Постанова № 43883150, 28.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19176/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сушия» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сушия» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправними дій та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сушия» (далі - Позивач, ТОВ «Сушия») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - Відповідач-1, ГУ ДФС у м. Києві) про: визнання протиправними дій Відповідача-1 щодо відмови ТОВ «Сушия» у поверненні надміру сплачених коштів за ліцензію серії АЕ №518130, реєстраційний номер ліцензії 1426526405600 від 27.08.2014 року на право роздрібної торгівлі алкогольними напоям, та ліцензії серії АЕ №518131, реєстраційний номер ліцензії 1426526605601 від 27.08.2014 року на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами; стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Сушия» грошові кошти в сумі 10 000,00 грн.

Протокольною ухвалою від 14.01.2015 року Окружним адміністративним судом м. Києва залучено до участі у справі у якості другого відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - Відповідач-2, ГУ ДКС України у м. Києві).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2015 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що приписами чинного законодавства не передбачено повернення плати за ліцензію у випадку її анулювання за заявою суб'єкта господарювання.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним здійснено тлумачення норм чинного законодавства, що спричинило прийняття помилкового рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив її вимоги задовольнити повністю.

Представник Відповідача-1 наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач-2, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, явку повноважних представників у судове засідання не забезпечив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що на підставі заяв ТОВ «Сушия» про одержання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, алкогольними напоями - сидром та перрі (без додавання спирту) та тютюновими виробами Головним управлінням Міндоходів у м. Києві Позивачу були видані ліцензії від 08.09.2014 року серії АЕ №518130 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (а.с. 25) та №518131 на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами (а.с. 26). У вказаних ліцензіях було зазначено, що місцем здійснення торговельної діяльності є м. Київ, вул. Червоногвардійська, 1-А. Крім того, на зворотному боці ліцензій зроблено уповноваженою особою ГУ Міндоходів у м. Києві про поточне (щоквартальне) внесення Позивачем сплати за ліценцію у повному обсязі згідно платіжних доручень від 07.08.2014 року №397580 (а.с. 23) та від 07.08.2014 року №397581 (а.с. 24). Зазначені ліценції видані на період з 25.09.2014 року по 24.09.2015 року.

У зв'язку зі змінами адреси будівлі, в якому розміщується ресторан, з: «вул. Червоногвардійська, 1-А» на: «вул. Червоногвардійська, 1-В» Позивачем були подані до ГУ Міндоходів у м. Києві заяви про переоформлення вищевказаних ліцензій шляхом зміни запису у графі «Місце здійснення торговельної діяльності».

Однак, як встановлено судом першої інстанції, у зв'язку з повідомленням спеціалістів Управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ Міндоходів у м. Києві про неможливість здійснення переоформлення ліцензій Позивачем було отримано 24.09.2014 року нові ліцензії серії АЕ №518694 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (а.с. 32) та серії АЕ №518695 на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами (а.с. 34). У вказаних ліцензіях було зазначено, що місцем здійснення торговельної діяльності є м. Київ, вул. Червоногвардійська, 1-В. Крім того, на зворотному боці ліцензій зроблено уповноваженою особою ГУ Міндоходів у м. Києві про поточне (щоквартальне) внесення Позивачем сплати за ліценцію за період з 25.09.2014 року по 24.12.2014 року згідно платіжного доручення №402327 від 12.09.2014 року та №402328 від 12.09.2014 року відповідно. Зазначені ліценції видані на період з 25.09.2014 року по 24.09.2015 року.

Крім іншого, ТОВ «Сушия» звернулося до ГУ Міндоходів у м. Києві із заявою про анулювання ліцензій, в якій просило: анулювати ліцензії від 27.08.2014 року серії АЕ №518130 та серії АЕ №518131; внесені в якості сплати за ліцензії грошові кошти повернути шляхом перерахування на поточний рахунок ТОВ «Сушия» або зарахувати в рахунок сплати за ліцензії від 15.09.2014 року серії АЕ №518694 та №518695.

Розпорядженнями ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.11.2014 року №11283/10-26-15-21-02-11 (а.с. 39) та №11284/10/26-15-21-02-11 (а.с. 40) було анульовано ліцензії ТОВ «Сушия» серії АЕ №518130 та серії АЕ №518131 відповідно.

Крім того, ГУ ДФС у м. Києві на адресу Позивача направлено лист від 07.11.2014 року №11550/10/26-15-21-02-11 (а.с. 42), яким повідомлено про те, що нормативно-правовими актами, якими передбачено порядок видачі та анулювання ліцензії, не закріплено можливості повернення коштів за анульовану за ініціативою суб'єкта господарювання ліцензію. У зв'язку з чим в листі зазначено про відсутність підстав для повернення коштів, які були внесені як оплата за ліцензію.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 1, 15, 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», п.п. 34, 38 затвердженого постановою КМ України від 13.05.1996 року №493 Тимчасового порядку видачі ліцензій на право імпорту, експорту сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, а також ст. ст. 6, 8, 9, 14 ПК України і затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787 Порядку повернення коштів, помилкового або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки норми чинного законодавства не передбачають повернення коштів за анульовані за ініціативою суб'єкта господарювання ліцензії.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Приписами ст. 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (далі - Закон) визначено, що ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов; плата за ліцензію - це разовий платіж, що вноситься суб'єктом господарювання за одержання ліцензії.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 9 Закону 9 Закону відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Відповідно до ст. 15 Закону № 1775-III за видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Плата за видачу ліцензії вноситься після прийняття рішення про видачу ліцензії.

При цьому, абз. 2 ч. 1 ст. 21 Закону передбачено, що підставами для анулювання ліцензії є, зокрема, заява ліцензіата про анулювання ліцензії.

Відповідно до ч. 11 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно ч. 13 ст. 15 Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), становить 8000 гривень на кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі; на роздрібну торгівлю тютюновими виробами на кожне місце торгівлі - 2000 гривень, а на території сіл і селищ, за винятком тих, що знаходяться у межах території міст, - 500 гривень на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), на кожний окремий, зазначений у ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі, і 250 гривень - на роздрібну торгівлю тютюновими виробами на кожне місце торгівлі.

Частиною 16 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачено, що плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами справляється щоквартально рівними частками і зараховується до місцевих бюджетів згідно з чинним законодавством.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до п. 34 затвердженого постановою КМ України від 13.05.1996 року №493 Тимчасового порядку видачі ліцензій на право імпорту, експорту сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами (далі - Тимчасовий порядок №493) видача ліцензій здійснюється тільки за умови фактичного надходження 1/4 частини встановленої річної плати за ліцензію до відповідного бюджету, яке перевіряється уповноваженою на видачу ліцензій особою на підставі поданої заявником копії платіжного доручення (з відміткою банку про сплату), та довідки відповідного фінансового органу про фактичне надходження коштів до бюджету.

Згідно п. 35 Тимчасового порядку №493 плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами справляється щоквартально рівними частками і зараховується до місцевого бюджету за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності, а в сільській місцевості - 50 відсотків до районного бюджету за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та 50 відсотків - до відповідного місцевого бюджету за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно п. 37 Тимчасового порядку №493 суб'єкт підприємницької діяльності може здійснити попередню оплату вартості ліцензії за весь термін її дії.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в особи наявне право здійснення попередньої оплати вартості ліцензії за весь термін її дії або вчинення плати за неї щоквартально. Тобто, сплата вартості ліцензії у повному обсязі за весь термін її дії є виключно правом, а не обов'язком суб'єкта підприємницької діяльності.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, положеннями наведених вище нормативно-правових актів не передбачено повернення плати за ліценцію у випадку її анулювання за ініціативою суб'єкта господарювання.

Поряд з цим, судовою колегією враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону підставами для переоформлення ліцензії є, зокрема, зміна найменування юридичної особи (якщо зміна найменування не пов'язана з реорганізацією юридичної особи) або прізвища, ім'я, по батькові фізичної особи - підприємця; зміна місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичної особи - підприємця; зміни, пов'язані з провадженням ліцензіатом певного виду господарської діяльності, вказаного в частині третій статті 9 цього Закону.

Пунктом 44 Тимчасового порядку №493 передбачено, що у разі скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності видана ліцензія втрачає чинність.

У разі реорганізації або зміни назви юридичної особи, зміни паспортних даних фізичної особи зазначені особи повинні у 15-денний термін подати до відповідного органу заяву про переоформлення ліцензії.

Переоформлення ліцензії проводиться в порядку, встановленому для її придбання, без справляння плати. До переоформлення ліцензії діє раніше видана. Відмова органів, уповноважених на видачу ліцензій, у їх переоформленні не допускається.

Тобто, законодавець допускає окремі випадки переоформлення ліценції у зв'язку з настанням певних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, підставою для звернення Позивача спочатку із заявою про переоформлення ліцензій, а потім із заявами про видачу нових ліцензій і анулювання попередніх була зміна будівельної адреси торговельно-розважального комплексу «Проспект» з: « 02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 1-А» на: « 02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 1-В».

Відтак, зміна місця здійснення торговельної діяльності, на думку колегії суддів, не може мати наслідком втрату особою сплачених за ліцензію коштів виключно у зв'язку з тим, що чинним законодавством такої підстави для переоформлення ліцензії не передбачено.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Приписи ч. 7 ст. 9 КАС України визначають, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

В контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити, що оскільки чинним законодавством, зокрема, положеннями Закону та Тимчасового порядку №493 не передбачено справляння плати за переоформлення ліцензії у розмірі, встановленому за нову ліцензію, відсутні підстави для відмови у поверненні коштів, сплачених за користування ліцензією, яка у подальшому анульована з оформленням нової у зв'язку з неможливістю застосування процедури переоформлення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначає затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787 Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (далі - Порядок №787).

Відповідно до п. 5 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Таким чином, оскільки в даному випадку органами, які здійснюють контроль за справлянням надходжень до бюджету, є, зокрема, органи ДФС України, на які покладено обов'язок здійснювати контроль за своєчасністю внесення суб'єктом підприємницької діяльності плати за ліцензію, зокрема, на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та роздрібну торгівлю тютюновими виробами, саме до їх повноважень належить вирішення питання про звернення з відповідним поданням до органу ДКС України.

Пунктом 3 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення готівковими коштами за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім'я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв'язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

Тобто, обов'язок повернути надмірно або помилково сплачені кошти виникає в органу ДКС України виключно у випадку надходження подання уповноваженого на це органу.

Отже, оскільки в силу положень п. 5 Порядку №787 до виключних повноважень органів ДФС України належить питання щодо звернення до органів ДКС України з поданням про повернення помилково або надмірно сплачених коштів, а останні можуть здійснити таке повернення тільки за умови звернення уповноваженого органу із таким поданням, колегія суддів вважає безпідставними позовні вимоги про стягнення на користь ТОВ «Сушия» грошові кошти в сумі 10 000,00 грн.

У той же час, з метою повного та всебічного захисту прав суб'єкта господарювання, судова колегія вважає за необхідне покласти на Відповідача-1 обов'язок вирішити питання щодо повернення ТОВ «Сушия» коштів, сплачених за ліцензії від 27.08.2014 року, на підставі заяви від 22.10.2014 року.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно приписів ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.

Відповідно до ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про неправомірність дій Відповідача-1 допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сушия» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправними дій та стягнення коштів - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо відмови товариству з обмеженою відповідальністю «Сушия» у поверненні надміру сплачених коштів за ліцензію серії АЕ №518130, реєстраційний номер ліцензії 1426526405600 від 27.08.2014 року на право роздрібної торгівлі алкогольними напоям, та ліцензії серії АЕ №518131, реєстраційний номер ліцензії 1426526605601 від 27.08.2014 року на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві вирішити питання щодо повернення товариству з обмеженою відповідальністю «Сушия» коштів сплачених коштів за ліцензію серії АЕ №518130, реєстраційний номер ліцензії 1426526405600 від 27.08.2014 року на право роздрібної торгівлі алкогольними напоям, та ліцензії серії АЕ №518131, реєстраційний номер ліцензії 1426526605601 від 27.08.2014 року на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, на підставі заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Сушия» від 22 жовтня 2014 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.