Ухвала суду № 43850891, 08.11.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Клименко О.М.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"08" листопада 2012 р. Справа № 2а/1770/2373/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Бондарчука І.Ф.

ОСОБА_2,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "03" липня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Рівнеградбуд" до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Рівнеградбуд» (далі-ТОВ «Рівнеградбуд») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_3 об'єднаної Державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі-Дубенська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 08.02.2012 р. та податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 08.02.2012 р.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.07.2012 р. позов задоволено. Визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби №0000022350 від 08.02.2012 р.

Визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби №0000032350 від 08.02.2012 р.

Присуджено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Рівнеградбуд» (вул.Шевченка, 36, с.Варковичи, Дубенський район, Рівненська область, 35600, ЄДРПОУ 35505106) 314,19 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати винесену постанову та прийняти нову - про відмову в позові.

Розглянувши справу в межах ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ст. 200 КАС України визначено. що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Правильне по суті судове рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

Оскільки, постанову від 03.07.2012 р. Рівненським окружним адміністративним судом винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у справі.

Доводи апеляційної скарги висновки суду апеляційної інстанції не спростовують.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Рівнеградбуд» зареєстроване 21.01.2008 р. ОСОБА_3 районною державною адміністрацією Рівненської області. ОСОБА_4 взято на податковий облік в органах державної податкової служби 22.01.2008 р., станом на момент проведення перевірки перебуває на обліку у ОСОБА_3 ОДПІ. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ТОВ «Рівнеградбуд» здійснює господарську діяльність в т.ч. з будівництва будівель, електромонтажні роботи, монтаж та встановлення збірних конструкцій, покриття підлог та облицювання стін.

У періоді, за який проводилася перевірка, позивач є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 12.02.2008 р. №100097864, виданного ОСОБА_3 ОДПІ, індивідуальний податковий номер 355051017043.

25.01.2012 р. ОСОБА_3 ОДПІ проводила позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Рівнеградбуд» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Корпорація Сатурн» за червень 2011 року, за результатами якої складено акт № 23/23/35505106 від 25.01.2012 року (далі - акт перевірки від 25.01.2012 року). Як вбачається зі змісту названого акта під час перевірки ТОВ «Рівнеградбуд» відповідач використав акт Дніпрпетровської МДПІ «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Корпорація Сатурн» (код ЄДРПОУ 35896728) з питань правомірності формування податкового кредиту за червень 2011 року» №657/23-4/35896728 від 14.09.2011 року. У підсумку перевірки ТОВ «Корпорація Сатурн» Дніпрпетровська МДПІ зазначила про неможливість фактичного здійснення ним господарських операцій у зв'язку з відсутністю для цього будь-яких виробничих потужностей, а також трудових ресурсів. Це, на думку податкового органу, свідчить про нікчемність усіх укладених ТОВ «Корпорація Сатурн» договорів та фіктивність його господарської діяльності, оскільки така спрямована на штучне формування показників податкового обліку.

На основі таких висновків, відповідач у своєму акті перевірки від 25.01.2012 року зазначив, що перевіркою повноти визначення позивачем податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року встановлено його заниження на суму 7 082,92 грн., внаслідок завищення валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на суму 28 331,67 грн. у зв'язку з включенням до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) вартості послуг по виконанню будівельно-монтажних робіт, отриманих від ТОВ «Корпорація Сатурн». Щодо повноти визначення податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками взаємовідносин з названим вище контрагентом відповідач зазначив про його завищення на суму 24 333,33 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2011 року в сумі 24 333,33 грн.

На підставі акта перевірки від 25.01.2012 року ОСОБА_3 ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 08.02.2012 року, яким ТОВ «Рівнеградбуд» визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 7 083,92 грн. та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 08.02.2012 року, яким ТОВ «Рівнеградбуд» визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 24 334,33 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення №0000022350 від 08.02.2012 р. залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення №0000032350 від 08.02.2012 р. Рішенням ДПС у Рівненській області про результати розгляду скарги №5418/10-210/29 від 12.04.2012 року, скасовано в частині на суму 567,92 грн.

Згідно з приписами п.138.1. Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. П.138.1.1. Податкового кодексу визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. 139.9 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На думку колегії суддів судом першої інстанції ретельно проаналізовані правовідносини позивача з контрагентами. На підставі проведеного аналізу суд прийшов до обґрунтованих та законних висновків про те, що відповідачем не доведено факту здійснення господарських операцій, що не спрямовані на реальне настання наслідків, а досліджені судом докази свідчать про зворотне. А тому висновки суду про правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат колегія суддів вважає обґрунтованими.

Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару, є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця, а тим більше бути підставою для однозначного висновку про нікчемність його правочинів та фіктивне підприємництво.

Крім того, в силу ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, визначенні умов договору з урахуванням вимог закону, звичаїв ділового обороту.

За змістом ст.204 ЦК України здійснені позивачем правочини є правомірним, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними.

Посилання відповідача на нікчемність правочину суперечить положенням ст.228 ЦК України в редакції Закону N2756-VI від 02.12.2010 р. Даною статтею визначено, що нікчемним є лише правочин, що порушує публічний порядок. Визначення такого правочину містить частина перша даної статті, яка вказує, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Укладені між позивачем та його контрагентами договори не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а тому не є нікчемними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом. За змістом ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 3 ст.228 ЦК України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Тобто, правочин, що суперечить інтересам держави, має визнаватися недійсним в судовому порядку, оскільки цей правочин є оспорюваним. Відповідна редакція ст.228 ЦК України чинна з 01.01.2011 р.

Норми ст.ст.203, 215, 216 ЦК України, на які посилається податковий орган, є загальними. Випадки, коли правочин є нікчемним (тобто його не потрібно визнавати недійсним в судовому порядку), чітко встановлені відповідними нормами ЦК України: зокрема ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.2 ст.126, ч.1 ст.219, ч.1 ст.220, ч.2 ст.221, ч.1 ст.224, абз.2 ч.1 ст.226, ч.2 ст.228, ч.2 ст.547 тощо.

Неспрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, не є підставою для визнання його нікчемним, оскільки це прямо не встановлено законом. У відповідних випадках зацікавлений орган (позивач) повинен доводити відповідні обставини в судовому порядку та визнавати цей правочин недійсним на підставі рішення суду. Частина 2 ст.234 ЦК України прямо визначає, що фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "03" липня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Б.С. Моніч

судді: ОСОБА_5

ОСОБА_2

Роздруковано та надіслано: р.л.п.

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Рівнеградбуд" вул.Шевченка,36,с.Варковичі,Дубенський район, Рівненська область,35641

3- відповідачу ОСОБА_3 об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби вул.Грушевського,134,м.Дубно,Дубенський район, Рівненська область,35600