Ухвала суду № 43880129, 28.04.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11кп/796/75/2015 Головуючий в суді першої інстанції - Новик В.П.

Категорія: ч.2 ст.15, п.12 ч.2 ст.115 КК України Доповідач - Верховець Т.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Верховець Т.М.,

суддів Ігнатова Р.М., Кепкал Л.І.,

при секретарі Пазюк Є.С.,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні, із застосування відеоконференцзв'язку з потерпілим ОСОБА_2, який перебуває у Березанській виправній колонії №95, апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні №120131110080009861 ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4 (в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5), обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2014 року за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146, ч.4 ст.187, ч.2 ст.15, п.12 ч.2 ст.115 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187, ч.2 ст.15, п.12 ч.2 ст.115 КК України,

за участю прокурора Отроша В.М.,

потерпілого ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,

обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6,

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2014 року, ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.187, ч.2 ст.15, п.12 ч.2 ст.115 КК України та призначено покарання: за ч.2 ст.146 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі; за ч.4 ст.187 КК України на 14 (чотирнадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ч.2 ст.15, п.12 ч.2 ст.115 КК України на 10 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 14 (чотирнадцять) років з конфіскацією всього належного йому майна.

Запобіжний захід - тримання під вартою з 16.08.2013 року.

ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.15, п.12 ч.2 ст.115 КК України та призначено покарання: за ч.4 ст.187 КК України на 14 (чотирнадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ч.2 ст.15, п.12 ч.2 ст.115 КК України на 10 років позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 14 (чотирнадцять) років з конфіскацією всього належного йому майна.

Запобіжний захід - тримання під вартою з 06.10.2013 року.

По справі вирішено питання речових доказів та судових витрат.

Згідно з вироком суду першої інстанції, ОСОБА_5 12.08.2013 р. приблизно о 22 год. 15 хв., знаходячись на території Центрального залізничного вокзалу міста Києва, розташованого на Вокзальній площі, 1 в м. Києві, з корисливих мотивів способом небезпечним для життя і здоров'я ОСОБА_2, яке супроводжувалося спричиненням йому фізичних страждань, незаконно позбавив його волі, викравши його та посадивши в багажне відділення автомобіля «Гонов», д.н. НОМЕР_1, позбавивши тим самим останнього можливості чинити опір та вільно пересуватись.

Так, ОСОБА_5, 12.08.2013 р., приблизно о 22 год. 15 хв., перебуваючи на території Центрального залізничного вокзалу міста Києва, розташованого на Вокзальній площі, 1 в м. Києві, побачив ОСОБА_2 та в цей час у нього виник злочинний умисел, направлений на його викрадення та заволодіння особистим майном останнього.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 під'їхав на автомобілі «Гонов» д.н.з НОМЕР_1, у якому на той час перебували нічого не підозрюючи про його злочинні наміри ОСОБА_9 та ОСОБА_6, до ОСОБА_2 та, вийшовши з автомобіля, застосовуючи фізичне насильство, небезпечне для життя чи здоров'я, став наносити удари руками та ногами по різних частинах тіла ОСОБА_2, спричиняючи останньому сильний фізичний біль, внаслідок чого подолав його опір та посадив в багажне відділення автомобіля «Гонов», д.н. НОМЕР_1, позбавивши тим самим можливості останнього чинити опір та вільно пересуватись.

Продовжуючи далі свої злочинні дії, ОСОБА_5, не попереджаючи про свої злочинні наміри ОСОБА_9 та ОСОБА_6, керуючи автомобілем «Гонов» д.н.з. НОМЕР_1 та, незаконно утримуючи в багажному відділенні вказаного транспортного засобу ОСОБА_2, всупереч волі останнього, направились до лісопаркової зони, розташованої неподалік будинку № 97 по вул. Озерній садового товариства «Нивка», що в м. Києві.

Крім цього, ОСОБА_5, 12.08.2013 р. приблизно о 23 год. 00 хв., за попередньою змовою групою осіб, разом із ОСОБА_6, знаходячись в лісопарковій зоні, розташованій неподалік будинку № 97 по вул. Озерній, садового товариства «Нивка», що в м. Києві, із застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, скоїв розбійний напад на ОСОБА_2 з метою заволодіння чужим майном та заволодів ним, при наступних обставинах:

Так, 12.08.2013 р. у вечірній час ОСОБА_5, не попереджаючи про свої злочинні наміри ОСОБА_9, в лісопарковій зоні, розташованій неподалік будинку №97 по вул. Озерній, садового товариства "Нивка" в м. Києві, домовившись разом із своїм знайомим ОСОБА_6, із заздалегідь приготовленою дерев'яною битою, яка знаходилась в автомобілі "Гонов", д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, скоїли напад на ОСОБА_2 з метою заволодіння майном останнього, чим вступили між собою в попередню злочинну змову.

Знаходячись у вказаній лісопарковій зоні, ОСОБА_5, діючи узгоджено із ОСОБА_6, взяв із салону автомобіля заздалегідь приготовлений невстановлений слідством предмет, схожий на дерев'яну биту та, утримуючи його в руках, застосовуючи фізичне насильство, наніс нею удар по голові ОСОБА_2, який в цей час знаходився в багажному відділенні автомобіля "Гонов", д.н.з. НОМЕР_2.

Продовжуючи далі свої злочинні дії, ОСОБА_5, діючи узгоджено з ОСОБА_6, дістали з вказаного автомобіля ОСОБА_2 та відтягнули його вглиб лісопаркової зони, де ОСОБА_5, утримуючи в руках невстановлений слідством предмет, схожий на биту, застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров'я, наніс удар по голові останнього, спричинивши фізичний біль. Тим часом, ОСОБА_6, діючи узгоджено з ОСОБА_5, взяв в останнього вищевказаний предмет і, застосовуючи фізичне насильство, небезпечне для життя та здоров'я наніс ним п'ять-сім ударів по голові ОСОБА_2 та декілька ударів в область грудної клітини. Внаслідок заподіяних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ударів ОСОБА_2 втратив свідомість.

Подолавши опір ОСОБА_2, ОСОБА_5, знаходячись в лісопарковій зоні, розташованій неподалік будинку № 97 по вул. Озерній, садового товариства «Нивка», що в м. Києві, із застосуванням фізичного насильства, небезпечного для житгя чи здоров'я, діючи узгоджено з ОСОБА_6 перевірили вміст кишень одягу останнього і, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення викрали, належне ОСОБА_2 майно, а саме: сумку синього кольору, вартістю 10 гривень, в якій знаходились мобільний телефон «Самсунг С-3220», вартістю 300 гривень, з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Лайф», мобільний телефон «Нокіа С-5» з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Лайф», вартістю 300 гривень, мобільний телефон «Бонад-500» з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар», вартістю 300 гривень, гроші в сумі 450 грн., срібний ланцюжок з хрестиком, вартістю 200 гривень.

Після скоєння даного злочину ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з місця скоєння злочину втекли, а ОСОБА_2 залишили у вказаній лісопарковій зоні. В подальшому ОСОБА_2 каретою швидкої медичної допомоги було госпіталізовано до Київської міської клінічної лікарні №17.

Згідно висновку експерта №1643/е від 28.10.2013 року вищевказаними діями ОСОБА_2 були спричиненні наступні тілесні ушкодження, а саме: закрита черепно-мозкова травма: рани - лобної області зліва (довжиною до 8 см., дно - м'які тканини), з переломом лобної кістки зліва, лінія якого розповсюджується на передню черепну ямку; правої надбрівної ділянки (довжиною до 7,5 см. І - дно - м'які тканини); потиличної ділянки (довжиною до 4 см., дно - м'які тканини), з наявним переломом потиличної кістки зліва, лінія якого розповсюджується на задню черепну ямку; тьмяно- потиличної ділянки (довжиною до 3,5 см., дно - м'які тканини), з наявністю крововиливів у м'які тканини в проекції згаданих ран; синці та осадження м'яких тканин голови) і, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 1643/е від 28.10.2013 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя); синці та осадження м'яких тканин грудної клітки, кінцівок, які згідно висновку судово-медичної експертизи №1643/Е від 28.10.2013 року відноситься 1 до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я).

Крім цього, ОСОБА_5 13.08.2013 р. приблизно о 16 год. 00 хв. за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_6, знаходячись в лісопарковій зоні, розташованій неподалік будинку № 97 по вул. Озерній садового товариства «Нивка», що в м. Києві, скоїв замах на умисне вбивство ОСОБА_10, однак не довели свій злочин до кінця з причин, що не залежали від їх волі, при наступних обставинах.

Так, 12.08.2013 р. у вечірній час ОСОБА_5, знаходячись на території Центрального залізничного вокзалу міста Києва, розташованого на Вокзальній площі, 1 в м. Києві, побачив наглядно знайому ОСОБА_10, з якою спровокував конфлікт, на фоні раптово виниклих неприязних стосунків, який був припинений співробітниками міліції.

В подальшому, ОСОБА_5, відчуваючи до ОСОБА_10, раптово виниклу неприязнь, вирішив позбавити життя останню. При цьому, ОСОБА_5, знаходячись на території Центрального залізничного вокзалу міста Києва, розташованого на Вокзальній площі, 1 в м. Києві, запропонував своєму знайомому ОСОБА_6, скоїти умисне вбивство ОСОБА_10, з використанням заздалегідь приготовлених ножа та дерев'яної бити, які знаходились в автомобілі «Гонов», д.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5 На дану пропозицію ОСОБА_6 погодився, тим самим вступив з ОСОБА_5 в попередню злочинну змову.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_10, ОСОБА_5, діючий узгоджено з ОСОБА_6 та нічого не попереджаючи про свої наміри ОСОБА_9, 13.08.2013 р. в денний час на автомобілі «Гонов», д.н. НОМЕР_1 під управлінням ОСОБА_5, прибули за місцем мешкання ОСОБА_10, що по вул. Урицького, 28 в м. Києві, і з погрозою застосування фізичного насильства змусили останню сісти до автомобіля «Гонов», д.н. НОМЕР_1.

Також в даний автомобіль сіли нічого не підозрюючі про дійсні наміри ОСОБА_5 та ОСОБА_6 наглядно знайомі останніх ОСОБА_11 та ОСОБА_12

Продовжуючи далі свої злочинні дії, ОСОБА_5, діючи узгоджено з ОСОБА_6 та не попереджаючи про свої злочинні наміри ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, керуючи автомобілем «Гонов», д.н.з. НОМЕР_1 , направились до лісопаркової зони, розташованої неподалік будинку № 97, що по вул. Озерній, садового товариства «Нивка», що в м. Києві.

Знаходячись у вказаній лісопарковій зоні, ОСОБА_5, діючи узгоджено із ОСОБА_6, взяв із салону автомобіля заздалегідь приготовлений невстановлений слідством предмет, схожий на дерев'яну биту та, утримуючи його в руках, змусив ОСОБА_10 вийти із салону автомобіля і, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на позбавлення життя останньої, умисно наніс удар по голові ОСОБА_10, спричинивши останній сильний фізичний біль. Тим часом, ОСОБА_6, діючи узгоджено з ОСОБА_5, взяв в останнього вищевказаний предмет і, застосовуючи фізичне насильство та переслідуючи свій злочинний умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_10, продовжив наносити удари по різних частинах тіла останньої. В цей час ОСОБА_13, продовжуючи далі свої злочинні дії, прослідував до автомобіля «Гонов», д.н.з. НОМЕР_1, в якому знаходились нічого не підозрюючи про дійсні злочинні наміри останнього ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, де взяв невстановлений слідством гострий предмет, схожий на ніж, та повернувся до ОСОБА_10

При цьому, ОСОБА_5, діючи узгоджено з ОСОБА_6, передав останньому невстановлений слідством гострий предмет, проявляючи бажання позбавити життя ОСОБА_10, наказавши вбити останню. Після цього, ОСОБА_6, взявши у ОСОБА_5 невстановлений слідством гострий предмет, схожий на ніж, і утримуючи його в правій руці підійшов до ОСОБА_10 та наніс ним колото-різану рану живота непроникаючого характеру останній, спричинивши тим самим сильний фізичний біль. В цей момент, ОСОБА_10, усвідомлюючи те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 намагаються позбавити її життя, стала втікати від останніх вглиб лісопаркової зони. Однак, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_10, наздогнали останню і ОСОБА_6 з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, наніс невстановленим слідством гострим предметом, який утримував правою рукою, два колото-різаних поранення живота, проникаючих у черевну порожнину, колото-різану рану поперекової ділянки, а також різану рану шиї справа з пораненням правої внутрішньої яремної вени ОСОБА_10, яка від спричинених їй тілесних ушкоджень втратила свідомість.

