Ухвала суду № 43882885, 14.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 квітня 2015 рокусправа № 804/16509/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1 (дов. від 23.09.2014 р.)

- ОСОБА_2 (дов. від 23.09.2014 р.)

відповідача: - Кравченко В. В, (дов. від 12.01.2015 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року

у справі № 804/16509/14

за позовом ОСОБА_4

до Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, в якому просив:

- визнати протиправними дії начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, як керівника органу приватизації, на відповідь №2825 від 01.10.2014 щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_4 від 25.09.2014 вх. №2330 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1, що займає ОСОБА_4 спільно з членами його родини на підставі ордеру №741 від 01.11.1977 на території відкритого військового містечка, згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке затверджене Наказом МЖКГ № 396 від 16.12.2009;

- зобов'язати начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, як керівника органу приватизації прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_4 щодо приватизації квартири, яка використовується ним та членами його сім'ї на умовах найму, згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке затверджене Наказом МЖКГ № 396 від 16.12.2009, за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що керуючись ст. ст. 40, 47 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 6 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Наказом Міністра оборони України №1 від 03.01.1993, Наказом Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад», позивач звернувся з заявою до відповідача, що є уповноваженим органом з приватизації в с.м.т. Черкаське та смт. Гвардійське, про передачу в приватну власність квартири, в якій він проживає з 1977 року, проте заява у порядку, визначеному Законом, не розглянута, на свою заяву позивач отримав відповідь №2825 від 01.10.2014, що військове містечко смт. Гвардійське включено до числа «закритих», яке не підпадає під приватизацію житлового фонду.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2014 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 25.09.2014 вх. №2330 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1 згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; зобов'язано відповідача прийняти рішення по суті заяви позивача від 25.09.2014 вх. №2330 згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Відповідач зазначає, що містечко № 4 смт. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області, на території якого знаходиться будинок АДРЕСА_1, належить до закритих військових містечок, квартири в якому не підлягають приватизації. Відповідач не має компетенції визначення статусу військових містечок, проте визначення смт.Гвардійське як військового містечка встановлене листом заступника начальника Генерального штабу Збройних сил України Думанського Ю.А. № 14492/С від 19.08.2013, який не скасований дотепер. Також, відповідач вказує, що заява позивача розглянута та надана відповідь у встановлений законодавством строк, внаслідок чого відповідачем не порушено вимоги чинного законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представники позивача в судовому засіданні просять залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зазначають, що судом прийняте законне та обґрунтоване рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, з 1977 року позивач разом із членами сім'ї проживає в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, вселення в яку відбулось на підставі ордеру №741 від 01.11.1977, виданого Гвардійською КЕЧ району.

25.09.2014 позивач звернувся до відповідача із заявою (вх..№ 2330) та доданими до неї документами щодо оформлення передачі в приватну власність квартири згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

01.10.2014 відповідач надав відповідь листом №2825, згідно якої питання передачі в приватну власність квартири не розглядається з огляду на належність квартири до житлового фонду військових містечка Гвардійське, та з огляду на відсутність передачі вказаної квартири до комунальної власності територіальної громади.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Правовідносини щодо приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання регламентуються Законом України №2482-XXII від 19.06.1992 «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до статті 1 Закону №2482-XXII приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

За приписами частини першої статті 2 Закону №2482-XXII до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (ч.2 ст.2 Закону №2482-XXII).

Частиною 5 статті 5 Закону №2482-XXII передбачено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону №2482-XXII приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина (ч.3 ст.8 Закону №2482-XXII).

Частиною 10 статті 8 Закону №2482-XXII чітко передбачено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що орган приватизації зобов'язаний не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина прийняти одне з наступних рішень: або рішення про передачу у власність або про рішення про відмову у передачі квартири у власність.

Матеріалами справи підтверджено, що рішення відповідачем про передачу або про відмову у передачі позивачу квартири у власність, відповідно до чинного законодавства прийнято не було.

Твердження відповідача, що оскільки, квартира, в якій проживає позивач, знаходиться на території закритого військового містечка, у зв'язку з чим не може бути об'єктом приватизації, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки вказані обставини не звільняють відповідача від обов'язку розглянути заяву позивача у порядку, визначеному Законом №2482-XXII та прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення.

Зважаючи на той факт, що рішення про передачу або про відмову у передачі квартири у власність, на підставі заяви Позивача про передачу в приватну власність квартири за адресою: АДРЕСА_1, органом приватизації прийнято не було, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про невідповідність дій відповідача вимогам Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», визнавши протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача в порядку, передбаченому Законом №2482-XXII та неприйняття рішення, а також зобов'язавши відповідача розглянути заяву позивача, в порядку, передбаченому Законом №2482-XXII, та прийняти рішення по суті заяви.

З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвали законне та обґрунтоване рішення. Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2014 у справі № 804/16509/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко