Ухвала суду № 43883101, 22.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/7129/14 Головуючий у 1-й інстанції: Басай О.В., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

22 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Київ-Атлантик Україна» до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Київ-Атлантик Україна» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Відповідач) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 10.12.2014 №0008661501.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.11.2014 ДПІ проведено камеральну перевірку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з самостійним виправленням помилки позивачем (далі по тексту - уточнюючий розрахунок).

За результатами зазначеної перевірки контролюючим органом складено акт №313/150/22929481 від 20.11.2014 (далі по тексту - акт перевірки), в якому зазначено, що дані камеральної перевірки свідчать про заниження суми податкових зобов'язань заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2013 року та відповідальність платника, передбачену п. 123.1 ст. 123 глави 11 розділу II Податкового кодексу України.

10.12.2014 на підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0008661501, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 3 846,00 грн., з яких за основним платежем 3 077,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 769 грн.

Не погоджуючись із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного повідомлення-рішення та факту порушення позивачем положень податкового законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, виходячи з наступного.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 31.10.2014 №19531759 та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 19.10.2012 АБ №476599, ПАТ «Київ-Атлантик Україна» є юридичною особою, яка зареєстрована 24.12.1998 (ідентифікаційний код 22929481).

Згідно із довідкою від 26.02.2010 №685, позивач взятий на облік в органах державної податкової служби 29.10.1996 за №2067 СП.

Відповідно до квитанції №2, що виготовляється під час прийняття податкової звітності в електронній формі, 20.05.2013 позивач, засобами електронного зв'язку в електронній формі, подав до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2013, яку прийнято та присвоєно реєстраційний номер 9029204604 (а.с.71).

В додатку 5 до вищезазначеної декларації «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», а саме: в розділі ІІ «Податковий кредит» ПАТ «Київ-Атлантик Україна» зазначено наступне:

- у рядку 166: в графі «Постачальник (індивідуальний податковий номер)» - 009519426503; в графі «Період виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит» - 3. 2013; в графі «Обсяг постачання (без податку на додану вартість)» - 6 285,92; в графі «Сума податку на додану вартість» - 1 257,18.

- у рядку 167: в графі «Постачальник (індивідуальний податковий номер)» - 009519426503; в графі «Період виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит» - 4. 2013; в графі «Обсяг постачання (без податку на додану вартість)» - 9 098,29; в графі «Сума податку на додану вартість» - 1 819,66 (а.с.13-19).

21.10.2014 о 15 год. 14 хв., засобами електронного зв'язку в електронній формі, позивачем подано до відповідача уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з самостійним виправленням помилки за квітень 2013 року.

Відповідно до квитанції №2, що виготовляється під час прийняття податкової звітності в електронній формі, уточнюючий розрахунок позивача прийнято контролюючим органом та присвоєно реєстраційний номер 9060860211 (а.с.32).

Із податкових накладних від 20.03.2014 №986 на загальну суму 7 543,10 грн. (ПДВ - 1 257,18 грн.), від 04.04.2013 №328 на загальну суму 5 458,97 грн. (ПДВ - 909,83 грн.) та від 08.04.2013 №422 на загальну суму з ПДВ 5458,98 грн. (ПДВ - 909,83 грн.) вбачається, що вони виписані ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ВЕСМА", яке має індивідуальний податковий номер 322500226558 (а.с.20-22).

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що з додатку 5 уточнюючого розрахунку (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) вбачається, що визначена позивачем сума податкового кредиту у квітні 2013 року щодо постачальника з індивідуальним податковим номером 322500226558 є аналогічною сумі, яка зазначена в додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) щодо постачальника з індивідуальним податковим номером 009519426503, а уточнення стосується лише правильного зазначення індивідуального податкового номера контрагента, а не податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами податкового права, зокрема, Податковим кодекс України (далі по тексту - ПК України), який набрав чинності 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Правовими нормами ст. 50 ПК України передбачено, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції прийти до висновку, що нарахування зобов'язань та штрафних санкцій передбачено лише у разі виявлення несплати (недоплати) податкових зобов'язань.

Як закріплено у пункті 2 розділу 1 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13 листопада 2013 року №678, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2013 року за №2094/24626 (далі по тексту - Порядок), подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у разі якщо у майбутніх податкових періодах з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу, платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу) передбачено пунктом 50.1 статті 50 глави 2 розділу II Кодексу.

Подання копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді передбачено пунктом 201.15 статті 201 розділу V Кодексу (пункт 3 Розділу 1 Порядку).

Усі платники податку на додану вартість подають податкову декларацію з позначкою « 0110», у якій відображаються розрахунки з бюджетом (пункт 5 Розділу 1 Порядку)

Відповідно до п. 201.15 ст. 201 ПК України зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому ст.46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу. Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Згідно із п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

За нормами п. 10 розділу 1 Порядку №678 до податкової звітності з ПДВ належать: податкова декларація з податку на додану вартість; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок; копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді; розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

У відповідності до п. 13 розділу 3 Порядку №678 декларація 0110 подається платником за звітний період незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді. У складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних. Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок подаються платником у визначених Кодексом випадках.

Пунктами 1, 2, 3 розділу 5 Порядку передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку. Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу. У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Крім того, за правилами статей 185, 187, 198, 200, 201 ПК України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної.

Таким чином, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що податковий орган ані в ході проведення перевірки, ані під час судового розгляду в суді першої інстанції не надав належних та допустимих доказів про протиправність формування позивачем податкового кредиту за квітень 2013 року.

Разом з тим, виправлені позивачем у податковій звітності помилки, зокрема виправлення ІПН, не вплинули на розрахунки з бюджетом, у зв'язку із чим підстави для накладення санкцій і винесення оскаржуваного повідомлення-рішення - відсутні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в даному випадку Миронівською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 10.12.2014 №0008661501, а тому воно є протиправним і підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Карпушова О.В.

Епель О.В.