Ухвала суду № 43846003, 28.04.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 р.Справа № 816/722/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2015р. по справі № 816/722/15-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Бетон"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПрАТ "Бетон", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення в від 23 січня 2015 року №0000512202/151.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2015р. по справі № 816/722/15-а позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 28.04.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, ПрАТ "Бетон" зареєстровано як юридична особа 16 червня 2000 року (а.с. 12, т.1).

Позивач перебуває на обліку в органах державної податкової служби і є платником податку на додану вартість (а.с. 13, т.1). Видами діяльності підприємства за КВЕД-2010 є: виготовлення виробів із бетону для будівництва, виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, вантажний автомобільний транспорт, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів (а.с. 14, т.1).

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Кременчуцькою ОДПІ, у період з 15 грудня 2014 року по 19 грудня 2014 року, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 82, статті 85 Податкового кодексу України, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПрАТ "Бетон" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Клондайк-ЛТ" за серпень 2014 року.

Результати перевірки оформлені актом №2937/16-03-22-02-12/30661791 від 26 грудня 2014 року (а.с. 16-23, т.1).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.4, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за серпень 2014 року на суму 34833,33 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки, Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2015 року №0000512202/151 (а.с. 15, т.1), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 52250 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 34833,33 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 17416,67 грн.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для відображення в акті порушень пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.4, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України і прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував, викладений у акті перевірки, висновок контролюючого органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за рахунок ПДВ, сформованого по господарській операції з ТОВ "Клондайк-ЛТ".

При цьому, в ході перевірки використано інформацію, отриману від Західної ОДПІ м. Харкова "Про неможливість проведення звірки ТОВ "Клондайк-ЛТ" за серпень 2014 року" від 15 жовтня 2014 року №2043/7/20-33-22-03-12, якою встановлено, що станом на дату подання податкової інформації ТОВ "Клондайк-ЛТ" має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Таким чином, встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання, відвантаження товару та інше, в силу відсутності транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ТОВ "Клондайк-ЛТ" можливостей здійснювати фактичні товарні операції".

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Так, в силу пункту 198.3 зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

А відповідно до положень пункту 198.6 статті 198 вказаного вище Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податків грошового зобов'язання, суд досліджує факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи слідує, що ПрАТ "Бетон" у третьому кварталі 2014 року здійснювало придбання послуг у ТОВ "Клондайк-ЛТ" на загальну суму 209000 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 34833,34 грн.

Так, 29 липня 2014 року між ТОВ "Клондайк-ЛТ" (виконавець) та ПрАТ "Бетон" (замовник) укладено договір №132 (а.с. 32-33, т.1).

За умовами вказаного договору виконавець зобов'язується за дорученням замовника виконати роботи по виготовленню металевих опалубків (форми) різних типів та видів із різних матеріалів виконавця. Роботи вважаються виконаними після підписання акту приймання-передачі робіт замовником або його уповноваженим представником. Ціна договору відповідає указаним виконавцем цінам на кожний вид товару в кошторису. Оплата замовником виконавцю здійснюється як перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця так і готівковим перерахунком, в разі усної домовленості можливий бартер залізобетоном. Договір діє до 01 вересня 2014 року і вступає в силу з моменту підписання.

На виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від вказаного контрагента послуги - виготовлення металевої опалубки Р-1А кількістю 1 шт. на загальну суму 10000 грн. в тому числі ПДВ в розмірі 1666,67 грн., виготовлення металевої опалубки Ф 5-4 кількістю 1 шт. на загальну суму 48000 грн. в тому числі ПДВ в розмірі 8000 грн., виготовлення металевої опалубки Ф 6-4 кількістю 1 шт. на загальну суму 52000 грн. в тому числі ПДВ в розмірі 8666,67 грн., виготовлення металевої опалубки Ф-5АМ кількістю 1 шт. на загальну суму 48000 грн. в тому числі ПДВ в розмірі 8000 грн., виготовлення металевої опалубки Ф-5А кількістю 1 шт. на загальну суму 51000 грн. в тому числі ПДВ в розмірі 8500 грн.

За наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ "Клондайк-ЛТ" останнім виписано позивачу: податкові накладні - від 06 серпня 2014 року №88, від 11 серпня 2014 року №187, від 14 серпня 2014 року №248, від 20 серпня 2014 року №372, від 26 серпня 2014 року №468 (а.с. 75, 80, 85, 90, 95), видаткові накладні - від 06 серпня 2014 року №88, від 11 серпня 2014 року №187, від 14 серпня 2014 року №248, від 20 серпня 2014 року №372, від 26 серпня 2014 року №468 (а.с. 73, 78, 83, 88, 93) та рахунки-фактури - від 06 серпня 2014 року №88, від 11 серпня 2014 року №187, від 14 серпня 2014 року №248, від 20 серпня 2014 року №372, від 26 серпня 2014 року №468 (а.с. 73, 77, 82, 87, 92).

Вказані податкові накладні та видаткові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість послуг, ціну послуг. Будь-яких порушень щодо оформлення накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Податкові накладні зареєстровані в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 221-226, т.1).

В ході здійснення господарських операцій сторонами складені довідки про вартість виконаних робіт, договірні ціни, акти приймання виконаних робіт (а.с. 35-69, т.1).

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданої позивачем копії журналу реєстрації доручень (а.с. 71), встановлено, що виготовлений товар отримувався Михалевич В.В. підписи якого містяться у видаткових накладних.

Факт транспортування виготовленого товару підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними від 06 серпня 2014 року №88, від 11 серпня 2014 року №187, від 14 серпня 2014 року №248, від 20 серпня 2014 року №372, від 26 серпня 2014 року №468 (а.с. 74, 79, 84, 89, 94, т.1).

На підтвердження наявності у позивача транспортних засобів та здійснення перевезення останнім надано - договір оперативної оренди транспортних засобів, договір №2 суборенди транспортного засобу без екіпажу від 03 січня 2014 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, наказ про прийняття на роботу водія, типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, рахунок-фактуру, акт здачі-приймання робіт (109-118, т.1).

Крім того позивачем надано акт про погодження маршруту перевезення вантажу від 29 липня 2014 року (а.с. 34, т.1).

Прийнятий товар оприбуткований ПрАТ "Бетон", на підтвердження чого останнім надано прибуткові ордери (а.с. 103-105, т.1).

Так, прибутковий ордер складається матеріально відповідальною особою у день прибуття цінностей на склад. Копія прибуткового документа є звітом працівника про використанню доручення.

Згідно акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 06 серпня 2014 року позивач відніс опалубки форми Рігель Р1А до основних засобів, та присвоїв їм інвентарний номер 104/195 (а.с. 76, т.1), відповідно до акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 11 серпня 2014 року позивач відніс опалубки форми Ф 5-4 до основних засобів, та присвоїв їм інвентарний номер 104/196 (а.с. 81, т.1), відповідно до акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 14 серпня 2014 року позивач відніс опалубки форми Ф 6-4 до основних засобів, та присвоїв їм інвентарний номер 104/197 (а.с. 86, т1), відповідно до акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 20 серпня 2014 року позивач відніс опалубки форми Ф 5А до основних засобів, та присвоїв їм інвентарний номер 104/198 (а.с. 91, т.1), відповідно до акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 26 серпня 2014 року позивач відніс опалубки форми Ф 5А до основних засобів, та присвоїв їм інвентарний номер 104/199 (а.с. 96, т.1).

У подальшому виготовлені товари позивачем використано у власній господарській діяльності під час виготовлення бетонних виробів, які були реалізовані ТОВ "Торгівельне підприємство "Світоч" на підтвердження чого ПрАТ "Бетон" надано: договір №14 від 26 липня 2013 року, договір №21/03-14 від 21 березня 2014 року та договір №01/08-14 від 01 серпня 2014 року (а.с. 123-131, т.1), податкові накладні (а.с. 130-135, т.1), видаткові накладні (а.с. 137, 139, 141, 143, 145, 147, 149, 151, 153, 155, 157, 159, 161, 163, 165, 167, 169, 171, 173, 175, 177, 179, 181, 183, 185, 187, 189, 191, 193, 195, т.1), товарно-транспортні накладні (а.с. 138, 140, 142, 144, 146, 148, 150, 152, 154, 156, 158, 160, 162, 164, 166, 168, 170, 172, 174, 176, 178, 180, 182, 184, 186, 188, 190, 192, 194, 196, т.1), довіреності на отримання товару (а.с. 197, т.1).

Позивач не заперечував кредиторської заборгованості перед ТОВ "Клондайк-ЛТ". Обгрунтовував необхідність отримання робіт від ТОВ "Клондайк-ЛТ" тим, що в середині 2013 на початку 2014 року підприємством були прийняті замовлення від ТОВ "Світ" на виготовлення великої кількості залізобетонних фундаментів під електричні опори та всі супутні до них залізобетонні додаткові конструкції (а.с. 24, т.1).

Отже, позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Стосовно контрагента позивача - ТОВ "Клондайк-ЛТ" то слід зазначити, що фактів визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено; підрядник знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

При цьому, колегія суддів зауважує, що подальше припинення юридичної особи та анулювання свідоцтва платника ПДВ не робить виписані ним первинні документи та податкові накладні недійсними та не позбавляють позивача права на формування на їх підставі податкового кредиту.

Посилання КОДПІ у акті перевірки та у своїх запереченнях на той факт, що у контрагента позивача відсутні основні фонди та трудові ресурси для здійснення видів діяльності, визначених згідно довідок з ЄДР, судом оцінюються критично.

Крім того колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Згідно з частини другої статті 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом..

При вирішенні справи судом встановлено, що 31 січня 2011 року Верховним Судом України винесена постанова у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Відповідачем не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ПрАТ "Бетон" чи його контрагента ТОВ "Клондайк-ЛТ". В акті перевірки податковим органом не встановлений факт відсутності виконання робіт, за результатами придбання яких позивачем сформовано податковий кредит. Твердження відповідача про відсутність здійснення господарської операції ПрАТ "Бетон" фактично ґрунтуються на підставі Акту перевірки його контрагента. Податковим органом не доведено фактичних обставин, які ставлять під сумнів реальність господарської операції. Придбані роботи відповідають меті діяльності позивача.

Отже, дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, дає суду підстави для висновку про відсутність в діях ПрАТ "Бетон" порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки №2937/16-03-22-02-12/30661791 від 26 грудня 2014 року, на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення 0000512202/151 від 23 січня 2015 року.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, незважаючи на вимогу частини другої статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, останній в ході судового розгляду справи ані в суді першої, ані апеляційної інстанції правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення 0000512202/151 від 23 січня 2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 52250 не довів, а відтак позовні вимоги ПрАТ "Бетон" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2015р. по справі № 816/722/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Подобайло З.Г. Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 29.04.2015 р.