Рішення № 43878803, 29.04.2015, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" квітня 2015 р.

Справа № 926/363/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Кохавинська паперова фабрика» смт.Гніздичів Жидачівського району Львівської області

До Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТ – 2010» м.Чернівці

Про стягнення заборгованості в сумі 110099,32 грн.

Суддя Гушилик С.М.

За участю представників:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Кохавинська паперова фабрика» смт.Гніздичів Жидачівського району Львівської області 03.03.2015 року (згідно штемпелю на конверті) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТ – 2010» м.Чернівці про стягнення заборгованості в сумі 110099,32 грн., з яких сума основного боргу 93590,25 грн., сума пені 3894,89 грн., сума штрафу 9359,03 грн., сума інфляційних витрат 2901,30 грн. та сума 3% річних 353,80 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на підставі договору № 94 від 14.08.2014р. позивач 28.12.2014 року поставив відповідачу вироби санітарно-гігієнічного призначення на загальну суму 143005,25 грн., за які останній розрахунок провів частково, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 93950,25 грн. 18.02.2015 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 00435 з проханням провести оплату за поставлену продукцію, проте відповідач на претензію не відреагував, оплату не провів. За несвоєчасне виконання умов договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 3894,89 грн., штраф в сумі 9359,03 грн., збитки завдані інфляцією в сумі 2901,30 грн. та 3% річних в сумі 353,89 грн.

06.03.2015 року позовні матеріали були зареєстровані в канцелярії господарського суду Чернівецької області.

Ухвалами суду від 25.03.2015 року та від 15.04.2015 року розгляд справи було відкладено в зв’язку з нез’явленням представника відповідача.

В судове засідання, яке відбулося 29.04.2015 року, представник відповідача в третє не з’явився, причини нез’явлення суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Отже відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні та представлення відзиву. Ухвали господарського суду були направлені відповідачу на його юридичну адресу: м.Чернівці, вул. Рівненська б.5-А, офіс 500-Б, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, а також за адресою: м.Чернівці, вул. Рівненська б.5-А, офіс 500, яка значиться у договорі № 94 від 14.08.2014р.

Таким чином, нез’явлення представника відповідача в судове засідання, який був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, не перешкоджає вирішенню спору по суті, справу може бути розглянуто без його участі за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що розгляд справи було відкладено в зв’язку з нез’явленням відповідача, суд дійшов висновку, що підстав для повторного відкладення розгляду справи в зв’язку з нез’явленням представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, суд не вбачає.

Крім того, ухвалами суду відповідач неодноразово був попереджений про те, що у разі неявки його представника у судове засідання на дату і час зазначений у резолютивній частині вказаної ухвали, судовий розгляд буде проведено без його участі за наявними в справі матеріалами.

В судовому засіданні, яке відбулося 29.04.2015 року представник позивача не з’явився, причини нез’явлення суду не повідомив.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, заслухавши представника позивача та прокурора, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

ВСТАНОВИВ:

14.08.2014 року між ПАТ «Кохавинська паперова фабрика» та ТзОВ «АВТ – 2010» було укладено договір №94 (далі – Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник (позивач) взяв на себе зобов’язання виготовити і поставити Покупцю (відповідачу) товар, а саме: вироби санітарно-гігієнічного призначення, а останній в свою чергу зобов’язався прийняти і оплатити цей товар у порядку і на умовах визначених даним Договором.

За умовами Договору (п.п 2.1-2.2 Договору) товар здійснюється партіями, на протязі терміну дії договору в обсягах та в асортименті, що визначаються замовленнями Покупця. Ціна товару визначається в додатках до договору. Зміна ціни узгоджується сторонами шляхом підписання нового додатку до договору.

Загальна сума договору складається із суми поставок окремих партій Товару, що здійсненні протягом терміну дії договору (п.2.4 Договору).

Постачальник з кожною партією товару передає Покупцю комплект документів: видаткову накладну, податкову накладну, рахунок (п.3.3 Договору).

Згідно з п.5.1 Договору оплата за товар проводиться в грошовій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника або внесення готівки в касу Постачальника. За згодою сторін оплата може проводитися в іншій не забороненій законом формі, в т.ч. шляхом взаємозаліку.

Термін оплати сторони визначили в п.5.2 Договору – 14 календарних днів з дати отримання товару Покупцем.

Договору набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014р. (п.7.1 Договору).

Дані про визнання зазначеного Договору у встановленому законом порядку недійсним відсутні.

Позивач умови договору виконав, 28.12.2014 року поставив відповідачу товар на загальну суму 143005,25 грн., що підтверджено видатковою накладною, товарно-транспортною накладною, в свою чергу відповідач протягом грудня 2014 лютого 2015 року провів часткову оплату на суму 49415 грн., що призвело до виникнення заборгованості станом на 06.03.2015 року в сумі 93590,25 грн.

18.02.2015 року позивач звернувся до відповідача з претензією провести оплату за отриманий товар, проте зазначена претензія залишена без уваги.

Умови зазначеного Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 1 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник) зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом з достовірністю встановлено, що відповідач в порушення умов договору оплату за отриманий товар провів частково, а відтак за ним рахується заборгованість в сумі 93590,25 грн.

За невиконання умов договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 3894,89 грн., 3% річних в сумі 353,80 грн., збитки завдані інфляцією в сумі 2901,30 грн. та штраф в сумі 9359,03

Відповідно до п.8.2 Договору встановлено, що за прострочення терміну оплати поставленої продукції, Постачальник має право нарахувати Покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого своєчасно товару, за кожен день прострочення.

За прострочення терміну оплати товару більше як на тридцять календарних днів Покупець сплачує також штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого своєчасно товару.

Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив зобов’язання (ст.612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно із вимогами ч.6 ст.231 та ч 6 ст.232 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами. При цьому нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно нарахував відповідачу пеню за період з 12.01.2015р. по 26.02.2015р. в сумі 3894,89 грн., 3% річних за аналогічний період в сумі 353,85 грн., збитки завдані інфляцією за той самий період в сумі 2901,30 грн. та штраф в сумі 10% від простроченої суми що становить 9359,03 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, що кореспондується із ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, однак відповідач неналежним чином виконав свій обов’язок щодо розрахунку за отриманий товар, а тому з нього слід стягнути 93590,25 грн. основного боргу, 3894,89 грн. пені, 353,85 грн. 3% річних, 2901,30 грн. інфляційних та 9359,03 грн. штрафу.

За таких обставин та враховуючи вище викладене суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Суд також вирішив, що судові витрати слід віднести на відповідача з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТ – 2010» м.Чернівці, вул. Рівненська б.5-А, офіс 500-Б, (код 38289890) на користь Публічного акціонерного товариства «Кохавинська паперова фабрика» смт.Гніздичів Жидачівського району Львівської області, вул.Коновальця, 6, (код 22351935) 93590,25 грн. основного боргу, 3894,89 грн. пені, 353,85 грн. 3% річних, 2901,30 грн. інфляційних, 9359,03 грн. штрафу та 2201,99 грн. судового збору.

Повний текст рішення складено 29.04.2015 року

Суддя С.М. Гушилик