Постанова № 43881021, 30.04.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2015 року м. Київ 810/804/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовом Малого підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Мрія"

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Мале підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Мрія" (далі - позивач, МП ТОВ "Фірма Мрія", Товариство) з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - податковий орган) від 07.10.2014 № 0008262204, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 30215,00 грн., у тому числі за основним платежем 24200,00 грн., фінансова санкція - 6050,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками Акта № 584/10-06-22-04/19404504 від 19.09.2014 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки МП ТОВ "Фірма Мрія» (код за ЄДРПОУ 19404504) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Диліжанс 2010" (код за ЄДРПОУ 37266914) за червень 2014 року» (далі - Акт перевірки), який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, вважає твердження податкового органу про нереальність та безтоварність фінансово-господарських операцій та завищення податкового кредиту безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Також позивач зауважує на індивідуальності відповідальності та звертає увагу на те, що перед здійсненням спірних господарських операцій Товариством належним чином перевірило ТОВ "Диліжанс 2010" на наявність дефектів у правовому статусі.

У ході судового розгляду представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. В письмових запереченнях проти позову послався на обставини, викладені в Акті перевірки. Одночасно з запереченнями проти позову заявив клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

В судове засідання, призначене на 28.04.2015, представник відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання, не прибув.

Протокольною ухвалою суду від 28.04.2015 вирішено питання про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Мале підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Мрія", код ЄДРПОУ 19404504, зареєстроване як юридична особа 21.04.1992, є платником податку на додану вартість та як платник податків перебуває на обліку в Броварській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Види діяльності Товариства за КВЕД - електромонтажні роботи; інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (основний); інший пасажирський наземний транспорт, н. в. і. у.

З 11.09.2014 по 17.09.2014 посадовою особою податкового органу на підставі наказу № 908 від 11.09.2014, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, 78.1.11 п.78.1, п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну виїзну перевірку МП ТОВ "Фірма Мрія" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "Диліджанс 2010" за червень 2014 року.

За результатом вказаної перевірки складено Акт № 584/10-06-22-04/19404504 від 19.09.2014, у висновках якого зафіксовано порушення з боку Товариства п. 198.1, п. 198.2, п 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - встановлено завищення податкового кредиту за ПДВ в розмірі 24200,00 грн. за червень 2014 року. Також встановлено порушення п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України; пп. 1.2 п. 1, пп. 2.13, пп. 2.14, пп. 2.15, пп. 2.16 та пп. 3.2 п. 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Зі змісту Акта перевірки вбачається наступне.

При проведені перевірки використана інформація:

- автоматизованих інформаційних систем Броварської ОДПІ: АІС "Податковий блок", режим "Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", АІС "Обробка податкової звітності та платежів";

- облікова справа МП ТОВ "Фірма Мрія";

- податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2014 р.;

- Додаток 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за червень 2014 р.;

- реєстр отриманих податкових накладних за червень 2014 р.;

- довідка від ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 823/26-58-22-04-17/33628495 "Про неможливість, проведення зустрічної звірки ТОВ "ДИЛІЖАНС 2010" (33628495) щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками: ПП "Віапласт" (391612561 ПП "Оріон-прайс" (39161223) та покупцями: ТОВ "Рента центр" (37893095), ТОВ "Лабр" (39118745), ТОВ "Нерухомість плюс" (37249925), ТОВ "Твич" (39118195), ТОВ "Джуна" (39118572), МП ТОВ "Фірма Мрія" (19404504), ПП "Альбінос 2005" (33729265) за червень 2014 року.

- постанова старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.08.2014 про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014100090000138 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Перевіркою з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за червень 2014 року встановлено, що МП ТОВ "Фірма Мрія" (код за ЄДРПОУ 19404504) мало взаємовідносини з ТОВ "Диліджанс 2010" (код за ЄДРПОУ 33628495) підставі договору №20/05 від 20.05.2014.

Відповідно до умов договору №20/05 від 20.05.2014 ТОВ "Диліджанс 2010"виписано (оформлено) на користь МП ТОВ "Фірма Мрія" податкову накладну та акт виконаних робіт з виготовлення та розповсюдження рекламного буклету за червень 2014 року

Сума податку на додану вартість включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за червень 2014 року.

Податкова накладна № 37 від 30.06.2014 зареєстрована в ЄДРПН.

Відповідно до наданих пояснень виготовлення та розповсюдження рекламної продукції замовлялось для реклами фінансово-господарської діяльності МП ТОВ «Фірма Мрія».

Згідно автоматизованих інформаційних систем Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області: "Податковий блок", "Архів податкової звітності" встановлено, що керівником/головним бухгалтером ТОВ "Диліджанс 2010" були (є) ОСОБА_2 (інд. код НОМЕР_2), а вище зазначена податкова накладна, яка виписана (оформлена) на користь МП ТОВ "Фірма Мрія" підписана невідомою особою ОСОБА_3 (інд. код НОМЕР_3), а також встановлено, що податкова звітність подана за червень 2014 року також підписана ОСОБА_3.

До управління податкового аудиту Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області надійшла постанова старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, лейтенанта податкової міліції Іванова Д.В. від 22.08.2014 про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, що внесене до ЄРДР за № 32014100090000138 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що працівниками ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт №823/26-58-22-04-07/33628495 від 20.08.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Диліжанс 2010» з постачальниками та покупцями.».

Від ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надшити матеріали - довідка № 823/26-58-22-04-17/33628495 «Про неможливість, проведення зустрічної звірки ТОВ «ДИЛІЖАНС 2010» (33628495) щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками: ПП «Віапласт» (39161256), ПП «Оріон-прайс» (39161223), та покупцями: ТОВ «Рента центр» (37893095), ТОВ «Лабр» (39118745), ТОВ «Нерухомість плюс» (37249925), ТОВ «Твич» (39118195), ТОВ «Лжуна» (39118572), МП ТОВ «Фірма Мрія» (19404504), ПП «Альбінос 2005» (33729265) за червень 2014 року.

Із посиланням на вказані матеріали, посадова особа податкового органу робить у Акті перевірки висновок про те, що в ході проведення перевірки встановлено: неможливість фактичного здійснення ТОВ «Диліжанс 2010» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу (надання послуг); відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Посилаючись на вказане, інспектор робить висновок про завищення Товариством податкового кредиту з ПДВ за червень 2014 року на загальну суму ПДВ 24200,00 грн.

За результатом розгляду заперечень позивача проти Акта перевірки висновки останнього залишені без змін.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.10.2014 № 0008262204, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 30215,00 грн., у тому числі за основним платежем 24200,00 грн., фінансова санкція - 6050,00 грн.

З результатом адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із таким податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

З матеріалів справи вбачається, що господарські взаємовідносини між МП "Фірма Мрія" (замовник) та ТОВ "Диліжанс 2010" (виконавець) здійснювалися на підставі Договору № 20/05 від 20.05.2014 (а.с. 62-64), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язок виконати роботи з виготовлення та розміщення реклами. Замовник бере на себе наступні обов'язки: затверджувати порядок і кількість, строки та обсяг рекламних послуг; надавати інформацію, необхідну для виконання робіт рекламних послуг; на підтвердження факту надання виконавцем рекламних послуг за цим Договором складається та підписується Сторонами відповідний акт виконаних робіт. За цим Договором замовник перераховує виконавцю грошові кошти протягом десяти днів з моменту підписання акту виконаних робіт до даного Договору. Вартість робіт даного Договору узгоджується у Доповненні. Договір вступає в силу з моменту її підписання і діє до 30.11.2014, до повного погашення своїх обов'язків сторін, що до одної.

За результатом виконання умов вказаного договору ТОВ "Диліжанс 2010" на адресу позивача виписано податкову накладну №37 від 30.06.2014 (номенклатура "виготовлення та розповсюдження рекламної продукції у червні 2014 року") на загальну суму 145200,00 грн., у т.ч. ПДВ 24200,00 грн. (а.с. 89).

Також сторонами складено Акт виконаних робіт № 1 від 30.06.2014 (а.с. 68).

На підтвердження реальності виконання умов приведеної угоди позивачем також надані копії:

- кошторису робіт №1 від 01.06.2014 (а.с. 65);

- плану розповсюдження рекламних буклетів №1 від 30.06.2014 (а.с. 66-67);

- оригінал-макетів рекламних буклетів (а.с. 69-72);

- банківської виписки (а.с. 73).

Окрім того, позивачем на підтвердження тієї обставини, що отримані послуги призвели до досягнення позивачем економічного результату, було надано суд копії угод, укладених Товариством із третіми особами, а саме: договір на проведення налагоджувальних електровимірювальних робіт № 4 від 06.06.2014 із ТОВ «Агентство екологічних досліджень» (з Додатком № 1 від 04.06.2014); договір на проведення налагоджувальних електровимірювальних робіт № 5 від 24.06.2014 із ТОВ «Продагросервіс» (з Додатком № 1 від 04.04.2014); договір на проведення налагоджувальних електровимірювальних робіт № 6 від 16.07.2014 із ТОВ «Агентство екологічних досліджень» (з Додатком № 1 від 16.07.2014).

