Ухвала суду № 43855390, 23.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.03.2015р. м. Київ К/9991/94440/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011

у справі № 2а-7763/09/1370 (26200/10/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Варіант-Глобус»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.04.2009 № 0001202300/0/8563.

ДПІ у Шевченківському районі м.Львова подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 14.04.2009 № 0001202300/0/8563 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10863,80 грн. основного платежу та в сумі 5431 грн. слугували висновки виїзної позапланової перевірки за квітень 2008 року, викладені в акті від 31.03.2009 № 488/76/23-1/20845403, про порушення вимог п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За висновками перевірки порушення наведених норм законів полягало у неправомірному віднесенні позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з придбання у ТОВ «Профліга» підрядних робіт з ремонту рулонної покрівлі приміщення магазину ТОВ «Варіант-Глобус» в м.Львові по вул. Угорській, 7, реальність яких поставлена відповідачем під сумнів з огляду на те, що у ТОВ «Профліга» відсутні основні фонди, виробничі потужності, транспортні засоби, а також з огляду на те, що це підприємство не подає податкову звітність з березня 2008 року.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки формуванню платником податку на додану вартість податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися.

За умови реального здійснення платником податку господарських операцій з поставки послуг (робіт), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вказаних вище вимог законів при формуванні податкового кредиту, останній не може бути позбавлений такого права.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що факт реального вчинення господарських операцій та використання їх в господарській діяльності підтверджено первинними, розрахунковими та іншими документами (договором, актом приймання виконаних підрядних робіт, податковою накладною), обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, та які оцінені судами як такі, що відповідають дійсності.

Платник податків (покупець) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за вчинені порушення продавцем чи порушення правил ведення господарської діяльності.

Зважаючи на викладене, діючи у межах перегляду справи судом касаційної інстанції, визначених у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції касаційну скаргу залишає без задоволення.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун