Постанова № 43846004, 28.04.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 р. Справа № 816/4840/14

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2015р. по справі № 816/4840/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірнично - збагачувальний комбінат"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області , Державної фіскальної служби України

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними дій щодо відмови у прийнятті уточнюючого розрахунку від 21 листопада 2014 року та додатків №2, №3, №4, №5 до податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року; визнання уточнюючого розрахунку від 21 листопада 2014 року та додатків №2, №3, №4, №5 до податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року прийнятими у день їх фактичного отримання.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" задоволено. Визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України з відмови у прийнятті уточнюючого розрахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та додатків № 2, №3, № 4, № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року, поданих 21 листопада 2014 року. Стягнуто з Державного бюджету України в особі Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код 35713283) витрати зі сплати судового збору в сумі 73,08 грн.

Державна фіскальна служба , не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2015р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» зареєстроване 14.07.2008 р. в якості юридичної особи, перебуває на обліку в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області та зареєстроване 24.07.2008 р. платником податку на додану вартість, що підтверджується відомостями Довідки АБ № 494579 з ЄДРПОУ, Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 696701, Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100130216, посвідчені копії яких залучені позивачем до матеріалів справи /а. с. 12-14, т. 1/. Позивач включений до Реєстру великих платників податків на 2014 рік, що підтверджується Повідомленням Міністерства доходів і зборів України від 11 жовтня 2013 р. № 13010/6/99-99-20-04-02-15-ВПП, копія якого перебуває в матеріалах справи /а. с. 16, т.1/.

21.11.2014 ТОВ "Єристівський ГЗК" подано засобами електронного зв'язку до Кременчуцької ОДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за з додатками до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року №2 "Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду Д2", №3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ)", №4 "Заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4)", №5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)".

ТОВ "Єристівський ГЗК" було отримано повідомлення про доставку звіту в поштову скриньку ДФС України 21.11.2014 в 15:01:38, відправник: шлюз прийому звітності ДФС України /а.с. 17; т.1/.

Відповідач даний уточнюючий розрахунок від 21.11.2014 та додатки №2, №3, №4, №5 до податкової декларації з ПДВ за квітень 2011р. не прийняв, про що надіслав ТОВ "Єристівський ГЗК" Квитанцію № 1, якою позивача повідомлено про те, що документ не прийнято, виявлені помилки - заповнено недостовірне значення обов'язкового реквізиту «Звітний (податковий) період, що уточнюється» - квітень 2011 р., оскільки минув строк давності (перевірено відповідно до п. 49.8 ст. 49 на підставі ст. 102 Податкового кодексу України). Відправник: портал прийому звітності «ДФС України» /а.с. 18, т.1/.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності відмови Кременчуцької ОДПІ у прийнятті уточнюючого розрахунку від 21 листопада 2014 року та додатків №2, №3, №4, №5 до податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року, поданих ТОВ "Єристівський ГЗК".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

За приписами підпункту 16.1.3 пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України одним із основних обов'язків платників податків є подання до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларацій, звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів.

За пунктом 46.1. статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пунктів 48.3., 48.4. статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності). У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Аналіз наведених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок є одним із типів податкової декларації.

За змістом норми пункту 49.17. статті 49 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, впроваджує та утримує автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронної звітності" для надання послуг з подання за допомогою мережі Інтернет в електронному вигляді звітності, обов'язковість подання якої встановлено законодавством, до міністерств, інших органів державної влади та фондів загальнообов'язкового державного страхування.

Автоматизована система "Єдине вікно подання електронної звітності" повинна забезпечувати підтримку роботи засобів електронного цифрового підпису всіх акредитованих центрів сертифікації ключів, що працюють на ринку України відповідно до чинного законодавства.

Опис форматів (стандартів), структура електронних документів, що забезпечує подання електронної звітності до автоматизованої системи "Єдине вікно подання електронної звітності", повинні розміщуватися та підтримуватися в актуальному стані на безоплатній для користувачів основі на загальнодоступних інформаційних ресурсах центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та тих органів державної влади, до яких обов'язковість подання звітності встановлена законодавством.

Автоматизована система "Єдине вікно подання електронної звітності" та всі її компоненти є державною власністю.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 р. № 233 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 р. за № 320/15011) (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 7.3. Інструкції після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту).

Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним (пункт 7.4. Інструкції).

Згідно пункту 7.5. Інструкції підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Пунктом 7.6 Інструкції визначено, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС;

При цьому датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції (пункт 7.7. Інструкції).

З метою забезпечення практичного застосування статей 46 - 51 Податкового кодексу України наказом Державної податкової служби України від 14 червня 2012 року № 516 затверджені Методичні рекомендації щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, що є додатком 1 до цього наказу (далі - Методичні рекомендації).

Згідно із пунктом 1 Методичних рекомендацій в зазначеному внутрішньо організаційному акті податкових органів, зокрема, прийняті такі скорочення: АЗ - адресат звітності, ЕЦП - електронний цифровий підпис, ЦОЕЗ - центр обробки електронних звітів.

Пункт 4.13.6. Методичних рекомендацій містить опис дій ЦОЕЗ у разі подання платником податків звітності в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, який: формує повідомлення платнику податків про отримання електронного звіту ЦОЕЗ; перевіряє цілісність та відповідність транспортного повідомлення уніфікованому формату; розшифровує електронний звіт; перевіряє чинність та достовірність накладених на звіт ЕЦП; перевіряє відповідність формату (стандарту) електронного звіту; перевіряє заповнення обов'язкових реквізитів електронного звіту, які є обов'язковими для звітів на паперових носіях, що забезпечується відповідними алгоритмами контролю при прийманні звітів через ЦОЕЗ; формує першу квитанцію, завіряє своїм ЕЦП та направляє платникові податків. У зазначеній квитанції у текстовому форматі вказуються реквізити одержаного електронного звіту, відповідність формату електронного звіту, результати перевірки ЕЦП та арифметично-логічної перевірки, реєстраційний номер, дата та час одержання електронного звіту і дані про відправника квитанції. Другий примірник квитанції зберігається у ЦОЕЗ; імпортує дані електронного звіту, за яким відправлено платнику податків першу квитанцію, до бази даних АЗ; завіряє електронний звіт платника податків власним ЕЦП, шифрує та передає до відповідних органів АЗ за місцем обліку підписувача; завіряє власним ЕЦП другу квитанцію, отриману від відповідних органів адресата звітності за місцем обліку платника податків, шифрує та передає її суб'єкту звітності.

Відповідно до пункту 49.1. статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно пункту 49.3. статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

При цьому платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (пункт 49.4. статті 49 Податкового кодексу України).

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 Податкового кодексу України.

Як передбачено нормою абзацу першого пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Як вже було зазначено, згідно вимог пункту 48.3. статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Нормою пункту 48.4. статті 48 Податкового кодексу України передбачено, що у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

Разом з цим, що слідує зі змісту наведених норм Податкового кодексу України серед підстав для відмови у прийнятті податкової декларації, визначених пунктом 49.8. статті 49, з урахуванням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу, така підстава, як сплив строку давності на підставі ст. 102 Податкового кодексу України відсутня.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Водночас Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови. Також згідно пункту 49.15. статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

З наведених норм чинного податкового законодавства України випливає, що стадія прийняття податкової декларації податковим органом є, по суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого податковим органом здійснюється перевірка декларації та її аналіз за формальними ознаками. При цьому підставою для відмови у прийнятті податкової декларації, є такі дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку, а саме заповнення такої декларації з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

В силу приписів п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Таким чином, положення п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України передбачають застосування тих самих строків (1095 днів) для цілей самостійного виправлення помилок (подання уточнюючих розрахунків).

З матеріалів справи вбачається, що товариством 21.11.2014 р. подано засобами електронного зв'язку до Кременчуцької ОДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість з додатками до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року №2 , №3 , №4 та №5

Товариством отримано повідомлення про доставку звіту в поштову скриньку ДФС України 21.11.2014 в 15:01:38, відправник: шлюз прийому звітності ДФС України /а.с. 17; т.1/.

В подальшому отримано Квитанцію № 1, якою позивача повідомлено про те, що документ не прийнято, виявлені помилки - заповнено недостовірне значення обов'язкового реквізиту "Звітний (податковий) період, що уточнюється" - квітень 2011 р., оскільки минув строк давності (перевірено відповідно до п. 49.8 ст. 49 на підставі ст. 102 Податкового кодексу України). Відправник: портал прийому звітності "ДФС України" /а.с. 18, т.1/. При цьому, згідно пояснень представників позивача наданих під час розгляду справи, квитанції № 2 позивач не отримував, що також не заперечувалось представником відповідачів під час розгляду справи.

Наведене свідчить, що електронний звіт платника податків ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" - уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 04 місяць 2014 року поданий в 11 місяці 2014 року, до відповідних органів адресата звітності за місцем обліку - Кременчуцької об'єднаної державної податкової служби Головного управління Міндоходів у Полтавській області не передавався, а не прийняття звітності відбулось на централізованому рівні згідно квитанції № 1 сформованої ДФС України. Квитанція № 2 при цьому податковим органом не формувалась та позивачу не направлялась.

ДФС України в поясненнях та в апеляційній скарзі посилається на те , що відповідно до пункту 50.1. статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Враховуючи, що ТОВ "Єристівський ГЗК" уточнюючий розрахунок від 21.11.2014 подано за податковий період, який не відповідає приписам п. 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України, позивачу правомірно відмовлено у його прийнятті з урахуванням вимог п. 49.8. ст.. 49 Податкового кодексу України на підставі ст. 102 Податкового кодексу України, про що і зазначено у Квитанції № 1 від 21.11.2014 про неприйняття документа.

З матеріалів справи вбачається, що прямих порушень вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України при заповненні позивачем уточнюючого розрахунку не було зазначено.

Як вбачається з пояснень позивача уточнення показників податкової звітності товариства за квітень 2011 року він пов'язував з набранням 02 липня 2014 року законної сили судовим рішенням у справі № 2а-1670/6143/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, яким визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 18.09.2012 року № 000071555/1409 та № 0000081555/1410.

З матеріалів справи , пояснень позивача, які не спростовуються відповідачами, вбачається, що податковим повідомленням-рішенням № 0000081555/1410 від 18 вересня 2012 року позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за декларацією 9049859131 від 17.08.2012 року на суму 94945598,00 грн. Яке в свою чергу складається з від'ємного значення за липень 2012 року на суму 12924902 грн. (рядок 19) та залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2012 р. на суму ПДВ 82020696 грн. (рядок 24), у тому числі і залишку від'ємного значення за квітень 2011 року, що слідує з податкової декларації № 9049859131 від 17.08.2012 року з додатками, висновків Акту "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" код ЄДРПОУ 35713283 з питань декларування податку на додану вартість за період травень, червень 2012 р., перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2012 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в квітні, травні, червні 2012 року" № 3351/15-507/35713283 від 29.08.12.

Відмова податкового органу у прийнятті уточнюючого розрахунку позивача під час виконання податковим органом формальних процедур з підстав для відмови у прийнятті податкової декларації, що прямо не передбачені пунктом 49.8. статті 49, з урахуванням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу, мало наслідком ненадання податковим органом оцінки зазначеним обставинам, з якими позивач пов'язував уточнення показників податкової звітності товариства за квітень 2011 року, яка і не могла бути надана на стадії приймання декларації.

Слід зазначити, що відповідно до абзацу 2 пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України, у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Наведене свідчать, що причини, з яких податковий орган відмовив позивачу у прийнятті уточнюючого розрахунку, не впливають на показники такого розрахунку, не призводить до неможливості або ускладнення перевірки цим органом зазначених у ній даних.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податковим органом неправомірно відмовлено про позивачу у прийнятті уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 04 місяць 2011 року з додатками.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням тих обставин, що електронний звіт платника податків ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" - уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 04 місяць 2014 року поданий в 11 місяці 2014 року, до відповідних органів адресата звітності за місцем обліку - Кременчуцької об'єднаної державної податкової служби Головного управління Міндоходів у Полтавській області не передавався, а не прийняття звітності відбулось на централізованому рівні згідно квитанції № 1 сформованої ДФС України, а Квитанція № 2 при цьому податковим органом не формувалась та позивачу не направлялась, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Державної фіскальної служби України з відмови у прийнятті уточнюючого розрахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та додатків № 2, № 3, № 4, № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року, поданих 21 листопада 2014 року.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з Державного бюджету України в особі Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" витрат зі сплати судового збору , виходячи з наступного.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 25 Бюджетного кодексу України Державному казначейству України надано повноваження на здійснення безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Тобто, виконання судових рішень в адміністративних справах про стягнення з державного бюджету судового збору повинно здійснюватися органами Державного казначейства України шляхом списання коштів з рахунків, на які зараховуються надходження від сплати цього збору, за умови надання особою, на користь якої ухвалене рішення, всіх підтверджуючих документів».

Враховуючи наведене , нормами КАС України не визначено необхідності при прийнятті судового рішення зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Наведене не враховано судом першої інстанції , тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з Державного бюджету України в особі Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" витрат зі сплати судового збору відповідно положень ст. 202 КАС.

Інші доводи апеляційної скарги з посиланнями на інші порушення судом першої інстанції не впливають на вирішення справи по суті та не спростовують його правильних висновків.

В іншій частині постанова суду першої інстанції постанова суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст.200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції в цій частині - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2015р. по справі № 816/4840/14 скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України в особі Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код 35713283) витрати зі сплати судового збору в сумі 73,08 грн.

В цій частині прийняти нову постанову про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код 35713283) витрати зі сплати судового збору в сумі 73,08 грн.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Григоров А.М. Повний текст постанови виготовлений 29.04.2015 р.