Постанова № 43883145, 07.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14349/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Ключковича В.Ю.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Високий сезон" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Високий сезон" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просив визнати протиправними дії відповідача та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.05.2011 р. № 0002552309, винесене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Високий сезон" задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 06.05.2011 р. №0002552309. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 вересня 2014 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби задоволено частково, скасовано зазначені судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 06.05.2011р. № 0002552309.

В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні вимог даного позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Високий сезон» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» за період 01.01.2008 р. по 30.09.2010 р.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 18.04.2011р. №837/23-09/34532097 (надалі по тексту Акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 139360 грн., у тому числі: за жовтень 2009р. - 84158 грн., за листопад 2009р. - 21554 грн., за грудень 2009 р. - 6014 грн., за квітень 2010р. - 27634 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.05.2011р. №0002552309, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 174 200,00 грн. (у тому числі: за основним платежем - 139 360 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 34 840 грн.).

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням відповідача позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження.

За результатом розгляду первинної скарги позивача, ДПА у м. Києві було винесено рішення від 18.07.2011 р. №7471/10/25-114, яким скаргу ТОВ "Високий сезон" залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва - без змін.

За результатом розгляду повторної скарги позивача, ДПА України було винесено рішення від від 26.09.2011 р. №2112/6/10-2115, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва - без змін.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97 «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7 ст. 7 вищевказаного Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), не дозволяється включення до податковою кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними.

Відповідно до п.п. 7.2.6 ст. п. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з вимогами п.п. 7.2.6 п.п. 7.4.5 п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), єдиною підставою для включення до податковою кредиту будь-яких витрат зі сплати податку є наявність відповідних податкових накладних, а також, що за включення до складу податкового кредиту сум, не підтверджених відповідними податковими накладними, до суб'єкта господарювання в обов'язковому порядку мають бути застосовані штрафні (фінансові) санкції.

З наявних в справі доказів вбачається, що між позивачем (Комісіонер) з однієї сторони та ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" (Комітент) з іншої сторони було укладено Договір комісії №22-09-2009 від 22.09.2009 року (надалі по тексту Договір №22-09-2009), за умовами якого Комітент доручає, а Комісіонер приймає на себе зобов'язання від свого імені і за рахунок Комітента за винагороду: прийняти від Комітента для подальшої реалізації товарно-матеріальні цінності (враховуючи, але не обмежуючи: електропобутовими товарами, теле- радіотоварами, комп'ютерною технікою, аксесуарами до них, іншими товарами, вказаними в приймально-передавальних документах), далі - «Товар»; передати (продати) Товар третім особам для його подальшої реалізації (або реалізувати - продати) на основі окремих правочинів (договорів поставки, купівлі-продажу, мени, комісії, субкомісії, доручення та ін.) та провести необхідні фінансові розрахунки з такими третіми особами; самостійно розробляти, організовувати та проводити акційні продажі (розповсюдження) Товару, інформаційну та рекламну підтримку продажів (розповсюдження) Товару, логістику Товару; самостійно розробляти, організовувати та проводити інші заходи, хоча й не передбачені даним Договором, але направлені на виконання даного комісійного доручення, для чого укладати та виконувати необхідні правочини (громадянсько-правові угоди, договори, контракти та ін.). Строк виконання даного Договору Сторонами не обмежений (п. 1.1 - п. 1.2 умов Договору №22-09-2009).

За умовами вказаного договору позивачем у період вересень 2009р. - квітень 2010р. отримав від ТОВ "С.Дж.Р.Груп" товар на загальну суму 2056442,42 грн. (у т.ч. ПДВ - 342740,40 грн.), а нарахований при цьому ПДВ на підставі податкових накладних включив до податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Частину товару на суму 1220281,69 грн. (у т.ч. ПДВ - 203380,28 грн.) позивачем було повернуто ТОВ "С.Дж.Р.Груп" згідно видаткових накладних від 31.10.2009р. № ВС-0000027 та від 06.11.2009р. № 0000029, у зв'язку з чим на суму ПДВ у розмірі 203380,28 грн. складено розрахунки коригування кількісних і вартісних показників раніше виписаних податкових накладних від 24.09.2009р. № 7667 та від 15.10.2009р. № 8505.

З урахуванням проведених коригувань позивачем було включено до податкового кредиту наступні суми ПДВ: за жовтень 2009р. - 84158,47 грн., за листопад 2009р. - 23619,87 грн., за грудень 2009р. - 6013,60 грн., за січень 2010р. - 5560,00 грн., за березень 2010р. - 11251,38 грн., за квітень 2010р. - 8756,80 грн.

Мотивуючи свої доводи щодо товарності господарських операцій за умовами виконання спірного правочину позивачем до суду були надані копії видаткових накладних від 15.10.2009р. № 8505, від 09.11.2009р. № 9471, від 19.04.2010р. № 3601, від 26.04.2010р. № 3842 та прибуткових накладних від 22.12.2009р. № 10991, від 11.01.2010р. № 232, від 09.03.2010р. № 2293, від 01.04.2010р. № 3125 (а.с. 50-57).

Крім того, позивачем були надані копії наступних податкових накладних, виписаних ТОВ "С.Дж.Р.Груп": від 15.10.2009р. № 8505, від 09.11.2009р. № 9471, від 22.12.2009р. № 10991, від 11.01.2010р. № 232, від 09.03.2010р. № 2293, від 01.04.2010р. №3125, від 19.04.2010р. № 3601, від 26.04.2010р. № 3842 (а.с. 58-65).

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Пунктом 6.2 вказаного Порядку передбачено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Обставини фактичної поставки товарів підтверджуються окрім податкових накладних, також іншими первинними документами, що свідчать про придбання товарів позивачем в межах власної господарської діяльності.

За твердженням позивача, надані ТОВ "С.Дж.Р.Груп" первинні бухгалтерські документи, зокрема, податкові накладні, оформленні в межах виконання сторонами спірного правочину, відповідають вимогам чинного податкового та бухгалтерського законодавства та містять всі необхідні реквізити.

Проте, колегія суддів зважає на ту обставину, що в ході аналізу інформаційної бази даних «АІС ОР» було зокрема встановлено, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп» зареєстроване ДПІ у Печерському районі м. Києва та відповідно до даних автоматизованої інформаційної системи обласного рівня має стан - 10 «запит на встановлення місцезнаходження». В результаті здійснених заходів було виявлено, що за вказаною адресою ТОВ «С.Дж.Р.Груп» не знаходиться.

Крім цього, з матеріалів даної справи вбачається, що старшим слідчим управління податкової міліції ДПА України 27.09.2010 порушено кримінальну справу № 69-107 відносно ОСОБА_2 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємництва ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

В ході провадження досудового слідства по вказаній кримінальній справі встановлено, що в період 2007-2008 рр. на території м. Києва невстановлені слідством особи з метою прикриття власної незаконної діяльності, тобто заняття видами діяльності від імені суб'єктів господарської діяльності без належних повноважень, організували створення підприємств на підставних осіб, призначення їх на посади керівників. При цьому, ці особи не мали ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності від імені створеного підприємства.

Так, допитаний у справі громадянин ОСОБА_2 надав пояснення, що він не має ніякого відношення до діяльності вищевказаного підприємства та документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності він не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Тобто, в результаті недійсної угоди не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Таким чином, перевіркою не можуть бути прийняті до уваги податкові накладні, виписані від імені ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Враховуючи те, що контрагентом позивача є фіктивне підприємство ТОВ «С.Дж.Р.Груп», засноване ОСОБА_2, який водночас є його директором та надав пояснення, що не має жодного відношення до діяльності даного підприємства, а документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності підприємства він не підписував, колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи, якими позивач підтверджує свій податковий кредит з ПДВ, підписані неуповноваженою та невстановленою особою, а відтак, не можуть підтверджувати належним чином господарські операції позивача з його контрагентом.

За змістом частин 4,5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування, належних доказів із власно ініціативи.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Фальшивість документа, що надає права або звільняє від обов'язків, може бути перевірено як за допомогою висновків експертизи, порівняння його з іншими письмовими чи речовими доказами, поясненнями свідків, зокрема посадових осіб, які його виготовили, так і шляхом кримінального переслідування за наявності підстав для порушення кримінальної справи.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Оскільки надані відповідачем докази свідчать про відсутність у контрагента позивача адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань за умовами виконання сірного правочину, колегія суддів приходить до висновку, що договірні взаємовіжносини позивача з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» не мали реального характеру за відсутності наміру та фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Таким чином, висновки податкового органу щодо порушення ТОВ "Високий сезон" вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є правомірними, а відтак позовні вимоги ТОВ "Високий сезон" колегія суддів знаходить необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2014 року та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Високий сезон" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним дій та скасування податкового повідомлення-рішення, слід відмовити повністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Високий сезон" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.