Після цього, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, вважаючи, що виконали всі дії, направлені на позбавлення життя ОСОБА_10, залишили її в лісопарковій зоні, однак, остання прийшла до свідомості та звернулась до проживаючих неподалік громадян, які викликали карету швидкої медичної допомоги, лікарями якої було надано невідкладну допомогу та врятовано життя.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №2882 від 21.10.2013 року у ОСОБА_10 виявлені наступні тілесні ушкодження: різана рана шиї справа з пораненням правої внутрішньої яремної вени (до 2 см. по довжині, з пересіченням вени на 2/3 діаметра); два колото-різаних поранення живота, проникаючих у черевну та грудну порожнини, по ходу ранових каналів ушкоджується 4-й сегмент печінки (рана розміром 6,0x1,5x1,5), пересікається хрящова частина VII ребра справа. Поранення обумовили розвиток гемоперитонеуму (наявність в черевній порожнині до 200 мл. рідкої крові) та гемотораксу (наявність в грудній порожнині до 100 мл. рідкої крові), які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя); колото-різана рана живота, непроникаючого характеру; колото різана рана поперекової ділянки, які згідно висновку судово-медичної експертизи №2882 від 21.10.2013 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (за критерієм тривалості розладу здоров'я).

Не погоджуючись з зазначеним вироком суду, прокурор у кримінальному провадженні №120131110080009861 ОСОБА_3, захисник ОСОБА_4 (в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5), обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали апеляційні скарги, в яких:

Прокурор, у поданій апеляційній скарзі з доповненнями, просить вирок Святошинського районного суду міста Києва від 24.10.2014 року, щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції. При цьому зазначає, що суд призначив ОСОБА_5 та ОСОБА_6 занадто м'яку міру покарання, яка не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених. Крім того, судом порушено вимоги ч.5 ст.27, ст.107 КПК України, а саме на технічному носії інформації, на якому має бути зафіксовано хід судового розгляду кримінального провадження, щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6, частина інформації відсутня, що є істотним порушенням вимог КПК України.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4, зі змінами та доповненнями (в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5), просить вирок Святошинського районного суду м. Києва від 24.10.2014 року щодо ОСОБА_5, за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.187, ч.2 ст.15, п.12 ч.2 ст.115 КК України - скасувати, кримінальне провадження, щодо ОСОБА_5, закрити на підставі п.4 ч.1 ст.284 КПК України - не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати. Захисник вказує, що вирок суду ґрунтується на показаннях потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_14 та свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, разом з тим в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 категорично заперечував, що його в лікарні відвідували працівники міліції та відбирали пояснення, що його допитував слідчий суддя, а голос на аудіо записі йому не належить. В час, коли проводилась ця слідча дія, він, ОСОБА_2, перебував за межами м. Києва, працював в АР Крим. Судом першої інстанції було порушено принцип безпосередності, оскільки взято до уваги показання особи, яка назвалась ОСОБА_2 та давала показання, які записані на CD-диск, зі змістом якого ОСОБА_5 та його не ознайомили. Суд безпідставно взяв до уваги покази свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, оскільки на момент відкриття матеріалів, даних показань не існувало, зі змістом їх не знайомили, як ОСОБА_5, так і його. Не встановлено особу ОСОБА_16, оскільки відсутній будь-який документ, що посвідчує особу останньої. Суд не забезпечив можливості проведення допиту свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16 у суді під час розгляду кримінального провадження, даних свідків сторона захисту не бачила і не знає. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а саме суд встановив, що ОСОБА_5 завдав ОСОБА_14 ударів бейсбольною битою у область обличчя, хоча висновок судово-медичного експерта спростовує наявність у ОСОБА_14 тілесних ушкоджень від завдання ударів битою, а всі удари виявлені на тілі ОСОБА_14 - колото-різані рани. Крім того, захисник вказує на порушення судом права обвинуваченого ОСОБА_5 на захист, оскільки в судовому засіданні не був оголошений обвинувальний акт і останньому не зрозуміло в чому він обвинувачується.

Обвинувачений ОСОБА_5 в поданій апеляційній скарзі, зі змінами та доповненнями, просить вирок Святошинського районного суду м. Києва від 24.10.2014 року, щодо нього - скасувати з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції, посилаючись на аналогічні доводи, викладені в апеляційній скарзі його захисника.

Обвинувачений ОСОБА_6 в поданій апеляційній скарзі, з доповненнями, просить вирок Святошинського районного суду м. Києва від 24.10.2014 року, щодо нього - скасувати з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції. При цьому зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом невірно застосовано норми КПК України та допущена неповнота судового слідства. Суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання, щодо виклику в судове засідання та допиту свідків ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_9; у задоволенні клопотання, щодо виклику експерта. Суд не взяв до уваги, той факт, що в залі судового засідання ОСОБА_2 зазначив, що до того, що з ним трапилось, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ніякого відношення не мають, крім того ОСОБА_2 зазначив, що ніяких показів проти ОСОБА_6 не надавав та те, що підписи в протоколах підроблені слідчим. Вирок суду не містить прямих доказів на підтвердження вчинення ним, інкримінованих йому злочинів, а саме нападу. Обвинувачений посилається, що суд першої інстанції його, ОСОБА_6 у судовому засіданні не допитав, а в основу вироку поклав текст обвинувального акту. Крім того, суд першої інстанції, у вироку, тільки перерахував походження доказів, які за висновками суду підтверджують його винуватість.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу з доповненнями, прокурора у кримінальному провадженні №120131110080009861 ОСОБА_3, просив її задовольнити у повному обсязі та продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою до 28.05.2015 року, частково підтримав апеляційні скарги інших учасників судового процесу, обвинувачених ОСОБА_6 і ОСОБА_5, які підтримали подані ними і захисником апеляційні скарги та частково апеляційну скаргу, з доповненнями прокурора, захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, які підтримали апеляційні скарги обвинувачених та захисника ОСОБА_4 та частково апеляційну скаргу, з доповненнями, прокурора, провівши судові дебати та надавши обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 останнє слово, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні №120131110080009861 ОСОБА_3, з доповненнями, захисника ОСОБА_4, обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6 - підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог, щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Цих вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції не було дотримано.

Так, відповідно до положень ч.5 ст.27 КПК України під час судового розгляду забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ч.4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов'язковим.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що після закінчення підготовчих дій та вирішення питання про продовження обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою головуючий по справі відклав розгляд даного провадження на 21.05.2014 року на 11.00.

Згідно журналу судового засідання і технічного носія інформації, на якому зафіксоване судове провадження у суді першої інстанції, судове засідання 21.05.2014 року розпочалося об 11.33 з допиту потерпілого ОСОБА_2

Журнал судового засідання і носій інформації на якому зафіксовано судове провадження 21.05.2014 року з 11.00 - початок судового розгляду в матеріалах провадження відсутні.

Відповідно до вимог п.7 ч.2 ст.412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції. Згідно з п.1 ч.1 ст.415 КПК України у випадку встановлення порушення, передбаченого п.7 ч.2 ст.412 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції.

За таких обставин вирок Святошинського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2014 року, щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підлягає скасуванню з призначенням відповідно до положень ч.1 ст.415 КПК України нового розгляду у суді першої інстанції.

Призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, колегія суддів позбавлена можливості надати оцінку доводам апеляційних скарг прокурора у кримінальному провадженні №120131110080009861 ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4 (в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5), обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, щодо обґрунтованості вироку та відповідності призначеного судом першої інстанції покарання, оскільки відповідно до положень ч.2 ст.415 КПК України, суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Викладені доводи в апеляційних скаргах прокурора у кримінальному провадженні №120131110080009861 ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4 (в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5), обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, слід перевірити під час нового судового розгляду в суді першої інстанції.

За викладених обставин апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні №120131110080009861 ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4 (в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5), обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, колегія суддів врахувавши, характер та тяжкість інкримінованих обвинуваченим злочинів, тяжкість покарання, що їм загрожує, у разі визнання їх винними, у пред'явленому обвинуваченні, а також незмінність ризиків, які були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів вважає, що обраний обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно продовжити на 1 (один) місяць, а саме до 28 травня 2015 року.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотання обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_5 та їх захисників, адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_8 про зміну обвинуваченим запобіжного заходу з тримання під вартою на інший більш м'який запобіжний захід.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.404, 405, 407, 412, 415 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні №120131110080009861 ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2014 року, щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Відмовити обвинуваченим ОСОБА_5, ОСОБА_6, захисникам ОСОБА_7, ОСОБА_8 у зміні запобіжного заходу обвинуваченим з тримання під вартою на інший, більш м'який запобіжний захід.

Запобіжний захід ОСОБА_5, ОСОБА_6 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на 1 (один) місяць, а саме до 28 травня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І:

____ ___ ___

Верховець Т.М. Ігнатов Р.М. КепкалЛ.І.