Ухвала суду № 43862663, 27.04.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/3443/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1138/15Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.,

суддів : Акопян В.І., Гальонкіна С.А.

при секретарі Гнатюк О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Кредитної спілки «Турбота» при міжнародній організації «Жіноча громада» на рішення Київського районного суду м.Полтави від 05 березня 2015 року у справі за позовом Кредитної спілки «Турбота» при міжнародній організації «Жіноча громада» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2014 року Кредитна спілка «Турбота» при міжнародній організації «Жіноча громада» звернулася до суду із вказаним позовом, з урахуванням уточнень просила ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 51 731 грн. 72 коп. заборгованості за кредитним договором, мотивуючи заявлені вимоги неналежним виконанням боржником та поручителем зобов'язань з повернення кредитних коштів.

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 05 березня 2015 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Турбота» при міжнародній організації «Жіноча громада» заборгованість за кредитним договором №143С від 22 червня 2009 року в розмірі 34 798 грн. 33 коп. Вирішене питання про судові витрати. У задоволенні інших вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Кредитна спілка «Турбота» при міжнародній організації «Жіноча громада» просить рішення суду у частині визначення суми заборгованості по відсоткам за користування кредитом, трьох відсотків річних, інфляційних, а також у частині вимог відносно поручителя скасувати з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що висновки суду, з якими не погоджується позивач, суперечать змісту кредитного договору, нормам матеріального закону, якими врегульовані спірні правовідносини, а також фактичним обставинам.

Перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Згідно ч.1ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 червня 2009 року між Кредитною спілкою «Турбота» при міжнародній організації «Жіноча громада» (надалі - «Спілка») і ОСОБА_2 укладений кредитний договір №143С, згідно умов якого Спілка видала ОСОБА_2 кредит у виді кредитної лінії на суму 8 000 грн. строком до 22 грудня 2010 року зі сплатою 55% річних. Того ж дня між Спілкою, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладений договір поруки, згідно умов якого ОСОБА_3 поручилася відповідати перед Спілкою за належне виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору.

Спілка свої зобов'язання за кредитною угодою виконала. ОСОБА_2 у порушення умов кредитної угоди з 15 грудня 2009 року припинила повернення кредитних коштів.

За станом на 09 лютого 2015 року Спілкою нарахована заборгованість за укладеним кредитним договором у сумі 51 731 грн. 72 коп., з яких:

- залишок несплаченого тіла кредиту - 7 146 грн. 77 коп.,

- проценти за користування кредитними коштами, розраховані згідно пунктів 1.1. і 4.5. договору - 40 114 грн. 92 коп.,

- три проценти річних відповідно до ст.625 ЦК України, розраховані за період з 16 грудня 2009 року по 09 лютого 2015 року, - 1 083 грн. 18 коп.,

- інфляційні відповідно до ст.625 ЦК України, розраховані за період з 16 грудня 2009 року по 09 лютого 2015 року, - 3 386 грн. 85 коп.

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції з дотриманням вимог процесуального закону дав їм належну правову оцінку та дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Виходячи з аналізу зазначених статей, штраф є відповідальністю, яка залежить лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання й у часі визначається з настанням однієї з подій як невиконання або неналежне виконання зобов'язання. Пенею ж є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тобто встановлює певні юридичні наслідки у вигляді обов'язку сплатити певну суму, яка залежить не тільки від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, а й від часу такого невиконання.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зі змісту ст.1056-1 ЦК України вбачається, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника (ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору (а.с.7), плата за користування кредитом встановлюється виходячи з процентної ставки 55% річних.

Процентна ставка, рівень якої зафіксований на весь строк дії договору і не підлягає переоцінці є фіксованою. Процентна ставка, рівень якої підлягає періодичній переоцінці залежно від зміни базової ставки є змінюваною.

Пунктом 3 підпункту 3.1.1. кредитного договору кредитодавцю надано право змінити проценту ставку за кредитом залежно від зміни облікової ставки НБУ або у випадках росту індексу споживчих цін, прийняття, зміни або скасування нормативно - правових актів органів державної влади та/або органів місцевого самоврядування, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором, тощо.

Згідно підпункту 2 пункту 3.1.2. договору у разі зміни процентної ставки за кредитом кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника про зміни протягом семи календарних днів з дня прийняття рішення про такі зміни і не менш ніж за п'ятнадцять днів до вступу у дію таких змін.

Одночасно пунктом 4.5 кредитного договору передбачено, що при порушенні строків сплати кредиту і нарахованих процентів більш ніж на тридцять календарних днів від дати, що вказана у графіку розрахунків, кредитодавець має право без попередження позичальника збільшити на 100% процентну ставку, вказану у пункті 1.1. цього договору до моменту повного погашення заборгованості.

Системний аналіз наведених положень кредитного договору і норм закону, якими визначена правова природа неустойки (ст.549 ЦК України) та процентів (ст.536 ЦК України) дає підстави обґрунтовано погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що підвищена процентна ставка у розумінні п.4.5 кредитного договору виступає санкцією за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором та відноситься до неустойки, що не є платою за користування кредитними коштами.

У зв'язку з наведеним та виходячи із встановленого розміру заборгованості суд першої інстанції правомірно застосував приписи ч.3 ст.551 ЦК України і зменшив розмір неустойки до 4 000 грн. Таке рішення суду узгоджується з правовою позицією ВСУ (справа №6-100цс14 від 03 вересня 2014 року).

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог Спілки до поручителя у зв'язку із закінченням строку дії поруки ґрунтується на встановлених фактичних обставинах та узгоджується із правовою позицією ВСУ (справа № 6-6цс14 від 17 вересня 2014 року). Положення пункту 3.2 договору поруки (а.с.9 зворот) та пункту 8.1 кредитного договору (а.с.8) не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, а також строком припинення дії кредитного договору, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України. Визначаючи строк дії кредитного договору та, відповідно, строк дії поруки, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що згідно п.1.3 кредитного договору (а.с.7) кредит виданий строком до 22 грудня 2010 року.

Доводи апеляційної скарги про неправильне визначення судом першої інстанції строку, за який мають бути нараховані три проценти річних та інфляційні в порядку ст.625 ЦК України, суперечать фактичним обставинам - останній платіж ОСОБА_2 здійснила у грудні 2009 року, а також змісту ч.2 ст.625 ЦК України про застосування фінансової санкції (три проценти річних та інфляційних) виключно за прострочене грошове зобов'язання.

Апеляційна скарга не містить нових засобів доказування, її доводи не спростовують висновки суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія судів приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування або зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Турбота» при міжнародній організації «Жіноча громада» відхилити.

Рішення Київського районного суду м.Полтави від 05 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий: О.А.Лобов

Судді: В.І.Акопян

С.А.Гальонкін

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов