Ухвала суду № 43854564, 15.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.04.2015р. м. Київ К/800/64833/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,

представника позивача - Шомана С.В., Сича Є.Ю.,

представника відповідача - Ярового А.А.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Діно" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року у справі № 810/2539/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Діно" до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання дій незаконними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Діно" (далі - ТОВ "Фірма "Діно") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ДПІ) в якому просило: визнати незаконними дій відповідача з ініціювання та проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Фірма "Діно" у період з 05 листопада 2013 року по 18 листопада 2013 року та з 29 листопада 2013 року по 12 грудня 2013 року; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 грудня 2013 року №0018741502, №0018751502, №0018761502 та від 11 січня 2014 року №0000241502, №0000251502, №0000271502.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Фірма "Діно" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за періоди: серпень 2013 року, вересень 2013 року, за результатами якої складено акт від 25 листопада 2013 року № 311/15-3/30050731 (далі - Акт № 311/15-3/30050731).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем: пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) завищено податковий кредит з податку на додану вартість за періоди, а саме: за червень 2013 року у сумі 2 000 323,43 грн., за серпень 2013 року у сумі 3 390 306,85 грн., за вересень 2013 року у сумі 2 824 843,14 грн.; пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4, 200.7, 200.8 статті 200 ПК України, завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2013 року на суму 185 000,00 грн., та завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2013 року на суму 619 325,00 грн. Завищено рядок 19 декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року на суму 2 000 323,43 грн., "Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9) (позитивне значення)" становить у розмірі 250,57 грн. Завищено рядок 19 декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року на суму 2 834 844,0 грн., "Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9) (позитивне значення)" становить у розмірі 250,57 грн. Завищено рядок 19 декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року на суму 3 390 306,85 грн., "Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9) (позитивне значення)" становить у розмірі 1900,15 грн. Занижено рядок 18 декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року на суму 850 697,14 грн., вересень 2013р. на суму 1 146 491,85 грн.

На підставі вищенаведеного Акта № 311/15-3/30050731 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 09 грудня 2013 року: форми "Р" №0018741502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 208 471,78 грн., у тому числі за основним платежем 166 777,42 грн., штрафні санкції 41 694,36 грн.; форми "В1" №0018751502, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 804 325,00 грн. (у тому числі за деклараціями за серпень 2013 року 185 000,00 грн., за вересень 2013 року 619325,00 грн.), та нараховано штрафні санкції в розмірі 201 081,25 грн.; форми "В4" №0018761502, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5 028 778,58 грн. (за декларацією за вересень 2013 року).

Крім того, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Фірма "Діно" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2013 року та достовірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за липень 2013 року, за результатами якої складено акт від 19 грудня 2013 року № 348/15-2/30050731 (далі - Акт № 348/15-2/30050731).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем: пункту 198.2 статті 198 ПК України завищено податковий кредит з податку на додану вартість за липень 2013 року у сумі 2 000 091,07 грн.; пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4, 200.7, 200.8 статті 200 ПК України, завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2013 року на суму 226 727,00 грн. З урахуванням зазначених порушень та висновків Акту №311/15-3/30050731 позивачем: завищено р. 19 декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року на суму 2 000 091,07 грн., "Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9)" становить у розмірі 852,93 грн.; завищено р. 20.2 декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року на суму 2 000 091,07 грн., "до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 19 - р. 20.1) " становить у розмірі 852,93 грн.; завищено р. 21 декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року на суму 2 000 091,07 грн., "Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.21.1 + р.21.2 + р.21.3)" становить у розмірі 15320,5 грн., в результаті: завищено р.22 декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року на суму 1 164 714,43 грн. "Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21 - рядок 18)" становить 0 грн., завищено р.24 декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року на суму 979 714,43 грн. "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду)" становить 0 грн.; занижено р. 25 декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року "Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 18 - рядок 21)" становить 835 376,94 грн.; завищено р. 21 декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року на суму 979 714,43 грн., "Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.21.1 + р.21.2 + р.21.3)" становить у розмірі 0 грн.; занижено р. 25 декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року на суму 979 714,43 "Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 18 - рядок 21)" становить 1 146 491,85 грн.; завищено р. 21 декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року на суму 7 439 371 грн., "Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.21.1 + р.21.2 + р.21.3)" становить у розмірі 0 грн.; завищено р. 22 декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року на суму 7 165 076 грн. "Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21 - рядок 18)" становить 0 грн., завищено р. 24 декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року на суму 6 938 349 грн. "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду)"становить 0 грн.; занижено р. 25 декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року "Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 18 - рядок 21)" становить 274 295 грн.

На підставі вищенаведеного Акта № 348/15-2/30050731 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 11 січня 2014 року: форми "В1" №0000241502, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 226 727,00 грн. (за жовтень 2013 року), та нараховано штрафні санкції в розмірі 113 364,00 грн.; форми "В4" №0000251502, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 000 091,07 грн. (за декларацією за липень 2013 року); форми "Р" №0000271502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 134 179,10 грн., у тому числі за основним платежем 2 089 386,07 грн., штрафні санкції 1 044 693,03 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій відповідача з ініціювання проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Фірма "Діно" у періоди з 05 листопада 2013 року по 18 листопада 2013 року та з 29 листопада 2013 року по 12 грудня 2013 року, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Пунктом 78.4 статті 78 ПК України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до змісту пункту 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

За приписами пункту 79.3 статті 79 цього Кодексу присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Так судами встановлено, що копію наказу від 05 листопада 2013 року №391 та направлення на проведення перевірки від 05 листопада 2013 року №365, № 366 вручені 05 листопада 2013 року, а копію наказу від 29 листопада 2013 року №482 та направлення від 29 листопада 2013 року №469, № 470 вручено 29 листопада 2013 року під розписку генеральному директору товариства Шоману С.В.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності дій податкового органу з ініціювання документальних позапланових перевірок позивача, оскільки у даному випадку вищенаведеними нормами передбачений обов'язковий порядок їх проведення. Також колегія погоджується з висновками щодо дотримання встановленого законом порядку направлення (вручення) платнику податків наказу на проведення перевірки та направлення на її проведення.

Таким чином, позовні вимоги про визнання незаконними дії відповідача з ініціювання та проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Фірма "Діно" є безпідставними.

Стосовно позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

До складу валових витрат платника податку належать витрати, які підтверджені первинними документами; пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 цієї ж статті Кодексу визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахунку) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

В силу вимог пункту 200.3 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами пункту 200.4 статті 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, зокрема, визначальною ознакою господарської операції є спричинення реальної зміни майнового стану платника податків.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що при проведенні податковим органом зазначених перевірок позивача, виявлено: невідповідність обсягу поставки товару (побутової техніки), придбаного у ТОВ "Лаптопер", реальному об'єму автомобіля, яким такий товар перевозився; відсутності відповідних складських приміщень на яких відвантажувався та зберігався товар; факту оплати за товар; відсутність договорів відповідального зберігання за господарськими операціями з контрагентами Товариства - ТОВ "Захід Імпорт", ТОВ "Текфон" та ТОВ "Мерчант ЮГ".

Так, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону.

В свою чергу, аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної.

Тобто, лише наявність сукупності передбачених законодавством обставин є єдиною та достатньою правовою підставою для надання первинному документу юридичної значимості для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, які, встановивши безтоварність операцій між позивачем та його контрагентом, не знайшли підстав вважати правомірним формування позивачем податкового кредиту.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що ґрунтуються на нормах закону, а тому вони не підлягають скасуванню.

Згідно з частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Діно" залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року у справі № 810/2539/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: