Рішення № 43878710, 28.04.2015, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" квітня 2015 р.Справа № 924/476/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Заверуха С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ

до Дочірнього підприємства "ЖЕК" №1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунпостачсервіс" м. Хмельницький

про стягнення 78187,00 грн., з них 60728,15грн. - основна сума боргу, 7899,80 грн. - пеня, 7271,26 грн. - борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, 2287,79 грн. - 3% річних

Представники сторін:

позивача: Безпалюк О.Л. довіреність №14-95 від 18.04.14р.

відповідача: Куркевич О.В. - довіреність від 09.10.2014 р.

Повне рішення складено 28.04.2015р.

Суть спору: позивач - ПАТ "НАК" Нафтогаз України" звернувся з позовом до господарського суду про стягнення 78187,00 грн., з них 60728,15грн. - основна сума боргу, 7899,80 грн. - пеня, 7271,26 грн. - борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, 2287,79 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позову посилається на укладений між ПАТ "НАК" Нафтогаз України" (Позивач, Продавець) та ДП ЖЕК №1" ТОВ "Комунпостачсервіс" (Відповідач, Покупець) договір від 28.12.13р. №13/3009-ТЕ-34 купівлі - продажу природного газу. Відповідно до розділу 1 Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю в 2013р. імпортований природний газ, виключно для виробництва теплової енергії, а Покупець в свою чергу зобов'язався прийняти та оплачувати газ на умовах цього Договору.

На виконання умов договору Позивач поставив протягом січня - травня 2013р. та жовтня - грудня 2013р., а Відповідач прийняв природний газ в обсязі 110,547 тис. куб. м. на загальну суму 144728,15 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу.

Також представник позивача зазначає, що відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач перерахував на рахунок Позивача грошові кошти в якості оплати поставленого природного газу в сумі 84000,00 грн.

Таким чином, представник позивача звертає увагу суду на те, що Відповідач не повністю виконав зобов'язання з оплати поставленого природного газу. Станом на 11.08.2014р. сума основного боргу відповідача за природний газ, спожитий протягом січня - травня 2013р. та жовтня - грудня 2013р., складає 60728,15 грн.

Крім цього, позивач зазначає, всупереч п.1.1 та п.6.1. Договору, Відповідач неодноразово порушував строки оплати поставленого природного газу, виконував зобов'язання неналежним чином, з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У зв'язку з цим у відповідача виникла заборгованість в сумі 78187,00 грн., з них 60728,15грн. - основна сума боргу, 7899,80 грн. - пеня, 7271,26 грн. - борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, 2287,79 грн. - 3% річних.

Представник позивача в судове засідання з'явився та наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач в судовому засіданні та у відзиві на позов від 21.04.2015 р. просить суд визнати недійним пункти 6.1 та 9.3 договору №13/30009-ТЕ-34 від 28.12.2012 р., як такий що суперечить положенням типового договору на купівлю-продаж природного газу, затвердженого Постановою НКРЕ від 06.07.2012 р. №849, відмовити у позові в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Також у відзиві на позов відповідач звертає увагу суду на той факт, що строк позовної давності про стягнення пені позивачем пропущено.

В обґрунтування своєї позиції дочірнє підприємство зазначає, що при укладенні договору №13/3009-ТЕ-34 від 28.12.2012 р. в пунктах 6.1 та 9.3 було допущено відступлення від змісту типового договору, затвердженого постановою НКРЕ №849 від 05.07.2012 р., чим порушено ст. 179 ГК України, що відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання цих пунктів недійсними. З посиланням на ст. 83 ГПК України відповідач клопоче перед судом про визнання вказаних вище пунктів договору недійсними.

Окрім того, з посиланням на постанову Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. та лист Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р., відповідач звертає увагу суду на той факт, що три відсотки річних, пеня та інфляційні втрати є явно необґрунтованими, а тому у їх стягненні необхідно відмовити у повному об'ємі.

Справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Судом під час розгляду матеріалів справи встановлено.

Згідно Виписки ЄДРПОУ серія АД № 497936 публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зареєстроване як юридична особа за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код 20077720.

За даними Головного управління регіональної статистики станом на 21.08.2014р. в ЄДРПОУ значиться Дочірнє підприємство "Житлово - Експлутаційна контора №1" Товариство з обмеженою відповідальністю "Комунпостачсервіс", місцезнаходження: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, буд. 4, код 30318410.

28.12.2012р. між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та ДП "ЖБК №1" ТОВ "Комунпостачсервіс" (Покупець) був укладений договір № 13/3009- ТЕ-34 на купівлю - продаж природного газу.

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.

Згідно з п.1.2. Договору газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними спілками і їх релігійними осередками.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 156,0 тис. куб. м. (сто п'ятдесят шість тисяч куб. м), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): січень - 20,0, лютий - 30,0 березень - 20,0, квітень - 10,0, травень -5,0, червень 5,0, липень - 5,0, серпень -5,0, вересень - 8,0, жовтень - 12,0, листопад - 16,0, грудень -20,0.

Зі змісту п. 3.1. Договору вбачається, що право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає Продавцю належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Плановий обсяг поставки підтверджується Продавцем та доводиться до відома газотранспортних підприємств в електронному вигляді оператором ЄГТСУ на відповідний місяць поставки (п.3.1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору приймання - передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами (п. 3.4. Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору, кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів газу покупця з урахуванням вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 р. №288 "Про затвердження методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям".

Пункт 5.1. Договору зазначає, що ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюється НКРЕ.

Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Відповідно до п.6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п.6.3. Договору в платіжних дорученнях Покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у Покупця за цим договором Продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Кошти, які надійшли від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.

У відповідності до п. 7.2. Договору у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Пунктом 11.1. Договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.13р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

На виконання умов договору Продавець у січні - травні 2013р. та жовтні - грудні 2013р. передав, а Покупець отримав природний газ в обсязі 110,547 тис. куб. м. на загальну суму 144728,15грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.01.13р. (23,950 тис.куб.м. на суму 31355,34 грн.), від 28.02.13р. (20,750 тис.куб.м. на суму 27165,90 грн.), від 31.03.13р. (17,800 тис.куб.м. на суму 23303,76 грн.), від 30.04.13р. (10,200 тис.куб.м. на суму 13353,84 грн.), від 31.05.13р. (2,034 тис.куб.м. на суму 2662,91 грн.), від 31.10.13р. (8,819тис.куб.м. на суму 11545,84 грн.), від 30.11.13р. (9,494 тис.куб.м. на суму 12429,56 грн.), від 31.12.13р. (17,500 тис.куб.м. на суму 22911,00 грн.)

Відповідач розрахувався з ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" лише частково на суму 84000,00 грн., що підтверджується сальдо з 01.01.2013р. по 31.07.2014р. та реєстром прийнятих платежів від підприємства "Комунпостачсервіс ТОВ ДП ЖЕК". Зокрема, 10.01.13р. сплачено 5000,00 грн.; 24.01.13р. - 5000,00 грн.; 11.02.13р. - 10000,00 грн..; 13.03.13р. - 10000,00 грн.; 22.04.13р. - 10000,00 грн.; 02.10.13р. - 10000,00 грн.; 07.10.13р. - 10000,00 грн.; 20.11.13р. - 10000,00 грн.; 11.12.13р. - 5000,00 грн.; 21.01.14р. - 9000,00 грн.

Станом на 11.08.2014р. заборгованість за договором № 13/3009-ТЕ - 34 від 28.12.12р. складає 60728,15 грн.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості спожитого газу, позивач відповідно до ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних - в сумі 2287,79грн., інфляційні витрати - в сумі 7271,26 грн., а також відповідно до п. 7.2. Договору пеню - в сумі 7899,80 грн.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне:

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи умови оплати за газ передбачені п. 6.1 договору та докази часткової оплати, суд приходить до висновку, що відповідач допустив порушення умов договору №13/3009- ТЕ-34 купівлі - продажу природного газу від 28.12.12р.

Зокрема, відповідач зобов'язаний був провести остаточний розрахунок за отриманий природний газ в наступні строки:

- за газ, отриманий в січні 2013 року - до 14 лютого 2013 року;

- за газ, отриманий в лютому 2013 року - до 14 березня 2013 року;

- за газ, отриманий в березні 2013 року - до 14 квітня 2013 року;

- за газ, отриманий в квітні 2013 року - до 14 травня 2013 року;

- за газ, отриманий в травні 2013 року - до 14 червня 2013 року;

- за газ, отриманий в жовтні 2013 року - до 14 листопада 2013 року;

- за газ, отриманий листопаді 2013 року - до 14 грудня 2013 року;

- за газ, отриманий в грудні 2013 року - до 14 січня 2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював оплату за газ частинами, розрахунок за газ в кожному місяцю проводився з порушенням строків, визначених договором.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача станом на 11.08.14р. складає 60728,15 грн. Доказів, які б спростовували зазначене, в матеріали справи не подано.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 60728,15 грн. основного боргу заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

В задоволенні клопотання відповідача про визнання недійсним п. 6.1 та 9.3 договору від 28.12.2012 р. №13/30009-ТЕ-34 з підстав заявлених останнім, суд відмовляє з огляду на те, що вказані вище пункти договору не суперечить законодавству України, а тому суд не вбачає можливості скористатися своїм правом (а не обов'язком).

Так, п. 4 статті 179 ГК України передбачає можливість визначення сторонами змісту договору на основі: а) вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечить законодавству, в) типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, але мають право конкретизувати його умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ч.1 ст. 628 ЦК України).

Відтак, сторони є вільними щодо укладення тих чи інших умов договору, в тому числі щодо строку позовної давності.

З огляду на викладене, сторони з врахуванням п. 4 статті 179 ГК України, 627 ЦК України (свобода договору), зважаючи на типовий договір, конкретизували його умови, щодо строку виконання основного зобов'язання та строку позовної давності, а останнє не суперечить жодному Закону України, як і не суперечить самому типовому договору. Звертається увага, що зміст типового договору щодо строку оплати та строку позовної давності, не є імперативним, а сам типовий договір не є правовим актом, а тому сторони мають право на власний розсуд узгодити інші строки оплати та строку давності. Аналогічні висновки зроблені Вищим господарським судом України17 березня 2015 року при розгляді справи № 910/11133/14.

Оскільки відповідач допустив порушення умов договору №13/3009- ТЕ-34 купівлі - продажу природного газу від 28.12.12р. в частині своєчасної оплати вартості природного газу, тому наявні підстави для нарахування позивачем відповідачу пені, інфляційних втрат та річних.

Згідно розрахунку пені наявного в матеріалах справи, розрахунок останньої здійснений по кожному акту окремо з врахуванням часткової оплати суми боргу, зокрема: за зобов'язаннями січня 2013р. за період з 14.02.2013р. по 22.04.2013р. сума пені складає 152,94 грн.; за зобов'язаннями лютого 2013р. за період з 14.03.2013р. по 13.09.2013р. - 1477,66 грн.; за зобов'язаннями березня 2013р. за період з 14.04.2013р. по 13.10.2013р. - 1629,38 грн.; за зобов'язаннями квітня 2013р. за період з 14.05.2013р. по 13.11.2013р. - 918,30 грн.; за зобов'язаннями травня 2013р. за період з 14.06.2013р. по 13.12.2013р. - 177,94 грн.; за зобов'язаннями жовтня 2013р. за період з 14.11.2013р. по 13.05.2014р. - 799,35 грн.; за зобов'язаннями листопада 2013р. за період з 14.12.2013р. по 13.06.2014р. - 928,30 грн.; за зобов'язаннями грудня 2013р. за період з 14.01.2014р. по 13.07.2014р. - 1815,93 грн. Загалом розмір пені складає 7899,80 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують па користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені).

В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно п. 7.2 договору у разі невиконання відповідачем п. 6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБ України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені суд встановив помилку в нарахуванні останньої, а саме у визначеному періоді, оскільки позивачем враховувався фактичний день сплати заборгованості, тоді як день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Така ж позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

За таких обставин, за розрахунком суду пеня за період визначений позивачем, складає 7891,06 грн., яка підлягає стягненню з відповідача. В решті частині щодо стягнення 8,74грн. суд відмовляє з підстав необґрунтованості.

Проте, відповідач у відзиві на позов та в судовому засіданні просить суд врахувати, що підприємство відноситься до підприємств, що перебувають у скрутному матеріальному становищі, наявність боргу населення перед підприємством та зменшити на 50% суму пені , що нараховані позивачем.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому, таке право суд реалізує, як за клопотанням сторони, так і за власною ініціативою.

Зазначена стаття кореспондується з ч.3 ст.551 ЦК України, згідно якої, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Розглядаючи питання про стягнення сум пені та штрафу, судами повинно бути взято до уваги: причини неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (аналогічна позиція у постанові ВГСУ від 31.10.2012 року №5004/718/12).

