Вирок № 43870378, 30.04.2015, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 30.04.2015

Справа № 320/1876/15- к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2015 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Фоміна В.А.,

при секретарі - Мазуріній О.В.,

за участю прокурора Фурманенко М.В.,

потерпілої ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_3,

при секретарі: Мазуріній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі кримінальне провадження № 12014080140005735 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого сторожем Долинської ЗШ І-ІІІ ст., зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше в силу ст.. 89 КК України не судимого,

за ст. 135 ч. 1, ст.. 286 ч. 1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

19 жовтня 2014 року приблизно о 16 годині 30 хвилин водій ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, керував автомобілем НОМЕР_1, рухався по вул. Жовтневій в с. Долинське Мелітопольського району Запорізької області в південному напрямку.

На шляху прямування в районі будинку № 51 водій ОСОБА_2 внаслідок зниження уваги та швидкості реакції, а також порушенням координації дій, покликаних вживанням алкогольних напоїв, перед зміною напрямку руху не впевнився у безпеці, маючи технічну можливість уникнути ДТП, змінив напрямок руху вправо, виїхав на праве по ходу його руху узбіччя, де скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_1, яка рухалась по узбіччю в зустрічному напрямку.

Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.п. 2.9, 10.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

2.9.а «Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин»;

10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

Порушення п. 10.1 ПДР України водієм ОСОБА_2 знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП та її наслідками.

Згідно з висновком судової медичної експертизи №870 від 15.12.2014, ОСОБА_1 в результаті ДТП були заподіяні наступні тілесні ушкодження: осколковий перелом ліктьового відростка правої ліктьової кістки внутрішньосуглобового типу зі зміщенням і підвивихи правого ліктьового суглоба вкінці, що піддався хірургічному лікуванню і провадження операції остеосинтезу спицями та дротяним серклюжом; рана 3-го пальця правої кисті, що зазнала хірургічного лікування; синці і травматичний набряк м'яких тканин правої половини грудної клітки, лівої кисті та правого стегна.

Зазначені тілесні ушкодження кваліфікуються наступним чином:

в області правого ліктьового суглоба - СЕРЕДНЬОЇ тяжкості, які потягли за собою тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я; в області правої кисті - ЛЕГКЕ, що спричинило за собою короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров'я; в області грудної клітини, лівої кисті та правого стегна ЛЕГКІ.

Крім того, 19 жовтня 2014 року приблизно о 16 годині 30 хвилин водій ОСОБА_2, скоївши наїзд на ОСОБА_1, своїми протиправними діями поставив її в небезпечне для життя становище, після чого з місця пригоди зник, свідомо залишивши потерпілу без допомоги в небезпечному для життя стані і позбавлену можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, у зв'язку з травмами, отриманими нею при ДТП, маючи реальну можливість надати постраждалій допомогу, чим порушив вимоги п.2.10 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:

2.10 «У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції; е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди; є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки)».

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, - визнав, а у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, - не визнав, та пояснив, що 19 жовтня 2014 року в день села він розпивав спиртні напої разом із ОСОБА_4 та іншими односельчанами. Але випивав мало, оскільки його більше цікавив футбол, який проходив на стадіоні села. Обвинувачений зазначив, що оскільки він випивав, то його директор сказала, щоб він зателефонував своєму зміннику і помінявся змінами. Він так і зробив. Автобус обвинуваченому потрібно було відігнати в с. Фруктове. ОСОБА_2 пояснив, що зі свята він поїхав ввечері, коли стемніло. Він також зазначив, що автобус був старий, працювали лише 1 та 4 швидкості. Коли обвинувачений приїхав у с. Фруктове до свого знайомого, він побачив в своєму телефоні велику кількість вхідних дзвінків, на які він не відповідав. ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_4, який повідомив, що обвинувачений наїхав на його дружину. ОСОБА_2 зазначив, що в ході їзди він удару ніякого не відчув, потім побачив, що відвалилося дзеркало, але подумав, що це сталося в період футбольної гри, оскільки автобус стояв на футбольному полі. Пошкодження на лобовому склі він вже побачив у с. Фруктове. Обвинувачений також пояснив, що на наступний день після ДТП він привіз ОСОБА_4 2 тисячі гривень, через 2 дні ще 2 тисячі гривень, потім 6 тисяч гривень і ще 100 доларів США. Пообіцяв ще привезти 20 тисяч гривень, але вже з зернових. Цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 не визнав.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_2 частково визнав себе винним у скоєному злочині, його вина повністю підтверджується наступними доказами.

Так, в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 суду пояснила, що 19 жовтня 2014 року був день села, де вона і була присутньою. На святі вона бачила обвинуваченого, який був у стані алкогольного спяніння. Приблизно о 16-00 - 16-30 годині на велосипеді вона поїхала додому. Видимість була гарною. Потерпіла пояснила, що коли вона їхала, то побачила, що назустріч їй їде мікроавтобус. Коли вони зрівнялися, мікроавтобус різко звернув в її сторону, вона намагалася вирулити велосипед, але з краю був кювет. Потерпіла зазначила, що від удару колесом і фарою мікроавтобуса вона впала і втратила свідомість, пошкодження були сильні, була вся в крові. Потім до неї підійшла жінка і якийсь хлопець на скутері, і надали їй допомогу. Потім підійшли ще люди. Потерпіла пояснила, що зі слів людей, після того, як ОСОБА_2 її збив, він не зупинився, а навпаки додав швидкості. В лікарню її відвезла фельдшер. ОСОБА_1 також суду пояснила, що одразу після ДТП вона не звернулась до міліції, оскільки обвинувачений є її односельчанином, вони знають одне одного, спочатку він їй давав гроші на лікування, а потім зник і перестав відповідати на дзвінки. ОСОБА_2 вибачився перед нею лише через 5 місяців після ДТП, коли справа вже була в суді. Просить суд стягнути з обвинуваченого на її користь матеріальну шкоду в сумі 13076 грн. 65 коп. та моральну шкоду в сумі 100000 грн.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що 19 жовтня 2014 року був день села, всі святкували, був ярмарок. Свідок ОСОБА_2 бачила на святі, але з ним не спілкувалась. Приблизно о 15-00 годині свідок поїхала додому. Попереду неї їхав мікроавтобус, який «віляв» по всій дорозі. При підїзді до повороту, свідок почула хлопок. До неї підбігла ОСОБА_6, яка їхала попереду свідка на скутері, і повідомила, що збили т. ОСОБА_1. Свідок пояснила, що потерпіла лежала на землі, на лівій стороні дороги, встати вона не могла, була вся в крові і казала, що помирає. Свідок зазначила, що ОСОБА_2 їхав попереду неї приблизно 25 метрів, після удару він збільшив швидкість і поїхав. Після цього, вона підїхала до Наташі. Першою до потерпілої підбігла ОСОБА_6, яка їхала на скутері попереду свідка, і яка викликала фельдшера. Потім якісь люди принесли одіяло, на якому ОСОБА_1 поклали до машини і відвезли в лікарню. Свідок ОСОБА_5 також пояснила, що після ДТП люди питали у обвинуваченого, чому так сталося, але він відповідав, що йому нічого не буде.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що 19 жовтня 2014 року вона в кругу своєї компанії святкувала день села. На стадіоні проходив футбольний матч, вона там бачила ОСОБА_2, який був у стані алкогольного спяніння. Потім свідок зі своїм братом на скутері поїхали додому. Біля школи вони звернули на узбіччя, щоб пропустити автобус, оскільки знали, що водій був пяний. По дорозі вони їхали за мікроавтобусом, який рухався в сторону с. Кирпічне. Свідок зазначила, що вона бачила момент ДТП водій «вільнув» в бік потерпілої, бачила, як відлетів велосипед, і як т.ОСОБА_1 впала на землю. В момент ДТП свідок почула хлопок, і вважає, що водій повинен був його почути. Мікроавтобус не зупинився, а збільшив швидкість і поїхав. Вона підбігла до потерпілої, остання плакала і була вся в крові.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4, який є чоловіком потерпілої, суду пояснив, що 19 жовтня 2014 року він був на святі день села. Він випивав з ОСОБА_2, але пішов зі свята першим, десь о 15-00 годині. Випили десь по 1 пляшці горілки на кожного. Свідок зазначив, що коли він вже був вдома, йому зателефонував син і повідомив, що маму збили. Приблизно о 16-00 годині свідок прибув на місце ДТП. Біля його дружини вже були Тимошенко, ОСОБА_6, фельдшер та інші люди. Дружина була бліда, вся в крові, в напівсвідомому стані. Зі слів людей, йому стало відомо, що дружину збив ОСОБА_2 Люди принесли ковдру, на яку поклали дружину, і відвезли до лікарні. Свідок зазначив, що після ДТП йому телефонував ОСОБА_2 і просив не заявляти в міліцію, на наступний день привіз 2 тисячі гривень.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7, який є сином потерпілої, суду пояснив, що в той день приблизно о 16-50 годині прибігла сусідка і повідомила, що його мати збив автобус. Він побіг на місце ДТП і побачив мати. Свідки ДТП йому повідомили, що мати збив на мікроавтобусі ОСОБА_2, додав швидкості і поїхав далі. Свідок зателефонував до міліції та лікарні. Свідок зазначив, що пізніше йому зателефонував ОСОБА_2 і попросив забрати заяву з міліції і обіцяв все оплатити. Вранці наступного дня свідок забрав заяву, оскільки намагалися все владнати мирним шляхом, оскільки є односельчанами. Свідок пояснив, що ОСОБА_2 перед ними не вибачився, казав, що не бачив потерпілу. Спочатку оплачував лікування, а потім перестав, і не відповідав на дзвінки.

Крім цього, вина ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, також підтверджується:

протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25 грудня 2014 року і фототаблицями до нього, згідно якого ДТП сталося в районі будинку № 51 по вул. Жотневій в с. Долинське Мелітопольського району, був ясний сонячний день, покриття дороги асфальтне, сухе, місце, де сталося ДТП пряма горизонтальна ділянка дороги. На проїжджій частині нанесена розмітка видна погано, затерта. Закруглення проїжджої частини відсутні. З лівої і правої сторони проїжджої частини ґрунтове узбіччя, частково поросле травою; протоколом огляду транспортного засобу від 25 грудня 2014 року і фототаблицями до нього, згідно якого предметом огляду є велосипед дорожній марки «ММВЗ» зеленого кольору, у якого деформовані переднє колесо і кріплення руля, пошкоджені права і ліва ручки руля, сидіння повернуто в кріпленні вліво, деформована задня вилка з правої сторони, деформована права педаль, деформований задній багажник. Велосипед обладнаний заднім червоним світлоповертачем. Стан рульового керування в справному стані. Стан гальмової системи в справному стані. Обидві шини в спущеному стані; протоколом огляду транспортного засобу від 25 грудня 2014 року і фототаблицями до нього, згідно якого предметом огляду є автомобіль НОМЕР_1, 1995 року випуску, білого кольору. Оглядом встановлено пошкодження транспортного засобу, згідно якого передній бампер з правої сторони має чисельні горизонтальні подряпини; вітрове скло з правої сторони в нижній частині розбите та заклеєне скетчем та чорною плівкою; праве зовнішнє дзеркало заднього огляду встановлено з іншої моделі автомобіля, передній бампер з правої сторони у верхній частині має пошарування білої фарби сліди покраски переднього правого крила; праві дверцята кабіни в ніжній частині деформовані та мають подряпини; на правій боковині кузова відсутнє скло закрите металевим листом; права боковина кузова має подряпини та відшарування лакофарбового покриття біля правого заднього колеса; відсутній задній бампер з правої сторони; відсутнє скло правої задньої дверцяти та закрите металевим листом; розбиті правий і лівий задній ліхтарі та заклеєні скетчем; розбите скло лівої боковини кузова в задній його частині заклеєно скетчем. Вітрове скло з правої сторони розбите. На момент огляду колеса слухаються поворот керма, люфт відсутній, рульове керування в справному стані. Рівень гальмівної рідини в нормі, гальмівна система в справному стані. Глибина протектору шин відповідає вимогам ПДР; висновком експерта № 1\15 від 15.01.2015, згідно якого при проведенні авто технічної експертизи встановлено, що у даній дорожній обстановці водій автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти наїзду на велосипедиста ОСОБА_1 при виконанні вимог п. 10.1 ПДР України. Дії водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_2 в розглянутій дорожній ситуації не відповідають вимогам п. 10.1 ПДР України і знаходяться в причинному звязку з подією дорожньо-транспортної пригоди. В діях велосипедиста ОСОБА_1 в розглянутій дорожній ситуації невідповідності вимогам ПДР України, які з технічної точки зору могли б знаходитися в причинному звязку з подією даної пригоди, не вбачаються; висновком експерта № 870 на підставі проведеної судово-медичної експертизи ОСОБА_1, згідно якого ОСОБА_1 в результаті ДТП були заподіяні наступні тілесні ушкодження: осколковий перелом ліктьового відростка правої ліктьової кістки внутрішньосуглобового типу зі зміщенням і підвивихи правого ліктьового суглоба вкінці, що піддався хірургічному лікуванню і провадження операції остеосинтезу спицями та дротяним серклюжом; рана 3-го пальця правої кисті, що зазнала хірургічного лікування; синці і травматичний набряк м'яких тканин правої половини грудної клітки, лівої кисті та правого стегна. Зазначені тілесні ушкодження кваліфікуються наступним чином: 1) в області правого ліктьового суглоба - СЕРЕДНЬОЇ тяжкості, які потягли за собою тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я; 2) в області правої кисті - ЛЕГКЕ, що спричинило за собою короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров'я; 3) в області грудної клітини, лівої кисті та правого стегна ЛЕГКІ. Дані тілесні ушкодження утворилися по механізму тупої травми і могли утворитися при різних обставинах від дії тупих твердих предметів або при ударі об такі предмети, можливо у велосипедиста при ДТП 19 жовтня 2014 року при вищевикладених обставинах.

Оцінюючи зібрані по справі докази, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 підтверджується сукупністю узгоджених між собою доказів, які були досліджені в ході судового слідства, а саме: чіткими і послідовними показаннями потерпілого, свідків, висновками експертиз та протоколами слідчих дій.

Показання обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що він не відчув удару при ДТП та не зупинився, оскільки ніяких звуків та удару не відчув, суд не бере до уваги і розцінює як спробу уникнути кримінальної відповідальності за скоєне, так як суперечать зібраним у справі доказам. Обвинувачений в судовому засіданні сам підтвердив, що в день ДТП вживав спиртні напої.

Таким чином, суд вважає, що дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, та за ч. 1 ст. 135 КК України, як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд згідно із вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно п.п. 2,3,10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» більш суворе покарання особам, які скоїли злочин на ґрунті пияцтва та наркоманії, за наявності рецидиву, в складі організованих груп і менш суворе покарання може призначатись особам, які щиросердно розкаялися в скоєному, активно сприяли розкриттю злочину, при цьому враховується стадія вчинення злочину, кількість епізодів, роль кожного із співучасників, характер і ступінь тяжкості наслідків які настали.

Призначаючи покарання ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, що є злочином невеликої тяжкості, раніше притягався до кримінальної відповідальності за аналогічний злочин, однак судимість у встановленому законом порядку погашена, вчинив злочин у стані алкогольного спяніння, особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання. Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 66 КК України суд визнає, те що він на диспансерному обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває. Також з урахуванням його відношення до скоєного.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання, повязане з ізоляцією від суспільства, у вигляді обмеження волі, оскільки зазначене покарання відповідає тяжкості та обставинам вчиненого злочину, особі обвинуваченого, що у сукупності на думку суду дає підстави вважати, що виправлення засудженого не можливе без ізоляції його від суспільства.

Також суд вважає частково задовольнити цивільний позов ОСОБА_1, стягнувши з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду в сумі 5107 грн. 89 коп., оскільки саме ця сума потерпілою підтверджена витратами на лікування на придбання лікарських препаратів. В частині стягнення витрат на проведення операцій суд вважає необхідним відмовити, оскільки ці витрати належним чином не підтверджені потерпілою Також суд вважає необхідним відмовити в частині стягнення витрат за пошкоджений велосипед в сумі 1500 грн. та в частині транспортних витрат в сумі 2000 грн., оскільки ці витрати потерпілою не підтверджені належним чином. Також суд вважає необхідним частково задовольнити цивільний позов в частині стягнення з обвинуваченого моральної шкоди, стягнувши її в сумі 20000 грн. 00 коп. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 на досудовому слідству не обирався.

Керуючись ст.ст. 371, 373-374 Кримінального процесуального кодексу України, суд

З А С У Д И В :

Визнати винним ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135, ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання:

по ч. 1 ст. 135 КК України - у вигляді 1 року обмеження волі, по ч. 1 ст. 286 КК України у вигляді 1 року 3 місяців обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити покарання ОСОБА_2 у вигляді 1 року 3 місяців обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка мешкає за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, с. Долинське, вул. Жовтнева, буд. 57, матеріальну шкоду в сумі 5107 \пять тисяч сто сім\ грн. 89 коп. та моральну шкоду в сумі 20000 \двадцять тисяч\ грн. 00 коп.

В іншій частині цивільного позову ОСОБА_1 відмовити.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 відраховувати з моменту фактичного затримання.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Запорізькій області (рахунок № 31116115700009, одержувач УК у Шевч. р-ні м. Зап./Шевч./24060300, код банку 813015, код ЄДРПОУ 38025367, назва банку ГУДКСУ у Запорізькій області) витрати за проведення судової автотехнічної експертизи № 1\15 від 15.01.2015 року по кримінальному провадженню № 12014080140005735 у розмірі 589 (пятсот вісімдесят девять) грн. 68 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь Запорізького обласного бюро судово-медичних експертиз (рахунок № 35424201047546 в УГК В Запорізькій області, МФО 813015, код ОКПО 02005177) витрати за проведення судово-медичної експертизи № 870 від 15.12.2014 року по кримінальному провадженню № 12014080140005735 у розмірі 183 (сто вісімдесят три) грн. 27 коп.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Засудженому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя: В.А. Фомін