Ухвала суду № 43850713, 01.11.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Сало А.Б.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"01" листопада 2012 р. Справа № 2а/1770/2650/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Бондарчука І.Ф.

ОСОБА_2,

при секретарі Кошиль О.Ю. ,

за участю

представників сторін:

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "27" липня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "АГРО ХХ1" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "Агро ХХІ" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби, відповідно до якого просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0001602342 від 10.04.2012 року.

Обґрунтовуючи позов позивач вказав, що не погоджується з висновками відповідача (котрі стали підставою для прийняття спірних рішень) про безтоварність та нікчемність господарських операції позивача з ТОВ «Електрон - Прибор», ТОВ «Транс-Логістік-Плюс», ТОВ «Запоріжгідробуд» та ТОВ «Перун», що відображені у первинних документах, наданих до перевірки. Стверджує, що господарські операції з названими контрагентами є товарними та такими, що фактично виконувались, в підтвердження названих обставин позивач надав первинні і облікові документи, податкові накладні по спірним господарським операціям, на підставі яких здійснив формування сум податкового кредиту та товаросупровідні документи на переміщення придбаних у контрагентів товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, позивач зазначав, що ТОВ «АГРО ХХІ» є сільськогосподарським товаровиробником, а тому, обрало спеціальний режим оподаткування за яким сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства. Відтак корегування сум податкового кредиту за такими операціями не може призвести до необхідності сплати ПДВ до бюджету.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.07.2012 р. позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному від 10.04.2012 року №0001602342, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість по вітчизняним товарам» в розмірі 2 110 214,51 гривень - скасовано.

Присуджено на користь позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "АГРО XXI" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 146,00 грн.

Не погоджуючись з цим судовим рішенням, ОСОБА_4 податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст.195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ст.200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Правильне по суті судове рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

Оскільки, постанову від 27.07.2012 р. Рівненським окружним адміністративним судом винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у справі.

Доводи апеляційної скарги висновки суду апеляційної інстанції не спростовують.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства, ревізорами відповідача складено акт перевірки №42/23-100/34438102 від 27.03.2011 року (т.1 а.с.5-39).

В вказаному акті перевірки, міститься висновок про нікчемність та безтоварність господарських операцій позивача - ТОВ «Агро ХХІ» та його контрагентів: - ТОВ «Електрон-Прибор», ТОВ «Транс - Логістік - Плюс» , ТОВ «Запоріжгідробуд» і ТОВ «Перун».

Підставою для такого висновку стали акти перевірки перелічених контрагентів позивача, а зокрема: акт перевірки Миргородської ОДПІ від 08.02.2012р. № 173/23-410/36426209/22; акт перевірки ДПІ в Обухівському районі Київської області від 20.01.2012р. № 97/237/33123765); акт перевірки ДПІ в Жовтневому районі м.Запоріжжя від 04.11.2011р. № 246/23-2/37129247; акт перевірки Дубенської ОДПІ від 05.01.2012р. № 07/23/21090355, з змісту яких вбачається, що у названих суб'єктів господарювання відсутні необхідні активи, трудові ресурси, виробничі потужності для провадження господарської діяльності. Деякі з контрагентів на момент перевірки були відсутні за зареєстрованим місцезнаходженням та виявлені розбіжності у формуванні ними сум податкових зобов'язань за операціями з позивачем.

На підставі обумовленого відповідачем акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0001602342 від 10.04.2012 (т.1 а.с.12), яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість по вітчизняним товарам» на суму 2 110 214,51 гривень (в тому числі за основним платежем - 1 974 433,93 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 135 780,58 грн.).

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню суб'єкта владних повноважень судом першої інстанції вірно враховано, що порядок формування сум податкового кредиту до 01.01.2011р. визначався Законом «Про податок на додану вартість», відповідно до якого не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»).

З 01.01.2011р. порядок формування сум податкового кредиту визначено Податковим Кодексом України.

Відповідно до абз."а" п.198.1. ст.198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2.ст.3, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених норм слідує, що підставою для формування віднесення валових витрат платника понесених затрат по певній господарській операції є первинні документи, що містять всі обов'язкові реквізити передбачені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Підставою для формування сум податкового кредиту за такими операціями є податкова накладна.

Судом встановлено, що позивач відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ по операціях з переліченими контрагентами на підставі податкових та видаткових накладених, перелічених в акті перевірки позивача (копії яких містяться в матеріалах даної справи).

Надані до перевірки первинні та платіжні документи, податкові накладні містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані, як суб'єкти господарювання та платники податків (в тому рахунку і податку на додану вартість). Названі документи повністю розкривають зміст господарської операції. Із зазначених документів слідує, що товарно-матеріальні цінності позивачу були поставлені переліченими контрагентами, розрахунки за такі цінності позивач провів шляхом переказу коштів названим контрагентам через банківські установи.

Обставини щодо фактичного здійснення (реальності та товарності) господарських операцій позивача з названими контрагентами в ході розгляду справи підтверджено видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними на переміщення товарно-матеріальних цінностей, іншими документами первинного бухгалтерського обліку.

Акти перевірок, на підставі яких відповідачем винесено спірні рішення, містять лише припущення щодо відсутності наміру у згаданих контрагентів позивача на створення правових наслідків та відсутності фактичних дій спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Покликання представника відповідача щодо відсутності у контрагентів позивача власних технічних, трудових ресурсів та відсутності підприємств на дату проведення перевірки за їх зареєстрованим місцезнаходженням, виявлення розбіжностей у контрагентів щодо формування ними сум податкових зобов'язань за операціями з позивачем не спростовують обставин щодо фактичного надходження товарно-матеріальних цінностей позивачу за операціями з обумовленими контрагентами.

Відповідачем також не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У справі Інтерсплав проти України (заява №803/02, рішення від 09.01.2007 р.) Європейський суд установив, що численні відмови податкових органів підтвердити право заявника на повернення ПДВ, тоді як такі відмови кожного разу визнавалися безпідставними національними судами, становили адміністративну практику втручання в права власності заявника в порушення статті 1 Першого протоколу.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, що також підтверджується копією свідоцтва ТОВ "АГРО ХХІ" про реєстрацію сільськогосподарського підприємства, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ. Придбані позивачем товарно-матеріальні цінності у названих вище контрагентів використані ним у діяльності позивача, що оподатковується спеціальним режимом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до ст.209 Податкового кодексу України сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством, що перебуває на спеціальному режимі оподаткування не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

На реалізацію зазначеної законодавчої норми наказом Міністерством фінансів України №1492 від 25.11.2011 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.12.2011р. за № 1490/20228, затверджено форму спецдекларації для платників ПДВ на спецрежимі, яка не містить в собі рядка чи графи у яких визначаються розміри зобов'язань с/г виробника перед бюджетом. Не передбачено в скороченій декларації (чи в уточнюючому розрахунку) і рядка (графи) для нарахування штрафної санкції чи пені та її сплати до бюджету навіть у разі коригування раніше відображених даних.

Відтак, формування податкового кредиту платником податку на додану вартість який обрав спеціальний режим оподаткування цим податком жодним чином не впливало на визначення зобов'язання по сплаті ПДВ до бюджету, оскільки вся сума нарахованого ПДВ залишається в розпорядженні платника податку.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "27" липня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Б.С. Моніч

судді: ОСОБА_5

ОСОБА_2

Повний текст Ухвали виготовлено "06" листопада 2012 р.

Роздруковано та надіслано: р.л.п.

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "АГРО ХХ1" вул.Заводська,1,с.Бабин,Гощанський район, Рівненська область,35431

3- відповідачу ОСОБА_4 податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська, 8,м.Рівне,33023