовами договорів, укладених з ТОВ «Енергопостач-2014», будівельні роботи виконувались з використанням самостійно придбаних цим підприємством матеріалів та устаткуванням, а відтак і транспортування матеріалів, тощо також належало до обов'язку цього підприємства.

Колегія суддів відхиляє посилання ДПІ на відсутність у постачальника позивача об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу, адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

З огляду на викладене, судом першої інстанції із дослідженням первинних документів надано належну оцінку необґрунтованим доводам податкового органу про відсутність реальності господарських операцій з ТОВ «Енергопостач-2014» та вірно зроблено висновок про безпідставність нарахування позивачу грошових зобов'язань по податку на додану вартість згідно оспорюваного рішення.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОБ'ЄДНАННЯ ОДЕСААГРОГАЗ» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Судді: Л.В.Стас

І.О.Турецька