Також судом встановлено наступне.

Як убачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ "Диліжанс 2010" (а.с. 85-87) станом на 30.06.2014 керівником цього товариства був зареєстрований ОСОБА_3; товариство в стані припинення не перебувало.

При цьому, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «Диліжанс 2010» (а.с. 82-84) станом на 14.04.2015 керівником зареєстрований ОСОБА_2 (голова комісії з припинення або ліквідатор). Також до ЄДР внесено запис № 13561390029003987 про припинення ТОВ "Диліжанс 2010" на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.08.2014 у справі №357/11047/14-ц.

Водночас, рішенням Апеляційного суду Київської області від 08.04.2015 у справі № 357/11047/14-ц скасовано заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.08.2014, ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Предметом розгляду у вказаній справі були позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, в яких він, серед іншого, просив припинити діяльність ТОВ "Диліжанс 2010" та ліквідувати ТОВ "Диліжанс 2010" як юридичну особу.

Копії вищевказаних судових рішень у справі №357/11047/14-ц були надані Білоцерківським міськрайонним судом Київської області на запит Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2015 та наявні в матеріалах справи.

На момент розгляду даної справи Київським окружним адміністративним судом запис про припинення ТОВ «Диліжанс 2010» не скасований, однак суд ураховує, що відповідно до статті 319 Цивільного процесуального кодексу України рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, а частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріплена обов'язковість виконання судових рішень всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладені положення норм чинного процесуального законодавства, суд вважає, що посилання податковим органом в Акті перевірки на матеріали кримінального провадження № 32014100090000138 та інформацію (довідку) ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №823/26-58-22-04-17/33628495 не може бути належним доказом у даній адміністративній справі та свідчити про порушення вимог податкового законодавства при формуванні позивачем податкового кредиту.

При цьому податковим органом не надано та не приведено жодного судового рішення щодо визнання нікчемним (недійсним) укладеної між позивачем та приведеним контрагентом угоди, як і не надано вироку (ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами) у вказаному кримінальному провадженні.

Стосовно тверджень податкового органу в Акті перевірки про те, що вище зазначена податкова накладна, яка виписана (оформлена) на користь МП ТОВ «Фірма Мрія» підписана невідомою особою - ОСОБА_3, суд зазначає наступне.

Дійсно, приведені вище документи (договір, акт, податкова накладна та інше) були підписані з боку ТОВ «Диліжанс 2010» ОСОБА_3.

Однак, як було зазначено вище, судом шляхом аналізу даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Спеціальний витяг станом на 30.06.2014) встановлено, що у вказаний період керівником ТОВ «Диліжанс 2010» був зареєстрований ОСОБА_3, а товариство в стані припинення не перебувало.

Також суд зазначає, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між МП ТОВ «Фірма Мрія» та ТОВ «Диліжанс 2010», правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між цими контрагентами підтверджується зазначеними вище первинними та іншими документами.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання податковим органом права на податковий кредит є безпідставним.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідач не надав жодних доказів того, що позивача відповідно до положень пункту 201.6 Податкового кодексу України було повідомлено про наявність розбіжностей в задекларованих податкових зобов'язаннях і кредитах Товариства та вказаного контрагента, тоді як позивачем доведено правомірність та своєчасність відображення податкового кредиту за наслідками взаємовідносин із зазначеним суб'єктом господарювання у звітних документах.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається із Акта перевірки, посадовою особою податкового органу були досліджені первинні бухгалтерські документи позивача, складені за наслідком проведення господарських операцій із ТОВ «Диліжанс 2010», будь-яких дефектів у них не встановлено.

Отже, суду доведено наявність у позивача належним чином оформленої податкової накладної, отриманої у межах взаємовідносин із ТОВ «Диліжанс 2010» за період, що перевірявся Податковим органом.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкової накладної, суд дійшов висновку про обгрунтованість дій Товариства щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах зі вказаним контрагентом.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства контрагентом-продавцем, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що приведений контрагент, можливо, порушує вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичним місцезнаходженням чи іншого, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань такого контрагента у системі оподаткування.

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Диліжанс 2010»; доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від такого контрагента первинних документах сум податку на додану вартість; суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

За приписами статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Позивачем клопотання про розподіл судових витрат не заявлено, відтак сума судового збору стягнення з Державного бюджету України на користь позивача не підлягає.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 128, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області форми «Р» від 07 жовтня 2014 року № 0008262204.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.