при секретарі судового засідання
Мельникович Л.В.
з участю представників:
від позивача: не
з'явилися;
від відповідача: ОСОБА_1 -
ІНФОРМАЦІЯ_1 (довіреність НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року),
розглянувши
справу у відкритому судовому засіданні в м. Львові за позовом Колективного
виробничого підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_3", м. Львів, до Державної
податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, м. Львів, про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_4 р.,
встановив:
Колективне
виробниче підприємство "ІНФОРМАЦІЯ_3", м. Львів, звернулось із
позовною заявою до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.
Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення НОМЕР_2 від
ІНФОРМАЦІЯ_4 р.
07.09.2004 р. господарський суд Львівської області порушив провадження
по справі (№5/2594-25/300). Рішенням господарського суду Львівської області від
27.10.2004 р. позов було задоволено повністю, визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення від ІНФОРМАЦІЯ_4 р. НОМЕР_2. Постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 07.02.2005 р. рішення господарського суду
Львівської області від 27.10.2004 р. залишено без змін, а апеляційну скаргу -
без задоволення. Постановою Вищого господарського суду України від 29.06.2005
р. було частково задоволено касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Личаківському районі м. Львова, постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 07.02.2005 р. та рішення господарського суду Львівської
області від 27.10.2004 р. у справі №5/2594-25/300 скасовано, а справу
направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області. При
цьому, Вищий господарський суд України скасовуючи вказані судові акти на
підставі ст. 43 ГПК України, вказав на неповноту дослідження обставин щодо
виконання договорів комісії, за якими зазначені мембрани були експортовані, та
невстановлення судами тієї обставини, чи придбавались зазначені мембрани в
якості основних фондів (тобто, чи мав намір позивач використовувати їх у
господарській діяльності протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з
дати введення в експлуатацію), або чи відносяться витрати, понесені позивачем у
зв'язку із придбанням мембран, до складу валових (тобто чи відноситься операція
з їх придбання до господарської діяльності підприємства).
Ухвалою господарського суду Львівської області від 09.09.2005 р. у
справі №5/2009-12/343 (5/2594-25/300) справу було призначено до розгляду.
Постановою господарського суду Львівської області від 06.12.2005 р. позов було
задоволено повністю, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у
Личаківському районі м. Львова від ІНФОРМАЦІЯ_4 р. НОМЕР_2 про визначення
податкових зобов'язань колективному виробничому підприємству “ІНФОРМАЦІЯ_3” по
податку на додану вартість в сумі 143514 грн. Ухвалою Львівського апеляційного
господарського суду від 29.05.2006 р. постанову господарського суду Львівської
області від 06.12.2005 р. у справі №5/2009-12/343 (5/2594-25/300) залишено без
змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Ухвалою Вищого адміністративного
суду України від 16.07.2008 р. касаційну скаргу Державної податкової інспекції
у Личаківському районі м. Львова задоволено частково, постанову господарського
суду Львівської області від 06.12.2005 р. та ухвалу Львівського апеляційного
господарського суду від 29.05.2006 р. скасовано, а справу направлено на новий
розгляд до суду першої інстанції.
При цьому, Вищий адміністративний суд вказав, що із системного аналізу
чинного податкового законодавства та визначення господарської діяльності,
наведеного у п. 1.32 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств”, випливає, що особа, яка здійснює діяльність, направлену на
отримання доходу (зокрема, придбання товару з метою його наступного продажу),
має сплачувати відповідні податки. Валові витрати на придбання товару не можуть
перевищувати валові доходи від його реалізації, коли така різниця є економічно
та юридично необґрунтованою. Оскільки внаслідок укладених договорів та
здійснених операцій з відчуження товару за цінами, нижчими за ціни придбання у
позивача не виникла база оподаткування - прибуток, судам необхідно було
дослідити, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання в
подальшому коштів із державного бюджету, встановити предмет доказування у
справі, зобов'язати відповідача надати докази на обґрунтування своїх доводів,
з'ясувати, чи мали операції із придбання та реалізації реальний товарний
характер, яким чином перевозився і зберігався товар (чиїм автотранспортом, за
чий рахунок, яким є розмір витрат), можливість здійснення таких операцій з
урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один
від одного. При цьому, Вищий адміністративний суд України зазначив, що при
підтвердженні доводів податкового органу про безтоварність операцій (фактичне
не вивезення товару за межі митної території України), визначення податкового
кредиту було б безпідставним, не дивлячись на наявність у платника податку -
позивача у справі податкової накладної, яка за формою відповідає вимогам
чинного законодавства, та доказів сплати продавцю вартості товару з податком на
додану вартість і належно оформленої митної вантажної декларації.
Ухвалою
Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2008 р. відкрито провадження у справі (№2а-1473/08) та
призначено розгляд на 21.10.2008 р.
На
забезпечення дотримання обов'язкових висновків і мотивів Вищого
адміністративного суду України, з яких були скасовані судові рішення, позивачу
було запропоновано у порядку ч. 1 ст. 71 КАС України надати докази на доведення
тих обставин, на дослідження яких звернуто увагу Вищим адміністративним судом
України, а відповідачу - надати докази на обґрунтування своїх доводів. При
неможливості надати докази, сторонам повідомлено про необхідність вказати про
вид та місцезнаходження таких доказів для їх витребування судом. Судом також
витребувались докази з власної ініціативи, зокрема, докази укладення та
виконання договорів на перевезення та зберігання мембран іоноселективного
електрода для визначення високо розрядних фосфат-іонів.
Представникам
сторін роз'яснено їх права згідно ст. 49 КАС України. У відповідності до ч. 6
ст. 71 КАС України справа слухається за наявними матеріалами.
У позовній
заяві позивач стверджує, що на підставі акту НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_5 р. було
винесено оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно із яким донараховано
суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 143514 грн.,
у т.ч. основний платіж - 95676 грн. і штрафні санкції 47838 грн. Донарахування
суми податку відбулось внаслідок відмови відповідача визнати правомірним
включення до податкового кредиту сум, пов'язаних із придбанням товару на суму 260496
грн. згідно із договором НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_6 р. та на суму 313560 грн.
згідно із договором НОМЕР_5 від ІНФОРМАЦІЯ_7 р. Вважають, що відповідач не має
права не врахувати суми податкового кредиту, належно підтверджені податковими
накладними, які пов'язані із задокументованими господарськими операціями, що не
були визнані недійсними у встановленому порядку. Ствердили, що позивач мав
намір використати мембрани у господарській діяльності та використав їх у
процесі її здійснення, що підтверджують укладеними договорами комісії,
вантажними митними деклараціями.
Представники
Відповідача позов заперечили з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву
№15113/10-0 від 23.09.2004 р., поясненнях НОМЕР_14811/10-0 від 04.10.200 р.,
акті перевірки, зокрема вказали, що приймання-передача товарно-матеріальних
цінностей, які придбавались позивачем, здійснювалась у відсутності ІНФОРМАЦІЯ_8
позивача. У зв'язку із відсутністю підтверджуючих відрядження ІНФОРМАЦІЯ_8
документів вважають безпідставним включення відповідних витрат до податкового
кредиту. Посилаються на завищення цін на мембрани іоноселективного електрода
для визначення високорозрядних фосфат-іонів, вважають, що придбання зазначеного
товару не підтверджується належними документами та проведено виключно з метою
отримання бюджетного відшкодування.
На підставі
ч.3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09.12.2008 року проголошено
вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному
обсязі відкладено на 14.12.2008 року, про що повідомлено сторонам після
проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з
урахуванням ч.4 ст.167 КАС України.
Розглянувши
подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача,
проаналізувавши акт перевірки НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_5 р., вживши заходів до
виконання обов'язкових вказівок Вищого адміністративного суду та оцінивши
матеріали справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
Згідно із
договором купівлі-продажу НОМЕР_4, відповідно до специфікації №1 від ІНФОРМАЦІЯ_6
р. позивач придбав товар у підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_9" громадської
організації ІНФОРМАЦІЯ_10 на загальну суму 260496 грн. Згідно із п. 1.2.
договору, право власності на товар виникає у покупця в момент підписання ним
накладних на одержання товару. Накладна на відвантаження НОМЕР_6 підписана
сторонами ІНФОРМАЦІЯ_11 р. Тією ж датою датована податкова накладна НОМЕР_6.
Факт переходу права власності на товар до позивача відповідач не заперечив та
не спростував належними доказами. Довіреність на отримання товарно-матеріальних
цінностей датована ІНФОРМАЦІЯ_6 р. Згідно із записами в книзі реєстрації
довіреностей зазначена дата ІНФОРМАЦІЯ_12 р. Доказів скасування довіреності чи
визнання її недійсною у встановленому порядку суду не подано. Листом №15/2 підприємство
"ІНФОРМАЦІЯ_9" громадської організації ІНФОРМАЦІЯ_10 повідомило про
відсутність претензій до позивача з приводу виконання ним умов договору та
передачі у власність відповідного товару. Вартість товару повністю оплачена
позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями НОМЕР_7 від ІНФОРМАЦІЯ_13 р. на суму 216996
грн. та НОМЕР_8від ІНФОРМАЦІЯ_14 р. на суму 43500 грн.
Водночас,
жодного доказу фактичного отримання товару позивачем суду не надано. Не було
надано на вимогу суду доказів здійснення перевезення чи забезпечення збереження
зазначеного вантажу.
Згідно із
договором купівлі-продажу НОМЕР_9, відповідно до специфікації №1 від
ІНФОРМАЦІЯ_7 р. позивач придбав товар у ТзОВ "ІНФОРМАЦІЯ_15" на
загальну суму 313560 грн. Згідно із п. 1.2. договору, право власності на товар
виникає у покупця в момент підписання ним накладних на одержання товару.
Накладна на відвантаження НОМЕР_10 підписана сторонами ІНФОРМАЦІЯ_16 р. Тією ж
датою датована податкова накладна НОМЕР_10. Факт переходу права власності на
товар до позивача відповідач не заперечив. Листом №07/9 ТзОВ
"ІНФОРМАЦІЯ_15" повідомило про відсутність претензій до позивача з
приводу виконання ним умов договору та передачі у власність відповідного
товару. Вартість товару повністю оплачена позивачем, що підтверджується
платіжними дорученнями НОМЕР_11 від
ІНФОРМАЦІЯ_17 р. на суму 261300 грн. та НОМЕР_12від ІНФОРМАЦІЯ_18 р. на суму
52260 грн. Авансові звіти про відрядження за отриманням придбаного товару
директор до бухгалтерії підприємства не подав, що не було заперечено позивачем.
Водночас,
жодного доказу фактичного отримання товару позивачем суду не надано. Не було
надано на вимогу суду доказів здійснення перевезення чи забезпечення збереження
зазначеного вантажу.
ІНФОРМАЦІЯ_5
р. відповідач склав акт НОМЕР_3 "Про результати позапланової перевірки КВП
"ІНФОРМАЦІЯ_3" (код ЄДРПОУ 01018671) з питання дотримання вимог
податкового та валютного законодавства за травень-вересень 2003 року",
згідно із яким відповідач вбачає порушеними норми п.п. 1.7., 7.4.1., 7.7.1.
Закону України "Про податок на додану вартість", вважає, що зазначені
операції можна вважати безтоварними, у зв'язку із допущеними порушеннями в
оформленні довіреності та недоведеності факту фізичної присутності ІНФОРМАЦІЯ_8
позивача при прийманні-передачі придбаного товару, оскільки подальша реалізація
придбаного за вказаними договорами товару, не відображена в документах
звітності позивача. На підставі зазначеного акту прийняте оспорюване податкове
повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов'язання по податку на
додану вартість в сумі 143514 грн. Зазначене податкове повідомлення - рішення
було оскаржене до начальника ДПІ у Личаківському районі м. Львова скаргою №266
від 24.06.2004 р. Рішенням про результати розгляду скарги №13165/10-0 від
20.08.2004 р. податкове повідомлення-рішення від ІНФОРМАЦІЯ_4 р. НОМЕР_2
залишено без змін, на підставі чого направлено позивачу податкове
повідомлення-рішення від 20.08.2004 р. №0000772340/1 інформативного характеру.
Декларації з
податку на прибуток підприємств, у яких відображена подальша реалізація
отриманого за вказаними договорами купівлі-продажу товару, для перевірки не вимагались, що представником
відповідача не заперечувалось.
З матеріалів
справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_11 р. між позивачем (комітент) та приватним
підприємством “ІНФОРМАЦІЯ_19” (комісіонер) був укладений договір комісії
НОМЕР_13, згідно із п. 1.1. якого комісіонер зобов'язався реалізувати товар
комітента за межами митного кордону України від свого імені, але за рахунок
комітента за винагороду. Згідно із специфікацією №1 до вказаного договору,
актом №1 прийому-передачі товару на комісію, зазначені мембрани в кількості 108
штук були передані комісіонеру. Комісіонер виконав свої обов'язки за договором
та реалізував товар за межами митного кордону України, що підтверджується
звітом комісіонера НОМЕР_14 від ІНФОРМАЦІЯ_20 р., вантажними митними
деклараціями з відмітками митниці та платіжним дорученням НОМЕР_15 від
ІНФОРМАЦІЯ_13 р.
Крім того,
ІНФОРМАЦІЯ_21 р. між позивачем (комітент) та приватним підприємством
“ІНФОРМАЦІЯ_19” (комісіонер) був укладений договір комісії НОМЕР_16, згідно із
п. 1.1. якого комісіонер зобов'язався реалізувати товар комітента за межами
митного кордону України від свого імені, але за рахунок комітента за винагороду.
Згідно із специфікацією №1 до вказаного договору, актом №1 прийому-передачі
товару на комісію, зазначені мембрани в кількості 130 штук були передані
комісіонеру. Комісіонер виконав свої обов'язки за договором та реалізував товар
за межами митного кордону України, що підтверджується звітом комісіонера
НОМЕР_17 від ІНФОРМАЦІЯ_22 р., вантажними митними деклараціями з відмітками
митниці та платіжним дорученням НОМЕР_18 від ІНФОРМАЦІЯ_17 р.
З матеріалів
справи вбачається та Вищим адміністративним судом України підтверджено, що за
результатами зазначених операцій позивачем не було отримано прибуток, а,
натомість, були отримані від комісіонера кошти в меншій сумі, ніж була
витрачена позивачем на їх придбання.
Як зазначив
Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 16.07.2008 р., валові витрати
на придбання товару не можуть перевищувати валові доходи від його реалізації,
коли така різниця є економічно та юридично необґрунтованою. Однак, на вимогу
суду жодних переконливих доказів на економічне та юридичне обґрунтування
встановленої для реалізації ціни надано не було. Оскільки внаслідок укладених
договорів та здійснених операцій з відчуження товару за цінами, нижчими за ціни
придбання у позивача не виникла база оподаткування - прибуток, об'єктивних
причин для встановлення такої ціни вказано не було, враховуючи, що жодних
доказів попереднього чи подальшого використання у господарській діяльності
позивача мембран іоноселективного електрода для визначення високорозрядних
фосфат-іонів надано не було і позивач цю обставину не заперечив, а також
приймаючи до уваги подальші дії позивача, пов'язані із включенням зазначених
сум до валових витрат, що тягне бюджетне відшкодування, суд приходить до
висновку, що дії позивача були спрямовані на безпідставне одержання в подальшому
коштів із державного бюджету.
Згідно із п.
5.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати
виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником
податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно із ст. 7.4.1. Закону України "Про податок на додану вартість",
податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням
товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат
виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації. Ст. 5.2. Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" передбачає перелік витрат, які не включаються до валових
витрат платника податку. Зокрема, згідно з п. 5.3.9. цього закону не
включаються до валових витрат виплата винагород або інших видів заохочень
пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо
немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як
компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час); суми збитків
платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх
обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку
особам; будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими,
платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких
передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно із
ст. 1 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”,
іншими нормативними актами господарська діяльність визначається як будь-яка
діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб
- суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана з виробництвом
(виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.
Пунктом 3 статуту позивача торговельно-посередницькі послуги визначені в якості одного із напрямків
діяльності підприємства. Однак, як було зауважено Вищим адміністративним судом,
сам факт укладення договорів комісії та продажу мембран не свідчить про намір
позивача використовувати придбаний товар у господарській діяльності, оскільки,
у разі встановлення факту протиправних дій позивача, невизнання судами в інших
справах недійсними договорів, не є перешкодою для відмови у задоволенні позову,
оскільки за змістом ст. 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне
заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а
отже, згідно із ч. 2 цієї статті є нікчемним. Визнання недійсними нікчемних
право чинів згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України не вимагається, оскільки такі не
створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Ст. 7.4.5.
Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяє включення
до податкового кредиту лише тих витрат по сплаті податку, що не підтверджені
податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -
актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує
перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). А згідно зі ст.
7.5. цього закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит
вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з
банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата
виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з
використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата
отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку
товарів (робіт, послуг).
Враховуючи
зазначену позицію Вищого адміністративного суду України, визначення податкового
кредиту у даному випадку є безпідставним, не дивлячись на наявність у платника
податку - позивача у справі податкової накладної, яка за формою відповідає
вимогам чинного законодавства, та доказів сплати продавцю вартості товару з
податком на додану вартість і належно оформленої митної вантажної декларації.
Зазначені
обставини додатково підтверджують вказані в акті перевірки та не заперечені
позивачем недоліки в оформленні видачі довіреності та недотримання порядку
приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей. Крім того, хоча в матеріалах
справи і містяться листи ТзОВ “ІНФОРМАЦІЯ_15” та підприємства “ІНФОРМАЦІЯ_9”
про включення суми податку на додану вартість до податкових зобов'язань
контрагентів позивача станом на 2005 р., до цього часу суду не було надано
жодного доказу фактичного розрахунку за вказаними сумами.
Виходячи з
вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Керуючись
ст.ст. 1.7, 7.4.1., 7.7.1., 7.5. Закону України "Про податок на додану
вартість", ст. 5.3.9. Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств", ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163, 245-247, 252, 253 КАС
України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. 1. У позові відмовити повністю.
2. 2. Постанова набирає законної сили у
відповідності із ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена у
порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Суддя Костів
М.В.
Часті запитання
Який тип судового документу № 4385189 ?
Документ № 4385189 це Постанова
Яка дата ухвалення судового документу № 4385189 ?
Дата ухвалення - 09.12.2008
Яка форма судочинства по судовому документу № 4385189 ?
Форма судочинства - Адміністративне
Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?
Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись
в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту.
Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.
В якому cуді було засідання по документу № 4385189 ?
У чому перевага платних тарифів?
У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22.
Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.
Інформація про судове рішення № 4385189, Львівський окружний адміністративний суд
Судове рішення № 4385189, Львівський окружний адміністративний суд було прийнято 09.12.2008.
Форма судочинства - Адміністративне,
форма рішення - Постанова.
На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Судове рішення № 4385189 відноситься до справи № 2а-1473/08
Це рішення відноситься до справи № 2а-1473/08. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:
Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.
Зареєструйтеся та перегляньте
більше інформації про
юридичну особу!
