Ухвала суду № 43873439, 30.04.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/2511/13-к 30.04.2015 30.04.2015 30.04.2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2015 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Головуючого судді: Рудяка А.В.,

Суддів: Хоміка І.М., Гребенюк В.І.,

за участю секретаря: Лі І.К.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за №12013160120000399 від 27.06.2013 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30.01.2015 року, відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Костянтинівна Арбузинського району Миколаївської, українця, громадянина України, проживаючого без реєстрації АДРЕСА_1, судимий вироками Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від:

1) 02.02.1995 року за ст.229-6 ч.2 КК України (1960 року) до позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст.46-1 КК України виконання вироку відстрочено на 2 роки;

2) 06.09.1995 року за ст.140 ч.2КК України (1960 року) з застосуванням ст.43 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. 13.08.1997 року згідно постанови Арбузинського районного суду Миколаївської області від 12.08.1997 року звільнений від відбування покарання на підставі ст.5 Закону України «Про амністію» від 26.06.1997 року;

3) 31.08.1998 року за ст.140 ч. 3 КК України (1960 року) до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

16.01.2002 року звільнений по відбуттю строку покарання;

4) 19.12.2002 року за ст.185 ч.3 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки.

19.09.2005 року згідно постанови Казанківського районного суду Миколаївської області від 09.09.2005 року умовно-достроково звільнений від відбування покарання на 1 рік 24 дні;

5) 05.06.2006 року за ст.185 ч.2, ст.71 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік 3 місяці.

19.06.2007 року згідно постанови Казанківського районного суду Миколаївської області від 08.06.2007 року, умовно-достроково звільнений від відбування покарання на 2 місяці 28 днів;

Провадження №11-кп/784/288/15 Головуючий суду 1 інстанції: Савін О.І.

Категорія: ст.309 ч.2 КК України Доповідач апеляційної інстанції: Рудяк А.В.

6) 20.01.2010 року за ст.186 ч.2 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки.

7) 20.05.2010 року за ст.185 ч.2, ст.70 ч.4 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

19.03.2013 року за ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 11.03.2013 року умовно-достроково звільнений від відбування покарання на 1 рік 4 місяці 9 днів,

8) а також 21.11.2013 року вироком Арбузинського районного суду Миколаївської області за ст.307 ч.2, ст.71 ч.1 КК України до позбавлення волі на строк 6 років 2 місяці з конфіскацією майна,

- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст.309 ч.2 КК України.

Учасники судового провадження.

прокурор: Денисенко В.В.,

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

За змістом апеляційної скарги та доповненні до неї обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок змінити через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого, призначивши більш м'яке покарання.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.309 ч.2 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст.70 ч.4 КК України шляхом часткового складання призначених покарань з вироком Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21.11.2013 року остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області за проведення експертиз в розмірі 905 грн. 20 коп.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

За змістом доповненої апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_1 вважає, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину і його особі. Вважаючи його явно несправедливим через суворість, стверджує про не врахування судом обставин, які пом'якшують покарання - щирого каяття, сприяння розкриттю злочину, а також стану здоров'я: захворювання на туберкульоз, гепатит, ВІЧ.

Водночас, не оскаржуючи висновку суду про винуватість у вчиненні інкримінованого злочину, стверджує про порушення закону, допущені в ході досудового розслідування, які вважає істотними. Зокрема, зазначає, що свідки допитувалися не у кабінеті слідчого, як зазначено в протоколах допиту, а за місцем їх проживання, а протоколи допиту підписувалися ними через декілька днів.

Стверджує, що у момент вчинення злочину не був у стані алкогольного сп'яніння, оскільки працівники міліції після затримання посадили його в автомобіль «Жигулі» і до приїзду слідчої групи змусили випити 1 л. міцного пива.

Крім того вважає, що суд у вироку невірно визначив початок строку відбування покарання, зазначивши його з 29, а не з 27 вересня 2013 року.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

ОСОБА_1, будучи умовно-достроково звільненим від відбування покарання, 26.06.2013 року близько 17 години, вживаючи пиво в барі «Янтар» по вул. Маяковського, 61 в смт. Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області, знайшов на літньому майданчику медичний шприц ємністю 10 мл. з рідиною коричневого кольору, яку по характерному кольору визнав наркотичним засобом - опієм ацетильованим і прозорий пакет з порошкообразною речовиною білого кольору, яку по вигляду визнав психотропною речовиною - амфетамін та вирішив їх придбати для особистого вживання.

Реалізуючи задумане, будучи в стані алкогольного сп'яніння, взяв знайдене та помістив медичний шприц з опієм за резинку своїх шортів, а пакетик з психотропною речовиною - до пачки цигарок «Прилуки», яку поклав у зовнішню кишеню сорочки та став зберігати їх при собі без мети збуту.

26.06.2013 року о 20 год. під час затримання ОСОБА_1 працівниками Южноукраїнського МВ УМВС України в Миколаївській області за вчинення адміністративного правопорушення на території Южноукраїнського машинобудівного ліцею по пр. Леніна, 37 зазначені шприц з опієм та пакет з амфетамином були в нього вилучені.

Згідно висновку експерта №854 від 01.07.2013 року в складі, наданої на експертизу, порошкоподібної речовини білого кольору виявлено етилфенідат - психотропну речовину, обіг якої обмежено, масою 0,2495 гр. (вміст етилфенідату в складі речовини - 0,195 гр.), а вскладі, наданої на експертизу рідини виявлено опій ацетильований - особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, масою в перерахунку на суху речовину - 0,075 гр.

Також, 09.08.2013 року близько 11 год. 50 хв. ОСОБА_1 знаходячись в стані алкогольного сп'яніння біля під'їзду АДРЕСА_2 знайшов під лавкою шприц ємністю 10 мл. з рідиною коричневого кольору в кількості приблизно 2 мл., яку за смаком та по характерному запаху визначив як опій та вирішив його придбати з метою особистого вживання. Реалізуючи задумане, повторно придбав наркотичний засіб без мети збуту та помістив його за резинку шортів, після чого направився до буд. АДРЕСА_1 біля якого о 12 год. 20 хв. того ж дня був затриманий за вчинення адміністративного правопорушення, працівниками Южноукраїнського МВ УМВС України в Миколаївській області, а зазначений наркотичний засіб вилучено.

Згідно висновку експерта №1115 від 16.08.2013 року надана на експертизу рідина в медичному шприці, містить особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований масою в перерахунку на суху речовину 0,079 гр.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Денисенко В.В., яка вважала вирок суду законним та обґрунтованим і просила залишити його без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи доповненої апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов наступнгого.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в судовому засіданні відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд визначив обсяг доказів, що підлягають дослідженню, а також визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. Проти такого порядку розгляду справи судом не заперечували учасники судового розгляду, зокрема й ОСОБА_1 При цьому, суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідив матеріали кримінальної справи та дані про особу ОСОБА_1

Згідно даних носія технічної інформації та журналу судового засідання ОСОБА_1 визнав свою вину в повному об'ємі, при його допиті він ніяких заперечень щодо пред'явленого йому обвинувачення не виказував. Обвинуваченому також були роз'яснені положення вказаного закону про те, що при розгляді справи у такому порядку, він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Відповідно до вимог ст.394 ч.2 КПК України, судове рішення суду 1 інстанції не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ст.349 КПК України.

Наведені норми кримінального процесуального закону дають підстави суду апеляційної інстанції не розглядати доводи апеляційної скарги обвинуваченого, пов'язані з запереченням ним обставин події злочину, а також пов'язані з цим твердження апелянта стосовно неповноти судового розгляду; невідповідності висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Як вбачається із матеріалів справи, висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені в судовому засіданні і є обґрунтованими. Кваліфікація його дій за ст.309 ч.2 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин без мети збуту, вчинене повторно є правильною.

Що стосується покарання, то воно призначено ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст.65, 66 КК України з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, особи обвинуваченого, який характеризується посередньо, раніше неодноразово судимий, вчинив новий злочин в період умовно-достроково звільнення від відбування покарання, не працює, обставин, які пом'якшують покарання - визнання вини, щирого каяття та стану здоров'я, а також обставини, які обтяжують покарання - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.

Тобто, судом враховані всі ті обставини на які посилався обвинувачений ОСОБА_1 в апеляційній скарзі.

З огляду на вказане, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі та призначив його у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст.309 КК України.

За таких обставин, призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_1 є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, що спростовує твердження апелянта в цій частині.

Оскільки ОСОБА_1 вчинив зазначений злочин до постановлення попереднього вироку Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21.11.2013 року, то йому правильно призначено покаранні за правилами ст.70 ч.4 КК України за сукупністю злочинів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції досліджено матеріали справи у відповідності з вимогами КПК, покарання обвинуваченому ОСОБА_1 призначено необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для зміни вироку, про що просить апелянт, не вбачає.

Що стосується описки у вироку суду щодо початку строку обчислення покарання ОСОБА_1, то відповідно до ухвали Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 19.03.2015 року, зазначену описку у вироку суду виправлено та ухвалено вважати правильним обчислення строку відбуття покарання ОСОБА_1 за оскаржуваним вироком з 27.03.2013 року.

Порушень, які б могли потягти скасування чи зміну вироку, колегією суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.405, 407, 419, 424, 426, 532 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30.01.2015 року, відносно ОСОБА_1 - без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий:

Судді: