Ухвала суду № 43855388, 16.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" березня 2015 р. м. Київ К/9991/74853/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010

у справі № 2а-9834/09/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рені-Лайн»

до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.04.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010, позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ренійському районі Одеської області від 25.05.2009 № 0008522301/0 та від 08.07.2009 № 0008522301/1 в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 425027 грн.

ДПІ у Ренійському районі Одеської області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи такі вимоги обставинами, з яких податковий орган виходив при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

ДПІ у Ренійському районі Одеської області проведено позапланову виїзну перевірку, за результатами якої складено акт від 18.05.2009 № 300/23-22478794.

На підставі акту перевірки складено податкове повідомлення-рішення від 25.05.2009 № 0008522301/0 про зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 543805 грн. за лютий 2009 року.

З акту перевірки (а.с. 16 т. 1), заперечень на позов (а.с. 61 т. 1) вбачається, що відповідач вважає неправильним здійснений позивачем розрахунок питомої ваги оподатковуваних операцій в загальному обсязі наданих послуг (відвантажених товарів), у зв'язку з чим вважає недостовірними визначені позивачем у декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 показники:

по рядку 1 колонки 3 (Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів, сума ПДВ) позивачем визначена сума ПДВ 9211 грн., тоді як за результатами документальної перевірки від 16.04.2009 № 253/23-22478794 дана сума складає 6280 грн., тобто позивачем завищено суму ПДВ на 2931 грн.;

по рядку 2 колонки 3 (Операції, що оподатковуються за нульовою ставкою) позивачем визначено суму ПДВ 984546 грн., тоді як за результатами перевірки така сума складає 443672 грн., тобто позивачем завищено суму ПДВ на 540874 грн.

Таким чином, відповідач вважає, що позивач внаслідок:

завищення по рядку 1 колонки 3 ПДВ в сумі 2931 грн. за операціями на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків (поставка послуг з будівництва об'єкту ІІ черги пускового комплексу № 1 «Будівництво точки відвантаження зерна на воду з комплексом споруд у «Ренійському морському порту»), неправильно визначив частку податкового кредиту за оподатковуваними операціями (придбання товарів з метою використання в такому будівництві) та завищив таку частку на 2931 грн., а в результаті - завищив бюджетне відшкодування за лютий 2009 року в сумі 2931 грн.;

внаслідок завищення по рядку 2 колонки 3 ПДВ в сумі 540874 грн. за операціями, що оподатковуються за нульовою ставкою (поставка послуг з переміщення вантажів транзитом через територію Ренійського порту), неправильно визначив частку податкового кредиту та завищив таку частку на 540874 грн., а в результаті - завищив бюджетне відшкодування за лютий 2009 року в сумі 540874 грн.

Таким чином, відповідач дійшов висновку про необхідність зменшення позивачу бюджетного відшкодування за лютий 2009 року в загальній сумі 543805 грн.

Інших фактичних підстав для позбавлення позивача права на податковий кредит податковий орган не визначає, реальність вчинення операцій не оспорює.

Позивачем, з урахуванням уточнень до позовної заяви, оскаржується податкове повідомлення-рішення від 25.05.2009 № 0008522301/0 в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 425027 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до суми податкового кредиту позивачем включено частку сплаченого податку на додану вартість при придбанні послуг з перевезення товарів, яка відповідає частці використання таких послуг в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки висновки суду зроблені без посилання на належні та достатні докази правильності розрахунків позивача.

Відповідно до абз. 4 п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України.

Згідно з п. 5.15 ст. 5 Закону № 168/97-ВР звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з поставки послуг з перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень під митним режимом транзиту територією України згідно з положеннями глави 33 Митного кодексу України.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону № 168/97-ВР об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 та п. 11.44 ст. 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Підпунктом 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Враховуючи викладене, податок на додану вартість у розмірі 20 % від вартості операцій з придбання послуг з перевезення вантажів підлягає включенню до складу податкового кредиту у разі коли місце поставки вантажу знаходиться на митній території України, а при здійсненні таких перевезень під митним режимом транзиту територією України такі операції звільняються від оподаткування, що відповідно позбавляє платника права на формування податкового кредиту за такими операціями.

Судами достовірно встановлено, що спірний податковий кредит позивачем сформовано за операціями з придбання та перевезення товарів для будівництва зернового комплексу на території Ренійського порту, які використовувались у межах господарської діяльності як в оподатковуваних операціях, так і в операціях, які звільнені від оподаткування. Вказані обставинами сторонами не заперечуються.

При цьому податковий орган вказує на те, що бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, заявлене позивачем у лютому 2009 року, сформоване з врахуванням податкового кредиту за операціями за період з жовтня по грудень 2008 року, натомість позивач вказує, що спірний податковий кредит сформовано за січень 2009 року.

Судами попередніх інстанцій не встановлено періоду, за який позивачем сформовано податковий кредит, що вплинув на виникнення бюджетного відшкодування, заявленого позивачем за лютий 2009 року.

З акту перевірки вбачається, що податковий орган визначив частку операцій з придбання послуг з перевезення вантажу, які звільнені від оподаткування, у таких відсоткових показниках: за жовтень 2008 року - 59,77 %, за листопад 2008 року - 94,23 %, за грудень 2008 року - 89,14 % (а.с. 11). При цьому зі змісту акту вбачається, що розрахунок такого співвідношення викладено в додатку до акту № 8. Утім, в матеріалах справи вказаний додаток до акту відсутній, судами попередніх інстанції такий додаток не витребувано та не оцінено.

Разом з тим відповідно до уточнень до позовної заяви (а.с. 79-80) позиція позивача ґрунтується на таких обставинах.

Позивачем у січні 2009 року задекларовано податковий кредит у сумі 1027790 грн., до якого включено всю суму податку на додану вартість за операціями з перевезення товарів для будівництва зернового комплексу на території Ренійського порту.

Позивач вказує, що частка операцій з придбання послуг з перевезення вантажу, які звільнені від оподаткування, за січень 2009 року становить 88,74 %, що складає 912060 грн. від заявленої суми податкового кредиту (1027790 грн. х 88,74%).

Сума податку на додану вартість, яка не підлягає включенню до складу податкового кредиту і відповідно не враховується у обчисленні від'ємного значення, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету, на думку позивача, складає 115730 грн. (1027790 грн. - 912 060 грн.), а не 540757 грн., як вважає податковий орган.

При цьому зі змісту вказаних уточнень до позовної заяви не можливо встановити алгоритм здійсненого пзивачем обчислення частки операцій з придбання послуг з перевезення вантажу, які звільнені від оподаткування та які підлягають оподаткуванню. В матеріалах справи такі розрахунки позивача теж відсутні.

Суди попередніх інстанцій, поклавши в основу судових рішень вищевикладену позицію позивача, не перевірили порядок здійснення розрахунку частки операцій, які звільнені від оподаткування та які підлягають оподаткуванню та розрахунку податкового кредиту і бюджетного відшкодування.

Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати висновки судів попередніх інстанцій обґрунтованими, оскільки вони не ґрунтуються на повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, у зв'язку з чим вважає за необхідне направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.04.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун