Рішення № 43878707, 29.04.2015, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" квітня 2015 р.

Справа № 924/339/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Яроцький А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс - Україна" м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський край - 2012" с. Коричинці Деражнянський район Хмельницької області

про стягнення 116522,78 грн., з яких 95349,79 грн. проценти за користування товарним кредитом, 5247,43 грн. пеня, 7463,78 грн. 20% річних, 8461,78 грн. інфляційні нарахування

Представники сторін: не з'явились

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фідленс - Україна" звернулося з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський край - 2012" 16522,78 грн., з яких 95349,79 грн. проценти за користування товарним кредитом, 5247,43 грн. пеня, 7463,78 грн. 20% річних, 8461,78 грн. інфляційні нарахування.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки Д-3 - птиця на умовах товарного кредиту №34 від 24.05.2013р.

Ухвалою суду від 12.03.2015р. порушено провадження у справі 924/339/15, призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні 21.04.2015р. подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначено про допущення описки в тексті позовної заяви щодо вказаного періоду нарахування заборгованості за договором поставки №34 від 24.05.2013р., яким належить вважати період з 01.08.2014р. по 10.12.2014р. При цьому останній позовні вимоги підтримав в повному обсязі, обґрунтовуючи останні доказами та доводами наявними в матеріалах справи. За клопотанням представника позивача розгляд справи відкладався.

27.04.2015р. на адресу суду від представника позивача надійшла заява, в якій останнім вказано, що 11.12.2014р. відповідачем в повному обсязі сплачено основний борг згідно рішення від 30.01.2014р. по справі №924/1570/13. До заяви додано копії платіжних доручень №18 та №19 від 11.12.2014р.

Сторони в судове засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Про належне повідомлення позивача свідчить розписка від 21.04.2015р. наявна в матеріалах справи. Відносно повідомлення відповідача судом враховано, що ухвали суду направлялись на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що відповідно до ст. 64 ГПК України вважається належним повідомленням про час та місце розгляду справи судом (аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Судом в даному випадку приймається до уваги, що неявка в судове засідання господарського суду представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою відкладення справи на іншу дату.

З огляду на викладене, оскільки неподання відзиву на позовну заяву не перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважає за можливе згідно ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Суд оцінивши подані позивачем по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

24.05.2013р. між ТОВ „Фідленс-Україна” (надалі - Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством „Подільський край-2012” (надалі - Покупець) укладено договір поставки Д-3-ПТИЦЯ на умовах товарного кредиту №34.

Відповідно до п.1.1. договору постачальник продає, а покупець купує на умовах даного договору Товар, в кількості, асортименті, цінах та на умовах поставки („ІНКОТЕРМС 2010”), що обумовлюється в додатках, специфікаціях чи видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору товар продається на умовах кредиту, за користування яким покупець зобов'язується сплатити відсотки в сумі, визначеній відповідно до умов договору. Розмір відсотків за користування товарним кредитом, строк товарного кредитування визначаються в договорі або специфікаціях до нього.

Ціни на товар наведені у специфікаціях та/або рахунках - фактурах та включають вартість доставки Товару покупцю. Загальна вартість (ціна) договору визначається сумарною ціною всього товару, поставленого постачальником на виконання умов цього договору. Валюта платежу та валюта договору - гривня (п.п. 2.1., 2.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору оплата вартості товару проводиться покупцем відповідно до умов цього пункту договору, якщо інший порядок оплати не буде передбачений у специфікації до договору: частину вартості товару в розмірі 15%, покупець оплачує до моменту відвантаження товару зі складу Постачальника. Другу частину вартості товару в розмірі 85% покупець проводить на умовах товарного кредиту: протягом 35 календарних днів від дня відвантаження товару зі складу постачальника.

Згідно з п. 3.2 договору сторони передбачили, що товар (його вартість (ціна), в т.ч. ПДВ), отриманий покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом, покупець сплачує на користь постачальника відсотки. Перебіг строку користування товарним кредитом починається з 40 календарного дня, після отримання товару покупцем та припиняється в день оплати вартості товару покупцем. За користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника проценти у розмірі 0,7% від вартості неоплаченого товару за кожний день.

Відсотки за користування товарним кредитом нараховуються постачальником. Сторони підписують акт надання (приймання - передачі) послуг товарного кредитування. Акт про надання послуг товарного кредитування надсилається постачальником факсимільним зв'язком. Факсимільна копія має силу оригіналу. Покупець зобов'язується підписати акт протягом одного робочого дня з дати його отримання та надіслати постачальнику підписаний примірник факсимільним зв'язком. В подальшому постачальник направляє оригінали актів на адресу покупця, який зобов'язаний підписати та один примірник повернути постачальнику (п. 3.3 договору).

У п. 9.2 договору сторони передбачили, що у разі порушення покупцем строків оплати товару, він сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка існувала в період прострочення, за кожний день платежу. Неустойка нараховується по день остаточного проведення розрахунку покупцем (п.6 ст.232 ГК України).

Згідно з п. 9.3 договору, у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті товару, покупець сплачує на користь постачальника проценти за неправомірне користування грошовими коштами в розмірі 20 % річних з простроченням суми за весь час прострочення (ст. 625 ЦК України).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.01.2014р. по справі №924/1570/13 присуджено до стягнення з ТОВ "Подільський край-2012" на користь ТОВ "Фідленс-Україна" 103 192,41грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору від 24.05.13р. №34.

Зокрема у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем вищевказаного судового рішення 05.08.2014р. позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача за період з 02.11.2013р. по 31.07.2014р. процентів за користування товарним кредитом, пені, 20% річних та інфляційних втрат за договором №34 від 24.05.13р.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 03.10.2014р. №924/1128/14 присуджено до стягнення з ТОВ „Подільський край-2012” на користь ТОВ „Фідленс-Україна” 244 985,54 грн. 0,7% в день за користування товарним кредитом, 12 083,41 грн. пені, 15 379,91 грн. 20% річних, 13 208,63 грн. інфляційних втрат, 5 713,15 грн. витрат по оплаті судового збору.

Зокрема судом при винесенні рішення від 03.10.2014р. №924/1128/14 встановлено, що позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 240 702,55 грн. Натомість, відповідач частково оплатив заборгованість в сумі 137 510,14 грн.

Відповідач частково оплачував вартість отриманого товару з порушенням строків, обумовлених договором, а саме: 23.07.2013р. сплачено 30 000,00 грн. по видатковій накладній №ФИД00003582 від 10.06.2013р. на суму 64 608,77 грн. зі строком оплати - до 15.07.2013р.; та 19.09.2013р. сплатив кошти в сумі 10 000,00 грн. по видатковій накладній №ФИД00004360 від 12.07.2013р. на суму 35 208,00 грн. з терміном оплати – до 16.08.2013р. Дані фактичні обставини досліджувались також в ході вирішення справи №924/1570/13 та встановлені рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.01.2014р.

11.12.2014р. відповідачем в повному обсязі сплачено основний борг по договору від 24.05.2013р. №34., що підтверджується платіжним дорученням №18 від 11.12.2014р., копія якого наявна в матеріалах справи.

У зв’язку із порушенням строків оплати за товар, отриманий відповідачем по договору №34 від 24.05.2013р., враховуючи погашення останнім суми основного боргу 11.12.2014р., позивачем нараховано до стягнення за період прострочення з 01.08.2014р. по 10.12.2014р. 95349,79 грн. процентів за користування товарним кредитом, 5247,43 грн. пені, 7463,78 грн. 20% річних, 8461,78 грн. інфляційних нарахувань, про стягнення яких позивач звернувся з позовною заявою до суду. При цьому враховано, що зазначений період не охоплений попередніми рішеннями суду у справах №924/1570/13 та №924/1128/14.

Позивачем 14.02.2015р. надіслано відповідачу письмову вимогу №12 від 12.02.2015р. про погашення заборгованості за договором №34 від 24.05.2013р., однак остання залишена без належного реагування.

27.04.2015р. на адресу суду від представника позивача надійшла заява, в якій останнім вказано про допущення описки у позовній заяві щодо зазначення періоду нарахування заявлених позовних вимог, яким належить вважати період з 01.08.2014р. по 10.12.2014р.

Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається таке:

Відповідно до ст.11, ст.509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто, сплати коштів.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 694 ЦК України передбачає умови укладання договорів про продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Стаття 536 ЦК України визначає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 695 ЦК України передбачено, що договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів. Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару. До договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються положення частин третьої, п'ятої та шостої статті 694 цього Кодексу.

Із наявних у справі доказів слідує, що між сторонами було укладено договір поставки Д-3-ПТИЦЯ на умовах товарного кредиту №34 від 24.05.2013р., за умовами якого постачальник продає, а покупець купує товар на умовах кредиту, за користування яким покупець зобов'язується сплатити відсотки в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Таким чином, між сторонами виникли правові відносини із договору купівлі-продажу товару, в силу яких у позивача виникло право вимагати у відповідача оплати товару, а в останнього – обов’язок сплатити вартість отриманого товару у встановлені строки.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.655 ЦК України).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 ГК України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено - якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом враховано, що 27.04.2015р. на адресу суду від представника позивача надійшла заява, в якій останнім вказано про допущення описки у позовній заяві щодо зазначення періоду нарахування заявлених позовних вимог, яким належить вважати період з 01.08.2014р. по 10.12.2014р. При цьому повідомлено, що 11.12.2014р. відповідачем в повному обсязі сплачено основний борг згідно рішення від 30.01.2014р. по справі №924/1570/13.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свого зобов’язання щодо вчасного проведення розрахунків за отриманий товар в повному обсязі не виконав, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Зокрема, 11.12.2014р. відповідачем в повному обсязі сплачено основний борг згідно рішення від 30.01.2014р. по справі №924/1570/13, що підтверджується платіжними дорученнями №18 та №19 від 11.12.2014р., копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому, договором №34 від 24.05.2013р. сторони передбачили умови оплати (п.п. 3.1.1, 3.1.2 договору), а саме: частину вартості товару в розмірі 15% покупець оплачує до моменту відвантаження товару зі складу постачальника, а другу частину вартості товару в розмірі 85% покупець проводить на умовах товарного кредиту: протягом 35 календарних днів від дня відвантаження товару зі складу постачальника.

За користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника проценти у розмірі 0,7% від вартості неоплаченого товару за кожний день. (п. 3.2. договору)

Позивач на підставі п. 3.1, п. 3.2 договору заявив до стягнення з відповідача 95349,79 грн. процентів за користування товарним кредитом обрахованих за період з 01.08.2014р. по 10.12.2014р.

Провівши перерахунок заявленого до стягнення розміру процентів за користування товарним кредитом встановлено, що останні нараховані вірно та в межах максимально можливого періоду та розміру, а тому вимога про стягнення 95349,79 грн. підлягає задоволенню.

ТОВ „Фідленс-Україна” нарахував до стягнення 5247,43 грн. пені за період з 01.08.2014р. по 10.12.2014р.

У п. 9.2 договору передбачено, що у разі порушення покупцем строків оплати товару, він сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка існувала в період прострочення, за кожний день платежу.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки є грошова сума, рухоме і нерухоме майно, а частина 2 - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому у п. 9.2 договору сторони передбачили, що неустойка нараховується по день остаточного проведення розрахунку покупцем.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми пені встановлено, що остання нарахована вірно та в межах максимально можливого періоду та розміру, а тому вимога про стягнення 5247,43 грн. пені підлягає задоволенню.

Згідно з п. 9.3 договору, у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті товару, покупець сплачує на користь постачальника проценти за неправомірне користування грошовими коштами в розмірі 20 % річних з простроченням суми за весь час прострочення (ст. 625 ЦК України).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України та п. 9.3 договору заявлено до стягнення 7463,78 грн. 20% річних нарахованих за період з 01.08.2014р. по 10.12.2014р. та 8461,78 грн. інфляційних нарахувань проведених за серпень - листопад 2014р.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів (п.п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” від 17.12.2013р. №14).

Судом враховується, що дані нарахування проведені позивачем правомірно в межах максимально можливого періоду та розміру, тому позовні вимоги в частині стягнення 20% річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 95349,79 грн. процентів за користування товарним кредитом, 5247,43 грн. пені, 7463,78 грн. 20% річних, 8461,78 грн. інфляційних нарахувань підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс - Україна" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський край - 2012" с. Коричинці Деражнянський район Хмельницької області про стягнення 116522,78 грн., з яких 95349,79 грн. проценти за користування товарним кредитом, 5247,43 грн. пеня, 7463,78 грн. 20% річних, 8461,78 грн. інфляційні нарахування задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Подільський край-2012” (с.Коричинці, Деражнянський район, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 38188848) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фідленс-Україна” (м. Київ, Солом'янський район, вул. Лінійна, 17, код ЄДРПОУ 36426518) 95349,79 грн. (дев'яносто п'ять тисяч триста сорок дев'ять гривень 79 коп.) процентів за користування товарним кредитом, 5247,43 грн. (п'ять тисяч двісті сорок сім гривень 43 коп.) пені, 7463,78 грн. (сім тисяч чотириста шістдесят три гривні 78 коп.) 20% річних, 8461,78 грн. (вісім тисяч чотириста шістдесят одна гривня 78 коп.) інфляційних втрат, 2330,46 грн. (дві тисячі триста тридцять гривень 46 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Суддя А.М. Яроцький

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу - м. Київ, Солом'янський район, вул. Лінійна, буд. 17,

3 - відповідачу - с. Коричинці, Деражнянський район.