Ухвала суду № 43851842, 28.04.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Венгерчук А.О.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

ПОСТАНОВА

іменем України

"28" квітня 2015 р. Справа № 567/156/15-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Бучик А.Ю.

Жизневської А.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області, ОСОБА_3 на постанову Острозького районного суду Рівненської області від "11" березня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області про оскарження дій ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Острозького районного суду Рівненської області від 11.03.2015року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв , робіт посад і показників, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Острозькому районі Рівненської області зарахувати до пільгового стажу позивача період роботи встановлений постановою Острозького районного суду від 23.05.2012року з 15.01.1979 року по 31.12.1979 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Присуджено з Державного бюджету на користь позивача 73 (сімдесят три) грн. 08 коп. судового збору.

Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області на користь позивача 487,2 грн. витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції у справі, позивач та відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулися із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення. Позивач просить прийняти рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Враховуючи те, що цю справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, а особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд проведено у порядку письмового провадження.

Розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду встановила таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1.

15.01.1979 року позивач був прийнятий на роботу техніком-будівельником в колгосп ім. Паризької комуни Острозького районі Рівненської області. 02.01.1992року позивач переведений на посаду інженера -будівельника на якій працював до 11.11.1997року (колгосп ім. Паризької комуни перейменовано в КСП «Верховина»).

26 січня 2015 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області із заявою про призначення та нарахування пенсії зі зменшенням пенсійного віку на два роки (а.с. 24-25). На момент звернення із заявою позивачу виповнилось 58 років. У своїй заяві позивач просив відповідача зарахувати йому до пільгового стажу роботи, що дає йому право на нарахування пенсії зі зменшенням пенсійного віку на два роки періоди його роботи з 15.01.1979року по 31.12.1979року (11місяців 15 днів) та з 02.01.1992року по 11.11.1997року (5 років 10 місяців 9 днів). Водночас, позивач у своїй заяві зазначав про можливість зарахування йому до пільгового стажу і інших періодів з 1979року по 1992роки.

09 лютого 2015 року Управлінням Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області поінформовано позивача про відмову у призначені йому пенсії на пільгових умовах згідно Списку № 2 виробництв, цехів, професій, і посад з важкими умовами прані, робота на яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільговому розмірі, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173. Підставою для такої відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах слугувало те, що період роботи позивача з 15.01.1979 року по 31.12.1991 рік не можна зарахувати до пільгового стажу, оскільки в протоколах засідання правління колгоспу посада позивача значиться техніком-будівельником. Крім того, зазначено про відсутність документів, які б підтверджували зайнятість на будівництві нових споруд і будівель не сільськогосподарського призначення.

Дослідивши фактичні обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегією суддів враховано, що відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

За правилами частини 1 статті 100 Закону № 1788-ХІІ особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

За даними трудової книжки, позивач у період з 15.01.1979року по 01.01.1991року працював на посаді техніка -будівельника, а з 02.01.1991 по 11.11.1997року на посаді інженера -будівельника.

Постановою Острозького районного суду Рівненської області від 23 травня 2012 року у справі №1713/603/12 від 23.05.2012року (за участі тих же сторін) встановлено, що позивач має право на зарахування до пільгового стажу його роботи період з 15.01.1979 року по 31.12.1979 року на посаді прораба (виконавця робіт) в колгоспі ім. Паризької комуни протягом повного робочого за Списком №2.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини встановлені судовим рішення в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини.

Зважаючи на викладене, обставини встановлені судовим рішенням відносно права позивача на зарахування до пільгового стажу його роботи період з 15.01.1979 року по 31.12.1979 року на посаді прораба (виконавця робіт) в колгоспі ім. Паризької комуни протягом повного робочого за Списком №2 є встановленими та не потребують додаткового з'ясування.

За наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність відмови відповідача у зарахуванні періоду роботи позивача 15.01.1979 року по 31.12.1979 року до стажу його роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення.

Стосовно ж відмови позивача у зарахуванні до пільгового стажу роботи позивача періоду з 02.01.1992року по 11.11.1997року, то як вбачається з листа відповідача №392/04 від 09.02.2015року, відповідач взагалі не навів жодних мотивів відмови у зарахуванні названого періоду до пільгового стажу позивача. Наведені у листі мотиви відмови стосуються періоду роботи позивача з 15.01.1979 року по 31.12.1991року, натомість позивач просив розглянути та зарахувати у якості пільгового стажу період його роботи з 02.01.1992року по 11.11.1997року. Відтак, заява позивача у частині заявленого позивачем клопотання про зарахування періоду його роботи з 02.01.1992року по 11.11.1997року до стажу роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення є не розглянутою відповідачем.

Водночас колегія суддів зазначає, що відповідно до постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 06 грудня 1991 року» - до затвердження Кабінетом Міністрів України списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, діють наявні списки.

Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956року у розділі ХХІХ "Будівництво приміщень і споруд: промислових, енергетичних, гідротехнічних, дорожньо-мостових, транспорту та зв'язку, житлових і культурно-побутових, а також наземних приміщень і споруд шахт, рудників, комунікацій" у списку №2 передбачено призначення пенсії на пільгових умовах працівникам, які працювали на посаді «майстра (десятника) і прораба».

Отож, ці професії надавали право на пільгову пенсію за умови, якщо такі особи були задіяні у будівництві будівель та споруд: промислових, енергетичних, гідротехнічних, дорожньо-мостових, транспорту та зв'язку, житлових та культурно-побутових, а також наземних будівель і споруд шахт, копалень та комунікацій.

Постановою КМ СРСР від 26.01.1991 року № 10 затверджено списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Постановою КМ України від 11.03.1994 року N162 також затверджено списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» .

За приписами наведених норм, працівник має право на призначення пенсії на пільгових умовах у випадку, якщо він працював керівником, спеціалістом; майстром будівельних і монтажних робіт; виконавцем робіт (прорабом) при виконанні робіт з будівництва, реконструкції, технічному переоснащенні, реставрації та ремонті будівель, споруд та інших об'єктів.

При цьому, призначення пенсії на пільгових умовах здійснюється незалежно від цільового призначення об'єкта будівництва, реконструкції на якому працював такий працівник.

Отож, в період з 1956року до дати набуття чинності Постановою КМ СРСР від 26.01.1991 року № 10 до пільгового стажу зараховувалась робота за вище обумовленим переліком професій, робіт, посад якщо особи були задіяні у будівництві будівель та споруд не сільськогосподарського призначення, а після набуття чинності зазначеною постановою, до пільгового стажу перелічених осіб зараховується період їх роботи з будівництва, реконструкції, технічному переоснащенні, реставрації та ремонті будівель, споруд та інших об'єктів не залежно від їх цільового призначення.

Дослідивши наявні у справі докази, серед яких і архівні довідки архівного відділу Острозької райдержадміністрації Рівненської області від 20.10.2011 року № П-80/04-01, 27.10.2011р. № П-103/04-01, довідки КСП «Верховина» від 12.08.1995р. № 47 та архівної довідки Державного архіву Рівненської обласної державної адміністрації від 25.10.2011 року № П-07/07-25, колегія суддів встановила, що в період з 1980 року по дату набуття чинності Постановою КМ СРСР від 26.01.1991 року № 10 позивач був задіяний як на будівництві споруд і будівель сільськогосподарського призначення так і на будівництві об'єктів промислового та соціально -культурного призначення.

В ході розгляду апеляційних скарг, судом апеляційної інстанції не здобуто даних, які підтверджували, що будівництво промислових об'єктів та об'єктів соціально -культурного призначення, при здійсненні яких був зайнятий позивач у названий період було переважаючим в порівнянні з будівництвом об'єктів сільськогосподарського призначення, що давало б підстави вважати суду, що позивач обіймаючи посаду «прораба» працював у важких умовах з повним робочим днем на будівництві промислових, енергетичних, гідротехнічних, дорожньо-мостових, транспорту і зв'язку, житлових і культурно-побутових, а також наземних будівель і споруд шахт, рудників і комунікацій, що в свою чергу надавало б йому право претендувати на зарахування названого періоду роботи на посаді прораба (виконавця робіт) до трудового (пільгового) стажу, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

За таких обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зарахування обумовленого періоду роботи позивача (з 1980 року по дату набуття чинності Постановою КМ СРСР від 26.01.1991 року № 10) до пільгового стажу за списком №2, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956року.

Стосовно ж періоду трудової діяльності позивача починаючи з дати набуття чинності Постановою КМ СРСР від 26.01.1991 року № 10 та Постановою КМ України від 11.03.1994 року N 162, то з набуттям їх чинності працівник має право на призначення пенсії на пільгових умовах у випадку, якщо він працював керівником, спеціалістом; майстром будівельних і монтажних робіт; виконавцем робіт (прорабом) при виконанні робіт з будівництва, реконструкції, технічному переоснащенні, реставрації та ремонті будівель, споруд та інших об'єктів (незалежно від їх цільового призначення).

З архівної довідки №12/08 (а.с. 16) вбачається, що позивач у період з 1991року по 28.09.1992року працював прорабом на будівництві об'єктів з повним робочим днем в колгоспі імені Паризької комуни.

За таких обставин, позивач вправі претендувати на зарахування періоду його роботи (з дати набрання чинності Постановою КМ СРСР від 26.01.1991 року №10 до 28.09.1992року) до стажу, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення.

Що ж до решти періоду роботи позивача з 28.09.1992року по 11.11.1997року, то як слідує з рішення відповідача про відмову у підтвердженні пільгового стажу позивача за списком №2, то обумовлений період трудової діяльності позивача взагалі не був предметом розгляду та дослідження відповідачем.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій здійснюється відповідно до Порядку № 637, пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктами 1, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 також передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступниками.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» було запроваджено обов'язкову атестацію робочих місць, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відповідно до п. 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 року № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів. Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.

Натомість, відповідач при винесенні рішення названих положень не врахував, обставин щодо наявності підстав для призначення пенсії позивачу на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за обумовлений період не перевірив, необхідних документів не витребував, а як наслідок протиправно відмовив позивачу у задоволенні його заяви про призначення пільгової пенсії.

З огляду на викладені положення законодавства та фактичні обставини справи щодо не належного розгляду відповідачем заяви позивача про призначення йому пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку та враховуючи положення законодавства за якого, суд не вправі перебирати на себе функції органу, що призначає пенсію, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача у частині, яка стосується вимог у задоволенні яких було відмовлено слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції у частині, що стосується відмови у задоволенні позову слід скасувати. Постановити у названій частині нове рішення, яким зобов'язати відповідача з врахуванням встановлених обставин справи розглянути у встановленому порядку, подані позивачем документи та заяву щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 від 26.01.2015року та прийняти за результатом такого розгляду відповідне рішення.

Що стосується судових витрат на правову допомогу у розмірі 1020грн., то дослідивши наявні у справі докази, колегія суддів прийшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає до задоволення, оскільки матеріали справи містять акт приймання виконаних робіт у якому зазначено дату та кількість витраченого часу на надання правової допомоги позивачу поза судовими засіданнями (5 годин). З наведеного акту вбачається, що вартість наданої допомоги поза межами судового засідання, визначена у відповідності до ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" та не перевищує 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Також, відповідно до положень ст. 87-94 КАС України підлягають присудженню на користь позивача з Державного бюджету судові витрати із сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 36,54грн..

Обговоривши решту доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що наведені доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального права та не спростовують фактичних обставин справи, а відповідно не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у частині вимог, що були задоволені.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 201, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, постанову Острозького районного суду Рівненської області від "11" березня 2015 р. у частині відмови у задоволенні позову скасувати, постановити у цій частині нове рішення, яким зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області у встановленому порядку розглянути, подані ОСОБА_3 документи та заяву щодо призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 від 26.01.2015року та прийняти за результатом такого розгляду відповідне рішення.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судові витрати пов'язані з розглядом справи на правову допомогу у розмірі 1020грн. (одна тисяча двадцять гривень 00 копійок та витрати із сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 36,54грн. (тридцять шість гривень 54 коп).

У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: А.Ю.Бучик

А.В. Жизневська

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області пр-т Незалежності, 9,м. Острог,Рівненська область,35800

4-третій особі: - ,