Вирок № 43863170, 24.04.2015, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

24.04.2015

Справа №1-кп/638/317/15, 638/276/14

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2015 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого, судді РУДНЄВОЇ О.О.

При секретарі КАЛІНОВІЙ А.М.

За участі прокурора АРАКЕЛЯНА В.О.

За участі потерпілої ОСОБА_1

За участі захисників, адвокатів ШКЛЯР І.М. ,СЕЛІВАНОВА В.О.

За участі обвинуваченого ОСОБА_4

За участі представника потерпілої, адвоката ЛЕВЧЕНКА Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №12013220480006143 за обвинуваченням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Прудянка Дергачівського району Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого , зареєстрованого та такого , що мешкає: в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України,

УСТАНОВИВ :

Обвинувачений ОСОБА_4, перебуваючи на стажуванні шиномонтажником на СТО "Парк" по вул. Динамівській 8 у м. Харкові, знаходячись в приміщенні гаражного боксу на СТО 12.11.13 року поставив на мийку автомобіль "Mitsubishi Lancer" 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1, після чого приблизно о 19 годині виникло бажання скористатися тим, що ключі від вказаного авто знаходяться у нього та покататися. Обвинувачений ОСОБА_4, усвідомлюючи, що автомобіль "Mitsubishi Lancer" , реєстраційний номер НОМЕР_1 йому не належить, діючи умисно та безпідставно, запропонував знайомому ОСОБА_6, який знаходився у нього в приміщенні, покататися на цьому автомобілі, попередньо повідомивши, що ця машина належить йому, ввів останнього в оману щодо своїх намірів. Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, обвинувачений ОСОБА_4 за допомогою ключа, відкрив водійські дверцята автомобіля "Mitsubishi Lancer" і сів за кермо. Після чого, продовжуючи свої злочинні дії за допомогою ключів запалювання, завів автомобіль та здійснив на ньому разом з ОСОБА_6 поїздку по місту, а саме, поїхав до магазину "Білла", який розташований по вул. 23 Серпня 33 у м. Харкові, в якому вони придбали спиртні напої. Після вказаних дій, обвинувачений ОСОБА_4 повернувся на автомобілі до гаражного боксу на СТО "Парк" на вул. Динамівську 8 м. Харкова, та поставив транспортний засіб на місце, а сам почав розпивати спиртні напої разом зі ОСОБА_6. Після сумісного вживання спиртних напоїв, у ОСОБА_4 знову виникло бажання скористатися тим, що ключі від вказаного автомобіля знаходяться у нього та покататися. Реалізуючи свій злочинний намір, подовжуючи діяти з умислом, направленим на незаконне заволодіння транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, обвинувачений ОСОБА_4 разом зі ОСОБА_6, за допомогою ключа, відкрив водійські двері вказаного транспортного засобу і сів за кермо. Після чого, продовжуючи свої злочинні дії за допомогою ключів запалювання, ОСОБА_4 завів автомобіль та здійснив на ньому поїздку по місту, заїхавши до свого знайомого ОСОБА_7, який працював на авто мийці розташованій в АДРЕСА_2 . Повертаючись ,під час руху по вул. Білої Акації в м. Харкові, не впоравшись з керуванням, на викраденому їм автомобілі "Mitsubishi Lancer" 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, скоїв дорожньо-транспортну пригоду та пошкодив вказаний автомобіль, чим заподіяв матеріальний збиток потерпілій ОСОБА_1, згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи №10960 від 25.11.13 року - на загальну суму 89333,12 гривень.

У відповідності з ч 1 ст.349 КПК України після оголошення обвинувального акту головуючий з»ясовує думку учасників судового провадження про те ,які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження .

У відповідності з ч 3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з»ясовує ,чи правильно зрозуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи не має сумніву в добровільності їх позицій, а також роз»яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Вислухавши позицію обвинуваченого, який оспорює обставини події, які викладені в обвинувальному акті, ознайомившись з позицією прокурора , захисника, потерпілої , її представника, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження події та обставин, які мали місце 12.11.2013 року на СТО "Парк" по вул. Динамівській 8 у м. Харкові, суд прийшов до висновку про доцільність дослідження доказів в повному обсязі.

В досудовому слідстві обвинувачений ОСОБА_4 визнавав себе винуватим.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в інкримінованому йому злочині визнав частково, показав суду, що знаходився 12.11.13 року на СТО "Парк" по вул. Динамівській 8 в м. Харкові, в якому проходив стажування шиномонтажником та на прохання знайомого на ім'я ОСОБА_8 о 17 годині 00 хвилин збирався помити його автомобіль "Mitsubishi Lancer" 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Зі знайомим та його жінкою розпивали спиртні напої, після чого ОСОБА_8 віддав ключі від автомобіля та пішли додому. Тоді він запропонував другу ОСОБА_6 випити горілки, після чого сів за кермо авто "Mitsubishi Lancer" та разом з другом поїхали за напоями на вул. 23 Серпня у м. Харкові. Повертаючись заїхали ще до знайомого ОСОБА_7 у район Сокольників, після чого направлялися на СТО, але не впоравшись з керуванням скоїв ДТП, та розбив авто, після чого повідомив друга ОСОБА_6 про те, що цей транспортний засіб йому не належить. Через деякий час в телефонному режимі повідомив ОСОБА_8 про викрадення його автомобіля. Вважає себе винним за те, що розбив автомобіль потерпілого. Також наполягає на дружніх стосунках з потерпілої стороною до цього випадку та неодноразовий дозвіл з боку ОСОБА_8 щодо керування його автомобілем. Цивільний позов визнає, але за відсутністю матеріальної можливості вимоги не має можливості його сплатити. Вважає, що скоїв не злочин, а адміністративне правопорушення та винен відповідати в межах КУПАП.

Незважаючи на часткове визнання вини ОСОБА_4, його винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення підтверджується належними та допустимими доказами, здобутими досудовим слідством та дослідженими в судовому засіданні ,а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_1 в судовому засіданні 12.03.2015 року, яка показала, що мешкають з обвинуваченим на одній вулиці, знайомі, перебували до викрадення автомашини з ОСОБА_4 в дружніх стосунках. Перед цією подією разом їздили на екскурсію, її чоловік працевлаштував ОСОБА_4 до СТО «Парк» 12.11.13 року вона з чоловіком у другій половині дня доставили свій автомобіль "Mitsubishi Lancer" 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 на СТО "Парк" на мийку в приміщення гаражного боксу СТО "Парк", що знаходиться по вул. Динамівській 8 в м. Харкові. З салону авто забрали всі документи, чоловік залишив ключі ОСОБА_4 з метою безпосереднього переміщення транспортного засобу в бокс на мийку. Наполягає на тому, що її чоловік ОСОБА_8 нікому та ніколи не дозволяв керувати своїм автомобілем. Автомобіль придбали до цієї події, взяли в борг 12 000,00 доларів США. Ніякі спиртні напої з обвинуваченим не розпивали. Про подію їм зателефонували серед ночі, коли вони спали в бабусиній квартирі. Цивільний позов підтримує та наполягає на його задоволенні;

- показаннями свідка ОСОБА_8 в судовому засіданні 09.04.2015року вбачається його знаходження з ОСОБА_4 в дружніх відносинах. 12.11.13 року о 17 годині доставив автомобіль "Mitsubishi Lancer" 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 на СТО "Парк" на мийку та хімчистку салону в приміщення гаражного боксу СТО "Парк", що знаходиться по вул. Динамівській 8 в м. Харкові. Залишив ключі від авто, оскільки сама мийка була зайнята, забрав техпаспорт на авто. Направляючись додому купив собі та жінці слабоалкогольні напої. О першій годині ночі в телефонному режимі ОСОБА_4 повідомив про викрадення автомобіля. Зі слів останнього, помив машину, завів її, двері залишив відкритими, в той час як закривав ворота, транспортний засіб викрали. Наполягає на тому, що свій автомобіль доставив на СТО з метою зробити хімчистку салону та помити. Дозволу на пересування нікому не давав. Документи на свій транспортний засіб в автомобілі не залишав, ніколи не давав керувати машиною нікому, бо тільки незадовго до події вони купили цю машину. Також свідок показав, що протягом восьми років займається шиномонтажем, вчив обвинуваченого ,знайшов йому роботу і ніколи не звертався до нього з проханням змонтувати колесо, бо робить це кваліфікованіше. Також показав, що якби він дозволив керувати їхнім автомобілем, то залишив би документи на нього, а він знав, що у ОСОБА_4 не має права управління.

- показаннями свідка ОСОБА_7 в досудовому слідстві 27.11.2013 року та в судовому засіданні 24.04.2015 року , який суду показав, що приятелював з обвинуваченим певний час. 12 .11.2013 року свідок знаходився на своєму робочому місці на автомийці по вул. 12. Ввечері , після 20 або 21 години(точний час свідок не пам'ятає, бо минуло багато часу) обвинувачений приїхав до нього на роботу на автомобілі "Mitsubishi Lancer"на його запитання «Що за автомобіль?» ОСОБА_4 йому сказав, що це автомобіль його знайомого і він хоче його купити. З ОСОБА_4 був іще якийсь чоловік, але він з цим чоловіком знайомий не був. Після чого вони побалакали, ОСОБА_4 сів за кермо, а чоловік рядом і вони поїхали. Більше йому про подію нічого не відомо.

- протоколом огляду місця події від 13.11.13 року за участю потерпілої, де на дорозі по вул. Новгородській біля будинку № 87 в м. Харкові оглянуто автомобіль "Mitsubishi Lancer" 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який там знаходився з механічними ушкодженнями (а.7);

- протоколом огляду автомобіля «Mitsubishi Lancer" , реєстраційний номер НОМЕР_1 від 18.11.2013 року, яким виявлено наявність пошкоджень (том 2 арк.45-54)

- висновками судової автотоварознавчої експертизи №10960 від 25.11.13 року, згідно якої матеріальна шкода, спричинена володільцю авто "Mitsubisi Lancer" 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 на час скоєння злочину складає 89333,12 гривень. (т.2а. 58-66);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 6.12.13 року за участю ОСОБА_4, в ході якого останній розповів та показав за яких обставинах скоїв злочин (а.110-115).

- оглядом в судовому засіданні 09.04.2015 року речових доказів- дисків з камер відеоспостереження з місця події за 12.11.2013 року в період часу з 17 години до 00 годин 00 хвилин 13.11.2015 року(том справи 2 арк .справи 85,86), на яких зафіксовано виїзд автомобіля «Mitsubishi Lancer" , реєстраційний номер НОМЕР_1 з обвинуваченим за кермом та з особою без визначеного місця перебування ОСОБА_6 з території СТО після 20-00 годин 12.11.2013 року та біля 00 годин 00 хвилин 13.11.2013 року. Також з відеозапису видно, що автомобіль«Mitsubishi Lancer" , реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 не запустив двигун в автомобілі, бо після миття водою було залито акумуляторну батарею. Для того щоб другий раз виїхати з території СТО , обвинувачений ОСОБА_4 разом зі ОСОБА_6 на руках винесли з приміщення акумуляторну батарею та приєднували до автомобіля«Mitsubishi Lancer" з метою запустити двигун і тільки після цього біля 00 годин 00 хвилин виїхали з території СТО, що свідчить про умисні дії ОСОБА_4,

- протоколом огляду речових доказів та постановою про визнання дисків з камер відеоспоостереження речовими доказами та про доручення їх до матеріалів справи(том справи 2 арк.87-89),

Суд виключає з доказів по справі показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_6 за клопотанням сторони обвинувачення , не зважаючи на те, що ці показання здобуті в досудовому слідстві , бо згідно з вимогами ст.352 КПК України суд зобов»язаний допитати свідка в судовому засіданні і суд позбавлений можливості оголосити його показання, навіть у випадку тих обставин, що свідки неодноразово не з»явилися в судове засідання. Крім того суд погоджується з доводами обвинувачення стосовно тих обставин, що показання вищевказаних свідків не мають доказової бази щодо наявності чи відсутності дозволу з боку потерпілої ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_10 відносно надання ОСОБА_4 права керування автомобілем «Mitsubishi Lancer" , реєстраційний номер НОМЕР_1.

Ретельно проаналізувавши твердження обвинуваченого про наявність дозволу з боку володільця автомобіля «Mitsubishi Lancer" 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 на знаходження за кермом та пересування по місту, , суд приходить до висновку, що ці твердження в повному обсязі спростовані показаннями власника автомобіля ОСОБА_1 та свідка по справі ОСОБА_8, а також відсутністю відповідних документів, які давали би право ОСОБА_4 в законному порядку здійснювати експлуатацію вищевказаного транспортного засобу.

Суд приходить до висновку, що позиція обвинуваченого спрямована на уникнення від відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення, має мету ввести суд в оману та розцінена судом як лінія захисту.

Проаналізувавши виступ в судових дебатах адвоката Селіванова В.О., який вважає неправильним формулювання диспозиції ст.289 КК України та вважає, що між діями його підзахисного та чоловіком потерпілої мали місце виключно цивільно- правові відносини, суд критично відноситься до думки адвоката з цього питання, бо вона спростована не тільки показаннями потерпілої ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_8, а й нормами цивільного права ,якими чітко передбачено підстави користування чужим майном, суд вважає, що позиція адвоката передбачає собою розроблену лінію захисту і має мету надати обвинуваченому можливість уникнути відповідальності за скоєння злочину.

Вислухавши пояснення обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає вказане формулювання обвинувачення доведеним та визнає ОСОБА_4 винуватим у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч 2 ст.289 КК України , тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, яке завдало значної матеріальної шкоди.

Згідно з відомостями щодо особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він раніше засудженим не був , не перебуває на обліку в психоневрологічному диспансері, не перебуває на обліку в наркологічному диспансері , має постійне місце проживання, щирого каяття у скоєному кримінальному правопорушенні не проявив, не працював, не має утриманців.

Обставин , що пом»якшують покарання судом не встановлено.

У відповідності до ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 в стані алкогольного сп'яніння.

При призначенні обвинуваченому покарання за скоєне, ураховуючи відомості про його особу, суд приходить до висновку, що подальше виправлення та перевиховання ОСОБА_4 є можливим з застосуванням до нього покарання, пов»язанного з позбавленням волі , з застосуванням додаткового покарання, в вигляді часткової конфіскації майна. Перешкод для застосування додаткового покарання - конфіскації майна суд не вбачає.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 на суму 100853,12 гривень вважає частково обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Суд вважає недоведеними належними доказами у порядку ст.128 КПК України, ст.ст.10,60 ЦПК України необхідність витрат на користування таксі на суму 520,00 гривень , бо обґрунтованість в необхідності цих поїздок, саме на таксі й неможливість використання міським транспортом загального користування суду не доведена.

З урахуванням проведеного ОСОБА_4 27.08.14 року часткового відшкодування збитків в сумі 1500,00 гривень, сума збитків ,завданих кримінальним правопорушенням ( злочином) складає 89 333,12 гривень за ушкодження автомобіля «Mitsubishi Lancer" 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 +1000,00 гривень витрат на послуги евакуатора, -1500,00 гривень (відшкодованих обвинуваченим поштовим переказом (т.1арк.62)=88 833,12гривень.

Що стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 10 000,00 гривень, суд виходить з наступного: згідно вимог ст.. 1167 ЦК України 2003 року моральна (немайнова)шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності її вини.

На підставі п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 з змінами , що внесені Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 року №5 " Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв"язку з ушкодженням здоров"я, у порушенні права власності(в тому числі інтелектуальної) прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв"язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних явищ.

Суд вважає, що кримінальним правопорушенням (злочином) дійсно заподіяно шкоду власності позивачки за цивільним позовом в кримінальному провадженні , що привело її до моральних страждань , але суд вважає ,що позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, а саме : в сумі 5 000,00 гривень.

В іншій частини в задоволенні цивільного позову слід відмовити.

Доля речових доказів по провадженню - автомобіля «Mitsubishi Lancer" 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 підлягає вирішенню у порядку вимог ст. 100 КПК України.

Судові витрати за проведення судової автотоварознавчої експертизи № 10960 від 22.11.2013 року суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.

Керуючись ст. ст. 375-376 КПК України,

СУД ПРИСУДИВ :

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання в вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі з конфіскацією ? частини всього йому належного майна.

Обраний ОСОБА_4 запобіжний захід - тримання під вартою в Харківському слідчому ізоляторі Департаменту пенітенціарної системи України залишити без змін , до набуття вироком суду чинності , зарахувавши в термін перебування під вартою строк утримання під вартою в ІВС з часу фактичного затримання , в СІЗО №27 м. Харкова з 10 жовтня 2014 року.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріального збитку, заподіяного кримінальним правопорушенням (злочином) 88 833,12 гривень ( тисяч вісімдесят вісім вісімсот тридцять три гривень 12 копійок), стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000,00 гривень (тисяч п»ять копійок 00).

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити.

Речовий доказ по справі автомобіль Mitsubishi Lancer" 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_1 - передати в повне розпорядження власника.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення судової автотоварознавчої експертизи № 10960 від 22.11.2013 року в сумі 245,00 гривень.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного Суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів (тридцяти) з дня проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку, який не набув чинності негайно вручається прокурору та обвинуваченому.

Головуючий, суддя О.О.РУДНЄВА

Вирок виготовлено головуючим власноруч в нарадчій кімнаті.

Суддя О.О.РУДНЄВА