Ухвала суду № 43848562, 06.09.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Токарева М.С.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"06" вересня 2012 р. Справа № 0670/11449/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Бондарчука І.Ф.

ОСОБА_2,

при секретарі Кошиль О.Ю. ,

за участю

представників:

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "12" квітня 2012 р. у справі за позовом Виробничо-торгівельного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість ,-

ВСТАНОВИВ:

Оскаржуваною постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.04.2012 р. задоволені позовні вимоги виробничо-торгівельного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс". Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі №0000672304/0 від 21.08.2009 р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь виробничо-торгівельного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс" заборгованість по бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість згідно декларацій за березень 2009 року в сумі 17446,00 грн та за травень 2009 року в сумі 1717699,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вищезазначену постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши справу в межах, визначених ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Правильне по суті судове рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

Оскільки постанову від 18.04.2012 р. Рівненським окружним адміністративним судом винесено відповідно до позовних вимог, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у справі.

Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Як вбачається з матеріалів справи 18.08.2009 року ОСОБА_3 податковою інспекцією у м. Житомирі було проведено документальну невиїзну перевірку ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ з питань правомірності відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість станом на 18.08.2009 року за результатами якої складено акт перевірки № 5117/23-2/13566695 від 18.08.2009 року, згідно висновку якого позивачем порушено п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97 ВР, в результаті чого зменшено бюджетне відшкодування в розмірі 1 735 145 грн, а саме: за березень 2009 року на суму 17446 грн та травень 2009 р. - в сумі 1717699 грн.

Висновки, викладені в акті, мотивовані тим, що ВТП у формі ТОВ "Ренесанс" мало в ланцюгах постачання взаємовідносини з контрагентами, які мають ознаки фіктивності, а саме не встановлено місце знаходження, не задекларовано податкові зобов"язання. На думку податкового органу це свідчить про те, що заявлені суми бюджетного відшкодування ВТП ТОВ "Ренесанс" фактично не сплачені до бюджету постачальниками та підприємствами в ланцюгах постачання.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Житомирі було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000672304/0 від 21.08.2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 1 735 145 грн, в тому числі за березень 2009 р. на 17446 грн та травень 2009 р. на 1717699 грн.

На виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.11.2011 року, якою скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.02.2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 року, а справу направлено на новий судовий розгляд, суд першої інстнації дав належну оцінку наявним у справі доказам та фактичним обставинам справи, ретельно проаналізував господарські операції, що є предметом розгляду даної справи, з посиланням на відповідні первинні документи, що підтверджують виконання цих операцій.

Судом встановлено, що між позивачем та іншими суб'єктами господарювання - ПП "ПТФ Оліс", СГ ТОВ "Скад", ПП "ВКФ Салара Юг" були укладені договори, згідно з яких останні зобов'язались в порядку та на умовах договорів поставляти позивачу продукцію. Передача товару була оформлена виписаними постачальниками податковими накладними, на підставі яких зазначені в них суми податку на додану вартість позивач відніс до податкового кредиту.

Розрахунки за одержану продукцію, позивачем проведено безготівковими операціями в повному обсязі згідно платіжних доручень, та в ціні придбаного товару сплачено податок на додану вартість повністю.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобовязань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Податкова інспекція не навела жодних доказів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій, оскільки, як вбачається з вироку Комсомольського районного суду м. Херсона, за яким директора ПП "ПТФ"Оліс" засуджено за скоєння злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, його злочинні дії щодо ухилення від сплати податку жодним чином не стосуються господарських операцій здійснених ПП "ПТФ"Оліс" з виробничо-торгівельним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс".

На підставі правильно встановлених обставин справи суд першої інстанції вірно застосував до спірних правовідносин норми ст.ст.1, 7 Закону України "Про податок на додану вартість", Порядку відшкодування податку на додану вартість затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України від 02.07.1997р. за N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 N 200/86) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року за N 489/5680 та ухвалив законне і обгрунтоване рішення про наявність підстав бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачу за травень 2009 р. - в сумі 17446 грн та за травень 2009 р. - в сумі 1717699 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що позовна вимога щодо стягнення з державного бюджету сум бюджетної заборгованості не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства колегія суддів відкидає як необгрунтовані.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У розумінні пункту 1 частини першої статті З КАС справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Визначення поняття "суб'єкт владних повноважень" наведено у пункті 7 частини першої статті З КАС - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Із системного аналізу частини другої статті 2 КАС, пункту 1 частини першої статті 17 КАС випливає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства у випадку, коли він виникає з публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ОСОБА_3 податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції є органами виконавчої влади.

Виходячи з аналізу статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 № 168/97-ВР (далі - Закон) органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Отже, органи державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у правовідносинах, пов'язаних із відшкодуванням з бюджету податку на додану вартість, реалізує надані йому владні управлінські функції, а тому спори за участі цих органів є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Справи про відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, територіальний орган державного казначейства), наділений публічно-владними повноваженнями. Згідно з підпунктами 7.7.5, 7.7.6 пункту 7 статті 7 Закону зазначені органи відповідно визначають суми, що підлягають відшкодуванню з бюджету та здійснюють їх перерахування.

За змістом п.4 ч.4 ст.105 адміністративний позов може містити позовні вимоги про стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконними діями.

Способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є стягнення бюджетної заборгованості з цього податку.

Керуючись ст.ст.195, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "12" квітня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Б.С. Моніч

судді: ОСОБА_4

ОСОБА_2

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_5 підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс" вул. Л.Українки, 43/а,м. Житомир,10014

3- відповідачу ОСОБА_3 податкова інспекція у м. Житомирі пл. Перемоги, 2,м. Житомир,10014 Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області вул. 1-го Травня,24,м.Житомир,10000