Ухвала суду № 43861133, 20.04.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/169/13 Головуючий у І інстанції Пархоменко О.В.Провадження № 22-ц/780/1723/15 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М.Категорія 26 20.04.2015

УХВАЛА

Іменем України

20 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Голуб С.А., Березовенко Р.В.,

при секретарі - Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 грудня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2012 року публічне акціонерне товариство «Альфа Банк» (далі - ПАТ «Альфа Банк») звернулося з позовом до ОСОБА_3 та просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2614/0708/71-012 від 08 липня 2008 року, яка утворилась станом на 01 листопада 2012 у розмірі 352 830 грн. 92 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру НОМЕР_1, загальною площею 40,5 кв.м., житловою площею 19,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 08 липня 2008 року, шляхом проведення торгів згідно із Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В обґрунтування позову ПАТ «Альфа Банк» послалося на те, позичальник ОСОБА_3 належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором від 08 липня 2008 року, укладений між нею та ПАТ «Сведбанк», внаслідок чого утворилась заборгованість у зазначеній вище сумі. 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. В подальшому, 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором від 08 липня 2008 року на користь ПАТ «Альфа-Банк». Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що ПАТ «Альфа Банк» відповідно з умовами договору має право на звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05 грудня 2014 року в позові ПАТ «Альфа Банк» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Альфа Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

При цьому банк просив застосувати ст. 217 ЦПК України та відстрочити виконання рішення суду, доповнивши резолютивну частину рішення наступним абзацом: рішення суду, в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України як забезпечення кредиторів в іноземній валюті».

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру НОМЕР_1, загальною площею 40,5 кв.м., житловою площею 19,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 08 липня 2008 року немає, оскільки протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» вказане іпотечне майно не може бути примусово відчужене.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 08 липня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 43 000 доларів США, зі сплатою 11,9 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту 07 липня 2036 року (т.1, а.с. 5-9).

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 08 липня 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_3 передала банку в іпотеку квартиру НОМЕР_1, загальною площею 40,5 кв.м., житловою площею 19,6 кв.м., по АДРЕСА_1 яка належить їй на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нельзіним М.С. 08 липня 2008 року за реєстровим № 2758 (т.1, а.с. 20-21).

Також по справі встановлено, що за договором купівлі-продажу права вимоги від 25 травня 2012 року ПАТ «Сведбанк» відступило, а ПАТ «Дельта Банк» прийняло право вимоги до ОСОБА_3 за вказаним вище кредитним договором від 08 листопада 2007 року (т.1, а.с. 31).

Наступним договором купівлі-продажу права вимоги від 15 червня 2012 року ПАТ «Дельта Банк» відступило ПАТ «Альфа-Банк» право вимоги за вказаними кредитними зобов'язаннями ОСОБА_3 (т.1, а.с. 32-39).

21 листопада 2012 року ПАТ «Альфа-Банк» надіслало на адресу ОСОБА_3 письмову вимогу від 20 листопада 2012 року про усунення порушень умов кредитного договору та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки (т. 2, а.с.17-18).

У зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість ОСОБА_3 перед банком, яка станом на 01 листопада 2012 становить 44 142,49 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ складає 352 830 грн. 92 коп. з яких: заборгованість за кредитом 42 090,58 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 336 430 грн. 01 коп.; заборгованість по відсотках 2 030,14 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 16 226 грн. 90 коп. та штраф 21,77 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 174 грн. 01 коп. (т.1, а.с.14,15).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 03 червня 2014 року, відповідно до п. 1 ч.1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Частиною 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 є постійним місцем проживання ОСОБА_3, що підтверджується довідкою комунального підприємства «Бучанське управління житлово-комунального господарства» від 14 серпня 2014 року (т.1, а.с.193). Іншого житла у власності ОСОБА_3 немає, що підтверджується Інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 15 серпня 2014 року (т.1, а.с. 195-196).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вірно врахував вищевказані вимоги закону, а також те, що ОСОБА_3 одержала кредит в іноземній валюті, в рахунок забезпечення його виконання передала в іпотеку квартиру, загальна площа якої становить 40,5 кв.м (не перевищує 140 кв.м), у неї немає у власності іншого житла, крім спірної квартири, та дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1.

Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не з`ясував обставини щодо використання відповідачем предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 як місця її постійного проживання та наявність у неї іншого житла, є безпідставними.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів вбачається, що квартира АДРЕСА_1 є постійним місцем проживання ОСОБА_3, що підтверджується довідкою комунального підприємства «Бучанське управління житлово-комунального господарства» від 14 серпня 2014 року (т.1, а.с.193). Іншого житла у власності ОСОБА_3 немає, що підтверджується Інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 15 серпня 2014 року (т.1, а.с. 195-196).

Що стосується прохання в апеляційній скарзі про застосування до спірних правовідносин ст. 217 ЦПК України та відстрочення виконання рішення суду, то воно задоволенню не підлягає, оскільки Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не передбачено відстрочення виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, а встановлено заборону на вчинення таких дій.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді