Ухвала суду № 43880121, 28.04.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді - Юрдиги О.С.,

суддів - Мельника В.В., Єфімової О.І.

за участю секретарів - Ніконенко І.О., Ковби А.В.

судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва кримінальне провадження відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 287 КК України, за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 09 лютого 2015 року,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Горбаня В.В.

обвинуваченої - ОСОБА_1

захисника - ОСОБА_3

потерпілої - ОСОБА_2

представника потерпілої - ОСОБА_4

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 09 лютого 2015 року, ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.287 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п'ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 в рахунок матеріальної шкоди 8050 грн., у позові про відшкодування моральної шкоди в сумі 370 500,00 грн. відмовлено.

В задоволенні позову ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_1 в сумі 364 600 грн. відмовлено.

Потерпіла ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати в частині відмови в задоволенні її позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 370 500,00 грн. моральної шкоди; постановити новий вирок, яким задовольнити її позовні вимоги до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди у заявленому розмірі.

Вказує на те, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 загинув чоловік та батько її неповнолітньої доньки, що потягнуло для них непоправимі душевні страждання. Погіршився стан здоров'я у дочки, вона потребує лікування та проходження курсу реабілітації, на що необхідні значні грошові витрати. У зв'язку з перенесеними сильними душевними стражданнями внаслідок втрати чоловіка та батька дочки, ними визначено розмір моральної шкоди у сумі 500 000 грн., який вважають обґрунтованим. У зв'язку з частковим відшкодуванням ОСОБА_1 моральної шкоди у сумі 129 500 грн. під час судового розгляду, просили стягнути з обвинуваченої 370 500 грн., як різницю між заявленою та фактично виплаченою сумою.

Одночасно зазначає, що відмовляючи її у позові, суд не дотримався принципу розумності та справедливості, оскільки іншим потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які отримали відповідно тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, відшкодовано моральну шкоду в такому ж розмірі, як і потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які втратили найдорожчих людей.

В запереченні на апеляційну скаргу, обвинувачена ОСОБА_1 просить вирок суду залишити без зміни. Посилається на те, що потерпіла не обгрунтувала позовні вимоги щодо розміру заподіяної моральної шкоди в сумі 370 500,00 грн.

Зазначає про те, що у момент ДТП за кермом автомобіля не знаходилася; її визнано винуватою лише у передачі керування автомобілем іншій особі; і безпосередньо своїми діями шкоду потерпілій не спричинила. Вказує на те, що вина у заподіянні шкоди більша тієї особи, яка була за кермом, однак потерпіла позовні вимоги пред'явила виключно до неї. Вважає, що шкода повинна відшкодовуватися у відповідності до ступеня вини кожної особи.

Як встановлено судом першої інстанції, обвинувачена ОСОБА_1, 15 березня 2014 року, близько 01 год. 00 хв. поблизу будинку №3 по вул. Радунській в м. Києві, допустила до керування автомобіля БМВ д.н.з.НОМЕР_1, який належить їй на праві власності, ОСОБА_9, яка не має посвідчення водія. Після чого, ОСОБА_9, керуючи автомобілем "БМВ", в салоні якого знаходилися ОСОБА_1 та ОСОБА_10, здійснила поїздку по місту Києву, під час якої виїхала на автомагістраль Київ-Бориспіль.

Цього ж дня, близько 02 год. 10 хв., ОСОБА_9, керуючи технічно справним автомобілем БМВ д.н.з. НОМЕР_1, рухалася по автомагістралі Київ-Бориспіль зі сторони м. Борисполя в напрямку м. Києва зі швидкістю 130 км/год., що перевищує максимально-допустиму швидкість руху для водіїв зі стажем до 2-х років, а саме 70 км/год. В цей час попереду автомобіля "БМВ", в попутному напрямку в його смузі, рухався автомобіль Санг Йонг д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_11, в салоні якого знаходилися пасажири ОСОБА_12, ОСОБА_7 та ОСОБА_13

Під час руху водій ОСОБА_9 допустила порушення вимог пунктів 2.1 підпункт "а", 2.3 підпункт "б", 10.1, 12.1 та 12.6 підпункт "б" Правил дорожнього руху України, внаслідок чого, при виконанні маневру випередження автомобіля "Санг Йонг", справа, не впоралася з керуванням транспортного засобу, втратила курсову стійкість автомобіля та здійснила зіткнення з автомобілем "Санг Йонг", внаслідок чого, він здійснив наїзд на металеву відбійну стрічку та електричну опору № 110.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля "Санг Йонг" ОСОБА_11 та пасажир цього автомобіля ОСОБА_12 від отриманих тілесних ушкоджень померли на місці пригоди, а пасажири ОСОБА_7 та ОСОБА_13 отримали відповідно тяжкі та середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.

Заслухавши суддю доповідача, доводи потерпілої та її представника, які підтримали подану апеляційну скаргу, позицію прокурора, який уважає, що апеляційна скарга потерпілої підлягає до задоволення у повному обсязі, обвинувачену та її захисника про заперечення відносно апеляційної скарги потерпілої, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, провівши судові дебати та надавши обвинуваченій останнє слово, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга потерпілої підлягає до часткового задоволення.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вчинення обвинуваченою ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ст.287 КК України, а саме допуску до керування транспортним засобом особи, яка не має права на керування транспортним засобом, вчинене особою, відповідальною за експлуатацію транспортного засобу, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження, тяжке тілесне ушкодження та смерть двох осіб, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджений представленими у справі доказами у їх сукупності.

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи вчиненого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_1 за ст. 287 КК України, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому відповідно до положень ст. 404 КПК України, апеляційною інстанцією не перевіряються. У суді першої інстанції докази досліджувалися в порядку ч.3 ст. 349 КПК України, оскільки обвинувачена не оспорювала обставини вчинення кримінального правопорушення, визнала свою вину повністю та розкаялася.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що призначене ОСОБА_1 покарання буде необхідним та достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим, доводи потерпілої в апеляційній скарзі щодо безпідставної відмови у задоволенні її цивільного позову про відшкодування моральної шкоди заслуговують на увагу.

Згідно із ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. При вирішенні цивільного позову, суд повинен керуватися нормами ст.ст. 127-130 КПК України та цивільного законодавства, зокрема ст.ст.23, 1166-1168 ЦК України.

Згідно з статтею 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини, у тому числі фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім"єю ( ч.2 ст. 1168 ЦК України).

Вивчивши законність прийнятого рішення судом першої інстанції щодо вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів уважає, що судом не дотримано вимоги закону.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про стягнення 370 500,00 грн. завданої моральної шкоди, суд врахував добровільне часткове відшкодування потерпілій ОСОБА_1 шкоди в сумі 129 500 грн. та визнав, що такий розмір моральної шкоди відповідає принципам розумності та справедливості.

Однак, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може, оскільки розмір добровільно сплаченої суми ОСОБА_5 не відповідає характеру, обсягу та тривалості моральних страждань, що понесла потерпіла та її неповнолітня дочка, а також вимушених змін, що сталися у їх житті.

У судовому засіданні встановлено, що внаслідок винних дій ОСОБА_1, які виразилися у допуску до керування транспортним засобом особи, яка не має права на керування транспортним засобом, через грубе порушення цією особою ПДР України, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої загинув ОСОБА_11.

Колегія суддів уважає, що потерпілій ОСОБА_5 та її неповнолітній дочці, заподіяно моральну шкоду внаслідок перенесення сильних душевних страждань, у зв'язку із смертю чоловіка та батька (ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України), оскільки вони втратили близьку людину, що є непоправимою втратою.

Приймаючи до уваги наявні у матеріалах кримінального провадження докази щодо погіршення стану здоров'я дочки потерпілої, перебування її на лікуванні та необхідність реабілітації, що також пов"язано із переживаннями внаслідок смерті батька, характер та обсяг страждань, яких зазнала потерпіла та її дочка внаслідок втрати чоловіка та батька, колегія суддів вважає за необхідне стягнути моральну шкоду із ОСОБА_1 з урахунням принципів розумності та справедливості в розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн.. При цьому враховує, що потерпіла ОСОБА_5 не позбавлена можливості заявити позов і до особи, яка керувала транспортним засобом, та вчинила ДТП

З огляду на викладене, вирок суду в частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_5 підлягає зміні, а апеляційну скаргу потерпілої слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 128, 129, 376, 404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну потерпілої ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 09 лютого 2015 року щодо обвинуваченої ОСОБА_1 за ст. 287 КК України в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 - змінити.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 200 000 (двісті тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині вирок Дарницького районного суду м. Києва від 09 лютого 2015 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

Юрдига О.С. МельникВ.В. Єфімова О.І.

Справа № 11кп/796/690/2015 Категорія КК: ст. 287

Головуючий у першій інстанції - Сизова Л.А.

Доповідач - Юрдига О.С.