Ухвала суду № 43856918, 19.02.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/5611/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М. Провадження № 22-ц/789/167/15 Доповідач - Сташків Б.І.Категорія - 39

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2015 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Сташківа Б.І.

суддів - Жолудько Л. Д., Кузьма Р. М.,

при секретарі - Баляс Т.І.

з участю - представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_5, редакції газети "Свобода" на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 24 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, редакції газети "Свобода" про захист честі, гідності та ділової репутації, - ВСТАНОВИЛА: Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 24 листопада 2014 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, редакції газети "Свобода" про захист честі, гідності та ділової репутації задоволено частково. Визнано недостовірною та такою, що принижує честь і гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, викладену у газеті "Свобода" у тиражному випуску за НОМЕР_1 (НОМЕР_2) від ІНФОРМАЦІЯ_1 року в рубриці "Корупції-бій" в статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2", автором якої є ОСОБА_6, джерело інформації - ОСОБА_3, а саме: "Засновник дитячого табору "Зореструс" ОСОБА_8 заявляє, що йому у відвертій формі пропонували дати 17% "відкату" за перемогу у конкурсі з оздоровлення дітей у літній період 2014 року. Таку злочинну пропозицію йому висловив особисто в.о. директора обласного Фонду соціального страхування ОСОБА_1. Для себе посадовець просив лише 2%, а решту 15% він мав зобов'язання передати у Київ для вищих органів". Зобов'язано редакцію газети "Свобода" не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили, у запланованому найближчому випуску газети "Свобода" опублікувати спростування на тій самій шпальті й тим самим шрифтом, що й спростовуване повідомлення наступного змісту: "Спростування" "Інформація про те, що засновник дитячого табору "Зореструс" ОСОБА_8 заявляє, що йому у відвертій формі пропонували дати 17% «відкату» за перемогу у конкурсі з оздоровлення дітей у літній період 2014 року. Таку злочинну пропозицію йому висловив особисто в.о. директора обласного Фонду соціального страхування ОСОБА_1. Для себе посадовець просив лише 2%, а решту 15% він мав зобов'язання передати у Київ для вищих органів", що опублікована у газеті "Свобода" у тиражному випуску за НОМЕР_1 (НОМЕР_2) від ІНФОРМАЦІЯ_1 року в рубриці "Корупції-бій" в статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2", автором якої є ОСОБА_6, джерело інформації - ОСОБА_3, не відповідає дійсності і є недостовірною". У задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто в рівних долях з ОСОБА_3, ОСОБА_6, редакції газети "Свобода" на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 1729,56 грн. та 243,60 грн. судового збору. В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_5, редакція газети "Свобода" просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам у справі. Апелянт зазначає, що при ухваленні рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що висловлювання ОСОБА_3 не порочать честь і гідність позивача, оскільки є оціночними судженнями і відображають його сприйняття ситуації. Крім того, аналогічна інформація вже була опублікована у газеті "Pia плюс" у номері НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року у статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_3", автором якої є ОСОБА_9. Вважає, що інформація надана ОСОБА_3, прийнята і викладена у форматі інтерв'ю журналістом ОСОБА_5, опублікована ІНФОРМАЦІЯ_4 року у номері НОМЕР_4 газети "Свобода", є достовірною, містить правдиві, фактичні дані, а також оціночні судження відповідача, за які чинним законодавством не передбачено відповідальності, тому вважає, що суд першої інстанції помилково застосував ч.3 ст.277 ЦК України для визнання її недостовірною. В судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на обставини викладені в ній. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не погоджуються з доводами апеляційної скарги, вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, відповідає матеріалам справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3, ОСОБА_5, редакція газети "Свобода" до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав. В квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у газеті "Свобода" у НОМЕР_1( НОМЕР_2) в рубриці "Корупції-бій" на сторінці 6 була опублікована стаття під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2". В даній статті автором якої є ОСОБА_6 опубліковано наступну інформацію: "Засновник дитячого табору "Зореструс" ОСОБА_8 заявляє, що йому у відвертій формі пропонували дати 17% "відкату" за перемогу у конкурсі з оздоровлення дітей у літній період 2014 року. Таку злочинну пропозицію йому висловив особисто в.о. директора обласного Фонду соціального страхування ОСОБА_1. Для себе посадовець просив лише 2%, а решту 15% він мав зобов'язання передати у Київ для вищих органів.... Розмови відбулись двічі на початку лютого у барі "Бункермуз". ОСОБА_1 повідомив, що є другом тодішнього міністра соціальної політки ОСОБА_7 і що "пробив" значні суми на оздоровлення дітей. Але легко виграти тендер не вдасться і потрібно ділитись із Києвом. Столиця попросила 15% від вартості, ще 2% - його інтерес... Суть мого звернення до громадськості у тому, що відбувся злочин - заявив ОСОБА_3- Внаслідок змови ОСОБА_1 із представниками оздоровчих таборів держава втрачає щонайменше мільйон гривень". Вважає, що такі твердження ОСОБА_6 та ОСОБА_3 не відповідають дійсності та порушують його особисті немайнові права, вказана ними інформація є недостовірною та негативною, ганьбить його честь, гідність, спричиняє шкоду його діловій репутації, позивач просив визнати вищезазначену інформацію недостовірною та зобов'язати редакцію газети "Свобода" спростувати дану інформацію шляхом опублікування в газеті "Свобода" на перші шпальті у запланованому найближчому випуску газети повідомлення наступного змісту : "Інформація повідомлена ІНФОРМАЦІЯ_1 року в тиражному номері НОМЕР_4 (НОМЕР_2) газети "Свобода" в рубриці "Корупції-бій" в статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" автором якої є журналіст видання ОСОБА_6, а джерелом інформації ОСОБА_3 з| приводу вимагання в.о. директором виконавчої дирекції Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_1 мільйонних "відкатів" для ОСОБА_7 та себе за сприяння у виграші тендеру на оздоровлення дітей за рахунок бюджетних коштів, а також, що внаслідок змови ОСОБА_1 з представниками оздоровчих таборів держава втрачає щонайменше мільйон гривень є недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію особи, стосовно якої вона стосується". Крім цього, просив суд стягнути з відповідачів спричинену йому, внаслідок поширення недостовірної інформації моральну шкоду у розмірі 40000 грн. Також позивач просив стягнути з відповідачів витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 3288,60 грн., що підтверджуються договором про надання таких послуг, розрахунком витрат та квитанціями про оплату. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що опублікована інформація в частині того, що "позивач ОСОБА_1, будучи в.о. директора Тернопільського обласного Фонду соціального страхування у відвертій формі пропонував засновнику дитячого табору "Зореструс" ОСОБА_8 дати 17 % "відкату" за перемогу у конкурсі з оздоровлення дітей у літній період 2014 року. Для себе посадовець просив лише 2%, а решту 15% він мав зобов'язання передати у Київ для вищих органів... " є недостовірною і фактично звинувачує позивача у протиправній діяльності, тобто порушує його особисті немайнові права. З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.

Так, у ст.ст. 297, 299 ЦК України законодавцем закріплено право фізичної особи на повагу до її гідності та честі, недоторканість ділової репутації.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 32 Конституції України та ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожному гарантується право на захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до роз'яснень викладених у п.п.15, 19 Постанови Пленуму Верховного суду України за №1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Згідно ч. 3 ст. 277 ЦК України, в редакції чинній на день опублікування інформації, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).

Виходячи із змісту даної норми закону обов'язок доказування достовірності негативної інформації, поширеної про особу, покладався на особу, яка таку інформацію поширила.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. З матеріалів справи вбачається, що відповідачі не довели, що вищевказана інформація поширена у газеті "Свобода" у тиражному випуску за НОМЕР_1 (НОМЕР_2) від ІНФОРМАЦІЯ_1 року щодо в.о. директора Тернопільського обласного Фонду соціального страхування ОСОБА_1 є відомостями, що містять фактичні дані, є доведеними та правдивими. Крім цього, для підтвердження вищевказаної інформації як правдивої недостатньо лише показів відповідачів, оскільки у вказаній публікації в.о. директора Тернопільського обласного Фонду соціального страхування ОСОБА_1 фактично звинувачують у здійсненні протиправних дій, за які передбачена кримінальна відповідальність. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що розповсюджена інформація є недостовірною та такою, що порочить честь і гідність позивача.

Законодавцем у ст. 16 ЦК України передбачно, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, обираючи самостійно спосіб захисту порушеного права.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість захисту цивільного права або інтересу позивача обраним ним способом, оскільки вказаний спосіб сприяє найбільш повному відновленню його порушеного немайнового права. Посилання апелянтів на те, що вищевказана інформація вже була опублікована в газеті "Ріа плюс" у номері НОМЕР_5 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року у статті під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_3", не заслуговують на увагу, оскільки в даній статті посилання на позивача ОСОБА_1 відсутні. Крім цього, в апеляційній скарзі апелянти вказували на те, що суд першої інстанції невірно визначив розмір витрат на правову допомогу, які підлягають стягненняю з відповідачів. Однак, вказані посилання апелянтів колегія суддів до уваги не приймає, виходячи із наступного. Так, відповідно до ч.1,3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи, до яких належать, в тому числі, і витрати на правову допомогу. Згідно ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 % встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. Враховуючи те, що судом першої інстанції в межах судового засідання проведено детальну перевірку фактичного затраченого часу адвоката позивача в судових засіданнях по вказаній справі та обсягу виконаної ним роботи, тому відсутні підстави для скасування рішення суду у вказаній частині. Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Таким чином, суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, права та обов'язки сторін, ретельно перевірив їх доводи і заперечення, дав належну оцінку зібраним доказам і постановив рішення, яке відповідає матеріалам справи і вимогам закону. Керуючись ст. ст. 307, 308, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,- У Х В А Л ИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_5, редакції газети "Свобода" відхилити. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 24 листопада 2014 року року залишити без змін. Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Б.І. Сташків