Постанова № 43881003, 29.04.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2015 року м. Київ 810/1295/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарлан Груп»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у

м. Києві

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Дарлан Груп» (далі – позивач, ТОВ «Дарлан Груп», Товариство) з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві (далі – відповідач, податковий орган), в якій позивач просить:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо неприйняття як податкової звітності ТОВ «Дарлан Груп» податкової декларації з ПДВ, додатків до неї № 1 – розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ (Д 1), № 5 – розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д 5) та № 6 — довідки (Д 6), що подається платниками, що заповнюють рядки 3, та/або 4, та/або 5 декларації, та підприємствами (організаціями) інвалідів, за грудень 2014 року, та податкової декларації з ПДВ і додатку до неї № 5 – розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д 5) за січень 2015 року;

2) зобов'язати відповідача відобразити показники податкової звітності ТОВ «Дарлан Груп», а саме: податкової декларації з ПДВ, додатків до неї № 1 – розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ (Д 1), №5 – розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д 5) та № 6 – довідки (Д 6), що подається платниками, що заповнюють рядки 3, та/або 4, та/або 5 декларації, та підприємствами (організаціями) інвалідів, за грудень 2014 року, та податкової декларації з ПДВ і додатку до неї № 5 – розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д 5) за січень 2015 року, в картці особового рахунку;

3) зобов’язати відповідача внести показники податкової звітності ТОВ «Дарлан Груп», а саме: податкової декларації з ПДВ, додатків до неї №1 – розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ (Д 1), № 5 – розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д 5) та № 6 – довідки (Д 6), що подається платниками, що заповнюють рядки 3, та/або 4, та/або 5 декларації, та підприємствами (організаціями) інвалідів, за грудень 2014 року, та податкової декларації з ПДВ і додатку до неї № 5 – розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д 5) за січень 2015 року, в тому числі зобов'язати відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», автоматизованих інформаційних систем АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі на рівні ДПІ України», АІС «Податковий Блок» та інших податкових базах суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ за вказані періоди;

4) заборонити використання та передачу податковими органами в ході проведення перевірок контрагентів ТОВ «Дарлан Груп» даних, встановлених в ході співставлення показників податкових зобов'язань та податкового кредиту даного суб'єкта господарювання, щодо не відображення показників податкової звітності з ПДВ за грудень 2014 року та січень 2014 року в податкових базах.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.04.2015.

29.04.2015 через канцелярію суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

В судове засідання, призначене на 29.04.2015, представник відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце проведення судового засідання, не прибув, про поважність причин своєї неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань не надав.

Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що у вказаній справі відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, а також немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому стало відомо від контрагентів, що у податковій звітності контрагентів через не внесення відповідачем даних податкових декларацій з ПДВ ТОВ «Дарлан Груп» також виникли розбіжності з базами податкового органу, через що почалися їх масові перевірки.

Позивач стверджує, що невнесення відповідачем задекларованих показників у автоматизованій системі «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та інших податкових системах порушує права та інтереси позивача, оскільки фактичною є протиправним невизнанням показників декларацій платника податків, здійсненим поза межами компетенції податкового органу.

Також позивач зазначає, що дії відповідача, що полягають у неприйнятті як податкової звітності податкової декларації з ПДВ позивача, невідображенні показників декларації у картці особового рахунку та невнесенні до податкових баз задекларованих сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ не відповідають нормам чинного законодавства України та порушують законні права позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дарлан Груп», код за ЄДРПОУ 39296846, зареєстроване як юридична особа 10.07.2014 Відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дарницького району Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві; зареєстроване місцезнаходження станом на момент звернення до суду та розгляду справи – Київська область, м. Обухів, вул. Каштанова, буд. 7Б, офіс 9.

У січні 2015 року Товариством на адресу відповідача шляхом електронного декларування направлено податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року разом із додатками № 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1)» та №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)».

Пакет вказаної звітності з податку на додану вартість за грудень 2014 року був прийнятий відповідачем 20.01.2015 через Єдине вікно подання електронної звітності ДФС України та передано до районного рішення – ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, про що свідчать відповідні квитанції №1 та №2, які додані до позовної заяви та наявні в матеріалах справи (а.с. 74-75).

У лютому 2015 року Товариством на адресу відповідача кур’єрською службою направлено податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року разом із додатком №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)».

Пакет вказаної звітності з податку на додану вартість за січень 2015 року був вручений відповідачеві кур’єром 20.02.2015, про що свідчать транспортна накладна та роздруківка з сайту кур’єрської служби «Point 2 Point», які додані до позовної заяви та наявні в матеріалах справи (а.с. 82-83).

Посилаючись на те, що відповідачем протиправна не була прийнята як податкова звітність декларація за грудень 2014 року та січень 2015 року та не відображена вказана звітність у базах даних контролюючого органу, та вважаючи таке не відображення неправомірним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку викладеному, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 статті 6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 11, частини 1 статті 71, частини 1 статті 104 КАС України позивач звертається до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносинах. При цьому, дійсне (фактичне) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Також суд звертає увагу, що право на судовий захист, гарантоване Конституцією України (ст. 55), закріплене статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, суд повинен встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи.

У свою чергу, позивачем має бути доведений факт порушення суб’єктом владних повноважень-відповідачем законних прав (інтересів) позивача.

За приписами частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як вбачається з матеріалів справи та було зазначено вище, в основу обґрунтування своїх позовних вимог позивач поклав не відображення відповідачем у інформаційних базах показників податкової звітності Товариства з ПДВ за грудень 2014 року, січень 2015 року.

Водночас, позивач не надав належних і достатніх доказів на підтвердження вище наведених обставин щодо не відображення відповідачем показників податкової звітності, а посилається виключно на те, що ці обставини стали відомі йому від контрагентів.

Позивачем не наведено і не надано жодного рішення відповідача про неприйняття податкової звітності позивача з ПДВ.

У свою чергу, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що така звітність була прийнята податковим органом.

Також позивачем не надано суду доказів не відображення в картці особового рахунку позивача та в інформаційних системах контролюючого органу задекларованих позивачем у податкових деклараціях з ПДВ показників.

Окрім того, суду не було надано й доказів того, що позивач до того як звернутись до суду звертався до відповідача з приводу надання інформації про відображення показників відповідної податкової звітності або щодо підстав її не відображення у інформаційних системах податкового органу, а також щодо прийняття рішення податковим органом про відмову у прийнятті податкової звітності позивача або невизнання як податкової звітності, та отримав відмову у наданні такої інформації.

Отже, твердження позивача, наведені у позовній заяві, не доведені у встановлений законом спосіб.

У свою чергу суд зазначає, що висновки позивача про невідображення показників податкової звітності з ПДВ в інформаційних базах контролюючого органу і порушення його права базуються виключно на посиланні про отримання від контрагентів підприємства інформації, і не підтверджуються жодними документами.

Щодо позовної вимоги відносно заборони податковому органу використовувати та передавати дані, встановлених в ході співставлення показників податкових зобов’язань та податкового кредиту, суд зазначає, що така позовна вимога не відповідає приписам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України та є втручанням у дискреційні повноваження органу.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх рішень та дій не звільняє позивача від обов`язку доказування власних тверджень чи заперечень, у тому числі щодо факту наявності порушеного права.

Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин справи, суті позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що у вказаній адміністративній справі позивачем не доведено існування факту порушення його законних прав, свобод чи інтересів, відтак адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.