Рішення № 43877142, 28.04.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" квітня 2015 р. Справа № 906/285/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Житник О.В. - довіреність б/н від 06.02.2015;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донснабзбут" (м. Запоріжжя)

до Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (м. Житомир)

про стягнення 2 168 928,66 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2 168 928,66грн., з яких: 1 872 210,00грн. - основний борг, 31 764,86грн. - 3% річних, 264 953,80грн. - інфляційні. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Повідомив суд, що відповідачем під час розгляду справи у суді було здійснено часткову сплати коштів в рахунок погашення основного боргу в загальній сумі 90 000,00грн., в зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 782 210,00грн. - основного боргу, 31 764,86грн. - 3% річних та 264 953,80грн. - інфляційних.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання від 28.04.2015, відповідно до якого просить розгляд справи відкласти в зв'язку із зайнятістю уповноваженого представника ТОВ "ЖЛ" в іншому судовому засіданні, на підтвердження чого надає повістку про виклик до Житомирського окружного адміністративного суду. Одночасно відповідач просить суд в порядку ст.69 ГПК України продовжити строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Представник позивача щодо відкладення розгляду справи заперечив, оцінює такі дії відповідача як затягування розгляду справи. Також вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин. Також позивач зазначив, що сторони підписавши акт звірки, дійшли згоди про заборгованість, яка існує на день розгляду справи. В зв'язку з чим зазначив про можливість розгляду справи та прийняття у ній рішення за відсутності представника відповідача.

Розглянувши дане клопотання, заслухавши думку учасника процесу щодо нього, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст.77 ГПК України суд, за наявності певних обставин, в межах строків, встановлених ст.69 ГПК України, вправі відкласти розгляд справи на іншу дату. Питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представник сторони не з'явився в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Отже, відкладення розгляду справи за певних обставин є правом суду, а не обов'язком.

У пункті 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Товариство з додатковою відповідальністю "ЖЛ", всупереч вимогам ухвал суду, не надало визначених судом документів та не забезпечило явку уповноваженого представника на визначену дату в судове засідання, а причини неявки, вказані в клопотанні, не є поважними з огляду на зміст п.3.9.2 вказаної постанови, оскільки відповідач не позбавлений був можливості забезпечити явку в засідання іншого представника, що є підставою для відмови в задоволенні клопотання .

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки представника останнього в судове засідання для реалізації права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом також враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донснабзбут" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" (покупець) був укладений договір поставки №0027 (а.с.26-31), за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність покупцеві продукцію, сировину для харчової промисловості, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію.

Оскільки покупцем зобов"язання за даним договором не виконані, постачальник звернувся за захистом порушеного права до суду.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.01.2014 по справі №910/24003/13 за позовом ТОВ "Донснабзбут" до ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест" встановлений факт заборгованості за вказаним договором та стягнуто з ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест" основний борг в розмірі 1092200,00грн., 114071,60грн. - пені та 24969,39грн. - 3% річних. Рішення суду набрало законної сили.

03.02.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Кепітал Інвест" (первісний боржник), Товариство з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (новий боржник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Донснабзбут" (кредитор) на підставі статей 520 - 523 Цивільного кодексу України уклали договір №31/101 про переведення боргу за договором поставки №0027 від 01.11.2012 (надалі іменується "Договір") (а.с.23).

Цим Договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (Первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із укладеного між Первісним боржником та Кредитором Договором поставки N 0027 від 1 листопада 2012 року (п.1 договору).

Первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 1092200 грн. (один мільйон дев'яносто дві тисячі двісті гривень 00 копійок), що виник на підставі Основного договору, а Новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання (п.2 договору №31/01).

Згідно п.3 даного договору новий боржник зобов'язувався погасити борг впродовж шести місяців з дня підписання Договору, однак зобов"язання не виконав.

Крім того, між TOB "Донснабзбут" та ТДВ "ЖЛ" вже існували договірні відносини в рамках договору №42 від 18 березня 2013 року (а.с.24-25), відповідно до якого позивач поставляв на адресу відповідачу сировину для харчової промисловості, а відповідач зобов'язаний був приймати товар та оплачувати його в продовж 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту здійснення поставки.

TOB "Донснабзбут" виконало свої зобов'язання за договором №42 від 18.03.2013, що підтверджується видатковими накладними, долученими до матеріалів справи (а.с.32-43). Однак відповідач свої зобов'язання за цим договором не виконав.

Оскільки відповідач оплачував товар частково, внаслідок неналежного виконання ним своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати товару та сплати коштів за договором про переведення боргу, станом на день звернення позивача з позовом до суду у відповідача існувала заборгованість у сумі 1872210,00грн.

Разом з тим, відповідачем після пред'явлення позову частково сплачено борг в сумі 90 000,000грн.

Таким чином, на день розгляду справи у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість в сумі 1 782 210,00 грн., що підтверджується актом звірки заборгованості станом на 06.04.2015, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим їх печатками.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначалось вище, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в в сумі 1782210,00грн. підтверджуються договором №42 від 18.03.2013, видатковими накладними, договором №31/101 про переведення боргу за договором поставки №0027 від 01.11.2012, актом звірки, розрахунком, а отже підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути на його користь 31764,86грн. - 3% річних та 264953,80грн. - інфляційних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних є вірним, відповідає обставинам справи, умовам договорів і чинному законодавству.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не спростував, доказів сплати залишку заборгованості не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1 782 210,00грн.- основного боргу, 31764,86грн. - 3% річних та 264953,80грн. - інфляційних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В частині позову щодо стягнення 90000,00грн. основного боргу суд припиняє провадження на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору в зв'язку зі сплатою.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача за правилами ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (10003, м. Житомир, вул. Щорса, 67, код 37546647)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донснабзбут" (69002, м.Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, 40, офіс 223, код 36253181) - 2 078 928,66грн., з яких: 1 782 210,00грн. - основного боргу, 31 764,86грн. - 3% річних та 264 953,80грн. - інфляційних, а також 43 378,57грн. сплаченого судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 90 000,00грн. основного боргу.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Донснабзбут" (69002, м.Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, 40, офіс 223, код 36253181) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в сумі 1600,00грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (за заявою)

3 - відповідачу (рек. з повід.)