Рішення № 43878510, 28.04.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 квітня 2015 р. Справа № 918/225/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до відповідача Державне підприємство "Рівненський державний центр науки, інновацій та інформатизації"

про стягнення в сумі 142 527 грн. 71 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: представник Бородавко А.П., дов.№03-05/1/1 від 05.01.2015 року

від відповідача: представник не з"явився

Статті 20,22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводів з підстав визначених статтею 20 ГПК України не заявлено.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Державного підприємства "Рівненський державний центр науки, інновацій та інформатизації" про стягнення в сумі 142527,71 грн., з яких: 119309,71 грн. сума основного боргу, 6526,20 грн. пеня, 2040,20 грн. 3% річних, 14651,60 грн. збитки від інфляції.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином умови укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії від 01 жовтня 2013 року №1325 в частині оплати наданих послуг.

28 квітня 2015 року представником позивача подано до суду заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 119309,71 грн. основного боргу, 6627,42 грн. пені, 14651,60 грн. інфляційних збитків та 2040,20 грн. 3% річних.

Подана позивачем заява відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України та приймається судом до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені.

Відповідач відзиву по суті позову не подав, повторно участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив. Крім того, відповідач подав клопотання № 1-3/40 від 23.04.2015 року про відкладення розгляду справи у зв"язку з відсутністю виконуючого обов"язки директора. Дане клопотання не підлягає до задоволення, так як підписане не уповноваженою особою - в.о. головного бухгалтера.

Оскільки відповідач був завчасно повідомлений про день та час судового розгляду та мав можливість в розумні терміни довести до відома суду свої доводи та міркування стосовно позовних вимог, однак своїми правами визначеними ст. 22 ГПК України не скористався, то суд вважає можливим розгляд справи по суті позовних вимог, без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 жовтня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (надалі - позивач, підприємство) та Державним підприємством "Рівненський державний центр науки, інновацій та інформатизації" (надалі відповідач, споживач) було укладено договір №1325 на постачання теплової енергії (договір), відповідно до предмету якого підприємство зобов'язується надавати споживачеві теплову енергію, а споживач, у свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 1.4. договору, теплова енергія подається споживачу за адресою: м.Рівне, вул. Замкова, 22а.

Згідно з пунктом 4.2. договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом згідно з "Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько - побутові потреби в Україні" та даними, вказаними у додатку № 2 до цього договору.

Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає підприємству звіт про фактичне споживання теплової енергії до 20 числа поточного місяця. В разі неподання звіту в обумовлений термін, нарахування проводиться розрахунковим способом. У випадку, коли 20 число поточного місяця припадає на вихідний день, тоді звіт подається у попередній робочий день (пункт 4.4. договору).

Пунктом 4.5. договору передбачено, що межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін, вказана в додатку № 1 до договору, не може бути змінена в односторонньому порядку.

Відповідно до пункту 5.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.

За змістом пункту 5.3. договору споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства, при цьому споживач самостійно отримує рахунок.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Розрахунки споживача з підприємством за спожиту теплову енергію можуть здійснюватись в порядку планових платежів з обмеженням терміну до одного місяця (підпункт 5.4.1. пункту 5.4. договору).

Пунктом 5.7. договору передбачено, що у платіжних дорученнях споживач повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. При наявності боргу за спожиту теплову енергію кошти, що надходять, зараховуються в погашення боргу за теплову енергію, спожиту в минулі періоди, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.

Згідно з пунктом 5.10. договору в інформативному порядку підприємством можуть направлятись рахунки споживачу. В рахунок включається оплата за теплову енергію, пеня, штраф та інші фінансові санкції за порушення умов цього договору.

Згідно з підпунктом 3.2.1. пункту 3.2. договору споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором.

Усупереч наведеному, відповідач свої договірні зобов'язання не виконує належним чином, отримані послуги не оплачує в повному обсязі, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість в розмірі 119309,71 грн., що виникла з жовтня 2013 року по лютий 2015 року.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" встановлено обов'язок теплопостачальної організацій забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Відповідно до частини 7 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У силу вимог частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 40 постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією" споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Згідно з пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 статті 193 господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України, частини 6 статті 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з наявними в матеріалах справи рахунками за послуги теплопостачання та банківськими виписками, станом на час розгляду справи неоплаченими згідно з умовами договору є послуги з теплопостачання на загальну суму 119309,71 грн., доказів сплати вказаної заборгованості відповідач суду не надав.

На підставі вище викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 119309,71 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 6627,42 грн., 2040,20 грн. 3% річних та 14651,60 грн. інфляційних.

Підпунктом 6.3.3. пункту 6.3. договору передбачено, що за порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого пунктом 5.4 договору, споживач сплачує пеню в розмірі не менше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до частини 1 статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частина 1 статті 216 ГК України).

У силу вимог частин 1, 2 статті 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок нарахованих позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, прийшов до висновку що наданий позивачем розрахунок є вірним, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 6627,42 грн. ( за період з 11.01.2014 по 08.11.2014 року), 2040,20 грн. 3% річних ( за період з 01.10.2013 по 11.02.2015 року,) та 14651,60 грн. інфляційних втрат ( за період з 01.01.2014 по 01.12.2014 року), є законними обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак такими що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, враховуючи, що позивач довів наявність заборгованості з надання послуг по теплопостачанню, а відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Рівненський Державний центр науки, інновацій та інформатизації" (33028, Рівненська обл., м.Рівне, вул. Замкова, 22,А, ЄДРПОУ 02736515) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м. Рівне, Данила Галицького,27, ЄДРПОУ 36598008) 119 309 грн. 71 коп. (сто дев"ятнадцять тисяч триста дев"ять грн. 71 коп.) основного боргу, 6627 грн.42 коп. (шість тисяч шістьсот двадцять сім грн. 42 коп. ) пені, 14651,60 грн. ( чотирнадцять тисяч шістьсот п"ятдесят одну грн. 60 коп.) інфляційних втрат, 2 040,20 грн. (дві тисячі сорок грн. 20 коп) 3% річних, 2850 грн. 55 коп. (дві тисячі вісімсот п"ятдесят грн. 55 коп. ) судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 30 квітня 2015 року.

Суддя Марач В.В.