Рішення № 43856924, 05.03.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/5714/13-ц Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М. Провадження № 22-ц/789/108/15 Доповідач - Сташків Б.І.Категорія - 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2015 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Сташківа Б.І.

суддів - Кузьма Р. М., Костів О. З.,

при секретарі - Баляс Т.І.

з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника ПАТ КБ "ПриватБанк" - Гнатищак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 24 листопада 2014 року у справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- ВСТАНОВИЛА: В квітні 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося в суд із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 27.03.2006 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48 % річних. Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, утворилася заборгованість в розмірі 24038,74 грн., яку ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з відповідача у повному обсязі. У судовому засіданні позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 23739.23 грн. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 24 листопада 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299 на розрахунковий рахунок № 29092829003111) заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 739,23 грн. (двадцять три тисячі сімсот тридцять дев'ять гривень 23 копійки), сплачений судовий збір у розмірі 237,39 грн. (двісті тридцять сім гривень 39 копійок). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції при постановленні рішення не враховано того, що із винесенням судового наказу про стягнення заборгованості за кредитним договором виникли правовідносини щодо повернення коштів згідно судового наказу та припинились правовідносини щодо сплати чергових платежів згідно кредитного договору, оскільки Банк скористався своїм правом та достроково стягнув всю заборгованість. Крім цього, судом не враховано того, що на час розгляду справи у суді платіжна картка припинила свою дію, а відтак і припинив свою дію договір №б/н від 27.03.2006 року, а тому відсутні підстави нарахування відсотків за користування коштами та стягнення судом заборгованості по відсоткам згідно вищевказаного кредитного договору. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що у даному випадку мають місце порушення з вини відповідача прав позивача щодо порядку погашення заборгованості, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 23 739,23 грн. Однак, з таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства та наявним матеріалам справи. Судом першої інстанції встановлено, що 27.03.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, який складається із заяви позичальника, умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною картою, надалі - договір. Згідно умов договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 4 000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48,00 % річних, а відповідач зобов'язався повернути кредит і сплатити відсотки та виконати інші зобов'язання за договором у повному обсязі. Відповідно до пунктів 3.1.1., 5.4. розділу ІІ Умов та правил надання банківських послуг строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць і рік) і вона дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця. Строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле MONTH). Із заяви від 27.03.2006 року, яка є невід'ємною частиною договору, укладеного ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1, вбачається, що строк дії кредитного ліміту співпадає із строком дії картки, виданої останньому. Відповідно до п.9.4 розділу І Умов та правил надання банківських послуг у разі наявності перевитрати платіжного ліміту по картці та непогашення його клієнтом протягом шести місяців, картка закривається.

Встановлено, що 31.07.2006 року ОСОБА_1 припинив сплату коштів із погашення кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що договір б/н від 27.03.2006 року укладено у формі заяви на видачу ОСОБА_1 кредитної картки та виконання зобов'язання прив'язане до терміну дії даної платіжної картки, тому вказаний договір не може продовжувати свою дію у разі закриття кредитної картки чи припинення її дії без видачі нової картки.

Встановлено, що строк дії кредитної картки закінчився, а ПАТ КБ "ПриватБанк" нову картку для ОСОБА_1 не перевипускало. Таким чином, за наявності непогашення платіжного ліміту вказана картка в порядку, передбаченому п. 9.4 договору підлягала закриттю до 31.01.2007 року, а відтак цією датою припинились договірні зобов'язання сторін. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа. З матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з позовною заявою про захист свого порушеного права лише у квітні 2013 року. Виходячи із комплексного аналізу умов кредитного договору у вказаній справі та змісту зазначених правових норм, колегія суддів приходить до висновку, що передбачений законом строк позовної давності ПАТ КБ "ПриватБанк" дотриманий не був, оскільки ОСОБА_1 не виконував взятих на себе зобов'язань щодо погашення кредиту починаючи з 31.07.2006 року, кредитна картка підлягала закриттю 31.01.2007 року, нова картка для нього не перевипускалась, проте ПАТ "КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з позовною заявою про захист свого права лише в квітні 2013 року, тобто із пропуском встановленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності. Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що 13.08.2007 року Тернопільським міськрайонним судом винесено судовий наказ, яким стягнуто з з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість по тілу кредиту у розмірі 3 282,21 грн. та заборгованість за відсотками в сумі 2 206,33 грн. Таким чином, згідно вказаного судового наказу заборгованість по тілу кредиту стягнута в повному обсязі. Станом на 02.11.2014 року заборгованість по тілу кредиту складає 0,00 грн., що підтверджується Банком у поданому ним запереченні на апеляційну скаргу. За таких обставин, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, оскільки суд належним чином не перевірив доводів позивача та відповідача, не дав належної оцінки доказам у справі, неповно з'ясував обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору та в силу вимог ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення у справі. Керуючись ст. ст. 307, 309, 312, 314, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,- ВИРІШИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 24 листопада 2014 року скасувати. В позові Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Б.І. Сташків