Постанова № 43880839, 17.04.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

17 квітня 2015 року (о 10 год. 38хв.) Справа № 808/4322/14 Провадження № ПР/808/8/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Батечко М.Д.,

за участю представника позивача Сніжко І.О.,

представника відповідача Лисенко Н.В.,

третьої особи ОСОБА_3.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Запорізького обласного військового комісаріату

до Запорізького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

третя особа ОСОБА_3

про визнання незаконним та скасування частково рішення

ВСТАНОВИВ:

Запорізький обласний військовий комісаріат (далі - Запорізький ОВК, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Запорізького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - відповідач), третя особа ОСОБА_3, якому просить визнати незаконним та зобов'язати відповідача скасувати Рішення заступника директора Виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 06.05.2014 № 98 в частині щодо порушення Запорізьким обласним військовим комісаріатом частин 1, 2 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пункту 4.11 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009 №12, та у частині застосування внаслідок цього фінансових санкцій щодо неправомірно витрачених страхових коштів на суму 2145,60 грн. та штрафу у розмірі 50% неправомірно витрачених страхових коштів на суму 1072,80 грн., а усього на суму 3218,40 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним в доповненнях до позову (вх. №9376). Зокрема, зазначає, що у липні 2013 року застрахована особа - працівник Комунарського районного військового комісаріату м. Запоріжжя ОСОБА_4 звернулась до комісії по обов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності з питання забезпечення санаторною путівкою, до якої додала довідку лікувального закладу, просила дозволити лікування разом із чоловіком ОСОБА_3, який є працівником Запорізького ОВК, на підставі чого комісією було прийнято рішення від 02.09.2013 про надання путівки з оплатою 20% вартості до санаторію «Крим». Вказує, що для вирішення питання щодо поділу вказаної путівки з терміном лікування 12 днів кожному, комісією було направлено запит до Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим», на який отримано згоду останнього на поділ путівки. Пояснює, що на підставі наданої згоди, санаторно-куротних карт ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було видано путівку №111371 з терміном лікування 21 день, за умови здійснення подальшої доплати за 3 дні по прибуттю до санаторію. Після повернення з санаторію вказаними особами до комісії було надано довідки про фактичне перебування на санаторному лікуванні: ОСОБА_4 з 26.09.2013 по 07.10.2014 (термін 12 днів) та ОСОБА_3 з 26.09.2013 по 04.10.2013 (термін 9 днів). Підстави скороченого перебування останнього були викликані сімейними обставинами. На підставі викладеного, вважає, що рішення відповідача від 06.05.2014 № 98 є протиправним, просить позов задовольнити та скасувати оскаржуване рішення.

Представник відповідача проти позову заперечив та надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні від 23.07.2014 №07-10/2561 (вх. №28602). Зокрема вказує, що в результаті перевірки позивача були виявлені порушення ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», а саме порушено п.4.11 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасовою втратою працездатності, а саме: при розподілі путівки №111371 не було дотримано умов законодавства щодо дотримання терміну лікування кожної особи не менше 12 діб. Зазначає, що відповідальність за вказане правопорушення передбачене ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» у вигляді відшкодовування страхувальником та іншими отримувачами страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів Фонду в повному обсязі неправомірно витраченої суми страхових коштів та/або вартості наданих соціальних послуг і сплати штрафу у розмірі 50 відсотків такої суми. З урахуванням викладених обставин вважає спірне рішення є правомірним та просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні адміністративний позов підтримав та пояснив, що багато років сплачував страхові внески та вперше ним отримано путівку на санаторне лікування. Зазначає, що приїхавши до санаторію з'ясувалось, що санаторій перегружений, розмістили відпочивальників біля басейну, як в казармі чоловіків окремо, жінок окремо. Крім того, пояснив, що ним було сплачено 20 % від вартості путівки, адміністрацією санаторію прийнято рішення не брати оплату за 3 дні відпочинку.

На підставі ст. 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з затвердженим планом-графіком проведення перевірок страхувальників в період з 22.04.2014 по 25.04.2014 головними спеціалістами контрольно-ревізійного відділу проведена перевірка дотримання порядку використання та своєчасності і повноти повернення невикористаних страхових коштів у Запорізькому ОВК, за результатами якої складено відповідний Акт №152 від 25.04.2014.

За наслідками проведеної перевірки виявлено, зокрема, порушення позивачем ч.1, 2 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 №2240-ІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2240) та п.4.11 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009 №12 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №12, а саме: на підставі рішення комісії соціального страхування від 02.09.2013 №5 застрахована особа ОСОБА_4 отримала санаторно-курортну путівку №111371 для спільного лікування з чоловіком ОСОБА_3 за 20 % вартості в Центрі медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» вартістю 6 258,00 грн., початок терміну лікування з 26.09.2013 (21 календарних днів). Комісія із соціального страхування направила лист до Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» про поділ путівки з терміном лікування на 12 діб з доплатою за 3 доби. Згідно довідок з Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» ОСОБА_4 перебувала по путівці 26.09.2013 по 07.10.2013 (12 діб), а ОСОБА_3 - з 26.09.2013 по 04.10.2013 (9діб), документів про доплату за 3 доби не надані до перевірки. Сума витрат проведених з порушенням чинного законодавства складає 2 145,60 грн. ((6 258,00 грн. - (6 258,00 ? 20%))/21?9). Позивачем акт перевірки підписано без зауважень.

За результатами перевірки Виконавчою дирекцією Запорізького обласного відділення Фонду прийнято рішення від 06.05.2014 № 98 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, згідно якого позивача зобов'язано перерахувати неправомірно витрачені кошти Фонду на суму 2 952,15 грн. та застосовано штраф у розмірі 50% суми неправомірно витрачених страхових коштів - 1 476,08 грн. Загальна сума становить 4 428,23 грн. Вказане рішення отримано позивачем 12.05.2014, про що свідчить дата на відтиску вхідного штампу.

Позивач не погодився з вказаним рішенням та оскаржив його у адміністративному порядку до Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції, проте рішенням Виконавчої дирекції відділення Фонду від 02.06.2014 №06-14-1894 про результати розгляду скарги Комунальній установі «Кам'янсько-Дніпровська центральна районна лікарня» Запорізькому ОВК відмовлено у задоволенні скарги повністю.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення від 06.05.2014 № 98 в частині щодо порушення Запорізьким обласним військовим комісаріатом частин 1, 2 статті 47 Закону №2240, пункту 4.11 Порядку №12, та у частині застосування внаслідок цього фінансових санкцій щодо неправомірно витрачених страхових коштів на суму 2 145,60 грн. та штрафу у розмірі 50% неправомірно витрачених страхових коштів на суму 1 072,80 грн., а усього на суму 3 218,40 грн. незаконним, позивач звернувся до суду із позовом про зобов'язання відповідача скасувати вказане Рішення.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Закон №2240 відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.

Частиною першою статті 9 Закону № 2240 передбачено, що фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Відповідно до пункту 2 статті 20 Закону №2240 кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, спрямовуються також і на фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей, позашкільне обслуговування, у тому числі придбання дитячих новорічних подарунків.

Згідно статті 34 вказаного Закону за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, до дитячих оздоровчих закладів, утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми, у тому числі придбання дитячих новорічних подарунків) (статті 47, 48 цього Закону).

Отже, одним із видів соціальних послуг, що відповідно до Закону № 2240 надаються Фондом, є видача путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам і членам їх сімей.

Нормами статті 47 Закону № 2240 визначено, що для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду. Надання послуг застрахованим особам, пов'язаних із санаторно-курортним лікуванням, здійснюється за наявності медичних показань.

зазначені ним у судовому засіданні обставини відповідачу відомі не були.

Порядок отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасовою втратою працездатності, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009 № 12 (далі - Порядок №12), визначає умови отримання застрахованими особами і членами їх сімей (а також особами, які навчаються у вищому навчальному закладі) санаторно-курортного лікування, сплаченого за рахунок коштів Фонду, відповідно до Закону № 2240.

За нормами пункту 4.13 Порядку № 12 комісією (уповноваженим) із соціального страхування приймається рішення про поділ путівки для спільного санаторно-курортного лікування застрахованої особи та члена її сім'ї, що працює (дружини або чоловіка, які перебувають у шлюбі), у тому числі на іншому підприємстві (застрахованої особи), або її дитини віком від 4 до 18 років, застрахованої особи та члена її сім'ї, який навчається у вищому навчальному закладі з денною формою навчання, а також для двох застрахованих осіб, що працюють на одному підприємстві, за умови попереднього отримання письмового погодження адміністрації санаторно-курортного закладу і терміну лікування кожної особи не менше 12 діб.

Із матеріалів справи вбачається, що комісія із соціального страхування направила лист від 05.09.2013 №784 до Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» про поділ путівки з терміном лікування на 12 діб з доплатою за 3 доби, на який отримано письмове погодження санаторного закладу від 06.09.2013 №13431/321. Проте, згідно довідки з Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» ОСОБА_3 знаходився на лікуванні з 26.09.2013 по 04.10.2013 (9діб), документів про доплату за 3 доби не надані до перевірки. Таким чином, в ході перевірки позивача виявлено, що при розподілі путівки №111371 не було дотримано умов законодавства щодо дотримання терміну лікування кожної особи не менше 12 діб, що є порушенням ч.1, 2 ст.47 Закону №2240 та п.4.11 Порядку №12.

У судовому засіданні третя особа ОСОБА_3 визнав факт перебування на санаторно-курортному лікуванні 9 календарних днів, замість 12 днів, пояснив, що це не належними умовами перебування у санаторію, зазначив, що адміністрацією санаторію прийнято рішення не брату оплату за 3 дні відпочинку.

Проте, судом встановлено, що із відповідними заявами до роботодавця або/та Запорізького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_3 не звертався.

Частиною першою статті 30 Закону № 2240 встановлено, що страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Згідно з частиною першою статті 30 Закону № 2240 страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Оскільки, з акту перевірки вбачається та представником позивача, третьою особою у судовому засіданні визнано, що при розподілі путівки №111371 не було дотримано умов законодавства щодо дотримання терміну лікування особи не менше 12 діб, документів про доплату за 3 доби до перевірки не надані, суд дійшов висновку, що застосування відповідачем, в даному випадку, статті 30 Закону № 2240, якою визначено відповідальність страхувальників за порушення встановленого порядку використання страхових коштів, є правомірним, оскільки у страхувальника існує обов'язок використовувати та витрачати кошти Фонду за цільовим призначенням, а витрачання коштів поза встановленим порядком є порушенням вимог діючого законодавства з цього питання.

Ураховуючи вищевикладене, рішення відповідача від 06.05.2014 № 98 в частині щодо порушення Запорізьким обласним військовим комісаріатом частин першої, другої статті 47 Закону №2240, пункту 4.11 Порядку №12, та у частині застосування внаслідок цього фінансових санкцій щодо неправомірно витрачених страхових коштів на суму 2 145,60 грн. та штрафу у розмірі 50% неправомірно витрачених страхових коштів на суму 1 072,80 грн., а усього на суму 3 218,40 грн. є правомірним та винесеним з дотриманням вимог чинного законодавства із соціального страхування, що доводами позивача та матеріалами справи не спростовується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідачами доведена правомірність прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак