Рішення № 43877603, 15.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2015Справа №910/3916/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком-Мост»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О.

про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню.

Суддя Нечай О.В.

Представники учасники судового процесу:

від позивача: Косминін О.В., за довіреністю

від відповідача: Локшин А.В., за довіреністю

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтком-Мост» (далі - позивач) подало до господарського суду м. Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (далі - відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню. До позовної заяви також було додано клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.02.2015 р. було порушено провадження у справі № 910/3916/15-г, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. (далі - третя особа), розгляд справи призначено на 18.03.2015 р.

16.03.2015 р. до господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення.

У судове засідання 18.03.2015 р. представник позивача з'явився та подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 23.02.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/3916/15-г позивач виконав.

У судове засідання 18.03.2015 р. представник відповідача з'явився та подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 23.02.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/3916/15-г відповідач виконав.

У судове засідання 18.03.2015 р. представник третьої особи не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 23.02.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/3916/15-г третя особа виконала.

Враховуючи необхідність витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 15.04.2015 р.

14.04.2015 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано заяву про продовження строків розгляду спору та відкладення розгляду справи.

У судове засідання 15.04.2015 р. представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 15.04.2015 р. з'явився, надав свої пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечував.

Представник третьої особи у судове засідання 15.04.2015 р. не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні 15.04.2015 р. заяву представника позивача про відкладення розгляду справи та про продовження строків розгляду справи, суд відмовив у задоволенні вищезазначеної заяви, у зв'язку з її необґрунтованістю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

14.06.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (далі - лізингодавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтмост» (в подальшому перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтком-Мост», далі - лізингоодержувач, позивач) було укладено Договір фінансового лізингу № 435-L (далі - Договір), відповідно до умов якого лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується набути у власність лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно, наведене у специфікації (Додаток 1 до Договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору «Специфікація» предметом лізингу є асфальтний мобільний завод МВА160 виробництва Benninghoven (б/у), 1 шт. вартістю 12 761 833,60 грн.

В подальшому, сторонами було укладено низку додаткових договорів до Договору, в яких, зокрема, визначено графік сплати лізингових платежів.

Відповідно до тверджень позивача, ним було отримано предмет лізингу у тимчасове платне користування.

19.01.2015 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. (далі - третя особа) було вчинено виконавчий напис з пропозицією вилучення та повернення від лізингоодержувача на користь лізингодавця об'єкта фінансового лізингу - Асфальтного мобільного заводу МВА160 виробництва Benninghoven (б/у), серійний номер 100747, вартістю 12 568 552,88 грн., що був переданий в користування на підставі Договору та підлягає поверненню за невиплачену до 25.10.2014 р. заборгованість за користування об'єктом лізингу в сумі 3 101 418,58 грн.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що виконавчий напис, вчинений третьою особою, підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з тим, що Договором не передбачено можливість повернення предмету фінансового лізингу за виконавчим написом нотаріуса; лізингоодержувач не отримував рахунок про сплату лізингових платежів; для вчинення виконавчого напису був поданий Договір, аркуші якого не були з'єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності, не пронумеровані і не скріплені підписом відповідної посадової особи та печаткою юридичної особи, яка видала документ.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає суду про те, що виконавчий напис нотаріуса був вчинений у зв'язку із істотним порушенням позивачем умов Договору фінансового лізингу № 435-L від 14.06.2012 року, зокрема, не були сплачені передбачені зазначеним договором лізингові платежі, в результаті чого у позивача перед відповідачем виникла заборгованість по сплаті лізингових платежів строком, що значно перевищує 30 днів, а виконавчий напис нотаріуса був вчинений у відповідності до приписів чинного законодавства України.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Законом України «Про фінансовий лізинг» не встановлено обов'язку визначення процедури повернення предмету лізингу за виконавчим написом нотаріусу безпосередньо у лізинговому договорі. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса є своєрідним видом відповідальності лізингоодержувача за неналежне виконання зобов'язань по сплаті лізингових платежів.

Відповідно до п. 6.3 Договору у випадку вилучення предмета лізингу лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про вилучення предмету лізингу із зазначенням строку та місця його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття лізингодавцем рішення про вилучення предмету лізингу, є рекомендований або цінний лист лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок у строк, що не перевищує 10 робочих днів з моменту отримання лізингоодержувачем відповідної вимоги, повернути предмет лізингу лізингодавцю. Примусове вилучення предмету лізингу здійснюється відповідно до законодавства України.

В матеріалах справи наявна копія експрес накладної № 70012715, з якої вбачається, що відповідач направляв на адресу позивача повідомлення № 3278/12 від 18.12.2014 р., що, згідно з твердженнями відповідача, і є підтвердженням факту прийняття лізингодавцем рішення про вилучення предмету лізингу. Позивачем зазначений факт спростовано не було, протилежного відповідно не доведено, а тому зазначена накладна приймається судом до уваги, як належний та допустимий доказ того, що відповідачем були виконані умови Договору, зокрема, п. 6.3.

Проте, позивачем не було повернуто відповідачу на його вимогу предмет лізингу, що спонукало останнього звернутись до нотаріуса для вчинення виконавчого напису на примусове вилучення предмету лізингу у лізингоодержувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси, зокрема, вчиняють виконавчі написи.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Третьою особою було надано суду письмові пояснення щодо вчинення оспорюваного виконавчого напису, з яких вбачається, що стягувачем були подані всі необхідні документи на підтвердження безспірності заборгованості, зокрема, нотаріусу були надані наступні документи:

- оригінал Договору фінансового лізингу № 435-L від 14.06.2012 р.;

- оригінал повідомлення № 3278/12 від 18.12.2014 року;

- докази надсилання та отримання повідомлення позивачем;

- рахунок № 23330 від 25.03.2014 р., на 1 арк., в 1 прим.;

- рахунок № 25288 від 21.04.2014 р., на 1 арк., в 1 прим.;

- рахунок № 26003 від 21.05.2014 р. на 1 арк., в 1 прим.;

- рахунок № 27780 від 23.06.2014 р. на 1 арк., в 1 прим.;

- рахунок № 29698 від 23.07.2014 р., на 1 арк., в 1 прим.;

- рахунок № 32147 від 21.08.2014 р., на 1 акр., в 1 прим.;

- рахунок № 33828 від 25.03.2014 р., на 1 арк., в 1 прим.;

- рахунок № 35472 від 21.10.2014 р. на 1 арк., в 1 прим.

Судом встановлено, що нотаріусом було вчинено виконавчий напис на підставі вищезазначених документів, що прямо передбачено чинним законодавством України, яке регулює дані правовідносини.

Крім того, твердження позивача щодо неналежного оформлення документів, які були подані нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не підтверджені жодним належним доказом, а тому не приймається до уваги суду.

Інші доводи позивача, викладені у позовній заяві, також спростовуються матеріалами справи та приписами чинного законодавства України.

Разом із позовною заявою позивачем було подано клопотання про забезпечення позову.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Мотивуючи своє клопотання про забезпечення позову, позивач зазначає суду про те, що постановою ВДВС Святошинського районного управління юстиції у місті Києві було відкрите виконавче провадження ВП № 46355326 з виконання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса, що на думку позивача може призвести до вилучення у позивача майна, а саме: Асфальтного мобільного заводу МВА 160, виробництва Benninghoven (б/у), що, відповідно до доводів позивача, може призвести до зменшення одиниць транспортних засобів, які використовуються позивачем для виконання щоденних професійних обов'язків, що в свою чергу потягне за собою зрив строків будівництва важливих транспортних артерій України та пред'явлення контрагентами - державними замовниками і міжнародними фінансовими інститутами вимог щодо сплати неустойки.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (далі - Постанова) у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач свою заяву про вжиття заходів до забезпечення позову не обґрунтував, належних доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду, в разі задоволення позову, суду не надав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 67, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком-Мост» про забезпечення позову відмовити.

2. У задоволенні позову відмовити.

3. Судовий збір покласти на позивача.

Повне рішення складено 20.04.2015 р.

Суддя О.В. Нечай