Постанова № 43880840, 15.04.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 року (об 11 год. 55 хв.) Справа № 808/7031/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Батечко М.Д.,

за участю представника позивача Резниченко О.О.,

представника відповідача Кравченко М.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» (далі - ТОВ «Технохімреагент», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального ГУ Міндоходів, відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.09.2014 №0000273910 та №0000283910, якими збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 475278 грн. та з податку на прибуток підприємства у розмірі 392 528,50 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема, вказує, що під час перевірки відповідачу були надані усі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Стосовно висновків податкового органу щодо наявності або відсутності у ТОВ «Камєлан Трейд», ТОВ «КФ Стайл груп», ТОВ «Дніпро ТМ» загальної чисельності працюючих, виробничого обладнання, транспорту, сировини та матеріалів тощо, зазначає, що з даних податкового органу, відображених у акті перевірки зазначається лише інформація станом на 2013 - 2014 року, при цьому, господарські операції з вказаними контрагентами здійснювались протягом 2011-2012 років. Крім того, вважає, що Податковий кодекс України не ставить право платника податку на формування податкового кредиту або витрат в податковому обліку з податку на прибуток в залежність ввід отримання документального підтвердження щодо належного виконання контрагентами податкових зобов'язань, дотримання правил ведення господарської діяльності. Таким чином, право покупця на формування показників податкового обліку не може бути поставлено в залежність від додержання продавцем правил податкового обліку або податкової дисципліни. Вказує, що на момент укладання та реалізації господарських операцій вказані контрагенти були зареєстровані належним чином в Єдиному державному реєстрі, мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи, а також були зареєстровані як платники податків на додану вартість. Вважає, що позивачем правомірно та у відповідності до норм Податкового кодексу України віднесені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні товарів і послуг у контрагентів, а також правомірно включено до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в податковому обліку з податку на прибуток, а тому спірні рішення є протиправними та такими, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, наведених у наданих суду запереченнях від 11.11.2014 №5997/28-04-10-014/4. Зокрема, зазначає, що господарські операції позивача з підприємствами ТОВ «Камєлан Трейд», ТОВ «КФ Стайл груп», ТОВ «Дніпро ТМ» не мали реального товарного характеру, оскільки в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність у постачальників позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Також відповідач вважає, що для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», водночас в ході перевірки встановлено зворотне, а саме те, що податкові накладні виписувались тільки з метою надання податкової вигоди, без фактичного здійснення операцій поставки товару. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ «Технохімреагент» (ідентифікаційний код 34155997) є юридичною особою, яка зареєстрована 21.02.2006, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В період з 28.07.2014 по 15.08.2014 СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального ГУ Міндоходів була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Комерційна фірма Стайл груп» за період листопад 2011 року, ТОВ ВК Фірма «Сервісагробуд» за перід вересень, жовтень 2011 року, ТОВ ПК «Лідер» за період червень 2012 року, ТОВ «Камєлан Трейд» за період серпень 2011 року, ПП «Аквамар» за період квітень 2012 року, ТОВ «Дніпро ТМ» за період грудень 2013 року ПДВ за періоди, в яких відображено у складі податкового кредиту та податку на прибуток за періоди, в яких відображено витрати по взаємовідносинах із зазначеними контрагентами, за результатами якої складений відповідний акт від 22.08.2014 №270/28-04-39-10/34155997.

Згідно Акту перевіркою встановлено порушення, зокрема:

1. п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.08.2011 по 31.12.2013 на суму 316 852,00 грн., в тому числі: серпень 2011 року - 117 070,00 грн., листопад 2011 року - 97 428,00 грн., грудень 2013 року - 102 354,00 грн.;

2. пп. 44.1 ст.44, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п.138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток всього на загальну суму 343 910,00 грн., у тому числі по періодах: за 2-3 квартали 2011 року на суму 134 631,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року на суму 246 676,00 грн., за 2013 рік на суму 97 237,00 грн.

На підставі Акту та вказаних порушень відповідачем були прийняті податкове повідомлення-рішення від 10.09.2014:

- №0000273910, за яким позивачу збільшене грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 475 278,00 грн., з яких за основним платежем - 316 852,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 158 426,00 грн.;

- №0000283910, за яким позивачу збільшене грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 392 528,50 грн., з яких за основним платежем 343 910,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 48 618,50 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Із матеріалів справи вбачається, що фактично податкові зобов'язання донараховані ТОВ «Технохімреагент» на підставі висновків про вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Камєлан Трейд», ТОВ «КФ Стайл груп», ТОВ «Дніпро ТМ».

Щодо взаємовідносин між позивачем та вказаними контрагентами судом встановлено наступне.

ТОВ «Технохімреагент» мало господарські правовідносини з ТОВ «Камєлан Трейд», зокрема, на підставі договору №10011 від 16.12.2010, на умовах якого Замовник доручає, а Виконавець виконує роботи: консультаційну допомогу при внесенні змін в Технічні умови (ТУ). Ціна роботи, які підлягає виконанню за даним Договором визначається на підставі протоколів згоди про договірну ціну, які є невід'ємною частиною даного Договору, і складає суму цих протоколів. Оплата роботи здійснюється Замовником на підставі актів виконаних робіт на протязі 30 днів з моменту підписання актів. Сторонами за договором було підписано протокол, згідно якого сторонами досягнуто угода про розмір орієнтовної договірної ціни на виконання робіт по даному протоколу у сумі без ПДВ - 34 750,00 грн., ПДВ 20% - 6 950,00 грн., всього с ПДВ 41 700,00 грн.

Приймання-передача виконаних за Договором робіт здійснено шляхом підписання акту від 09.08.2011 №ОУ-0809/01. Крім того, ТОВ «Камєлан Трейд» виписано позивачу податкову накладну від 09.08.2011 №19 на суму 41 700,00 грн., у тому числі суми ПДВ 6 950,00 грн. Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі на підставі виставленого рахунку-фактури №0808/01 від 09.08.2011, позивачем за виконані за договором роботи на рахунок контрагента перераховано 41 700,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

19.07.2011 між позивачем («Покупець») та ТОВ «Камєлан Трейд» («Постачальник») укладений договір поставки №10053, згідно п.1.1 якого Постачальник передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує товар згідно специфікації, що є невідємною частиною цього договору. Загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортимент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна товару визначена Сторонами у видаткових накладних. Загальна сума цього Договору складає 474 912,00 грн., в тому числі ПДВ 79 152,00 грн. Оплата товарів Покупцем здійснюється за загальною ціною товару шляхом переказу відповідних грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Отримання Товару за договором згідно специфікації було здійснено за виданою Продавцем видатковою накладною від 03.08.2011 №РН-0903/28 на суму 474 912,00 грн. Факт придбання позивачем товарів підтверджується також податковою накладною від 22.07.2011 №93 на суму ПДВ 79 152,00 грн., складеною ТОВ ТОВ «Камєлан Трейд», прибутковою накладною від 03.08.2011 №ПН-0000643, товарно-транспортними накладними від 22.07.2011 №1340938, від 03.08.2011 №000000098. Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі на підставі виставленого продавцем рахунку на оплату №РН-0722/01 від 22.07.2011. Позивачем за поставлений товар на рахунок контрагента перераховано 474 912,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

20.07.2011 між позивачем («Замовник») та ТОВ «Камєлан Трейд» («Виконавець») укладений договір №10059, на умовах якого Замовник доручає, а Виконавець виконує роботи: надання послуг з проведення технічного семінару. Ціна роботи, які підлягає виконанню за даним Договором визначається на підставі протоколу згоди про договірну ціну, який є невід'ємною частиною даного Договору, і складає без ПДВ 550 600,00 грн., ПДВ 20% - 110 120,00 грн., загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ 660 720,00 грн. Оплата роботи здійснюється Замовником на підставі договору у вигляді передплати 75% (495 540,00 грн.) протягом 10 днів з моменту підписання договору, 25% (165 180,00 грн.) до 10 вересня 2011 року.

Приймання-передача виконаних за Договором робіт здійснено шляхом підписання акту від 30.09.2011 №ОУ-0930/01. Крім того, ТОВ «Камєлан Трейд» виписано позивачу податкову накладну від 02.08.2011 №18 на суму 495 540,00 грн., у тому числі суми ПДВ 82 590,00 грн., від 26.08.2011 №67 на суму 165 180,00 грн., у тому числі суми ПДВ 27 530,00 грн. Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі, а саме позивачем за надані послуги на рахунок контрагента 02.08.2011 перераховано 495 540,00 грн., 26.08.2011 перераховано 165 180,00 грн., що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача.

Позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «КФ Стайл груп» на підставі договорів від 03.10.2011 №323п та від 25.11.2011 №335/п, на умовах яких продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити товар згідно умов даного договору. Найменування товару, кількість, ціна за одиницю товару, загальна вартість товару та інші необхідні умови зазначено у таблиці, яка наведена у п.3 вказаних договорів.

Отримання Товару за договорами поставки було здійснено за виданими Продавцем видатковими накладними від 01.11.2011 №1101/04, від 01.12.2011 №1201/65. Факт придбання товару за договорами підтверджено також податковими накладними від 01.11.2011 №97 на суму ПДВ 29 427,50 грн., від 30.11.2011 №95 на суму ПДВ 68 000,00 грн., виписаними ТОВ «КФ Стайл груп» позивачу, товарно-транспортними накладними, прибутковими накладними. Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі на підставі виставлених продавцем рахунків на оплату. Так, за поставлений товар 22.12.2011 позивачем на рахунок контрагента перераховано кошти у сумі 176 565,00 грн., 30.11.2011 - у сумі 408 000,00 грн., що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача.

Позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Дніпро Трейд Менеджмент» на підставі договорів постачання від 19.12.2013 №34-12 та від 20.12.2013 №38-12, на умовах яких продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити товар згідно умов даного договору. Найменування товару, кількість, ціна за одиницю товару, загальна вартість товару та інші необхідні умови зазначено у таблиці, яка наведена у п.3 вказаних договорів. Умови оплати згідно п.8 договорів оплата 100% на розрахунковий рахунок продавця на протязі 40 днів з моменту поставки.

Отримання Товару за договорами поставки було здійснено за виданими Продавцем видатковими накладними від 19.12.2013 №1219-03, від 20.12.2013 №1220-01. Факт придбання товару за договорами підтверджено також податковими накладними від 19.12.2013 №79 на суму ПДВ 58 574,00 грн., від 20.12.2013 №80 на суму ПДВ 43 780,00 грн., виписаними ТОВ «Дніпро ТМ» позивачу, товарно-транспортними накладними від 19.12.2013 №786, від 20.12.2013 №789. Товар отримано на підставі довіреностей від 19.12.2013 №863, від 20.12.2013 №866 на ім'я ОСОБА_4 Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі на підставі виставлених продавцем рахунків на оплату від 19.12.2013 №1219-03 на суму 351 444,00 грн., від 20.12.2013 №1220-01 на суму 262 680,00 грн. Так, за поставлений товар позивачем на рахунок контрагента перераховано вищевказану суму коштів 10.01.2014, 29.01.2014, що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

За змістом п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

В пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу..

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту в даному випадку вважається згідно абз.2 п. 198.2 ст. 198 ПК України дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковими накладними.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 200.1 - 200.4 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. В даному пункті ПК України перелічені обов'язкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних..

Таким чином, виходячи із приписів Податкового кодексу України, податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Придбання товарів (робіт, послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Щодо посилання відповідача на відсутність пояснень щодо того, на яких підставах контрагенти виготовляли хімічні реагенти під торговельною маркою PuroTech, а також не надання до перевірки сертифікатів походження та якості придбаних реагентів, суд наголошує, що у будь-якому випадку визначальним критерієм для підтвердження платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товару (послуг), що використовуються таким платником податку у своїй господарській діяльності.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують наявність витрат на придбання товарів, а відповідно і правомірність віднесення цих витрат на валові витрати підприємства та декларування суми податкового кредиту. Придбаний товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності.

Складені контрагентами податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, що не заперечується матеріалами перевірки. Крім того, відповідачем не було спростовано факт наявності контрагентів позивача на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та наявності в них свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Стосовно певних обставин господарської діяльності контрагентів позивача ТОВ «Камєлан Трейд», ТОВ «КФ Стайл груп», ТОВ «Дніпро ТМ» та посилання представника відповідача на матеріали перевірок контрагентів суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Як встановлено ч. 1 ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.

Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Позиція вищих судових інстанцій (Верховного та Вищого адміністративного судів) по питанню відповідальності суб'єктів господарювання вже давно є сталою та полягає у тому, що платник податків не мусить нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами. Це може бути відповідальністю самого контрагента, якщо він допускає такі порушення. Аналогічні висновки надавав і Європейський суд по правам людини, зокрема у справах «Інтерсплав проти України» та «БУЛВЕС АД проти Болгарії».

Платник податку (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Таким чином, підприємство не може і не повинно нести відповідальність за діяння інших юридичних осіб. Жодним діючим законодавчим або нормативним актом України не передбачається обов'язок покупця, а також не надано йому права перевіряти правомірність діяльності підприємств-контрагентів за господарськими договорами, мету діяльності їх посадових осіб, достовірність даних, вказаних постачальником в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності іншого платника податку.

Доказів обізнаності позивача щодо певних обставин здійснення господарської діяльності контрагентами (не знаходження за місцем реєстрації, сплати ним податків, штатна чисельність працівників тощо) відповідачем суду не надано.

Суд зауважує, що акт документальної позапланової невиїзної перевірки позивача містить посилання на певні ознаки фіктивності контрагентів, проте його аналіз свідчить, що основною підставною для даних висновків було посилання на окремі матеріали перевірок контрагентів позивача та припущення про фіктивність діяльності зазначених підприємств. Проте, акт перевірки є лише службовим документом, думкою посадової особи органу державної податкової служби, яка проводила перевірку щодо обставин, встановлених під час перевірки, яка викладена для використання уповноваженою особою при прийнятті відповідного рішення. В акті працівниками податкового органу зроблені висновки, що угоди, що укладались контрагентами, є такими, що проводились без мети реального настання правових наслідків без наявності відповідних судових рішень, як це передбачено діючим законодавством України.

Твердження представника відповідача ґрунтуються майже виключно на фактах, що викладені в Акті перевірки, проте належних доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, суду надано не було.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в Акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню. Оскільки відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток за основним платежем, то відповідно і суми штрафних санкцій є необґрунтованими.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.09.2014 №0000273910 та №0000283910, винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 487,20 грн., (чотириста вісімдесят сім гривен двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак