Ухвала суду № 43876600, 29.04.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/140/15-к Головуючий у І інстанції Мурашко М.І. Провадження № 11-кп/795/348/2015 Категорія - ст.286 ч.1КК Доповідач Рудомьотова С. Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіРудомьотової С. Г.

суддів - Борисенка І.П., Салая Г.А.

при секретарі - Гой Н.Г.

З участю прокурора - Крупка С.В.

захисника - адвоката Басенка О.О.

законного представника неповнолітнього обвинуваченого - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження № 11-кп/795/348/2015 р. за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_4, прокурора прокуратури м. Чернігова ОСОБА_5 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 лютого 2015 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Чернігова, зареєстрований та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з неповною загальною середньою освітою, учень 11 класу ЗОШ №14 м. Чернігова, не одружений, не працю, не судимий, не притягався до адміністративної відповідальності, проживає з обома батьками, на обліку в кримінальній міліції та у службі у справах дітей не перебуває, особистого майна на праві приватної власності не має,

- визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України, з призначенням покарання у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на користь держави, що становить 3400 грн..

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Чернігівської міської лікарні №2 задоволено, стягнуто із законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_4, ОСОБА_3 - 57 грн. 45 коп. за лікування потерпілої ОСОБА_6

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задоволено частково, стягнуто із законного представника неповнолітнього обвинуваченого, ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_6 7000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь потерпілої ОСОБА_6 9411 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 786 грн. 24 коп.

Долю речових доказів вирішено у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України,

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком суду першої інстанції встановлено, що 27 серпня 2014 року о 18 год. 50 хв., неповнолітній ОСОБА_4, керуючи мотоциклом НОМЕР_1, рухаючись по вул. Дніпровській в м. Чернігові зі сторони вул. Гагаріна в напрямку вул. Попова, в районі будинку №31 вулиці Дніпровської, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, під час виникнення небезпеки для руху не вжив заходів для зменшення швидкості руху керованого ним мотоцикла аж до повної його зупинки, чим порушив вимоги п.п.2.3(б)., 12.3 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_6, яка перетинала проїзну частину вул. Дніпровської поза межами пішохідного переходу справа - наліво відносно напрямку руху мотоцикла.

В результаті наїзду ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому акроміального кінця правої ключиці зі зміщенням, садна лівої кисті, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 979 від 24.10.2014 року в своїй сукупності є середньої тяжкості тілесними ушкодженнями за ознакою тривалого розладу здоров'я строком понад 21 день.

Порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху стало причиною настання дорожньо-транспортної пригоди /ДТП/ і знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, які настали в результаті ДТП.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати як незаконний та необґрунтований, а кримінальне провадження закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, неправильності призначення йому покарання у виді штрафу та покладення на нього та його законного представника зобов'язання щодо відшкодування потерпілій матеріальної та моральної шкоди, бо це суперечить вимогам ст.ст. 22,23, ч. 2 ст. 1166, 1167, 1194 ЦК України. Судом не вірно застосовані норми матеріального, кримінального, цивільного та кримінального процесуального закону. Не дано належної оцінки тому, що сторона обвинувачення не довела дійсної причини ДТП. В процесі досудового розслідування та судового розгляду не були усунуті суттєві суперечності між матеріалами провадження, які дозволили зробити беззаперечні висновки про причини та умови ДТП. При огляді місця ДТП та складанні схеми до нього не були належним чином встановлені та зафіксовані обставини ДТП, що мали суттєве значення по справі та стало причиною додаткового огляду місця ДТП та складання схеми до нього. Ці недоліки, а також його не попередження про призначення автотехнічної експертизи, призвело до висновків щодо неможливості дати відповіді про причини та умови виникнення ДТП, бо недостатньо вихідних даних в постанові слідчого. Із-за цих недоліків вважає, що експерт зробив хибний висновок щодо технічної неспроможності його показань про обставини ДТП. Суд не дав належної оцінки діям потерпілої ОСОБА_6, яка грубо порушила ПДР, перетинала проїзну частину дороги не у встановленому місці, попереду автобуса, причетна до ДТП; суд не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 щодо вживання ним /ОСОБА_4/ всіх заходів для попередження та уникнення ДТП, та які вказали на слід гальмування, який органами досудового слідства не був зафіксований. Вважає висновки автотехнічних експертиз та пояснення експерта щодо технічної можливості ним попередити ДТП такими, що суперечать іншим матеріалам провадження, бо дослідження були проведені без врахування наявності слідів гальмування.

В апеляційній скарзі прокурор прокуратури м. Чернігова ОСОБА_5, не оспорюючи вірність кваліфікації дій обвинуваченого та фактичних обставин справи, ставить питання про зміну вироку суду в частині призначеного покарання неповнолітньому обвинуваченому та стягнення з нього судових витрат за залучення експертів, посилаючись на неправильне застосуванням судом закону про кримінальну відповідальність, з призначенням ОСОБА_4 покарання у вигляді 30 діб арешту, із застосуванням ст.ст. 75, 104 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. Судові витрати за залучення експертів під час проведення експертизи в сумі 786 грн. 24 коп. стягнути на користь держави із законного представника обвинуваченого -ОСОБА_3 Суд порушив вимоги ч. 1 ст. 99 КК України, призначив покарання у вигляді штрафу, який обвинувачений не має можливості сплатити, бо не має власного доходу та майна, на яке може бути звернено стягнення, тому таке покарання в даному випадку заздалегідь не буде виконаним, та не встановив, чи зможе неповнолітній обвинувачений сплатити судові витрати, які з нього стягнуто на користь держави за залучення експертів при проведенні експертизи.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого та його законного представника, ОСОБА_3, захисника, адвоката Басенка О.О., які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого та частково - прокурора, просили скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора м. Чернігова та заперечував проти апеляційної скарги обвинуваченого, просив вирок суду в частині призначеного покарання та стягнення судових витрат з обвинуваченого змінити, призначити покарання ОСОБА_11 у виді 30 діб арешту, застосувати ст.ст. 75, 104 КК України та звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України; судові витрати в сумі 786 грн. 24 коп. стягнути на користь держави із законного представника обвинуваченого ОСОБА_3, перевіривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали кримінального провадження щодо засудження ОСОБА_4 в межах апеляційних скарг у відповідності із ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, апеляційна скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню.

В суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_4 вину у вчиненому злочині не визнав.

В суді першої інстанції ОСОБА_4 показав, що отримав посвідчення водія та керував мотоциклом з об'ємом двигуна 150 см3, який належить їх сім'ї, два місяці. В той день він на мотоциклі повертався з бензозаправки, рухався по вул. Дніпровській із швидкістю приблизно 40 км/год. Справа по ходу його руху зупинилось маршрутне таксі, яке він вирішив об'їхати зліва, і побачив, що попереду автобуса жінка почала рухатись на інший бік дороги. На відстані 5-6 м. до неї він загальмував, а потім почав об'їзд зліва і впав разом з мотоциклом. Як він збив жінку, не бачив. Піднявшись з дороги після аварії побачив, що вона сиділа на проїзній частині дороги на зустрічній полосі руху, а його мотоцикл був біля магазину, куди його віднесло по інерції в результаті падіння. Не вважає себе винним в аварії. Вживав відповідні заходи, але аварія сталася з вини потерпілої. Цивільні позови прокурора та потерпілої не визнає.

В апеляційному суді ОСОБА_4 підтвердив, що керує мотоциклом незначний час, але дорогу, на якій сталася ДТП, знає добре. Коли побачив жінку, яка перебігала дорогу перед маршрутним автобусом після його зупинки, він знизив швидкість, та гальмував обома гальмами - переднім і заднім, але слід гальмування в схему ДТП та в протокол огляду місця події внесено не було. У ДТП винна потерпіла. Показав, що навчається у загальноосвітній школі, доходів не має, не працює, мотоцикл належить батьку. Пропонував відшкодувати шкоду, але потерпіла відмовилась.

В апеляційному суді законний представник неповнолітнього обвинуваченого, ОСОБА_3 показав, що на місце події прибув відразу як повідомив син, ОСОБА_4. Приймав участь в огляді місця події та складанні схеми ДТП, підписав їх, але слідчий не зафіксував слідів гальмування мотоциклом; зауважень не написали, бо вважали, що це не матиме суттєвого значення і їх уговорили. Вподальшому щодо порушень писали скарги у прокуратуру. Просить скасувати вирок суду і закрити провадження. Підтвердив, що син ніякого майна і грошей не має, сім'я має малі доходи - він не працює, здійснює догляд за онкохворою матір'ю, має на утриманні ще меншу дитину, дочку, дружина отримує мінімальну заробітну плату середнього медичного працівника, господарства та додаткових доходів сім'я не має, тому стягнуті судом суми шкоди на користь потерпілої є завеликі.

Але вина обвинуваченого у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження підтверджується сукупністю інших належних, допустимих та достовірних доказів, якими суд першої інстанції докладно обгрунтував вирок:

- показаннями потерпілої ОСОБА_6, з яких доводиться, що вона вийшла з маршрутного таксі № 25 на зупинці «вулиця Дніпровська», обходила транспорт, але як і куди, не пам'ятає; не пам'ятає і як сталася аварія. Коли знаходилась в лікарні і прийшла до свідомості, до неї зайшов обвинувачений і повідомив, що збив її мотоциклом і не хоче сидіти у тюрмі. Матеріальної і моральної шкоди їй не відшкодовано. До аварії її стан здоров'я був задовільний, після аварії - погіршився, вона часто втрачає свідомість, на даний час її психіка не прийшла до норми, в зв'язку з аварією їй буде необхідна ще одна операція.

- показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які підтвердили, що були свідками аварії, стояли біля магазину в 15-ти метрах від маршрутного таксі, бачили, як роз'їжджались дві маршрутки між собою і почули звуковий сигнал мотоцикліста. Пішохід перебігала дорогу спереду маршрутного таксі на інший бік дороги, але дорогу повністю не перейшла, мотоцикл занесло, він пішов юзом і в цей час відбувся контакт мотоцикла з потерпілою. Жінка, яка перебігала дорогу, в ліву сторону не дивилась. Вважають, що бачили гальмовий слід, який був довжиною близько 3 метрів. Учасниками огляду місця події вони не були;

- показаннями свідка ОСОБА_10, з яких доводиться. що вона знаходилась від аварії недалеко і почула звук гальмування коліс і мотоцикл збив жінку під час свого падіння. Вона чула звуковий сигнал, підтвердила, що мотоцикліст їхав не швидко, а потерпіла переходила дорогу спереду автобуса;

- даними протоколу огляду місця події від 27.08.2014 року /а.с. 50/, схемою та фотоілюстрацією до нього /а.п.54-58/, протоколів слідчих експериментів за участю свідка ОСОБА_9 та схемою до них /а.с. 63-66/, за участю та зі слів ОСОБА_4 і схемою до нього /а.с.90-93/, з яких вбачається, що місце ДТП знаходиться по вул. Дніпровській, 43, на прямій ділянці дороги, біля пункту зупинки громадського транспорту «вул. Заньковецька». До проїзної частини дороги праворуч прилягає бордюрний камінь, ліворуч - щебінь. Зафіксовано розташування мотоцикла після аварії, слід юзу, пошкодження асфальту; місце наїзду, напрямок руху мотоцикла та пішохода зі слів водія. Графа в протоколі щодо слідів гальмування не заповнена. Зауважень від учасників огляду при складанні протоколу первинного огляду місця події не надходило, він підписаний понятими, водієм мотоцикла, батьком обвинуваченого і слідчим;

- висновками експерта № 505 від 21.10.2014 року, № 642 від 24.12.2014 року /а.п.69-71, 96-98/, згідно яких в умовах місця події та з моменту виникнення небезпеки для руху, вказаних в постанові, водій мотоцикла мав технічну можливість шляхом своєчасного нормативного застосування гальмування зупинитись до місця первинного контакту з пішоходом. Через неповноту комплексу вихідних даних постанови, визначити технічну можливість водія мотоциклу, з моменту виникнення небезпеки для руху, вказаного в постанові, уникнути даної ДТП шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування, тобто виконання вимог п.12.3 ПДР України, з технічної точки зору не можливе. Водій мотоцикла ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності до вимог п.12.3 ПДР України (з урахуванням терміну - небезпека для руху п.1.10) ПДР, пішохід повинна була діяти в відповідності до вимог п.4.7, п.4.14 а), б) п.4.10 ПДР України.

Посвідчення водія ОСОБА_4 отримав 21.06.2014 року.

З роз"яснень допитаного в суді першої інстанції експерта ОСОБА_12 (висновок експерта № 505) доводиться, що він робив висновки на підставі дослідження доказів, які були надані слідчим, що і виклав в описовій частині. Підтверджує свої висновки в частині того, що водій мотоцикла мав можливість уникнути аварії шляхом своєчасного, нормативного застосування гальмування, зупинки до місця первинного контакту з пішоходом, тобто мав технічну можливість уникнути аварії. Виходячи з технічних можливостей даного транспортного засобу, тобто його параметрів, в екстрених випадках рекомендується гальмувати відразу ручним і ножним гальмами, а обвинувачений гальмував спочатку ножним, а потім ручним гальмами, після чого відбулось падіння. Вважає, що таке трапилось із-за недостатності навичок управління мотоциклом. Показання обвинуваченого він не міг взяти до уваги і зробити по них висновок, бо вони технічно неспроможні, крім того, існують закони фізики, які ніким не скасовані. Під час проведення експертизи використовувались всі слідчі матеріали.

Висновком експерта № 979 від 24.10.2014 року /а.п.72-75/ підтверджено отримання тілесних ушкоджень потерпілою ОСОБА_6 в результаті ДТП, які відносяться до середнього ступеню тяжкості.

Суд першої інстанції співставив дані протоколу огляду місця події та схеми до нього від 27.08.2014 року, дані протоколів слідчих експериментів і схем до них зі слів обвинуваченого, зі слів свідка ОСОБА_9, з висновками експертів, і вірно зробив висновок, що показання свідка ОСОБА_9 незмінні, достовірні, узгоджуються з іншими доказами по справі та з висновками автотехнічної експертизи, а показання обвинуваченого ОСОБА_4 щодо обставин події ДТП суперечать матеріалам провадження та є неспроможними, тому в цій частині апеляційна скарга обвинуваченого є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Проаналізувавши всі докази по справі у їх сукупності, суд першої інстанції вірно встановив, що вони здобуті без порушень кримінального процесуального закону, є належними, достовірними та достатніми, узгоджуються між собою та дають можливість зробити правовий висновок про винуватість ОСОБА_4 у інкримінованому злочині.

Суд першої інстанції вірно кваліфікував дії ОСОБА_4 за ст. 286 ч.1КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Під час судового розгляду в суді першої інстанції був допитаний свідок ОСОБА_13, яка фактично підтвердила показання всіх інших свідків про наслідки аварії, тому в цій частині суд обґрунтовано визнав її показання достовірними і поклав в основу судового рішення.

Разом з тим, до показань даного свідка в тій частині, що потерпіла переходила дорогу нібито не спереду автобуса, а ззаду, суд першої інстанції поставився критично, та вірно вказав на їх неспроможність, бо вони не узгоджуються з жодним доказом по справі, та відкинув їх як безпідставні.

Твердження обвинуваченого про те, що при огляді місця ДТП належним чином не встановлені та не зафіксовані обставини ДТП, не вказаний слід гальмування, в зв'язку з чим висновки автотехнічних експертиз неможна визнати обґрунтованими за відсутності слідів гальмування, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи.

Дійсно, в протоколі огляду місця події графа щодо слідів гальмування не заповнена, однак зауважень від учасників огляду при складанні протоколу не надходило, він підписаний водієм мотоцикла, його батьком, понятими. Крім того, з показань експерта ОСОБА_12 вбачається, що показання обвинуваченого він не міг взяти до уваги, бо вони технічно неспроможні.

Не заслуговують на увагу і твердження обвинуваченого щодо впливу на результати автотехнічної експертизи непопередження його про призначення такої експертизи, бо це не є обов'язковим.

Призначаючи покарання ОСОБА_4, суд керувався вимогами ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання - вчинення злочину вперше, неповнолітньою особою, відсутність обставин, що обтяжують покарання, але допустив неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність в частині виду призначеного покарання неповнолітньому та стягнення судових витрат за залучення експертів по справі.

Відповідно до ч.1 ст.99 КК України, штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ст. 1179 ЦК України, неповнолітня особа /у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років/ відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками /усиновлювачами/ або піклувальником, якщо не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

В мотивувальній частині вироку суд обґрунтував таку обставину, як відсутність особистого майна у обвинуваченого, однак всупереч своєму ж обґрунтуванню призначив покарання у виді штрафу, який обвинувачений не має можливості сплатити, так як він не має власного доходу та майна, на яке може бути звернено стягнення, що є підставою для зміни вироку.

За аналогічних обставин неповнолітній обвинувачений ОСОБА_4 неспроможний і сплатити судові витрати, бо у апеляційному суді і він, і його батько, законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3, підтвердили встановлені судом першої інстанції обставини - відсутність будь-якого особистого майна, грошових коштів, інш. у неповнолітнього ОСОБА_4; він проживає спільно з батьками, навчається у школі, ніяких доходів не має, тому і в цій частині апеляційна скарга прокурора обгрунтована.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів повністю погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора та частково - апеляційної скарги обвинуваченого, та вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання у виді арешту, із зміною рішення суду в частині стягнення судових витрат із законного представника неповнолітнього обвинуваченого, його батька, ОСОБА_3

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду першої інстанції щодо розміру стягнутої моральної шкоди на користь потерпілої в сумі 7000 грн., бо вона є завеликою та необґрунтованою, та вважає за можливе знизити її розмір до 3000 грн., бо сім'я ОСОБА_3 перебуває у скрутному становищі - сам ОСОБА_3 не працює, здійснює догляд за онкохворою матір'ю, дружина отримує мінімальну заробітну плату, мають на утриманні двох неповнолітніх дітей, ніякого господарства та додаткових доходів не мають, та є вина самої потерпілої у порушенні ПДР та виникненні ДТП.

Враховуючи наведене, обставини справи, позитивні дані про особу винного, тяжкість злочину, який є необережним та середньої тяжкості, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини, колегія суддів вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, із застосуванням ст. ст. 75, 76, 104 КК України.

Керуючись ст.ст. 404 - 405, 418-419, 424 - 426, 532 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити частково, апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 лютого 2015 року змінити.

Вважати ОСОБА_4 засудженим за ст. 286 ч.1 КК України до 30 /тридцяти/ діб арешту без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.ст.75, 104 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або навчання.

Стягнути із законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_6 3000 /три тисячі/ грн.. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати у сумі 786 /сімсот вісімдесят шість/ грн. 24 коп. на користь держави.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

Рудомьотова С.Г. Борисенко І.П. Салай Г.А.