Рішення № 43859696, 27.04.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4467/15 Справа № 199/9911/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Руденко В. В. Доповідач - Тамакулова В.О.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ

27 квітня 2015 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Тамакулової В.О.

суддів: Болтунової Л.М., Козлова С.П.

при секретарі:Порубай М.Л.,

яка розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 9 лютого 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про визнання кредитного договору неукладеним в частині п.3 щодо ставки FIDR, недійсним в частині п.2 щодо річної бази нарахування процентів 360 календарних днів у році та визнання кредитного договору № СМ-SМЕ302/263/2008 від 18 липня 2008 року недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

25 листопада 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання кредитного договору неукладеним в частині, визнання кредитного договору недійсним в частині та в повному обсязі. У підтвердження заявлених вимог посилався на те, що 18 липня 2008 р. між ним та ЗАТ "ОТП Банк" укладено кредитний договір № СМ- БМЕ302/263/2008.

Дане кредитне зобов'язання було забезпечене наступними угодами: договором іпотеки № РСL-302/421/2006 від 20 грудня 2006 року із змінами згідно договору про внесення змін та доповнень №1 від 18 липня 2008 року; договором поруки № SR-SМЕ302/263/2008 від 18 липня 2008 року.

У 2014 році позивач усвідомив, що банком вчиняються недобросовісні дії щодо нього й звернувся до фахівців-експертів.

Відповідно до висновку експертного дослідження № 51/36 від 27 травня 2014 року, позивач вказував на наступні порушення банку: фіксований відсоток плаваючої процентної ставки в додатковому договорі №1 до кредитного договору № СМ-SМЕ302/263/2008 від 18 липня 2008 р. визначений неоднозначно, оскільки у тексті додаткового договору розмір відсоткової ставки визначений цифрами 6,9 %, а прописом - 6,54%.

Також експертом встановлено, що згідно Додатку № 1 "Графік повернення кредиту та сплати відсотків" від 07 квітня 2009 р. зазначено, що відсоткова ставка становить 7,0 % та 14,5 %, що не відповідає умовам договору № СМ-8МЕ302/263/2008 від 18 липня 2008 року, в якому розмір ставки FIDR не визначений, а фіксований відсоток становить 6,9 % або 6,54 %. Процентна ставка FIDR за кредитним договором є невизначеною та залежить від низки чинників, які неможливо передбачити та врахувати на період дії кредитного договору до 18 липня 2023 року.

Аналізуючи умови договору розмір процентної ставки встановити не вдається за можливе.

Також відсотки за кредитним договором були штучно збільшені на 1,39% чи 1,67% у високосний рік, що призвело до фактичного завищення нарахування відсотків на суму 8869,21 доларів США за весь період кредитування з 18 липня 2008 року по 18 липня 2023 року, про що позивача не було повідомлено банком.

Пункт 2 кредитного договору щодо встановлення річної бази нарахування відсотків у 360 календарних днів є недійсним.

Також позивач посилається на те, що на момент укладення кредитного договору ЗАТ "ОТП "Банк" ні в самому кредитному договорі, ні в додатку № 1 "Графік повернення кредиту та сплати відсотків" не були проведені розрахунки сукупної вартості кредиту, реальної відсоткової ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту.

Позивачем сплачено грошові кошти на загальну суму 99023,36 доларів США та 6103,28 грн., в тому числі: - 99023,36 доларів США на користь ПАТ "ОТП Банк" в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № СМ-SМЕ302/263/2008 від 18 липня 2008 року; - 4840,30 грн. на користь ПАТ "ОТП Банк", як комісія за видачу кредиту; - 763,41 грн. на користь ПАТ "ОТП Банк", як додаткова комісія за зміну умов договору; - 306,03 грн. на користь ПАТ "ОТП Банк", як пеня по кредитному договору; - 193,54 грн. на користь страхових компаній, як страхові платежі за страхування від нещасного випадку позичальника банку.

Вказані платежі є надмірно сплаченими та завчасно неузгодженими сторонами.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач просив суд визнати кредитний договір неукладеним в частині п.3 щодо ставки FIDR, також недійсним в частині п.2 щодо річної бази нарахування процентів 360 календарних днів у році, а також визнати кредитний договір № СМ-SМЕ302/263/2008 від 18 липня 2008 року недійсним.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 9 лютого 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про визнання кредитного договору неукладеним в частині, визнання кредитного договору недійсним в частині та в повному обсязі задоволено частково.

Визнано недійсним кредитний договір №СМ-SME302/263/2008, укладений 18 липня 2008 року між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" та ОСОБА_3. В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для вирішення справи, просить скасувати рішення й постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Колегія суддів перевірила законність, обґрунтованість рішення суду в межах заяв-лених вимог та апеляційної скарги і дійшла до висновку, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 липня 2008 р. між ОСОБА_3 та ЗАТ "ОТП Банк" був укладений кредитний договір № СМ- БМЕ302/263/2008, відповідно до якого, позивач отримав кредит у розмірі 100000,00 доларів США на споживчі цілі зі строком повернення 18 липня 2023 року , сплатою 6% річних.

Кредитне зобов'язання забезпечено наступними угодами:

договором іпотеки № РСL-302/421/2006 від 20 грудня 2006 р. із змінами згідно договору про внесення змін та доповнень №1 від 18 липня 2008 року;

договором поруки № SR-SМЕ302/263/2008 від 18 липня 2008 року.

Згідно вимог ч.1 ст. 1054 ЦК України, - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України "Про захист прав споживачів".

Банк надав позивачу споживчий кредит у розмірі 100000 доларів США(а.с.10-11).

Частково задовольняючи позов, суд посилався на те, що умови кредитного договору є несправедливими в цілому, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища позивача і є підставою визнання такого договору недійсним.

Проте погодитися з таким висновком суду неможливо, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

Захист цивільних прав - це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав треба розуміти закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів вказаний у ст. 16 ЦК України, який не є вичерпним та застосовується судом, залежно від змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідків, що спричинені цим порушенням.

В позові позивач просив визнати кредитний договір № СМ- БМЕ302/263/2008 від 18 липня 2008 року неукладеним в частині п.3 щодо ставки FIDR(а.с.8).

Такий спосіб захисту цивільного права, як визнання договору неукладеним, не міститься у визначеному ст. 16 ЦК України переліку та не передбачений умовами кредитного договору.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що річна відсоткова ставка за кредитним договором у формі фіксованого відсотка + FIDR суперечить нормам ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" і така умова кредитного договору є такою, що дає банку право в односторонньому порядку піднімати розмір відсоткової ставки за користування кредитом.

Але в пункті 3 частини 1 кредитного договору сторони домовились , що за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка , яка складається з фіксованого відсотка в розмірі 6% (п'ять відсотків) річних + FIDR.

Підписавши кредитний договір, сторони: позивач та відповідач домовилися, що у договорах використовується плаваюча процентна ставка , яка складається із перемінної частини та фіксованого відсотка. Така плаваюча ставка може змінюватися (збільшуватися чи зменшуватися) шляхом зміни розміру ставки FIDR.

Також підписанням кредитного договору сторони: позивач та відповідач домовилися, що у разі використання плаваючої процентної ставки, яка складається із перемінної частини та фіксованого відсотка - така плаваюча ставка може змінюватися як у сторону збільшення чи зменшення шляхом зміни розміру ставки FIDR в порядку, передбаченому сторонами кредитного договору і в залежності від вартості строкових депозитів фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору.

Позивач не обмежений в отриманні інформації щодо зміни розміру відсоткової ставки FIDR, оскільки інформація щодо розміру ставки FIDR розміщується на сайті банку, а також в приміщенні банку на інформаційних стендах.

На час підписання кредитного договору ставка FIDR дорівнювала 8,50% річних.

Відповідно пунктів 1.4.1.1-1.4.1.5 ч.2 умов кредитного договору плаваюча процентна ставка фіксується згідно умов кредитного договору в перший банківський день місця, наступного за місяцем закінчення вказаного 11/12 місячного періоду дії попереднього розміру плаваючої процентної ставки.

Із вказаних дат проценти нараховуються виходячи із ставок FIDR(фактично діюча на дату корегування) + фіксований відсоток з розрахунку річної бази нарахування процентів.

Цим сторони висловили свою згоду відносно такої плаваючої процентної ставки стосовно всієї непогашеної суми кредиту без укладення інших додаткових договорів до основного кредитного договору.

У випадку зменшення вартості строкових депозитів фізичних осіб, розміщених в банку, розмір відсоткової ставки FIDR підлягає обов'язковому корегуванню в сторону зменшення, що фактично призводить до зменшення плаваючої процентної ставки за користування кредитними коштами наданими позивачу згідно умов кредитних договорів 1,2 та додаткових договорів.

З огляду на вказане, зміна відсоткової ставки у зв'язку зі зміною розміру ставки FIDR не може бути розцінена як збільшення розміру процентів, встановлених кредитними договорами та додатковими договорами в односторонньому порядку і не суперечить ч.2 ст.1056-1 ЦК України.

Згідно вимог ч.2 п.4 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися , що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни обліку ставки Національного банку України або в інших випадках.

Такий випадок передбачений умовами кредитних договорів 1,2 та додаткового договору - зміна ставки FIDR у зв'язку зі зміною кредитних ресурсів банку.

У підпункті 1.4 пункту 2 кредитного договору зазначено, що сторони підписанням цього договору висловлюють свою згоду з тим визначенням порядку плати за кредит, встановленого п.1.4 цього договору і воно повністю відповідає волевиявленню сторін.

Позивач, отримавши кредит на умовах сплати плаваючої процентної ставки, підписавши кредитний договір, висловив згоду з умовами відсоткової ставки за користування кредитом в порядку, передбаченому сторонами кредитних договорів, що не суперечить вимогам ч.1 ст.1056-1 ЦК України, а тому сторонами вказаного кредитного договору була погоджена відсоткова ставка за договором.

Також є необґрунтованим посилання позивача на те, що нарахування процентів за 360 днів/рік спричиняє переплату з боку позичальника шляхом введення позичальника в оману шляхом штучного збільшення відсотків, що не відповідає дійсності.

Відповідно до роз'яснень Національного банку України №12-211/12-107 від 10 січня 1997 року щодо врахування кількості днів при нарахуванні відсотків, нарахування відсотків за кредитними та депозитними угодами між резидентами і нерезидентами здійснюється на підставі 360 або 365 - денному році, календарної або умовної кількості днів на місяць, що і передбачено сторонами в угоді.

Відповідно до змісту кредитного договору, сторони передбачили всі істотні умови договору відповідно до вимог чинного законодавства.

Підписанням договору сторони висловили свою згоду визначенням порядку плати за кредит, встановленого п.1.4 вказаного договору, що відповідає їх волевиявленню.

При укладенні договору сторони дійшли згоди з усіх істотних умов, а тому позивач визначив розмір відсотків за користування кредитними коштами, встановлення 360 днів як бази для нарахування процентів, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Частково задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції посилався на те, що при укладенні кредитного договору відповідачем грубо порушені вимоги ч.2 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки позивачу не було надано відомостей про сукупну вартість кредиту, розміри відсоткових ставок та порядок обчислення процентних доходів, перелік, розмір та базу нарахування комісій, перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, графік платежів і т.п.

Але при цьому суд не врахував Додаток №1 до кредитного договору, який є його невід'ємною частиною. В додатку у письмовому вигляді зазначена інформація щодо сукупної вартості кредиту, всі погашення основної суми кредиту, відсотків за користування кредитом та загальний розмір даних сум та розміри сукупних витрат, необхідних для укладення кредитного договору, графік платежів і т.п.

Згідно копії анкети -заяви на отримання кредиту на купівлю нерухомості, позивач своїм підписом підтвердив, що банк надав йому у письмовій формі та в повному об'ємі інформацію, передбачену частиною 2 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів".

До матеріалів справи надано копію повідомлення про умови Іпотечного кредитування, ознайомлення з яким своїм підписом підтвердив позивач.

Вказаними доказами спростовуються висновки суду першої інстанції про те, що при укладенні кредитного договору позивачу не була надана інформація про умови кредитування, сукупну вартість кредиту, у тому числі сукупну вартість послуг та що при укладенні договору позивач був введений в оману.

Крім того, згідно п.2.1 та 2.1.2 додаткового договору №1 від 7 квітня 2009 року до кредитного договору сторони домовилися про внесення змін та доповнень до кредитного договору слідуючим: на період з 7 квітня по 18 вересня 2009 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка в розмірі 7% (сім відсотків) річних.

На період з 18 вересня 2009 року до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором, для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка в розмірі 6,9% річних + FIDR.

На час підписання кредитного договору ставка FIDR дорівнювала 8,50% річних.

У пункті 3.2 додаткового договору №1 від 7 квітня 2009 року в графі фіксований відсоток міститься помилка у розмірі відсоткової ставки - розмір відсотку визначений цифрами - 6,9%, а прописом - 6,54%.

Згідно додатку №1 до додаткового договору №1 від 7 квітня 2009 року процентна ставка яка діяла починаючи з 18 вересня 2009 року(фіксований відсоток) + FIDR визначена у розмірі 15,40% річних.

Частиною 1 ст.628 та ст.629 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови,які є обов'язковими для виконання сторонами.

Згідно вимог ст.638 ЦК України договір є укладеним якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що кредитний договір укладений у відповідності з чинним законодавством, передбаченим ст.ст.203, 205, 207, 208 ЦК України і відсутні підстави для визнання його неукладеним в частині п.3 щодо ставки FIDR, також недійсним в частині п.2 щодо річної бази нарахування процентів 360 календарних днів у році та визнання кредитного договору № СМ-SМЕ302/263/2008 від 18 липня 2008 року недійсним.

Після укладення договору позивач постійно виконував його умови, що свідчить про погодження його з умовами договору.

При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції на вказані обставини належної уваги не звернув, порушивши норми матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" задовольнити.

Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 9 лютого 2015 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про визнання кредитного договору неукладеним в частині п.3 щодо ставки FIDR, недійсним в частині п.2 щодо річної бази нарахування процентів 360 календарних днів у році та визнання кредитного договору № СМ-SМЕ302/263/2008 від 18 липня 2008 року недійсним.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий: Тамакулова В.О.

С у д д і: Болтунова Л.М.

Козлов С.П.