Рішення № 43878181, 29.04.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2015 р. Справа№ 914/543/15

За позовом: Державної установи «Львівська обласна фітосанітарна лабораторія», м. Львів

До відповідача: Державне підприємство «проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект», м.Львів

Про стягнення 9409,52 грн. боргу

Суддя Березяк Н.Є

Секретар судового засідання Кравець О.І.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Лободзець Д.Я. -представник

від відповідача: Расяк М.М.-представник

Суть спору: Позов заявлено Державною установою «Львівська обласна фітосанітарна лабораторія» до Державного підприємства «проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект» про стягнення 9409,52 грн. відшкодування експлуатаційних витрат.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав і мотивів, викладених в ухвалах суду.

В судових засіданнях позивач свої вимоги підтримав, просив задоволити позов з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на укладений між сторонами договір, згідно якого відповідач зобов'язувався здійснити відшкодування витрат за теплопостачання у строки та на умовах, визначених договором.

Відповідач проти позову заперечує з підстав і мотивів, викладених в своїх письмових запереченнях та наданих усних поясненнях. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що послуги з теплопостачання йому не надавалися, розмір опалювальної площі, яку займає відповідач, зазначений в Договорі не відповідає дійсності, та з інших підстав, викладених у запереченні.

В судовому засіданні 29.04.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

25.04.2014 року між Державною установою «Львівська обласна фітосанітарна лабораторія» (Виконавець) та Державним підприємством «проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект» (Замовник) було укладено договір про відшкодування експлуатаційних витрат по утриманню приміщень, згідно з яким позивач зобов'язувався забезпечити теплопостачанням в опалювальний сезон адміністративну будівлю за адресою: м. Львів, вул. Вітовсьткого, 18, а Відповідач зобов'язувався оплачувати щомісячно в опалювальний період 16% нарахованої суми за спожитий газ та його транспортування, а також 16% тарифних ставок опалювачів з врахуванням нарахувань на їх заробітну плату та відшкодовувати вартість електричної енергії в опалювальний сезон.

Відповідно до п.2.4 Договору Замовник зобов'язувався перерахувати грошові кошти згідно виставлених рахунків не пізніше 15 числа щомісячно, шляхом перерахування сум в безготівковому порядку на поточний рахунок Виконавця.

11.12.2014 року позивач листом з описом надіслав на адресу відповідача акти виконаних робіт та рахунки для оплати за листопад 2014 року, що підтверджується поштовою квитанцією.

19.01.2015 року позивач супровідним листом направив відповідачу акти виконаних робіт та рахунки для оплати за грудень (докази направлення в матеріалах справи). Зазначені рахунки відповідачем не оплачені.

Станом на 17.02.2015 року заборгованість відповідача перед позивачем по відшкодуванню експлуатаційних витрат за листопад-грудень 2014 року складає 9409,52 грн. які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення .

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалося раніше, 25.04..2014 року між Державною установою «Львівська обласна фітосанітарна лабораторія» (Виконавець) та Державним підприємством «проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект» (Замовник) було укладено договір про відшкодування експлуатаційних витрат по утриманню приміщень, згідно з яким позивач зобов'язувався забезпечити теплопостачанням в опалювальний сезон адміністративну будівлю за адресою: м. Львів, вул. Вітовсьткого, 18, а Відповідач зобов'язувався оплачувати щомісячно в опалювальний період 16 % нарахованої суми за спожитий газ та його транспортування, а також 16% тарифних ставок опалювачів з врахуванням нарахувань на їх заробітну плату та відшкодовувати вартість електричної енергії в опалювальний сезон. Даний договір підписаний сторонами без застережень, жодних змін і доповнень у даний договір в частині розміру відшкодування сторонами не вносилось.

Відповідно до п.2.4 Договору Замовник зобов'язувався перерахувати грошові кошти згідно виставлених рахунків не пізніше 15 числа щомісячно, шляхом перерахування сум в безготівковому порядку на поточний рахунок Виконавця.

11.12.2014 року та 19.01.2015 року позивач супровідними листами надсилав на адресу відповідача акти виконаних робіт та рахунки для оплати за листопад-грудень 2014 року, що підтверджується поштовими квитанціями ( докази направлення в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені рахунки відповідачем не оплачені. Заборгованість відповідача перед позивачем по відшкодуванню експлуатаційних витрат за листопад-грудень 2014 року станом на день розгляду справи складає 9409,52 грн. та підлягає до стягнення з відповідача.

Доводи відповідача, викладені у запереченнях не обґрунтовані, не підтверджені належними доказами, спростовуються матеріалами справи та не заслуговують на увагу суду.

Зокрема, відповідач стверджує, що Договір про відшкодування експлуатаційних витрат від 25.04.2014 року розірваний в зв'язку з відмовою відповідача від отримання послуг теплопостачання листом № 62 від 13.08.2014 року.

Такі доводи необґрунтовані, оскільки положеннями Договору не передбачена одностороння відмова чи можливість його розірвання в односторонньому порядку. Згідно п.4.1 Договору термін його дії встановлений з 01.03.2014 року по 31 грудня 2014 року включно. Крім того, в адміністративній будівлі, де знаходяться приміщення займані відповідачем перебуває ще ряд організацій, що унеможливлює відключення теплопостачання ні як в окремо взятих приміщеннях, ні у всьому будинку одночасно.

Крім того, доказів відключення теплопостачання в займаних відповідачем приміщеннях він суду не надав, як і не надав доказів неякісності надаваних послуг.

Не заслуговують на увагу суду доводи відповідача стосовно площ займаних ним приміщень. Зокрема, у своєму запереченні (лист №70 від 15.04.2015 року ( вх. №15604/15 від 15.04.15 р.)) відповідач стверджує, що приміщення №72 йому не належить, а опалення за це приміщення йому нараховують.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно п.2 Технічного висновку визначення технічного стану системи опалення та теплової віддачі трубопроводів системи опалення у адміністративному будинку на вул. Вітовського, 18 у м. Львові, яким визначено відсоток споживання теплової енергії кожною із організацій, що в ньому перебуває, приміщення №72 , на яке посилається відповідач, належить позивачу, а відтак не увійшло у відсоток опалювальної площі відповідача.

Не заслуговують на увагу суду доводи відповідача у доповненні на відзив про те, що акти виконаних робіт та рахунки на оплату йому не надсилались, оскільки , як вже зазначалося раніше, в матеріалах справи долучені копії поштових документів про направлення відповідачу актів та рахунків. Оригінали зазначених документів оглянуто судом в судових засіданнях.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем жодним чином не спростовані, а тому підлягають до задоволення .

Судовий збір відповідно до положень ст. 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,82, 83,84,85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити .

2. Стягнути з Державного підприємства проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект» (79011, м. Львів вул. Вітовського, 18, код ЄДРПОУ 19168765) на користь Державної установи «Львівська обласна фітосанітарна лабораторія» (79011, м. Львів, вул. Вітовського, 18; код ЄДРПОУ 38501331) 9409,52 грн. боргу та 1827,00 грн. судового збору.

3.Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.04.2015 року.

Суддя Березяк Н.Є.