Рішення № 43877432, 27.04.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/38/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2015 Справа № 908/1206/15-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДР.Оеткер", (01013, м. Київ, вул. Пирогова, буд. 10 В, офіс 6)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БУММІР" (84331, Донецька область, м. Краматорськ, бульвар Краматорський, буд. 14 А)

про стягнення 5062,42 грн.

Суддя Н.А. Колодій

Представники

Від позивача: Чуйко М.О., довіреність б/н від 16.04.2015 р.

Від відповідача: не з'явився

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" визначено, що розгляд господарських справ підсудних господарському суду Донецької області здійснюються господарським судом Запорізької області.

До господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ДР.Оеткер" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУММІР" про стягнення 5062,42 грн., які складаються з 4984,66 грн. основного боргу за договором поставки № 161 від 07.10.2010 р. та 77,76 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.02.2015 р. справу № 908/1206/15-г прийнято до розгляду суддею Колодій Н.А., справі присвоєно номер провадження 32/38/15, справа призначена до розгляду на 08.04.2015 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Представник позивача в судове засідання 27.04.2015 р. підтримав позовні вимоги та обґрунтовує ст.ст. 207, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230 Господарського кодексу України та умовами договору поставки № 161 від 07.10.2010 р.

Відповідач в судове засідання 27.04.2015 р. не з'явився. Про причини неявки свого представника в судове засідання відповідач не повідомив, без поважних причин не виконав вимоги суду, витребувані судом матеріали не надав, правом на захист своїх інтересів не скористався.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала суду від 27.02.2015 р. про порушення провадження по даній справі, яка направлялася на адресу відповідача, не повернута органом зв'язку, тому з урахуванням обставин справи вважається належним виконанням господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу щодо вчинення судом певних процесуальних дій.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 27.04.2015 року за відсутності представників відповідача.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне розглянути справу по-суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

В судовому засіданні 27.04.2015 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

07 жовтня 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДР.Оеткер" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУММІР" (покупець, відповідач) було укладено Договір поставки № 161 (далі за текстом договір).

За умовами п. 1.1. Договору, позивач зобов'язався протягом терміну дії договору постачати у власність відповідача товари на підставі погодженої сторонами специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, у відповідності із поданим відповідачем замовлення, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар згідно з умовами договору.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Сторонами договору поставки є постачальник і покупець, які здійснюють підприємницьку діяльність.

Предметом (об'єктом) договору поставки є товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим та іншим споживанням Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання (обладнання, матеріали тощо).

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як і будь-який інший консенсуальний договір, він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо істотних умов. Цей договір є двостороннім, бо права та відповідні обов'язки виникають для обох сторін договору. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержану від постачальника продукцію покупець оплачує за погодженими цінами.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ціна та асортимент товару визначається у двохсторонніх специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, погоджених сторонами у письмовій формі (2.1. договору).

Пунктом 3.1 договору, асортимент та кількість товару, що поставляється, остаточне визначається у Замовленні. Позивач поставляє відповідачу товар виключно за замовленням.

Відповідач на виконання п. 3.1. договору замовив у позивача товар на загальну суму 6160,62 грн., що підтверджується замовленнями на поставку: № 1582408 від 07.10.2013 р. (на суму 1127,12 грн.), № 1593167 від 28.10.2013 р., № 1606231 від 25.11.2013 р. (на суму 1825,92 грн.), № 1619005 від 23.12.2013 р. (на суму 331,80 грн.), № 1626892 від 31.01.2014 р. (на суму 597,48 грн.), № 1643268 від 24.02.2014 р. (на суму 1595,72 грн.), № 1651311 від 17.03.2014 р. (на суму 940,14 грн.).

Згідно до вищезазначених замовлень позивач передав відповідачу товар на загальну суму 6160,62 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 4795 від 08.10.2013 р. (на суму 816,68 грн.), № 5234 від 30.10.2013 р. (на суму 314,76 грн.), № 5818 від 27.11.2013 р. (на суму 1852,32 грн.), № 6401 від 26.12.2013 р. (на суму 333,60 грн.), № 167 від 14.01.2014 р. (на суму 667,98 грн.), № 949 від 26.02.2014 р. (на суму 1379,74 грн.), № 1280 від 18.03.2014 р. (на суму 940,14 грн.), копія яких міститься в матеріалах справи.

Зазначені видаткові накладні підтверджують факт прийняття відповідачем продукції без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи сторін на вказаних документах.

Відповідно до Актів від 10.10.23013 р. та від 28.12.2013 р. товар на загальну суму 300,24 грн. було повернуто позивачу.

Пункт 5.2. договору сторони узгодили, що відповідач здійснює розрахунки на умовах відстрочки платежу терміном 90 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково в сумі 875,72 грн., внаслідок цього у нього виникла заборгованість в сумі 4984,66 грн., що підтверджується матеріалами справи.

У зв'язку з цим, позивач на адресу відповідача надіслав претензію (№ 147 від 23.04.2014 р.) з вимогою погасити існуючу заборгованість.

Відповідач залишив вимогу позивача без задоволення.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав.

Приймаючи до уваги, що, на момент розгляду справи в суді, відповідач має заборгованість за отриманий товар в сумі 4984,66 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення 4984,66 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи і підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 77,76 грн. пені за неналежне виконання умов договору за період з 17.06.2014 р. по 17.07.2014 р.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2. договору передбачено, у випадку затримки оплати товару відповідачем, він сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Судом розрахунок пені в сумі 77,76 грн. перевірено та встановлено, що вимога позивача про стягнення 77,76 грн. пені за неналежне виконання умов договору є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Таким чином позов слід задовольнити в повному об'ємі.

Розглянувши клопотання позивача щодо покладення на відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката в сумі 3000 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 44 господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесено, зокрема, витрати на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи. При цьому, згідно норм ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, пов'язані з розглядом судового процесу, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

В пункті 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

В обґрунтування заявленого клопотання позивач надав суду Договір про надання правової допомоги № 13 від 10.07.2014 р. укладений між адвокатом Крепель Дмитром Ігоровичем (Виконавець) та ТОВ "Др. Оеткер" (Замовник), за умовами якого є підготовка матеріалів, розрахунок ціни позову, складання позовної заяви та інших процесуальних документів замовника до господарського суду Донецької області за позовом ТОВ "БУММІР" про стягнення боргу за поставлений товар. Представництво в суді інтересів замовника (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, замовник зобов'язався оплатити виконавцю вартість його послуг в сумі 3000 грн.

ТОВ "Др. Оеткер" було сплачено рахунок виконавця за вартість послуг адвоката в загальній сумі 3000 грн., що підтверджується банківським витягом від 31.03.2014 р.

На виконання умов договору про надання правової допомоги між виконавцем та замовником підписаний Акт від 16.07.2014 р. приймання - передачі виконаних робіт по договору № 13 від 10.07.2014 р.

Суд вважає заявлені вимоги про стягнення витрат на адвокатські послуги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДР.Оеткер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУММІР" про стягнення 5062,42 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУММІР" (84331, Донецька область, м. Краматорськ, бульвар Краматорський, буд. 14 А, код ЄДРПОУ 20316248) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДР.Оеткер", (01013, м. Київ, вул. Пирогова, буд. 10 В, офіс 6, код ЄДРПОУ 32553204) 4984 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 66 коп. основного боргу, 77 (сімдесят сім) грн. 76 коп. пені, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору та 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "30" квітня 2015 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.