Суд дослідивши наявність підстав, передбачених ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України для зменшення розміру штрафних санкцій, приймаючи до уваги обставини викладені та підтверджені відповідачем в клопотанні про зменшення неустойки, враховуючи, майновий стан відповідача (фінансовий звіт, довідка про заборгованість по квартплаті), вважає за можливе зменшити розмір правомірно нарахованої пені на 50% та стягнути пеню в сумі 3945,53 грн. (50 х 7891,06/ 100).

У зв'язку з цим у позові про стягнення 3945,53 грн. (7891,06-3945,53) пені слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Згідно листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97р., відповідно до якого індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Позивачем правомірно нараховано інфляційні втрати в сумі 7271,26 грн., нараховані за зобов'язаннями березня 2013р. в сумі 14,60 грн. (період з 04.2013 по 02.2014р.), за зобов'язаннями квітня 2013р. в сумі 1356,89 грн. (період з 05.2013р. по 06.2014р.), за зобов'язаннями травня 2013р. в сумі 316,80 грн. (за період 06.2013р. по 06.2014р.), за зобов'язаннями жовтня 2013р. в сумі 1425,80 (період з 11.2013р. по 06.2014р.), за зобов'язаннями листопада в сумі 1507,06 грн. (період з 12.2013р. по 06.2014р.), за зобов'язаннями грудня 2013р. в сумі 2650,11 грн. (за період з 01.2014р. по 06.2014р.).

Не приймається до уваги позиція відповідача, викладена у відзиві на позов, що індекс інфляції розрахований за кожен день прострочення, в тому числі за періоди прострочення, які менше одного місяця, оскільки з наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що індекс інфляції розрахований позивачем в середньому на місяць. При цьому позивачем враховано часткову оплату та відповідно числа якого вона здійснена відповідачем (з 1 по 15 день чи з 16 по 31 день) для визначення вірного періоду нарахування індексу інфляції. Крім того позивачем застосовувався сукупний індекс інфляції за період, тобто шляхом множення індексів, які існували у відповідні місяці. З огляду на викладене позивачем дотримано вимоги листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97р.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в розмірі 2287,79 грн. Нарахування 3% річних здійснено по кожному періоду наявності заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказаний період.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок 3% річних, суд приходить до висновку, що позивачем допущено помилку при його здійсненні, аналогічну помилці пені, тому за розрахунком суду 3% річних складають 2282,56 грн. В решті частині щодо стягнення 5,23грн. 3% суд відмовляє, оскільки останні необґрунтовані.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача 74227,50 грн., з них 60728,15грн. - основна сума боргу, 3945,53 грн. - пеня, 7271,26 грн. - борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, 2282,56 грн. - 3% річних. В решті частині щодо стягнення 3954,27 грн. пені та 5,23 грн. 3% річних відмовити.

Суд не задовольняє клопотання відповідача про сплив позовної давності, оскільки п. 9.3 договору сторони погодили те, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогу про захист своїх прав становить 5 років, що кореспондується з нормами ст. 259 ЦК України. З огляду на викладене, суд не може констатувати факт спливу позовної давності щодо стягнення пені.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно правомірно задоволеними позовним вимогам (99,98%).

При цьому, судом враховано п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до Дочірнього підприємства "ЖЕК" №1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунпостачсервіс" м. Хмельницький про стягнення 78187,00 грн., з них 60728,15грн. - основна сума боргу, 7899,80 грн. - пеня, 7271,26 грн. - борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, 2287,79 грн. - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1" Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунпостачсервіс" (м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 4, код 30318410) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 60728,15 грн. (шістдесят тисяч сімсот двадцять вісім гривень 15 коп.) основного боргу, 3945,53грн. (три тисячі дев'ятсот сорок п'ять гривень 53 коп.) пені, 2282,56 грн. (дві тисячі двісті вісімдесят дві гривні 56 коп.) 3% річних, 7271,26 грн. (сім тисяч двісті сімдесят одна гривня 26 коп.) інфляційних втрат, 1826,63 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять шість гривень 63 коп.) судового збору.

Видати наказ.

В решті позову щодо стягнення 3954,27 грн. пені та 5,23 грн. 3% річних відмовити.

Повне рішення складено 28.04. 2015р.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу, (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6),

3 - відповідачу, (м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 4).