Ухвала суду № 43869800, 28.04.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/14739/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

28 квітня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Леска В.В.

суддів - Готри Т.Ю., Кондора Р.Ю.

при секретарі - Марчишаку Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою виконавчого комітету Ужгородської міської ради на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 5 лютого 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

20 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що Указом Президента України «Про призначення суддів» № 465/2009 від 22 червня 2009 року її призначено на посаду судді Закарпатського окружного адміністративного суду. З 27 січня 2010 року позивач перебуває на квартирному обліку у відділі обліку та розподілу житлової площі виконавчого комітету Ужгородської міської ради. Всупереч вимог абз. 1 ч. 7 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» відповідачем не забезпечено позивача житлом.

Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідача надати їй благоустроєне житло у вигляді окремої ізольованої квартири на сім'ю у складі трьох осіб.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 5 лютого 2015 року позов задоволено. Зобов'язано виконавчий комітет Ужгородської міської ради надати ОСОБА_1 благоустроєне житло у вигляді окремої ізольованої квартири у м. Ужгород на сім'ю у складі трьох осіб.

Стягнуто з виконавчого комітету Ужгородської міської ради в дохід держави судовий збір в розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три грн. 60 коп.).

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням виконавчий комітет Ужгородської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність судового рішення із-за порушення норм матеріального права, неповного встановлення обставин справи, просив скасувати оскаржуване ним рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Межі доводів апеляційної скарги - виконавчий комітет виконав передбачений законом обов'язок щодо взяття на квартирний облік позивачки, законом не передбачено обов'язку органу місцевого самоврядування щодо забезпечення житлом суддів.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України справу розглянуто у відсутності сторін, повідомлених про час і місце розгляду справи, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення судової повістки. Позивачка подала заяву про розгляд справи у її відсутності. Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося (ч. 2 ст. 197 ЦПК).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Статтею 126 Конституції України визначено, що незалежність та недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.

Відповідно до п. 3 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне, побутове та соціальне забезпечення, а його зменшення є фактичним зниженням рівня незалежності суддів, що суперечить ст. 126 Конституції України.

Згідно ст. 11 Закону України «Про статус суддів», в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, незалежність суддів забезпечується матеріальним та соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу.

Як матеріалами справи так і судом встановлено, що Указом Президента України «Про призначення суддів» № 465/2009 від 22 червня 2009 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді Закарпатського окружного адміністративного суду строком на п'ять років.

З рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 7 від 27 січня 2010 року, довідки відділу обліку та розподілу житлової площі виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 37 від 29 січня 2010 року та довідки № К-00909/06-06 від 30 травня 2014 року вбачається, що сім'я ОСОБА_1 у складі трьох осіб з 27 січня 2010 року перебуває на квартирному обліку при міськвиконкомі, включена у списки громадян, які мають право на позачергове одержання житла і станом на 1 травня 2014 року у вказаних списках рахується 52-ою.

З наданої апеляційному суду довідки Закарпатськорго окружного адміністративного суду від 9 квітня 2015 року № 2/15 вбачається, що рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 4 березня 2015 року, за результатами розгляду матеріалів, ОСОБА_1 рекомендована для обрання на посаду судді безстроково. Суддя ОСОБА_1 за місцем роботи житлом не забезпечувалася.

За змістом ч. 7 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», яка була чинною на час обрання ОСОБА_1 суддею адміністративного суду, не пізніш як через шість місяців після обрання суддя Конституційного Суду, Верховного Суду, вищого спеціалізованого суду, апеляційного та місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується благоустроєним житлом у вигляді окремої квартири чи будинку або службовим житлом за місцем знаходження суду.

Відповідно до Порядку забезпечення житлом суддів Апеляційного суду України, апеляційних і місцевих судів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2005 року № 707, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, суддям, які відповідно до житлового законодавства перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, надають окрему квартиру або будинок місцеві органи виконавчої влади не пізніше ніж через шість місяців після їх обрання на посаду.

Встановивши, що ОСОБА_1 не забезпечена житлом у м. Ужгороді у строк визначений ч. 7 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», яка діяла на час призначення позивача суддею Закарпатського окружного адміністративного суду, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що вимоги позивача є законними, обгрунтованими та підлягають задоволенню.

При встановленні зазначених обставин судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права.

При цьому суд апеляційної інстанції виходить також із постанови Верховного Суду України, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення в порядку Глави 3 розділу V ЦПК України у справі № 6-157цс14 від 12 листопада 2014 року, згідно якої право судді на забезпечення житлом має регулюватись відповідно до законодавства, яке було чинним на момент виникнення у нього права на отримання житла, в т. ч. відповідно до ч. 7 ст. 44 Закону України «Про статус суддів».

Вказане рішення, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковим для застосування при вирішенні спорів.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять встановлених законом підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, яке постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене та на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити як необгрунтовану й безпідставну і залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Ужгородської міської ради відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 5 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: